Рішення № 63000086, 22.11.2016, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3396/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

за участю секретарів Махота О.В., Кюсєвої Т.О.,

позивача -

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача -

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

третьої особи -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка справу за позовом ОСОБА_4, від імені і в інтересах якої діє ОСОБА_1, до Костянтинівської міської ради, ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Костянтинівського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про надання додаткового строку для прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись до суду з позовом до відповідачів, третьої особи про визначення додаткового строку для прийняття спадщини позивач вказав, що на ім*я позивача ОСОБА_4 22 січня 2013 року ОСОБА_6 було складено нотаріально посвідчений заповіт на належну останній квартиру № 7 у будинку №2, розташовану по вул. Судейко у м. Горлівка Донецької області, зареєстрований у спадковому реєстрі за № 90. На початку 2015 року у зв*язку з проведенням антитерористичної операції позивача було вивезено до м. Артемівськ Донецької області, а ОСОБА_6 - до м. Костянтинівки Донецької області, де остання померла 27 квітня 2015 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть відділу ДРАЦС по м. Костянтинівці реєстраційної служби Костянтинівського МРУЮ у Донецькій області, актовий запис № 702. Позивачка тривалий проміжок часу розшукувала куди вивезли ОСОБА_6 та на початку червня 2016 року дізналася про смерть останньої у м. Костянтинівка Донецької області ще 27 квітня 2015 року. Звернувшись до відділу державної реєстрації, вона 22 червня 2016 року отримала повторне свідоцтво про смерть спадкодавця та 05 липня 2016 року звернулася до приватного нотаріуса Бахмутського нотаріального округу з заявою про прийняття спадщини за заповітом, однак їй було відмовлено у зв*язку з пропуском шестимісячного строку для прийняття спадщини, встановленого ст. 1270 ЦК України. Вважає, що вказаний строк нею пропущено з поважних причин, оскільки вона мешкала на тимчасово окупованій території та не мала відомостей про місце знаходження спадкодавця. До теперішнього часу спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, яка залишилася після смерті ОСОБА_6, ніким не прийнята. Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, просила визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом у шість місяців з дня набрання рішенням суду законної сили, що був пропущений нею з зазначених поважних причин.

Позивач ОСОБА_4 у судове засідання не з*явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, зазначивши, що наполягає на позовних вимогах (а.с.16).

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надавши також письмові пояснення (а.с. 58), та пояснив, що позивачка ОСОБА_4 пропустила строк для прийняття спадщини з поважної причини, оскільки у 2014 році в Донецькій області було розпочато проведення антитерористичної операції, людей вивозили з окупованого міста Горлівки. Так сталося, що позивачка не мала змоги дізнатися куди вивезли ОСОБА_6 У позові зазначено, що це мало місце у квітні 2015 року, однак він погоджується з тим, що це могло статися раніше, але в будь-якому випадку - після початку антитерористичної операції. Лише на початку червня 2016 року їй стало відомо про те, що ОСОБА_6 померла 27 квітня 2015 року у м. Костянтинівці. Зазначив, що заповіт, складений ОСОБА_6 на ім*я ОСОБА_4, зареєстрований в Спадковому реєстрі, не скасований і є чинним.

Представник відповідача представник Костянтинівської міської ради ОСОБА_7 в судове засідання не з*явився, надав письмові заперечення проти задоволення позовної заяви, а також просив розглянути справи за його відсутності (а.с. 48).

Третя особа приватний нотаріус Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області в судове засідання не з*явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с.100).

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що ОСОБА_6, яка доводиться їй тіткою, на її пропозиції переїхати з м. Горлівка до неї у м. Костянтинівку відповідала відмовою, тітку вона періодично відвідувала. Приїхавши до ОСОБА_6 у 2013 році вона побачила, що у її квартирі зроблений ремонт, замінені вікна на пластикові, тітка повідомила, що їй допомагає сусідка позивачка у с праві ОСОБА_4, якій вона відписала квартиру. Оскільки це був вибір та рішення тітки відповідачка з цим погодилась. 16 травня 2014 року відповідачка їздила на день народження ОСОБА_6, ОСОБА_8 там не було та тітка сказала, що остання поїхала до Ізраїлю. Після того як розпочалися обстріли м. Горлівка зв*язок з тіткою перервався, до неї було неможливо додзвонитися. Чоловік відповідачки знайшов спосіб дізнатися про її справи звернувся через соціальні мережі з проханням сходити за адресою її проживання та їм повідомили, що ОСОБА_6 мала погане самопочуття та була лежача, а у її квартирі були побиті вікна. 24 серпня 2014 року вони з чоловіком поїхали до м. Горлівка, запропонували ОСОБА_6 поїхати до м. Костянтинівка, однак та після розмови з подругою відмовилася. Вони забили вікна за допомогою привезених з собою матеріалів, залишили ОСОБА_6 гроші та вставили у її телефон картку «Лайф», бо зв'язок «МТС» в м. Горлівка був відсутній. Від сусідів вона дізналася, що ОСОБА_4 за місцем проживання немає та в квартирі останньої живуть озброєні люди. У подальшому вона спілкувалася з ОСОБА_6 телефоном та постійно пропонувала переїхати до неї, однак тітка відмовлялася. У грудні 2014 року у ході спілкування з тіткою вона відчула зміни у її голосі та вирішила поїхати до м. Горлівки, де побачила жахливу ситуацію ОСОБА_6 лежала в ліжку брудна, квартира була у занедбаному стані, був присутній запах випорожнень. З чоловіком та зятем відповідачка забрали ОСОБА_6 у м. Костянтинівку, де її було взято на облік як переселенця. ОСОБА_6 протрималася ще 4 місяці, а потім померла, оскільки, на думку відповідачки, в останні місяці життя у м. Горлівка був підірваний стан її здоров*я. Від тітки з березня 2013 року їй було відомо, що свою квартиру та відписала ОСОБА_4, однак відповідачка має сумніви, що тітка могла ознайомитися з текстом заповіту та власноруч його підписати, так як була малограмотна. Визнає, що станом на грудень 2014 року позивачка була відсутня за місцем проживання.

