Рішення № 62999522, 28.11.2016, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/1059/16-ц

ЄУН 226/1059/16-ц

Провадження 2/226/468/2016

Р I Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2016 року м. Мирноград

Димитровський мiський суд Донецької областi у складi:

головуючого судді Коваленко Т.О.,

за участі секретаря Трифонової І.О.,

учасники судового процесу:

позивач ОСОБА_1,

представник позивача ОСОБА_2,

представник відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в місті Мирнограді Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення грошових сум при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення грошових сум при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу до відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля» і в обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що вона перебувала у трудових відносинах із відповідачем з 1989 року. За наказом № 02/578к від 06.05.2016 року працювала слюсарем ремонтником 5 розряду дільниці ОСК блоку 2-3 відокремленого підрозділу «Шахта Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля». 18.05.2016 року позивач під психологічним тиском з боку заступника директора ВП «Шахта Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля» ОСОБА_4, який звинуватив позивача у внесенні неправдивих відомостей до табелю виходів працівників дільниці ОСК блоку № 2-3, та примусив позивача написати заяву про своє звільнення за власним бажанням. Позивач написала заяву про звільнення 23.05.2016 року за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України. Після зазначених подій в звязку з пережитою стресовою ситуацією у позивача погіршився стан здоровя, в результаті чого 23.05.2016 року вона була змушена звернутися до комунального закладу «Димитровський центр первинної медико-санітарної допомоги» за наданням медичної допомоги, де позивачу був поставлений діагноз: вегето-судинна дистонія по змішаному типу, в звязку з чим позивач перебувала на амбулаторному лікуванні з 23.05.2016 року по 01.06.2016 року. Знаходячись на лікуванні позивач 23.05.2016 року близько 9 години 30 хвилин телефоном повідомила про це в.о. начальника дільниці ОСК блоку 2-3 ОСОБА_5 Того ж дня, проаналізувавши ситуацію, що склалася, позивач зрозуміла безпідставність доводів керівництва підприємства та вирішила відкликати заяву про своє звільнення. Про свої наміри відкликати заяву 23.05.2016 року позивач телефоном повідомила старшому інспектору відділу кадрів ВП «Шахта Стаханова» ОСОБА_6, а також у цей же день написала відповідну заява, яку з причини того, що поштове відділення в цей день тижня (понеділок) не працювало, позивач відправила до відділу кадрів відповідача 24.05.2016 року. Однак, не зважаючи на обізнаність про те, що позивач з 23.05.2016 року перебуває на лікарняному, та відкликає свою заяву про звільнення, наказом в.о. директора ВП «Шахта Стаханова» ДП «Красноарміськвугілля» від 23.05.2016 року №133к позивача було звільнено за ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням. Позивач вважає, що наказ в.о. директора ВП «Шахта Стаханова» ДП «Красноарміськвугілля» від 23.05.2016 року про її звільнення треба скасувати. Крім того, при звільненні їй не виплачені розрахункові суми у розмірі 11097,69 гривень. Просила суд скасувати наказ №133к від 23 травня 2016 року відокремленого підрозділу «Шахта Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про її звільнення згідно ст. 38 ч.1 КЗпП України, поновити її на попередньому місці роботи на посаді слюсаря ремонтника 5 розряду дільниці ОСК блоку 2-3 відокремленого підрозділу «Шахта Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля», стягнути з відповідача на її користь нараховані грошові суми при звільненні в розмірі 11097,69 гривень та середній заробіток за весь час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала свої вимоги повністю, пояснивши, що на підприємстві вона працювала 10 років. ОСОБА_7 вона працювала в якості теплотехніка потім стала працювати слюсарем на дільниці 2-3. Коли вона працювала теплотехніком, працівники, які працювали в котельній, перепрацьовували, а потім забирали ці часи відгулами. У лаборанта ОСОБА_8 зібралися відгули, і вона вирішила відпустити ОСОБА_8 у відгули, оскількиі ОСОБА_8 підійшла до неї із такою заявою. Вона була у відгулах в березні і квітні. У травні, згідно графіку ОСОБА_8, вона пішла у відпустку, а потім звільнилася. За те, що вона дозволила ОСОБА_8 піти у відгули, Абрамов поставив їй умову: або за даним фактом він буде писати заяву в прокуратуру, або вона мала написати заяву про звільнення. 