Рішення № 62997215, 24.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

24 листопада 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Прокопчук Н.О.

суддів: Саліхова В.В.,Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на заочне рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 24 лютого 2016 року

в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфобуд Інвест»,ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості ,-

ВСТАНОВИЛА :

У серпні 2015 року позивач звернувся до відповідачів з даним позовом. Зазначав,що 15.07.2008 року Закритим акціонерним товариством «Приват Банк»,правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк» ( далі ПАТ КБ «Приват Банк»), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфобуд Інвест» (далі-ТОВ «Інфобуд Інвест») був укладений кредитний договір № 2674-КОРП-ОВ про надання овердрафтового кредиту (далі-договір) з лімітом кредитування 200 000 грн. зі строком виконання зобов'язань (терміном повернення кредиту) відповідно до п. А3 договору, у вигляді встановлення ліміту на поточний рахунок, а відповідач зобов'язався повернути надані йому кошти в обумовлений сторонами термін ,сплатити проценти за користування кредитними коштами,а у разі неналежного виконання - сплатити пеню,штраф. Інші відповідачі,кожен окремо,поручилися перед позивачем за належне виконання зобов'язань ТОВ«Інфобуд Інвест»,уклавши відповідні договори поруки.

Посилаючись на те ,що позичальник порушив свої зобов'язання і виниклу заборгованість не погасив,просив стягнути з ТОВ«Інфобуд Інвест» та з кожного з поручителів ,солідарно 147 990.79 грн. заборгованості та судові витрати.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 24.02.2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Інфобуд Інвест»,ОСОБА_1,ОСОБА_2 та ОСОБА_3,солідарно, на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість за Договором № 2674-КОРП-ОВ від 15.07.2008 р., в розмірі 139 991 грн. 23 коп., яка складається з : 27773,04 грн. - заборгованості за кредитом; 49803,12 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 62415,07 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 1399 грн. витрат по оплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій ставить питання про скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права,неповноту з'ясування обставин ,що мають значення для справи,не належну оцінку доказів,помилковість висновків суд. Вважає,що суд безпідставно не звернув увагу на пропуск позивачем позовної давності, строк виконання зобов'язання був встановлений до 14.07.2009 року, проте з даним позовом позивач звернувся у 2015 році , тобто через 6 років, а розглянувши справу за його відсутності у зв'язку із неналежним повідомленням,суд позбавив його можливості надати заперечення проти позову та свої пояснення.

В суді апеляційної інстанції представники ОСОБА_1- ОСОБА_4 і ОСОБА_5,які є одночасно і представниками відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, апеляційну скаргу підтримали з підстав наведених в ній.

Представник позивача ОСОБА_6 просила апеляційну скаргу відхилити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфобуд- Інвест» у судове засідання не з'явився. З огляду на положення ч.5 ст.76,ч.2 ст.305 ЦПК України колегія суддів визнала його повідомлення належним ,а неявку такою ,що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги,перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в цій частині, колегія суддів вважає,що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 526 ЦК України визначено,що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, отримуючи кредит позичальник зобов'язується повернути суму кредиту, а також сплатити проценти в розмірі та на умовах, передбаченими кредитним договором.

Як убачається з матеріалів справи та установлено судом 15.07.2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ТОВ "Інфобуд-Інвест " був укладений кредитний договір № 2674-КОРП-ОВ про надання овердрафтового кредиту.

У відповідності до п. А.2. договору, позивач зобов'язався надати кредит відповідачу у розмірі 200 000 грн. у вигляді встановлення ліміту на поточний рахунок ,із строком виконання зобов'язань (терміном повернення кредиту) відповідно до п. А.3 договору,тобто до 14.07.2009 року .

Відповідач ТОВ "Інфобуд-Інвест ", в свою чергу прийняв на себе зобов'язання щодо повернення отриманого кредиту і сплаті нарахованих по ньому відсотків у порядку, розмірі та строки, передбачені умовами кредитного договору.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав у повному обсязі.

Відповідно до п. 4.1 договору, за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня, Позичальник сплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Розмір ставки встановлений у п. А7 договору.

