Ухвала суду № 62999797, 23.11.2016, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/8136/13-а

У Х В А Л А

23 листопада 2016 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі : головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Мерцалової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування своїх доводів, заявник посилається на те, що постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.08.2013року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року , зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу соціальні виплати. На виконанні у заявника перебуває виконавчий лист, виданий на підставі зазначеного судового рішення. Враховуючи, що під час виконання зазначеного судового рішення виникли обставини, що ускладнюють виконання судового рішення, заявник просить змінити порядок і спосіб виконання постанови суду із зобовязання відповідача виплатити позивачу нараховану суму виплат на стягнення нарахованої, але не виплаченої суми виплат.

У судове засідання сторони не зявилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. У відповідності до ч. 2 ст.263 КАС України їх неприбуття не перешкоджає судовому розгляду.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно зясувавши всі фактичні обставини, суд прийшов до висновку, що подання не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.08.2013року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу соціальні виплати. На підставі зазначеного вище судового рішення відкрито виконавче провадження.

Згідно довідки відповідача, на підставі рішення суду позивачу нараховано соціальні виплати у сумі 7906,97 грн.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами п. 2 ч. 4 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст.162 КАС України).

Аналіз резолютивної частини постанови по вищевказаній справі та синтез наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.

За таких обставин відповідач просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. Хоча в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст.ст. 198, 223 КАС України)

Крім того, частиною першою статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.

Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.

З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду.

Суд вважає за необхідне зауважити, що "захист порушеного права у судовому рішенні" і "спосіб виконання судового рішення" не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).

Змінюючи спосіб виконання постанови суду у такому порядку, як просить заявник, фактично змінить її суть, що належить до повноважень суду апеляційної або касаційної інстанції.

У справі, що розглядається, суд для відновлення права ОСОБА_1 на перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», прийняв рішення про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 15 ЗУ «Про державну допомогу сімям з дітьми» в розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років на час виплати починаючи з 01 січня 2011 року з урахуванням виплачених сум. Розрахунок суми судом не здійснювався, тому, змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити зазначену допомогу на стягнення конкретної суми, буде змінена постанова по суті.

Таким чином, зміна на підставі статті 263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради здійснити виплату із зобов'язання на стягнення такої виплати є незаконною.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2014 року (справа №21-394а14), яка згідно зі статтею 244-2 КАС України, є обов'язковою для суддів при прийнятті рішень в подібних справах.

Таким чином, подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.263 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зміну способу і порядку виконання судового рішення по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Суддя ОСОБА_2