18 травня 2016 року вона написала заяву про звільнення та залишила її у відділі кадрів без підпису начальника і дати, оскільки думала, що 23 травня щось може вирішитись. Ця заява лежала у відділі кадрів. 23 травня 2016 року вона пішла на лікарняний, зателефонувала на мобільний телефон начальнику дільниці ОСОБА_5, щоб її заяву про звільнення не підписували, оскільки вона на лікарняному. Він їй пояснив, що все одно потрібно їхати на роботу та підписати наказ на звільнення. Потім їй зателефонувала начальник відділу кадрів ОСОБА_9 і сказала, щоб вона приїхала підписати наказ про звільнення, але вона пояснила, що не може приїхати, оскільки погано себе почувала. Цього дня на службовій машині співробітник підприємства ОСОБА_6 привезла їй додому трудову книжку та наказ про звільнення. Вона дуже погано себе почувала, тому все підписала, хоча казала ОСОБА_6, що вона на лікарняному і після видужання вона буде продовжувати роботу. 24 травня 2016 року вона направила лист на шахту з відкликом звільнення, а 26 травня шахта його отримала. Вона зробила помилку, коли нарахувала заробітну плату ОСОБА_8, під час її перебування у відгулах. Вона ці гроші виплатила. Вона підписала наказ про дисциплінарний проступок і погодилась з ним. Табеля по обліку відпрацьованого часу вона особисто не підписувала, їх підписував начальник дільниці ОСОБА_5. Відгули мали надаватися з відома начальника дільниці ОСОБА_5. ОСОБА_10 в котельні керувала людьми вона, ОСОБА_5 не було відомо, коли ОСОБА_8 була два місяці у відгулах. Вона вважає, що все це звільнення відбулось через конфліктну ситуацію з керівництвом восени 2015 року, оскільки на дільниці працює багато родичів, які не бажають працювати за певним графіком. У них на дільниці працювала машиніст насосних установок Іваннікова, яка, як вона вважає, є родичкою директора. Іваннікова не бажала працювати за графіком, який їй був наданий, а бажала працювати за окремим, проти чого вона заперечувала і тому почалися конфлікти з керівництвом. На неї був тиск з боку керівництва. На її телефон був здійснений телефонний дзвінок з невизначеного номеру, і в ході розмови їй було наказано надати Іванніковій графік роботи такий, який вона бажає. Вона себе погано почувала 19 травня 2016 року і зверталась до швидкої допомоги, і, оскільки в неї був високий тиск, їй порадили звернутись до лікарні. Її поклали на денний стаціонар 23 травня 2016 року, ставили крапельницю. Підприємство її звільнило незаконно, оскільки вона повідомила, що бажає продовжувати працювати. Вона відправила на підприємство відклик на звільнення 24 травня, оскільки 23 травня був понеділок і пошта не працювала. Вона написала заяву по звільнення за власним бажанням, оскільки їй поставили такі умови, насправді вона звільнятися не бажала.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю підтримав вимоги позивача.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не знаходять відповідних доказів. Заява була написана власноруч, ніхто не змушував позивача писати заяву про звільнення 23 травня. Наказ та трудова книжка були вручені на дому, оскільки КЗпП України зобовязує вручати їх співробітнику в день його звільнення. У висновках комісії було визначено стягнути заробітну плату ОСОБА_8 з ОСОБА_10. ОСОБА_1 не була притягнула до дисциплінарної відповідальності. Вона заплатила гроші в касу, тому і не звертались в прокурату. ОСОБА_11 на заяву про відкликання заяви про звільнення не була надана, так як вона звернулась із заявою до суду.