Рішення № 62998587, 31.10.2016, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1241/16-ц

Провадження № 2/175/516/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2016 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Озерянської Ж.М.

за участю секретаря Рись Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Восток», Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки, -

в с т а н о в и в :

В травні 2016 року позивачка звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки, в якому просила визнати недійсним договір іпотеки №12.840.07.19.1 від 06 березня 2007 року, укладений між ЗАТ «Агробанк» та ОСОБА_3.

В обґрунтування позову позивачка вказала, що вона, ОСОБА_1, перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 02 жовтня 1993 року. В період перебування в шлюбі ними було придбано квартиру № 5, загальною площею 98,9 кв.м., житловою площею 56,9 кв.м., розташовану в будинку АДРЕСА_1. Квартира була придбана частково за рахунок власних коштів подружжя, та частково за рахунок коштів, отриманих в кредит на підставі договору № 12.840.07.19 від 06 березня 2007 року, укладеного між ЗАТ «Агробанк» та ОСОБА_3 Згодом, кредитор у вказаному кредитному зобов'язанні був зміненим на ПАТ «ХОУМ КРЕДИТ БАНК», потім на ПАТ «БАНК ВОСТОК» внаслідок реорганізації. В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу активів, зобов'язання за кредитним договором №12.840.07.19 від 06 березня 2007 року, укладеним між ЗАТ «Агробанк» та ОСОБА_3 були передані ПАТ «Платинум Банк», який наразі є кредитором щодо основного зобов'язання та договорів забезпечення. Виконання зазначеного вище кредитного договору між її чоловіком та банком було забезпечено шляхом укладення договору поруки від 06 березня 2007 року № 12.840.07.19.1 між ОСОБА_1 та ЗАТ «Агробанк». До середини 2015 року її чоловіком належним чином виплачувалися періодичні платежі по кредитному договору, однак, з урахуванням того, що валютою в зобов'язанні є долари США і періодичні платежі позичальником сплачуються в еквіваленті до валюти зобов'язання за курсом, встановленим станом на дату проведення платежів, виникла ситуації, при якій її чоловік не може в повній мірі виконувати зобов'язання за договором внаслідок значного подорожчання валюти, хоча на даний момент прострочення виконання зобов'язань відсутнє. Чоловік неодноразово звертався до посадових осіб територіального підрозділу ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК», однак на разі питання розстрочення, відстрочення чи зміни розміру платежу або валюти зобов'язання не вирішено. В листі ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК» від 27.11.2013 року № 60.02/2952, вказано, що предметом забезпечення за кредитним договором №12.840.07.19 є майнові права на будівництво трикімнатної квартири, будівельний номер за проектом 5 (п'ять), блок 2, на другому поверсі, загальною будівельною площею 100,06 кв.м. у багатоповерховому житловому комплексі «ОЛІМПІК-2», що будується за адресою: АДРЕСА_1, які передані в іпотеку на підставі іпотечного договору № 12.840.07.19.1, посвідченого 06 серпня 2007 року. Вказала, що очевидним є факт укладення договору іпотеки в березні чи серпні 2007 року, предметом якого, згідно інформації з листа ПАТ «ПЛАТИНУМ БАНК», є майнові права на будівництво трикімнатної квартири, а тому вказаний договір є незаконним з огляду на те, що предметом іпотеки станом на дату його укладення не могли бути майнові права. Вона як співвласниця даної квартири, має право на внесення вимог про визнання недійсним даного договору, як такого, що порушує її права користування та розпорядження майном. Майнові права на нерухомість - об'єкт будівництва (інвестування) не вважаються речовими правами на чуже майно, оскільки об'єктом цих прав не є «чуже майно», а також не вважаються правом власності, оскільки об'єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього. Посилаючись на обставини викладені в позові вона просила визнати Іпотечний договір недійсним.

Адвокат позивачки ОСОБА_1 за договором про надання правової допомоги Самуха В.О. надав суду письмові пояснення в яких також просив закінчити судовий розгляд без його участі, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Банк Восток» у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.96).

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» надав суду заяву про розгляд справи без участі їх представника, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частина перша ст. 203 ЦК України, встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Встановлено, що 06 березня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Агробанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №12.840.07.19, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 93782,00 доларів США, строком з 06 березня 2007 року по 05 березня 2022 року, зі сплатою 15,5% річних (а.с.10-11), з цільовим призначенням - придбання нерухомості.

В забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань по Кредитному договору Банк прийняв заставу майнових прав на незакінчене будівництво, згідно договору іпотеки № 12.840.07.19.1 від 06 березня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та Банком, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н.Е. за реєстровим № 983. Предметом Договору іпотеки є майнові права на будівництво квартири будівельний номер за проектом 5 (п'ять) блок 2 (два), поверх 2 (другий), кількість кімнат 3 (три), запланованою загальною площею 100,06 кв.м. у багатоповерховому житловому комплексі «Олімпік-2», який будується за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі Договору №255407/Ф1 про участь у Фонді Фінансування Будівництва виду «А» №1 від 19 лютого 2007 року, укладеного Іпотекодавцем з Акціонерним комерційним банком «Новий». Також в забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань по вищевказаному Кредитному договору Банк прийняв поруку згідно договору поруки №12.840.07.19.1 від 06 березня 2007 року укладеного між Банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с.12), та поруку згідно договору поруки №12.840.07.19.2 від 06 березня 2007 року укладеного між Банком, TOB «Міжнародна будівельна компанія «Україна-Канада» та ОСОБА_3

Позивачка в своєму позові посилається, як на підставу своїх вимог, на ст. 5 Закону України «Про іпотеку» (в редакції від 23.02.2006 року, яка діяла на дату укладення договору іпотеки), якою не передбачено можливості передачі у іпотеку майнових прав на нерухоме майно, у зв'язку з чим договір іпотеки є недійсним. Однак суд, не погоджується з твердженням позивачки з огляду на наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України. Підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

В силу ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Згідно з преамбулою Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» цей Закон встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.

