Ухвала суду № 63002217, 17.11.2016, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/7227/16-ц

Номер провадження 2/404/3610/16

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 року Суддя Кіровського районного суду міста Кіровограда Кулінка Л.Д., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, до ОСОБА_2, про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання договору дарування договором купівлі-продажу та визнання спільною сумісною власністю, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому позовні вимоги викладені наступним чином:

встановити факт проживання однією сімєю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з серпня 2004 року по 29.08.2014 року без перебування в зареєстрованому шлюбі;

визнати договір дарування від 19.09.2013 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: місто Кіровоград, вулиця Профінтерна, 75, договором купівлі-продажу вказаного будинку;

визнати житловий будинок, який знаходиться за вищевказаною адресою, спільною сумісною власністю подружжя із рівними частками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві власності.

Стаття 119 Цивільного процесуального кодексу України містить вимоги щодо форми і змісту позовної заяви. Відповідно до частини пятої статті 119 Цивільного процесуального кодексу України, до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Оскільки із змісту позовної заяви вбачається, що вимоги позивача містять одночасно майновий і немайновий характер, вважаю за необхідне роз'яснити, що відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

В пункті 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551,20.

Згідно пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менш 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року в пункті 10 розяснено, що подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є обєктом справляння судового збору.

При цьому позивачеві слід врахувати, що за вимогу щодо встановлення факту проживання однією сімєю необхідно сплатити судовий збір в розмірі 551,20 грн., оскільки дана вимога заявлена в порядку позовного провадження, а тому є позовною вимогою немайнового характеру.

Також в пункті 2 частини першої статті 80 Цивільного процесуального кодексу України передбачено визначення ціни позову у позовах про визнання права власності на майно або витребування майна, вартістю майна.

Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною пятою статті 216, статтею 1212 Цивільного кодексу України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 Цивільного процесуального кодексу України такий обовязок покладається на позивача. Аналогічна правова позиція викладена в пункті 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17.10.2014 року.

Ціна позову визначається від ринкової вартості майна на момент звернення до суду, на яке позивач просить визнати право власності та повинна бути підтверджена відповідними відомостями (оцінкою відповідної установи). Посилання на належні докази ринкової вартості спірного майна на момент звернення до суду в позовній заяві і в доданих до неї документах відсутні.

В порушення вищевказаних норм до позовної заяви не додано документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір». До позовної заяви додано посвідчення, серії АА № 182690, видане 14.09.2015 року Управлінням персоналу штабу військової частини В 1314, в якому зазначено, що предявник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Згідно частини другої статті 79 Цивільного процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 13 статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.

Статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що чинність цього Закону поширюється на: 1) сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів; сім'ї військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу, які призивалися на збори військовозобов'язаних Міністерства оборони, органів внутрішніх справ і державної безпеки колишнього Союзу РСР і загинули (померли) під час виконання завдань по охороні громадського порядку при надзвичайних ситуаціях, пов'язаних з антигромадськими проявами; сім'ї загиблих під час Великої Вітчизняної війни осіб із числа особового складу груп самозахисту об'єктових та аварійних команд місцевої протиповітряної оборони, а також сім'ї загиблих внаслідок бойових дій працівників госпіталів, лікарень та інших медичних закладів. До членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв'язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали інвалідами до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; 2) дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. На дружин (чоловіків) померлих інвалідів війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя інвалідами, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті інваліда; 3) дружин (чоловіків), які не одружилися вдруге, батьків, неповнолітніх дітей померлих учасників бойових дій, партизанів, підпільників, військовослужбовців та учасників війни, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років та війни 1938, 1939, 1945 років з імперіалістичною Японією, нагороджених за бойові дії державними нагородами та орденами і медалями колишнього Союзу РСР (крім ювілейних); 4) дітей померлих учасників бойових дій, які навчаються за денною формою навчання у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладах, до закінчення цих навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність цього Закону, звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо їх соціального захисту.

Оскільки в даній справі між сторонами існує спір, що не пов'язаний з розглядом питань щодо соціального захисту позивача, а також останній не є інвалідом І чи ІІ групи, не є інвалідом Великої Вітчизняної війни, тому підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, відсутні.

Також позовна заява містить недоліки щодо змісту позовних вимог, зокрема: ОСОБА_1 в одному позові заявлені вимоги про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання спільною сумісною власністю та визнання договору дарування, договором купівлі-продажу, які не є однорідними, ґрунтуються на різних нормах матеріального права, повинні розглядатися в різних субєктних складах і спільний розгляд заявлених вимог значно ускладнить вирішення справи.

Слід зазначити, що обєднання позовних вимог не допускається, коли відсутня спільність предмета позову і в подальшому може призвести до розєднання позовів в порядку, передбаченому статтею 126 Цивільного процесуального кодексу України.

Із викладених вимог в прохальній частині вбачається, що договір дарування укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, проте процесуальний статус останньої позивачем не визначений, що потребує уточнення.

Таким чином, позивачем до позовної заяви не додано належного доказу сплати судового збору, а також позовна заява не відповідає формі позовної заяви, тобто позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у статті 119 Цивільного процесуального кодексу України, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, як то передбачено статтею 121 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись частиною першою статті 121 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1, до ОСОБА_2, про встановлення факту проживання однією сімєю, визнання договору дарування договором купівлі-продажу та визнання спільною сумісною власністю, залишити без руху.

Надати позивачеві строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Запропонувати позивачеві визначити ціну позову від ринкової вартості майна на момент звернення до суду, на яке позивач просить визнати право власності; зазначити докази на підтвердження ринкової вартості майна; сплатити судовий збір у розмірах, встановлених Законом України «Про судовий збір»; а також оформити відповідне звернення до суду з врахуванням розяснень, викладених в мотивувальній частині ухвали.

Банківські реквізити для зарахування судового збору: Одержувач коштів: УДКС України у м. Кіровограді Кіровоградської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38037409; банк отримувача - ГУ ДКСУ України у Кіровоградській області; МФО: 823016; р/р 31215206700003; код класифікації доходів бюджету: 22030001.

Розяснити, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Л. Д. Кулінка