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він є заступником директора з економічних питань. Давно знайомий з позивачем по роботі. ОСОБА_10 ОСОБА_1 відмічала з квітня місяця 2016 року на роботі певну особу як працюючу, але у цей час ця особа фактично не працювала, за це її звільнили. В обов*язки позивача не входило внесення відомостей чи працюють люди і підписання рапортів. Це мав здійснювати начальним дільниці. По шахті з цього приводу проводилось розслідування, але він особисто не приймав у цьому участі. Також йому не відомо чи притягувалась позивач до будь-якої відповідальності і з яким формулюванням її було звільнено. Він не здійснював тиск на позивача і не змушував позивача писати заяву про звільнення. Він бачив заяву ОСОБА_10 про те, що вона особисто зажадала внести кошти в касу за надлишково виплачену заробітну плату ОСОБА_8 і знає, що позивач ці кошти внесла в касу підприємства. Він особисто вважає, що позивач звільнилась через те, що закривала рапорта ОСОБА_8.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що з 22 січня до 1 листопада 2016 року він працював виконуючим обов*язки начальника дільниці, на якій працювала позивач до травня у якості теплотехніка, а після слюсарем, оскільки в неї не було відповідної освіти. У травні 2016 року перед закриттям рапортів на оплату праці працівників, він дізнався, що співробітниця котельної ОСОБА_8 відсутня на робочому місці, перебуває за кордоном, хоча в цей час значиться такою, що працює. Він звернувся із доповідною запискою до директора шахти, пояснив всю ситуацію, після цього ОСОБА_10 написала заяву на звільнення. ОСОБА_12 закриття рапортів особі, яка не перебувала на робочому місці, по підприємству було проведено службове розслідування і він отримав попередження. Яким чином покарали ОСОБА_12 йому невідомо. На їх підприємстві встановлено, що коли особа пише заяву про звільнення за власним бажанням, цю заяву підписує начальник дільниці, далі головний механік, потім відділ кадрів. Він підписував заяву ОСОБА_12 у травні місяці 2016 року у відділі кадрів, куди він зайшов у справах і там була заява ОСОБА_12. Йому до цього ОСОБА_12 казала, що знайшла іншу роботу, при цьому був присутній ОСОБА_13. Про це він пригадав два тижні тому і не пам*ятав, коли його в суді з цього приводу допитували першого разу. ОСОБА_12 не підійшла до нього, а заява лежала у відділі кадрів його не здивувало, можливо у ОСОБА_12 не було часу підійти до нього і підписати заяву. У заяві ОСОБА_12 не було зазначено причину, з якої вона бажає звільнитись раніше встановленого терміну. Він може не погодитись про звільнення працівника з тієї дати, коли працівник просить, якщо ця особа йому потрібна. Тоді людина має відпрацьовувати встановлений законодавством термін. У випадку з ОСОБА_12 цього не було і він не заперечував про її звільнення з дати, про яку просила ОСОБА_12. На той час можливо ОСОБА_12 і не всі речі передала, які рахувались за нею, але більша частина речей, що перебували на обліку за нею, була передана новому теплотехніку. ОСОБА_1 не казала йому, що хоче звільнитись і хоче відкликати заяву про звільнення, а також, що вона з понеділка перебуває на лікарняному. Про це йому повідомив ОСОБА_13 при закритті рапортів за місяць або 27, або 28 травня 2016 року. Будь-якої телефонної розмови з ОСОБА_12, у день її звільнення, не було. Він не вчиняв тиск на позивача, вона сама написала заяву про звільнення, якщо вона не хотіла, могла б його не писати.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що 18 травня 2016 року надійшла заява позивача про звільнення її з 23 травня, вони його зареєстрували. Яким чином воно надійшло, не пам*ятає, на заяві були підписи начальника дільниці та директора. Підготували наказ, підписали його всіма керівниками і чекали, коли з*явиться ОСОБА_12. ОСОБА_10 не з*явилась, вона поїхала до неї додому у понеділок у другій половині дня і ознайомила з наказом про звільнення, вручила трудову книжку. Позивач розписалась в особовій картці. Після цього вона заїхала до себе додому, неподалік від будинку, де проживає позивач, за флешкою і повернулась на підприємство. Вона не знала, чи буде ОСОБА_10 вдома, чи ні. Перед тим, як їхати до неї додому, вона не з*ясовувала, де саме у цей час ОСОБА_10. Цим питанням займалась її начальник ОСОБА_9, яка їй сказала заїхати додому до ОСОБА_10, якщо її не буде, будуть з*ясовувати що робити далі. Коли вона на автомобілі знайомого приїхала додому до ОСОБА_10, та була вдома, у дворі був якийсь чоловік, але не чоловік позивача, якого вона візуально знає. Вони розмовляли біля машини вздовж дороги і чоловік, який був у дворі, не міг чути їх розмову. Вона привезла наказ, надала його ОСОБА_10 на ознайомлення. Позивач не казала, що не збирається звільнятись з підприємства, а також не казала, що перебуває на лікарняному. Коли працівник звільняється і подає про це заяву, йому видається обхідний лист, щоб працівник у всіх відділах проставив підписи і міг отримати розрахункову кошти. ОСОБА_1 вона обхідний лист видала при ознайомленні з наказом про звільнення. Чому не видала раніше, не може пояснити, можливо не ОСОБА_10 приносила заяву про звільнення.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що звернулася до неї працівник відділу кадрів ОСОБА_6 із заявою ОСОБА_10 про звільнення за власним бажанням з 23 травня 2016 року. На заяві були візи начальника дільниці, головного механіка і директора шахти. Був виданий наказ про її звільнення 23 травня 2016 року. Приблизно о 13.00 годині у цей день вона розмовляла телефоном з ОСОБА_10, коли вона питала ОСОБА_10 чому та не приходить і не ознайомлюється з наказом про звільнення, але ОСОБА_10 їй повідомила, що вона підійти не зможе. Вона, не з*ясовуючи причину цього, попросила працівника кадрів ОСОБА_6, яка збиралась додому за флешкою, заїхати додому до ОСОБА_10 із наказом про звільнення, особовою карткою і трудовою книжкою, щоб ОСОБА_10 розписалась у наказі. ОСОБА_1 у телефонній розмові їй не повідомляла, що не бажає звільнятись і що перебуває на лікарняному. Вона сама особисто причину неможливості з*явитися ОСОБА_10 на підприємство не з*ясовувала, крім того, не з*ясовувала, чи знаходиться ОСОБА_10 у цей час на робочому місті, чи ні. Просто попросила працівника кадрів заїхати до ОСОБА_10 додому. Якщо б ОСОБА_10 вдома не виявилось, ОСОБА_6 приїхала б назад із наказом і трудовою книжкою. Після приїзду ОСОБА_6 доповіла, що ОСОБА_10 розписалась у наказі, отримала трудову книжку. ОСОБА_6 не повідомляла, що ОСОБА_10 не бажає звільнятись, або що вона на лікарняному. ОСОБА_6 вручила позивачу трудову книжку і ознайомила з наказом про звільнення приблизно о 13.00-14.00 годинах. робочий день закінчувався пізніше, але вручили у цей час тому, що ОСОБА_6 мала з*їздити додому за флешкою. Фразу у наказі про звільнення «з наказом ознайомлений і згодний» виконує працівник кадрів тому, що так у них встановлено на підприємстві. Якщо працівник не згоден, він не ставить свого підпису і пише, що не згоден. Це вони роблять, щоб полегшити працівникам ознайомлення.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що знайомий з ОСОБА_10 приблизно 10 років, але більше знайомий з її чоловіком, з яким вони мають спільне хобі. В травні 2016 року, точної дати свідок не пам'ятає, після обіду, в 13.00 або 14.00 годині, він зайшов до чоловіка ОСОБА_10, щоб поговорити за голубів. Підїхав червоний автомобіль, марку не памятає, з чоловіком і жінкою та запитали: «Чи тут проживає ОСОБА_10?». Свідок відповів, що так, зараз покличе. Вийшла жінка з папкою і запропонувала ОСОБА_10 написала заяву на звільнення. ОСОБА_1 сказала, що не буде писати. А жінка з кадрів їй пояснила, що її звільнять, якщо вона не напише заяву. Через деякий час, зайшла ОСОБА_10 і сказала, що її звільнили. Коли ОСОБА_10 зайшла, то вона була заплакана. ОСОБА_1 говорила жінці, що вона не буде писати заяву, що вона на лікарняному, коли вилікується, то буде продовжувати працювати. Розмова між ним і ОСОБА_10 складала приблизно 15 хвилин. ОСОБА_14 ставив якісь питання ОСОБА_14 і був дуже здивонаний. Жінку, яка приїжджала, він раніше не бачив.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що з позивачем знайомий давно, працюють разом з 2005 року. Коли свідок прийшов на дільницю, ОСОБА_14 вже там працювала. Йому відомо, що ОСОБА_14 написала заяву на звільнення. На ОСОБА_14 тиснули з боку керівництва. Потім ОСОБА_14 написала заяву про відкликання заяви за власним бажанням. До ОСОБА_14 приїхали і привезли трудову книжку додому. ОСОБА_7 перевели слюсарем, точної дати не памятає, за два місяці до звільнення 2016 року. Він в цей час обіймав посаду заступника начальника дільниці, а начальником був ОСОБА_5. Йому, за деякий час, до всіх подій з ОСОБА_7, зателефонував головний механік ОСОБА_16 і запропонував встановити ОСОБА_17 такий графік, який їй потрібен. На що він відповів, що ніхто не буде командувати на його дільниці. Та йому на це відповіли, що в нього почнуться проблеми, які згодом і почалися. Іваннікова донесла інформацію до керівництва, що їй складає графік ОСОБА_7. Стали тиснути на ОСОБА_7 і перевели її в слюсарі. Більшість людей з колективу досі позитивно відгукуються про ОСОБА_7. Також йому відомо про випадок з ОСОБА_8. У них на підприємстві люди беруть відгули, так як не вистачає людей, йдуть перевищення часу роботи, які не оплачуються. ОСОБА_1 відмічала ОСОБА_8, коли та перебувала у відгулах, тому що у неї було дуже багато перепрацьованого часу. У ОСОБА_8 багато спеціальностей і вона підміняла багатьох на ділянці у зимовий час, тому у неї назбирались відгули. Як правило, він відповідає за заповнення рапортів, чому вийшло навпаки, йому не відомо. Швидше за все, щоб позбавитися від ОСОБА_7. ОСОБА_9 з відділу кадрів, запропонувала ОСОБА_7 по дружньому написати заяву, щоб воно полежало якийсь час. 18 травня 2016 року, після обіду, приблизно о 13.00 годин свідок виїхав з шахти, та йому зателефонувала ОСОБА_7 і сказала про те, що вона написала заяву за власним бажанням. Він їй сказав, навіщо вона це зробила, це невірне рішення. Намагався заспокоїти ОСОБА_7. ОСОБА_1 пояснила, що їй сказала написати заяву ОСОБА_9 на всяк випадок, так як будуть розбиратися з ОСОБА_8. Після цього, ОСОБА_7 виходила на роботу, здається два дні, вона передавала матеріальні цінності. 19 та 20 травня ОСОБА_7 була на роботі. Після телефонної розмови 19 і 20 травня мигцем вони бачилися з ОСОБА_7 на роботі. Свідку бригадир 19 травня сказав, що ОСОБА_7 стало погано на робочому місці і він давав їй якісь таблетки. Вони в телефонному режимі розмовляли з ОСОБА_7 кожен день. У суботу ОСОБА_7 стало погано, вона по телефону викликала швидку, а здається, з понеділка з 22 або 23 травня ОСОБА_7 пішла на лікарняний. 23 або 24 травня, після обіду ОСОБА_7 йому зателефонувала і сказала, що до неї додому приїхала з шахти ОСОБА_6, привезла трудову книжку. ОСОБА_1 по виходу з лікарні, 23 травня зателефонувала начальнику і попередила, що вона на лікарняному. Зі слів ОСОБА_7 ому відомо, що вона передумала, не буде звільнятися, а ОСОБА_6 їй сказала, що їх звільнять, якщо вони не вручать їй трудову книжку. У цей же день ОСОБА_7, під його диктовку писала заяву про відкликання заяви про звільнення, оскільки не бажала звільнятися. 24 травня ОСОБА_7 відправила лист із заявою, про те, що вона не буде звільнятися, так як це був перший робочий день пошти. Все зроблено так, щоб прибрати людину з робочого місця. ОСОБА_1 сказали, що заява про звільнення написана на всяк випадок, тому вона не турбувалася і ходила на роботу, внесла гроші, тому що вона зробила помилку і з її вини не правильно була нарахована заробітна плата. Вважає, що це все ланки одного ланцюга, все одне з одним повязано. Це він зрозумів по реакції керівництва. Все йшло одне за одним, все йшло по черзі. Він підходив до директора шахти Штутмана і розмовляв з ним, після того, як ОСОБА_7 написала заяву про відкликання, після її звільнення, щоб людину не звільняли, намагався донести до директора, що ОСОБА_7 хороший працівник. Штутман не став розмовляти з ним. У профкомі йому також не допомогли

