Рішення № 63002101, 23.11.2016, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 390/197/16-ц

Провадження № 2/390/162/16

"23" листопада 2016 р. Кіровоградській районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Терещенко Д.В.,

при секретарі - Мєдвєдєвій Т.О., Сімбаба В.В., Головацькій А.Б.,

за участю представників сторін - адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ Кіровоградське обласне обєднання сільськогосподарського рибного господарства Кіровоградрибгосп про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ПАТ Кіровоградське обласне обєднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп" про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.В своїх уточнених позовних заявах просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 34440,97 грн.,інфляційну заборгованість 29998,04, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 568,77 грн.; моральну шкоду в сумі 10000 грн. ,а також просив зобов»язати відповідача надати наказ про його звільнення,трудову книжку та належний розрахунок.Позовні вимоги обґрунтовано тим, що перебував у трудових відносинах із ВАТ "Кіровоградрибгосп", а у травні 2012 року був безпідставно відсторонений від роботи, проте розрахунок по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку не проведено. Вказані дії завдали йому моральної шкоди.

Представник позивача ОСОБА_1 В судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечив проти задоволення позову, оскільки вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а надані суду докази неналежними та недостатніми для задоволення позовних вимог. Позивач був звільнений за порушення трудової дисципліни та рішення про своє звільнення не оскаржував і за розрахунком не зявлявся, що свідчить про відсутність вини відповідача у затриманні повного розрахунку позивача. Щодо стягнення компенсації за невикористану відпустку, то будь-які матеріали, що дають змогу зясувати питання використання чи не використання позивачем відпусток у повному обсязі відповідач не має та позивачем суду не надано. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, то відповідач вважає їх необґрунтованими.

Свідок ОСОБА_4 пояснив,що дійсно він та ОСОБА_3 без пояснення причин у травні 2012 року були відсторонені від роботи.Вони тривали час приходили на своє місце роботи,але охорона їх не пропускала. З наказом про звільнення їх не ознайомлювали та заробітну плату виплатили тільки в листопаді 2015 року.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.ст.116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Згідно вимог ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Судом встановлено, що наказом №1/3-н від 03.05.2012 ОСОБА_5 за порушення трудової дисципліни, а саме за відсутність на робочому місці оголошено догану (а.с.90). Наказом № 7-к від 28.05.2012 року його було звільнено із займаної посади на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України за порушення трудової дисципліни та неналежне виконання службових обовязків (а.с.75). Як вбачається із довідки ВАТ «Кіровоградрибгосп», наказу про прийняття на роботу ОСОБА_5 немає (а.с.93).

Як вбачається з табелю обліку робочого часу за травень 2012 року позивачеві відмічено як прогули (а.с.86).

Як свідчать відомості на виплату грошей у період з грудня 2011 року по квітень 2012 року ОСОБА_5 нараховувалась заробітна плата, але виплачено її не було (а.с.116).

Територіальною державною інспекцією з питань праці у Кіровоградській області за колективним зверненням працівників ПрАТ «Кіровоградрибгосп» проводилась перевірка щодо порушення відповідачем законодавства про працю, про що свідчить оглянута в судовому засіданні справа про адміністративне правопорушення №1108/2488/12. Актом перевірки ТДІ з питань праці у Кіровоградській області від 14.06.2012 №11-13-034/0338 встановлено порушення ст.48 КЗпП щодо ведення трудових книжок працівників, ст.115 КЗпП щодо строків виплати заробітної плати, ст.30 Закону України «Про оплату праці» щодо обовязку власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи, а також бухгалтерський облік витрат на оплату праці, у тому числі відсутні документи, які б свідчили про отримання ОСОБА_5 заробітної плати з грудня 2011 року по квітень 2012 року, зокрема не виплачено 4075,64 грн. За результатами перевірки в.о. голови правління ОСОБА_6 вручено припис про недопущення виявлених порушень в подальшому та складено протокол про адміністративне правопорушення для притягнення до відповідальності, передбаченої ч.1 ст.41 КУпАП .

Постановою Кіровоградського районного суду від 17.08.2012 року в.о. Говови правління ПрАТ Кіровоградське обласне обєднання сільськогосподарського рибного господарства Кіровоградрибгосп ОСОБА_6 Притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 41 КупАП.

У довідці ПрАТ «Кіровоградрибгосп» № 25 від 25.07.2016 зазначено, що штатний розклад за 2011 рік, документи про кадри та заробітну плату відсутні в звязку із тим, що попереднє керівництво на чолі ОСОБА_4 не передали новому керівництву ПрАТ «Кіровоградрибгосп» (а.с. 74). Проте у довідці про доходи від 25.07.2016 ПрАТ «Кіровоградрибгосп» вказує, що ОСОБА_5 за період з липня 2011 року по квітень 2012 року нараховано заробітну плату в сумі 9485 грн. (а.с.83). Індивідуальні відомості про застраховану особу, що надані ПФУ, також свідчать про нарахування позивачеві заробітної плати у період з 2009 року по квітень 2012 року (а.с.6).

