Ухвала суду № 62996920, 25.11.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 740/3390/15 Головуючий у І інстанції Коваленко А. В. Провадження № 11-кп/795/1243/2016 Категорія - ч.1 ст.296, ч.3 ст.185, ст.395 КК УкраїниДоповідач Заболотний В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіЗаболотного В. М.

суддів - Борисенка І.П., Карнауха А.С.

при секретарі - Оскірко Ю.І.

з участю: прокурора - Шимка Є.М.

захисника - ОСОБА_2

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальні провадження №12015270180001064 та №1216270180001434 за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою обвинувальний акт відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, не працюючого, раніше судимого 20.01.2016 р. Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч.3 ст.15 ч.2 ст.308, ч.1 ст.69, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, з конфіскацією майна,

який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.296, ст.395 КК України,

повернуто прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Обґрунтовуючи своє рішення, місцевий суд послався на відсутність в обвинувальному акті формулювання конкретного обвинувачення, а також відсутнє зазначення, в чому проявилося самовільне залишення обвинуваченим місця проживання в фактичних обставинах інкримінованого злочину, передбаченого ст.395 КК України, що фактично унеможливлює здійснення судового розгляду, оскільки згідно з вимогами п.13 ч.1 ст.3 та ч.1 ст.337 КПК України такий проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення (твердження про вчинення особою діяння, передбаченого КК України, висунуте в порядку, передбаченому КПК України), і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Не погодившись із рішенням суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на те, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам ст.291 КПК України та містить у собі всі необхідні відомості. Зазначив, що вказані в ухвалі обставини не є достатніми правовими підставами для повернення обвинувального акту.

Заслухавши доповідь судді; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити з наведених вище підстав; обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника, котрі просили залишити без змін ухвалу місцевого суду, вважаючи її законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.

Частиною ч.2 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, дата та місце народження, місце проживання, громадянство; 4) прізвище, ім'я по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.

Колегія суддів, перевіривши обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3, вважає, що вказаний акт не відповідає вимогам ст.291 КПК України.

За змістом пункту 10 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року №8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», суди повинні вимагати від органів досудового розслідування, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити: дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому, стаття (частина, пункт статті) кримінального закону, якою передбачений цей злочин.

Отже, обвинуваченому повинно бути пред'явлено конкретне обвинувачення, оскільки особа має право знати, в чому вона обвинувачується і вправі захищатися від пред'явленого обвинувачення, яке повинно бути викладене у обвинувальному акті.

Так, як убачається зі змісту обвинувального акту щодо ОСОБА_3, він містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, однак взагалі не містить формулювання конкретного обвинувачення, лише зазначено, що ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні таємного викрадення чужого майна, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у житло, а також самовільного залишення місці проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду та у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю (хуліганство).

Крім того, в фактичних обставинах справи викладених в обвинувальному акті, які встановлені прокурором за ст.395 КК, не зазначено в чому проявилося самовільне залишення ОСОБА_3 місця проживання, оскільки сам факт залишення місця проживання обвинуваченим без встановлення заборони, не свідчить про самовільне залишення місця проживання. При цьому, в обвинувальному акті у фактичних обставинах кримінального провадження лише констатовано про встановлення обвинуваченому адміністративного нагляду та відсутні дані про обмеження, які були встановлені обвинуваченому на підставі ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області від 09.04.2015 р., що свідчить про відсутність конкретизації діянь обвинуваченого.

Відтак, повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд першої інстанції в ухвалі обґрунтовано вказав на порушення вимог КПК України при складанні обвинувального акту, з чим погоджується і колегія суддів.

Доводи апелянта стосовно дотримання прокурором вимог ст.291 КПК України та зазначення в обвинувальному акті відомостей, які, на його думку, доведені, та будуть достатніми для підтримання обвинувачення відносно ОСОБА_3, не ґрунтуються на законі і суперечать загальним засадам кримінального провадження, у тому числі й забезпеченню права на захист.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в ухвалі навів ґрунтовні мотиви повернення обвинувального акта прокурору, а тому підстав для її скасування, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення, а ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 жовтня 2016 року про повернення прокурору обвинувальних актів у кримінальному провадженні за №12015270180001064, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.06.2015 року, та №1216270180001434, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.09.2016 року, щодо ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.1 ст.296, ст.395 КК України, як такого, що не відповідає вимогам КПК України - без змін.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

Борисенко І.П. Заболотний В.М. Карнаух А.С.