Вислухавши пояснення учасників процесу, покази свідків та дослідивши надані суду письмові дані, суд вважає встановленими в судовому засіданні наступні обставини.

Позивач ОСОБА_1 працювала на підприємствах відповідача з 4 вересня 1989 року у якості помічника вихователя у період з 4 вересня 1989 року по 25 червня 1990 року, техніком-таксировщиком у період з 3 липня 1990 року до 1 листопада 1992 року, інженером у період з 1 листопада 1992 року до 24 квітня 1995 року, учнем машиніста і машиністом насосних установок у період з 25 жовтня 1997 року до 25 березня 2004 року, слюсарем-ремонтником у період з 25 березня 2004 року до 1 листопада 2008 року, в.о. майстра котельної бл. 2 і майством котельної блоку № 2 у період з 1 листопада 2008 року до 13 березня 2012 року, в.о. теплотехніка котельної блоку № 2 у період з 13 березня 2012 року до 7 травня 2016 року і слюсарем-ремонтником з 7 травня 2016 року, після чого 23 травня 2016 року була звільнена за власним бажанням відповідно до частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України. Підставою для звільнення стала заява ОСОБА_1 від 18 травня 2016 року про її звільнення з 23 травня 2016 року (а.с. 10-14, 43, 47, 61-63, 67-68).