Отже, у день звільнення з позивачем не було проведено повного розрахунку, зокрема, не виплачено заборгованість із заробітної плати, нараховану з грудня 2011 року по квітень 2012 року. Фактично заборгованість сплачена ПрАТ «Кіровоградрибгосп» 04.11.2015, коли відповідач перерахував поштовим переказом (а.с.79) кошти в сумі 4075,64 грн. як заборгованість по заробітній платі за 2012 рік, та відпускни в сумі 327,71 грн., про що сторони у судовому засіданні не заперечували.

Сторона відповідача стверджувала, що позивач у день звільнення на робочому місці був відсутній, наказ про звільнення отримав 28.05.2012, до роботодавця про проведення з ним повного розрахунку не звертався, тому вина підприємства відсутня (а.с.87).

Суд критично відноситься до таких доводів відповідача, оскільки усі дії позивача, а саме звернення до правоохоронних органів, управління держпраці у Кіровоградській області про порушення трудового законодавства, свідчать про те, що позивач намагався отримати заробітну плату, яку заборгувало підприємство.

Як вбачається із звернення ОСОБА_5 до прокурора Кіровоградського району від 19.04.2012 та з оглянутого наглядового провадження прокурора за заверненням ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_5 на дії посадових осіб ПрАТ «Кіровоградрибгосп» № 3-37-12, позивача було відсторонено від роботи у квітні 2012 року, охорона підприємства взагалі з цього часу не пропускала його на територію ПрАТ «Кіровоградрибгосп».

Таким чином, відповідач в порушення ст.116 КЗпП України не виплатив позивачеві усіх сум, належних працівникові при звільненні, за що несе відповідальність, передбачену ч.1 ст.117 КЗпП України, та повинен виплатити позивачеві його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 29.05.2012 по 04.11.2015 у сумі 34440,97 грн.

Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» розяснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі №1-5/2012 вирішено, що в аспекті конституційного звернення положення ч.1 ст.233КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст.ст.116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Тобто, початок перебігу тримісячного строку за заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки починається з наступного дня після виплати всіх належних позивачеві при звільненні сум.

Таким чином,позивач звернувся до суду за захистом своїх прав в термін передбачений законодавством

Як розяснив Пленум Верховного Суду України у п.6 постанови №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обовязком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

В п. 22 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: 1) індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст. 33 Закону в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону «Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. N 663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації).

Згідно із ст. 34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427 «Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, зваживши у сукупності наведені вище докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Так, з відповідача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку, що становить 34440,97 грн.( 40,14 грн. середньоденний розмір заробітної плати х 858 робочих днів тривалість затримки розрахунку), та 2998,04 грн. індексації заробітної плати.

Крім того, позивачем заявлена моральна шкода на суму 10000 грн.яку він обгрунтовує тим,що в наслідок безпідставного відсторонення його від роботи,невиплати нарахованої заробітної плати він та його сімя залишилася без засобів до існування,він переніс нервовий стрес. Суд вважає,що позивачу безумовно була спричинена моральна шкода,але будь-який обґрунтований розрахунок, а також інші докази, що свідчать про заподіяння позивачу моральної шкоди саме на суму вказану в позові суду не надано, а тому виходячи з принципів розумності та виваженості, враховуючи встановлення судом порушень трудових прав позивача, суд вважає, що розмір моральної шкоди підлягає зменшенню до 1000 грн. і вважає такий розмір достатнім і розумним.

Позовні вимоги про стягнення компенсації за невикористану відпустку не підлягають задоволенню, оскільки за відсутності будь-яких бухгалтерських документів або інших доказів, які б свідчили про надання чи ненадання позивачеві відпусток, що дали б можливість зясувати питання про перебування позивача у відпустці в період роботи в ПрАТ «Кіровоградрибгосп» та її тривалість, вирішити питання про розмір компенсації неможливо (а.с.77).

Позовні вимоги в частини зобов»язання відповідача надати наказ про його звільнення,трудову книжку та належний розрахунок також не підлягають задоволенню. Відповідачем наданий наказ від 28.05.2012 року про звільнення позивача (а.с.75). Крім того, в матеріалах справи є довідка відповідача в якій зазначено,що документи про кадри відсутні в звязку з тим,що попередне керівництво на чолі ОСОБА_4 не передали новому керівництву ПрАТ Кіровоградрибгосп (а.с.74).

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню із відповідача на користь держави в розмірі 551, 20 грн. за вимоги майнового характеру та 551,20 грн. за моральну шкоду.

На підставі ст. 47, 116, 117 233,237-1 КЗпП України, ст. 625 ЦК України, Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі №1-5/2012, ст. 34 Закону України «Про оплату праці», постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427 «Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати».

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ПАТ Кіровоградське обласне обєднання сільськогосподарського рибного господарства Кіровоградрибгосп про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку по заробітній платі та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ Кіровоградське обласне обєднання сільськогосподарського рибного господарства Кіровоградрибгосп на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 34440 грн. 97 коп., 2998 грн. 04 коп. індексації по заробітній платі та 1000 грн. моральної шкоди.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ПАТ Кіровоградське обласне обєднання сільськогосподарського рибного господарства Кіровоградрибгосп судовий збір на користь держави в сумі 1102 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: