Ухвала суду № 62997204, 23.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/14256/2016 Головуючий у суді першої інстанції - Шумейко О.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Крижанівська Г.В.,

секретар Майданець К.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_8, ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Артем Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Руденка Валерія Олександровича, третя особа: ОСОБА_9 про визнання недійсними договору безкоштовного відступлення прав вимоги та похідних від нього договору і угод, визнання незаконними та скасування документів та реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна, витребування майнових прав з чужого незаконного володіння, визнання майнових прав спільною сумісною власністю подружжя та їх поділ,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16.05.2016 задоволено заяву позивача про забезпечення позову - заборонено ОСОБА_4 та будь-яким іншим особам відчужувати, передавати в іпотеку, здавати в оренду квартиру АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Вважає, що у суду першої інстанції були відсутні належні підстави для вжиття заходів забезпечення позову з огляду на безпідставність заявлених позивачем вимог, а також суд обмежив відповідача, як власника майна, у здійсненні прав, передбачених ст. 41 Конституції України.

Позивачка та її представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували за її безпідставністю та необґрунтованістю та просили ухвалу суду залишити без змін, оскільки вона постановлена з дотриманням вимог процесуального закону.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідач ОСОБА_4 направила до суду заяву про відкладення розгляду справи, вказуючи на те, що вона перебуває на лікуванні у Федеральному державному бюджетному закладі «Сакський військовий клінічний санаторій імені М.І. Пирогова» в АР Крим, що підтверджується довідкою.

Проте така заява не може бути задоволена, оскільки відповідач, у випадку не можливості особисто з'явитись для участі у розгляді справи, не був позбавлений можливості направити для участі у розгляді справи свого повноважного представника.

Щодо наданої копії довідки, то слід зазначити, що з її змісту не вбачається з яким самим діагнозом відповідачка перебуває на лікуванні.

Крім того, щодо цієї ж довідки, виданої Федеральним державним бюджетним закладом «Сакський військовий клінічний санаторій імені М.І. Пирогова» в АР Крим Міністерства оборони Росії, слід зазначити, що у відповідності до частин 1-3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституціїта законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

З огляду на викладене, колегія суддів, визнала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення позивачки та її представника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6., ОСОБА_4., ПАТ «Артем Банк», приватного нотаріуса КМНО Руденка В.О., третя особа: ОСОБА_9. про визнання недійсними договору безкоштовного відступлення прав вимоги та похідних від нього договору і угод, визнання незаконними та скасування документів та реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна, витребування майнових прав з чужого незаконного володіння, визнання майнових прав спільною сумісною власністю подружжя та їх поділ.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16.05.2016 відкрито провадження у даній справі.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам відчужувати, передавати в іпотеку, здавати в оренду квартиру АДРЕСА_1, вказуючи на те, що невжиття такого заходу забезпечення позову утруднить виконання рішення суду.

Задовольняючи заяву суд першої інстанції виходив з співмірності заявлених вимог, а також з того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Крім того, ч. 3 ст. 152 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 4 Постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Таким чином, вивчивши матеріали справи в їх сукупності та проаналізувавши відповідні норми процесуального права, а також врахувавши зміст заявлених позовних вимог, суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу відчужувати, передавати в іпотеку, здавати в оренду квартиру, що є предметом спору і належить відповідачу.

Твердження в апеляційній скарзі про безпідставність пред'явлених позовних вимог не можуть братись до уваги на стадії вирішення питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки правомірність пред'явлення тих чи інших вимог суд перевіряє при розгляді справи по суті.

Доводи апеляційної скарги про обмеження відповідача у здійсненні прав власника також не є необґрунтованими, оскільки власник не позбавлений права володіння і користування нерухомим майном, а обмеження у праві розпорядження спірною квартирою є тимчасовим заходом, передбаченим законом.

Водночас, слід наголосити, що питання правомірності вжиття заходів забезпечення позову вже було предметом апеляційного розгляду за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_6 і ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 07.09.2016, ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена судом з додержанням вимог процесуального закону, а тому підстави для її скасування судом апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до п. 1 ст. 312 ЦПК України, підставами для відхилення скарги на ухвалу суду першої інстанції і залишення ухвали без змін є постановлення судом першої інстанції ухвали з додержанням вимог закону.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 312 п.1, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 16 травня 2016 року про забезпечення позову - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

Г.В.Крижанівська