20 травня 2016 року за результатами розслідування факту відсутності на роботі апаратчика хімводоочистки ОСОБА_18 по відокремленому підрозділу «Шахта «Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля» прийнятий наказ № 04/124тд, відповідно до якого, враховуючи, що ОСОБА_1 з 7 травня 2016 року звільнена від посади і переведена слюсарем-ремонтником і погодилась у добровільному порядку відповідно до статті 130 КЗпП України погасити надлишково виплачену заробітну плату ОСОБА_18, обмежитись прийнятими заходами. Вирішити питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_18 після виходу її з відпустки. Притягнуто до дисциплінарної відповідальності шість працівників контрольного табелю, одного працівника з трудової дисципліни. ОСОБА_12 в.о. начальника дільниці ОСОБА_5 обмежено відповідальність попередженням (а.с. 71-72). 20 травня 2016 року на підставі власної заяви ОСОБА_1, від цієї ж дати, за прибутковим касовим ордером № 273 від 20 травня 2016 року, в касу ВП «Шахта «Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля», прийнято 5199 гривень 25 копійок повернення надлишково проведеної заробітної плати (а.с. 69-70, 92-151).

23 травня 2016 року ОСОБА_1 написана заява (отримана ВП «Шахта «Стаханова» 25 травня 2016 року) про недійсність її заяви від 23 травня 2016 року через перебування її на денному стаціонарі на лікуванні в Димитровській ЦРЛ. Після видужання приступить до своїх обов*язків (а.с. 15, 44-45). Дана заява позивачем відправлена на адресу відділу кадрів ОП шахти 24 травня 2016 року з ВПЗ Димитров-3 по вулиці Ватутіна, 28 в місті Димитрові (а.с. 16).

У період з 23 травня по 1 червня 2016 року включно ОСОБА_1 перебувала на лікуванні у денному стаціонарі КЗ «Димитровський центр первинної медіко-санітарної допомоги» із діагнозом: вегето-судинна дистонія по змішаному типу (а.с. 17-18). Крім того, Новоекономічною ДСМД 19 травня 2016 року за адресою проживання позивача, їй надавалась медична допомога з приводу ВСД по гіпертонічному типу, після чого рекомендована консультація лікарів терапевта та кардіолога (а.с. 82).

Листок про звільнення (дублікат) заповнений працівниками підприємства відповідача щодо ОСОБА_1 31 травня 2016 року (а.с. 21-22).

За змістом положень статей 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справу на підставі доказів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

ОСОБА_11 до статті 38 Кодексу законів про працю України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

При цьому, волевиявлення має виходити від працівника і відповідати підставам, визначеним статтею 38 Кодексу законів про працю.

Під час розгляду справи по суті, позивач ОСОБА_1 стверджувала, що насправді звільнення відбулось без її волі, під примусом керівництва, пов*язаного із небажаням з її боку встановлювати певним працівникам зручний для них графік та виявленим порушенням з її боку законодавства про працю і зазначенням у службовій документації відомостей про перебування на роботі працівника, який, насправді, на робочому місці не знаходився.

Про наявність таких конфліктів, в судовому засіданні пояснення позивача ОСОБА_1, підтвердив свідок ОСОБА_15, підтверджується висновком за результатами розслідування факту відсутності на роботі апаратчика хімводоочистки ОСОБА_18 та наказом № 04/124тд від 20 травня 2016 року, прийнятим за результатами проведеного з цього приводу розслідування.

По справах про звільнення за статтею 38 Кодексу законів про працю України, як визначено у пункті 12 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.1992р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого статтею 38 Кодексу законів про працю України строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.

Аналізуючи досліджені докази, суд не може погодитись з позицією представника відповідача, який стверджував, що позивач саме з метою уникнути відповідальності за порушення нею трудового законодавства, написала власноруч заяву про звільнення з 23 травня 2016 року, оскільки така позиція спростовується поведінкою позивача ОСОБА_1 після написання нею заяви про звільнення. Ще до закінчення визначеного нею терміну у заяві, вона вносить особисто в касу підприємства надлишково нараховану ОСОБА_18 заробітну плату у розмірі 5199,25 гривень, що відповідає її середньомісячній заробітній платі, тобто не уникає відповідальності за вчинення нею порушення трудового законодавства, а навпаки, вчиняє активні дії, направлені на усунення наслідків її дій. При цьому, відповідач не скористався своїм правом на звільнення позивача за винні дії з підстав, передбачених, у цих випадках, законодавством про працю.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні стверджував, що позивач ОСОБА_1 при підписанні наказу про звільнення, працівнику підприємства, на якому вона працювала, казала, що вона бажає надалі продовжити працювати після видужання, але жінка, яка ознайомлювала її з наказом зазначила, що її звільнять, якщо ОСОБА_1 не підпише цей наказ. Так пояснювала в судовому засіданні і позивач ОСОБА_1 Незважаючи на те, що свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні казала, що позивач не говорила їй про бажання продовжити працювати, суд до її показань відноситься критично, оскільки даний свідок продовжує працювати на підприємстві відповідача, є підлеглою особою осіб, які приймали участь у справі. З цих же підстав критично суд відноситься і до показів свідків ОСОБА_4, ОСОБА_9 і ОСОБА_5 Покази ж свідка ОСОБА_13, який ні в родинних, ні в дружніх стосунках з позивачем не перебуває, стороною відповідача не спростовані, його зацікавленості в наданні певних показів, суду не доводилось, у зв*язку з чим підстав не довіряти його показам у суду немає. Крім того, бажання позивача надалі продовжити працювати, простежується в її діях, коли вона 24 травня 2016 року (суду надані відомості на а.с. 84, за якими 23 травня 2016 року відділення поштового зв*язку в сел.Новоекономічне, а саме в понеділок, не працювало) вже о 9.24 годині відправила заяву про скасування заяви про звільнення за власним бажанням (а.с. 16).