Статтею 1 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» іпотечне кредитування визначено як правовідносини, що виникають з приводу набуття права вимоги іпотечного боргу за правочинами та іншими документами; іпотечний борг - основне зобов'язання за будь-яким правочином, виконання якого забезпечене іпотекою.

Договір іпотеки між ОСОБА_3 та Банком було укладено 06 березня 2007 року.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (у редакції від 15.12.2005 року, яка діяла на дату укладення договору іпотеки) іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України «Про іпотеку» щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва. Обтяження майнових прав іпотекодавця на такий предмет іпотеки підлягає реєстрації у встановленому законом порядку.

Після закінчення будівництва нерухомості іпотекодержатель реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудовану нерухомість, та ця нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору.

Таким чином законодавством на дату укладення договору іпотеки, який позивачка просить визнати недійсним, передбачалася можливість передачі у іпотеку майнових прав на нерухоме майно, яке будується за наявності документів, які підтверджують право вимоги даного майна у забудовника після завершення будівництва. Такої ж позиції додержується Верховний суд України у постанові від 15.05.2013 року (а.с.32-35).

А тому враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що твердження ОСОБА_1 щодо неможливості укладення станом на 06 березня 2007 року договору іпотеки майнових прав є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності.

Стаття 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» містить умови, яким має відповідати договір іпотеки, зокрема, іпотечний договір має бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений; нотаріальне посвідчення іпотечного договору проводиться за місцезнаходженням нерухомості, яка є предметом іпотеки, або за місцезнаходженням іпотекодержателя чи іпотекодавця. Більш того, вказаний закон і містить спеціальні норми щодо умов укладання договору, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме: такий договір посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість; іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва; обтяження майнових прав іпотекодавця на такий предмет іпотеки підлягає реєстрації у встановленому законом порядку.

Оскаржуваний Договір іпотеки повністю відповідає вимогам ст. 5 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Окрім цього, судом встановлено, що при укладанні Договору іпотеки сторонами було дотримано всі вимоги, які необхідні для його дійсності передбачені ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не суперечить Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, тобто договір іпотеки був вчинений з дотриманням вимог чинного законодавства, відповідав бажанням сторін та був цілком спрямований на досягнення вказаних в ньому цілей; особи, які вчиняли правочин мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, тобто Договори було укладено повноважними особами; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а саме при укладенні договору іпотекодавцем були надані всі документи, і які підтверджують про те, що волевиявлення було вільним; правочин вчинено у формі, яка встановлена законом; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Крім того, Іпотечний договір № 12.840.07.19.1 між Банком та ОСОБА_3 було укладено 06 березня 2007 року, а позовна заява була подана ОСОБА_1 в 2016 році та провадження у справі було відкрито ухвалою суду від 15 квітня 2016 року.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність становить три роки. Домовленістю сторін зазначеного Договору вона не збільшувалася.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності відповідно до ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Право на позов, як виходить зі змісту позовної заяви виникло у позивачки - 06.03.2007 року з дати укладення іпотечного договору №12.840.07.19.1. ОСОБА_1 було відомо про укладення оскаржуваного договору 06 березня 2007 року, що підтверджується укладенням нею з Банком Договору поруки, згідно п. 1.2 якого поручителю добре відомі всі умови вищезгаданого Кредитного договору укладеного між Кредитором і Позичальником, а відповідно до п. 2.1 Кредитного договору, в забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань по цьому договору Банк приймає заставу майнових прав на незакінчене будівництво, згідно договору іпотеки №12.840.07.19.1 від 06 березня 2007 року, поруку, згідно договору поруки №12.840.07.19.1 від 06 березня 2007 року, поруку, згідно договору поруки №12.840.07.19.2 від 06 березня 2007 року.

Крім того, згідно п. 1.5.3. Договору іпотеки, згода дружини Іпотекодавця - ОСОБА_1 на іпотеку вищевказаної квартири отримана, що підтверджується заявою, посвідченою приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Кошляк Н.Е. 06.03.2007 року, реєстр №982.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачка інших доказів порушення її прав та несправедливості умов договору суду не надала.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також те, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання Договору іпотеки недійсним, не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених ЦК України, суд прийшов до висновку, що у їх задоволенні слід відмовити.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. У зв'язку з відмовою позивачці у задоволенні її вимог, судові витрати не підлягають стягненню з відповідачів і підлягають покладенню на позивачку.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 203, 215, 526 ЦК України, ст. ст. 10, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Восток», Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору іпотеки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Озерянська Ж.М.