Представник відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_4, посилаючись на невідповідності, які маються у позовній заяві щодо дати виїзду позивача та ОСОБА_6 з м. Горлівка, а також на відсутність доказів того, що позивачка вживала дій до пошуків ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_10, який є чоловіком співвідповідачки ОСОБА_11, в судовому засідання пояснив, що після початку антитерористичної операції мобільний зв'язок з ОСОБА_6 влітку 2014 року був відсутній. У соціальних мережах він натрапив на обговорення, де мешканців м. Горлівки просили відвідати домівки жителів, до яких не могли додзвонитися родичі. Він залишив своє прохання відвідати місце проживання ОСОБА_6 та згодом отримав повідомлення, що ОСОБА_6 має поганий стан здоров*я, а вікна квартири після обстрілів розбиті. 24 серпня 2014 року він з дружиною ОСОБА_11 поїхав до м. Горлівка, поїздка була складна, вони взяли з собою все чим можна було забити вікна, але від переїзду до м. Костянтинівка ОСОБА_6 відмовилася. Під час телефонних розмов з ОСОБА_6 вони пропонували їй переїхати, однак вона не погоджувалася. У грудні 2014 року його дружина поїхала до ОСОБА_6 та, побачивши, що її тітка перебуває в жахливому стані, викликала його щоб її забрати. Через хвороби, які почалися у ОСОБА_6, вона прожила лише 4 місяці та померла. Зазначив, що для завірення підпису ОСОБА_6 вони викликали нотаріуса, однак тітка його дружини не змогла вивести свій підпис, також вона не могла читати, що викликає сумніви у справжності її підпису у заповіті.

З*ясувавши позицію позивача, відповідача - Костянтинівської міської ради, третьої особи, заслухавши представника позивача, відповідача ОСОБА_2 та її представника, допитавши свідка, дослідивши докази по справі, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що позивачка ОСОБА_4 (а.с. 3) народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Горлівка Донецької області, відповідно до копії сторінки паспорту з відміткою про місце проживання зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.3); перебуває з 09 грудня 2014 року на обліку, як внутрішньо переміщена особа (довідка № НОМЕР_1) в управлінні праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується наданою відповіддю Донецького обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат за вих. № 3541/11-05 від 10 листопада 2016 р. (а.с. 104).

ОСОБА_6 (а.с.72) народилась 16 травня 1931 року в с. Лука Городеньского району Івано-Франковської області, відповідно до копії сторінки паспорту з відміткою про місце проживання була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.72 зворот), як вбачається з довідки УСЗН Костянтинівської міської ради № НОМЕР_2 від 05 січня 2015 року була взята на облік Управлінням праці та соціального захисту населення Костянтинівської міської ради, як особа переміщена з тимчасово окупованої території, відповідно до ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Контактна адреса ОСОБА_6 Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Харківська, буд. 32, кв., 17 (а.с. 70).

ОСОБА_6 померла 27 квітня 2015 року в м. Костянтинівка Донецької області, актовий запис відділу реєстрації актів цивільного стану по місту Костянтинівці реєстраційної служби Костянтинівського МРУЮ у Донецькій області №702 від 28 квітня 2015 року, що вбачається з копії виданого повторно 22 червня 2016 року свідоцтва про смерть серія І-НО № 944508 (а.с. 6).

Після смерті ОСОБА_6 залишилось спадкове майно у вигляді житлової квартири № 7, розташованої у будинку №2 по вул. Судейко у м. Горлівка Донецької області, що належала померлій на праві власності на підставі свідоцтва № 1456 про право власності на житло від 05 травня 1993 року, виданого на підставі рішення (наказу) № 98 від 07 квітня 1993 року (а.с. 7).