Законодавством про працю не визначений конкретний механізм відкликання працівником своєї заяви про звільнення, тому заявлення в усній формі діючому працівнику кадрів ВП «Шахта «Стаханова» ОСОБА_6 позивачем ОСОБА_1 про своє бажання продовжити працювати на цьому підприємстві, висловлене до закінчення робочого часу останнього дня роботи позивача на підприємстві відповідача, суд має визнати належним. При наявності таких обставин і інспектор відділу кадрів ОСОБА_6, і начальник відділу кадрів ОСОБА_9 мали б достовірно впевнитись про дійсні наміри працівника, причини, з яких працівник не бажає звільнятись, для виконання вимог діючого трудового законодавства з належного оформлення факту звільнення або усунення порушення права працівника на працю, забезпечивши йому можливість продовжити працювати, якщо таке бажання відповідало дійсній волі цієї особи.

Враховуючи доведеність в судовому засіданні факту, що звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням, насправді такій волі не відповідало, що позивачем ОСОБА_1 свою заяву про звільнення за власним бажанням було відкликано в останній день роботи шляхом повідомлення про це відповідної посадової особи відповідача, суд вважає, що її звільнення відбулось у порушення вимог законодавства про працю, тому вимоги щодо скасування наказу про її звільнення з роботи та поновлення на попередньому місці роботи підлягають задоволенню.

Згідно частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середньоденний заробіток позивача, за розрахунком відповідача, заперечень проти якого позивач не висловлювала, становить 275,20 гривень (а.с. 20). Кількість робочих днів з дати незаконного звільнення позивача 23 травня 2016 року до дати поновлення її на попередній роботі (23 листопада 2016 року) становить 128 днів, у тому числі у травні 2016 року 6 днів, у червні 2016 року 20 днів, у липні 2016 року 21 день, у серпні 2016 року 22 дні, у вересні 2016 року 22 дні, у жовтні 2016 року 20 днів, у листопаді 2016 року 17 днів. Підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток у сумі 35225 гривень 60 копійок з розрахунку: (128дн.х275,20)=35225,60 грн.

На час звільнення, відповідач дійсно не розрахувався у повній мірі з позивачем і мав заборгованість з цих сум 11097,69 гривень (а.с. 19). На час розгляду справи всі належні позивачу ОСОБА_1 суми підприємством ВП «Шахта «Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля» виплачені (а.с. 64-65), тому у задоволенні вимог позивача про стягнення на її користь нараховані грошові суми при звільненні у розмірі 11097,69 гривень, слід відмовити.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1102,40 гривні. На підставі положень статті 88 Цивільного процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати у сумі 1102,40 гривні.

На пiдставi статей 38, 235 Кодексу законів про працю України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення грошових сум при звільненні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Скасувати наказ № 133к від 23 травня 2016 року відокремленого підрозділу «Шахта «Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля» про звільнення ОСОБА_1 за частиною першою статті 38 Кодексу законів про працю України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді слюсаря ремонтника 5 розряду дільниці ОСК блоку 2-3 відокремленого підрозділу «Шахта «Стаханова» Державного підприємства «Красноармійськвугілля».

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (ЄДРПОУ 32087941) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 травня по 23 листопада 2016 року включно у розмірі 35225 гривень 60 копійок та сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1102 гривні 40 копійок, а всього 36328 (тридцять шість тисяч триста двадцять вісім) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення позивача на попередній роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення терміну подачі апеляційної скарги, яка подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копій цього рішення.

Суддя Т.О.Коваленко