Згідно п. А.8 кредитного договору при порушенні позичальником зобов'язань по сплаті кредиту, останній зобов'язаний сплатити кредитору відсотки за користування кредитом у розмірі 50% річних, від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту.

Відповідно до п. 5.1 договору, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань за сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 4.1, 4.2, 4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.4, 1.5, 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 2.2.7, 4.4, 4.5 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня. Сплата пені здійснюється у гривні.

А у випадку реалізації Банком права, передбаченого п. А.3 договору, Позичальник сплачує пеню у розмірі, зазначеному в п. А.8 договору, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 5.8 договору, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань за договором більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до суду, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується з формулою: 1000,00 грн. + 5% від суми позову.

На забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором 15.07.2008 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1,ОСОБА_2,ОСОБА_3 було укладено договори поруки : № № 2674, № 2674/1 та 2674/2, відповідно за умовами яких кожен з поручителів зобов'язався відповідати за належне виконання кредитного договору перед кредитором у повному обсязі, солідарно з боржником.

ТОВ "Інфобуд-Інвест " свої зобов'язання за укладеним договором належним чином не виконало, у наслідок чого, за розрахунком позивача, станом на 14.07.2015 року виникла заборгованість у розмірі 147 990,79 грн., яка складається з:- 27 773,04 грн. - заборгованості за кредитом;- 49 803,12 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом;- 62 415,07 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором,- 1 000,00 грн. - штраф, фіксована частина;- 6 999,56 грн. - штраф, відсоток від суми позову.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд виходив з того, що відповідачі порушили взяті на себе зобов'язання, визначені кредитним договором та договорами поруки, щодо вчасного повернення кредиту і сплати відсотків за його користування, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню з них у солідарному порядку за мінусом штрафу.

Проте,колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції у повному обсязі,оскільки вони зроблені на неповно з'ясованих обставинах ,що мають значення для справи ,з порушенням норм матеріального та процесуального права,що , відповідно до положень ст.309 ЦПК України, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Вирішуючи позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ "Інфобуд-Інвест" про стягнення заборгованості за кредитним договором,суд не звернув уваги на те,що у даному випадкувиник спір між юридичними особами.

Відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 цієї постанови роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.

Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Така правова позиція висловлена Верховним судом України в постановах: від 7 вересня 2016 року у справі № 6-1593цс16, від 06.04.2016 року у справі № 6-77цс16 ,від30.09 .2015 року у справі № 6-1323цс15.

В даній справі суд першої інстанції помилково прийняв до розгляду позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ТОВ "Інфобуд-Інвест" про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Положеннями частини першої статті 310 ЦПК України передбачено, що рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статями 205 і 207 цього Кодексу.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 205 ЦПК України).

Такі правові висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 18.11.2015 року у справі № 6-1737 цс, від 15.02.03.2016 року у справі № 6-2307 цс15, які відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковими для всіх судів України.

Оскільки суд першої інстанції розглянув справу в частині позовних вимог до юридичної особи в порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством, то ухвалене в справі судове рішення в частині позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ТОВ "Інфобуд-Інвест " про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню із закриттям провадження в цій частині.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

А відтак, строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються, внаслідок чого застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Враховуючи преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань, застосоване в ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, як умови чинності поруки, слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням, якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами, або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч. 2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання, у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем.

А відтак, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Вказана правова позиція була висловлена в Постановах Верховного Суду України від 17.09.2014 р. у справі № 6-6цс14, 17.09.2014 р. у справі № 6-53цс14, а також від 11.11.2015 р. у справі № 6-2056цс15.

Оскільки з позовом до суду кредитор звернувся лише 05.08.2016 року, то у зв'язку з пропущенням шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителів ,позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

З наведених підстав рішення суду в частині задоволення позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з поручителів підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні таких вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 309, 313-314,316,317ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 24 лютого 2016 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ТОВ «Інфобуд-Інвест» про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 24 лютого 2016 року в частині вирішення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту : У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1,ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення ,але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий :

Судді :

Справа № 752/12810/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/ 11207 /2016

Головуючий у суді першої інстанції: Ладиченко С.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Прокопчук Н.О.