22 січня 2013 року у м. Горлівка Донецької області ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, на випадок своєї смерті дала таке розпорядження: належну їй квартиру АДРЕСА_3 заповідає ОСОБА_4, 23липня ІНФОРМАЦІЯ_5, а у випадку неприйняття нею спадщини, відмови від спадщини ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується копією заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Горлівського міського нотаріального округу ОСОБА_13 22 січня 2013 р. о 15 годині 10 хвилин (а.с.4), зареєстрованого в Спадковому реєстрі № 33102013 від 22 січня 2013 року згідно із Витягом про реєстрацію (а.с.5).

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 44575922 від 26 липня 2016 року (а.с. 35) вбачається, що вказаний вище складений ОСОБА_6 заповіт є чинним.

Приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу Донецької області 05 липня 2016 року винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с. 8) ОСОБА_4 роз*яснено порядок визначення додаткового строку для прийняття спадщини спадкоємцю, яким встановлений законом строк пропущений з поважної причини, та рекомендовано звернутися з приводу цього питання до суду.

Позивач ОСОБА_4, яка є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_6, не звернулась у встановлений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини; 22 жовтня 2015 року за заявою про прийняття спадщини за законом ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 була відкрита спадкова справа № 70/2015, що вбачається з відповіді Приватного нотаріусу Костянтинівського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за вих. № 275/02-14 від 03 серпня 2016 року (а.с.38), а також підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 44575912 від 26 липня 2016 року (а.с. 34-35).

В силу ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК Українизасобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Проведення антитерористичної операції на територіях, визначених Кабінетом міністрів України, у тому числі на території м. Горлівка Донецької області, та той факт, що проведення антитерористичної операції не припинено до наступного часу, суд визнає загальновідомими обставинами, які доказуванню не підлягають.

Відповідачка зазначала в судовому засіданні, що станом на серпень грудень 2014 року, коли погіршився стан здоров*я та відбулося вивезення ОСОБА_6 з м. Горлівка, позивачка була відсутня за місцем проживання, у її квартирі проживали сторонні озброєні особи. З 09 грудня 2014 року позивачку було взято на облік як внутрішньо переміщену особу в УСЗН Краматорської міської ради (а.с. 104). Спадкодавець ОСОБА_6 померла 27 квітня 2015 року у населеному пункті м. Костянтинівка Донецької області, повторне свідоцтво про смерть останньої отримано позивачкою 22 червня 2016 року (а.с. 6).

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позивачкою ОСОБА_4 встановлений законом строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6 пропущений з поважної причини, пов'язаної з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, оскільки позивачка та спадкодавець проживали на території, тимчасово непідконтрольній державі Україна, де було розпочато проведення антитерористичної операції, існувала небезпека для життя та здоров*я громадян, виїзд з місця проживання мав вимушений характер.

В силу ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Під час розгляду даної цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та обов"язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині подання ними доказів та заявлення клопотань.

Відповідачкою було зазначено у судовому засіданні про її сумніви у справжності підпису ОСОБА_6 на вказаному вище заповіті у зв*язку із малограмотністю останньої, в обґрунтування чого суду надано копію заяви на адресу Костянтинівського УПФУ про перерахування сум пенсії без зазначення дати з підписом «Дмитрик», а також копію записки з переліком продуктів харчування (а.с. 71, 73), при цьому відсутня можливість ідентифікувати особу, якою вона складена, та встановити час її складання.

Клопотань про призначення судових експертиз, в тому числі, судової почеркознавчої експертизи, учасниками процесу, зокрема стороною відповідача, заявлено не було, зустрічного позову до початку розгляду справи по суті - не заявлено.

За таких обставин суд зазначає, що доводи сторони відповідача не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Як зазначено у п. 24 Постанови Пленуму ВССУ від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування", у резолютивній частині рішення суд повинен вказати відповідно певний період часу з моменту набрання судовим рішенням законної сили, протягом якого спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини, а не конкретну календарну дату, до якої спадкоємець може подати заяву про прийняття спадщини. Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК для прийняття спадщини.

Таким чином, розглядаючи справу у межах заявлених позовних вимог, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню та позивачці слід визначити додатковий строк для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 в три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили, що являється достатнім строком для подання нею заяви про прийняття спадщини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 11, 15, 60, 212 215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4, від імені і в інтересах якої діє ОСОБА_1, задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_9, додатковий строк в три місяці, з моменту набрання рішенням суду законної сили, для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6, яка померла 27 квітня 2015 року у м. Костянтинівка Донецької області.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 листопада 2016 року. Повний текст судового рішення виготовлено 28 листопада 2016 року.

Суддя