Рішення № 62997109, 24.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Унікальний номер справи: 755/18417/15-ц № апеляційного провадження: 22-ц/796/8092/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Виниченко Л.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

24 листопада 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А

Суддів - Саліхова Н.О., Прокопчук Н.О.

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просить суд рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що у жовтні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування майнової та моральної шкоди, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 15 листопада 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір про передачу в тимчасове користування з подальшим викупом обладнання для ресторану, яке оцінили загальною вартістю 65 675 грн. Того ж дня на виконання договору відбулася передача майна, про що з відповідачем підписали акт приймання-передачі.

Зазначив, що згідно умов договору, ОСОБА_5 повинна була до 1 грудня 2013 року сплатити вартість майна у сумі 65 675 грн., або повернути майно у справному стані та сплатити по 100 грн. за кожен місяць його користування.

24 листопада 2012 року відповідач повернула лише частину обладнання за договором на суму 9 500 грн., проте у повному обсязі взяті на себе зобов'язання не виконала та від особистого спілкування до даного часу ухиляється.

1 вересня 2015 року на адресу відповідача ним було надіслано лист-вимогу з пропозицію у триденний термін або сплати грошові кошти у розмірі вартості майна з відшкодуванням штрафних санкцій, або повернути майно зі сплатою коштів за його користування, на який відповідь отримано не було.

У зв'язку із викладеним та враховуючи подальше збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 104 821 грн. 23 коп., моральну шкоду у розмірі 54 810 грн. та судові витрати на загальну суму 11 870 грн. 36 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 листопада 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5був укладений договір про передачу в тимчасове користування з подальшим викупом обладнання для ресторану, яке оцінили загальною вартістю 65 675 грн.

24 листопада 2012 року ОСОБА_5 повернула ОСОБА_4 з отриманого майна паро-конвекційну піч вартістю 9 500 грн., про що складений та підписаний сторонами акт приймання-передачі.

Також судом встановлено, що відповідач вартість отриманого за договором майна у строк до 1 грудня 2013 року, як передбачено п. 2.1 договору, позивачу не сплатила, майно не передала.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 2.1. договору, відповідач у строк до 1 грудня 2013 року сплачує позивачу вартість отриманого у користування майна в розмірі, що визначений п. 1.1 Договору та становить 65 675 грн.

Пунктом 2.2. договору обумовлено, що у разі несплати позивачу ціни, визначеної п. 2.1., протягом строку, визначеного умовами договору, відповідач повертає передане їй майно у стані, придатному для використання за цільовим призначенням, та сплачує за його користування плату у розмірі 100 грн. за кожен повний місяць.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги, заявлені в позовній заяві, не ґрунтуються на вимогах договору.

Проте, повною мірою не можна погодитись з таким висновком суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути з відповідачки матеріальну шкоду, завдану внаслідок невиконання умов договору від 15 листопада 2012 року та моральну шкоду.

З договору, укладеного 15 листопада 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, вбачається, що остання отримала від позивача в тимчасове користування з подальшим викупом обладнання для ресторану, яке сторони оцінили загальною вартістю 65 675 грн. У разі несплати ОСОБА_4 65 675 грн. (вартість отриманого майна користування) протягом строку, визначеного умовами Договору, ОСОБА_5 повертає передане їй майно у стані, придатному для використання за цільовим призначенням, та сплачує за його користування плату в розмірі 100 грн. за кожен повний місяць.

Проте, ОСОБА_5 у порушення умов даного договору не викупила прийняте у тимчасове користування майно та не повернула його позивачу.

Колегія суддів погоджується з доводами позовної заяви, що такими діями відповідачка спричинила позивачу матеріальну шкоду в розмірі вартості неповернутого майна - 56175 грн.

Колегія суддів не може погодитись з доводами відповідача, що ОСОБА_4 відмовився від отримання ресторанного обладнання відповідно до п. 2.2 договору від 15 листопада 2012 року, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження цих доказів суду не надано.

Колегією суддів роз'яснялося сторонам право на вирішення спору мирним шляхом, та надавався час для врегулювання спірного питання та передачі майна позивачу. Проте, сторони згоди щодо мирного вирішення спору не дійшли.

Разом з цим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції задоволенню не підлягають, оскільки це є штрафними санкціями за грошовими зобов'язаннями.

Відшкодування шкоди у зв'язку із неповерненням майна позивачу не може вважатися грошовим зобов'язанням.

Також колегія суддів вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, оскільки судом встановлено, що у зв'язку із неотриманням свого майна, яке було передано відповідачці на підставі договору тимчасового користування, тривалий час ( з грудня 2013 року по теперішній час), ОСОБА_4 зазнав моральних страждань, на неодноразові звернення до ОСОБА_5 про повернення майна, позитивної відповіді не отримував, був позбавлений можливості розпорядитися своїм майном на власний розсуд.

При визначенні розміру компенсації моральної шкоди, колегія суддів виходить з засад розумності та справедливості, враховуючи ступень та тривалість його страждань, ступень вини відповідача у неповерненні майна, та вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 935 грн. 18 коп.

Керуючись ст. ст.. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року скасувати,ухваливши нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 56175 грн., моральну шкоду у розмірі 5000 грн. та судовий збір у розмірі 935 грн. 18 коп.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді