Рішення № 62996247, 16.11.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №658/1842/16-ц Головуючий в І інстанції: Єйбог І.М.

Провадження №22-ц/791/2226/2016 Доповідач: Вербицька Л.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоВербицької Л.І.,суддів:Колісниченка А.Г., Радченка С.В.,секретарСікора О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Каховське лісове господарство» на рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 07 вересня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_5 до Державного підприємства «Каховське лісове господарство» про здійснення розрахунку при звільненні, стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2016 ОСОБА_5 звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що з 19 березня 2003 року працювала в ДП "Каховське лісове господарство" на посаді економіста. Наказом № 168 від 30 березня 2016 року була звільнена з посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України. Під час звільнення їй було здійснено остаточний розрахунок заробітної плати та грошової компенсації за невикористані відпустки і нараховано до сплати в день звільнення - 19 754,88 грн. Фактично нараховані кошти вона частково отримала: 08 квітня 2016 року - в сумі 4 000,00 грн.; 20 травня 2016 року - 4 200,00 грн.; 23 травня 2016 року - 4 734,55 грн. в рахунок виплати заробітної плати за заборгованістю за лютий 2016 року, за березень 2016 року по день звільнення, та за невикористану відпустку за період роботи з 19 березня 2015 року по 30 березня 2016 року, а всього - 12 934,55 грн. Посилаючись на те, що до теперішнього часу їй не виплачена грошова компенсація за невикористану відпустку за період з 19 березня 2003 року по 18 березня 2004 року в сумі 6 820,32 грн., ОСОБА_5 просила суд стягнути з ДП "Каховське лісове господарство" на свою користь зазначену суму грошової компенсації, а також грошові кошти за час затримки розрахунку при звільненні у період з 31 березня 2016 року по 01 червня 2016 року (день подачі позовної заяви, 41 робочий день) в сумі 8 114,27 грн. Крім того, у зв'язку з незаконними діями відповідача по затримці остаточного розрахунку при звільненні їй була спричинена моральна шкода, яка полягає в тривалому хвилюванні та нервуванні, необхідністю звернення до суду за захистом своїх прав. Просила стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 2 000,00 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 2 500,00 грн.

Рішенням Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 07 вересня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Вирішено: стягнути з ДП "Каховське лісове господарство" на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8 114,27 грн.; компенсацію за невикористану відпустку за період з 19 березня 2003 року по 18 березня 2004 року у сумі 6 820,32 грн.; відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн.; послуги адвоката в сумі 2 500,00 грн., а всього 19 464,59 грн., без урахування податків та обов'язкових платежів. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ДП "Каховське лісове господарство" на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі ДП "Каховське лісове господарство", вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити у повному обсязі.

Письмових заперечень на скаргу до апеляційного суду не надходило.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що наказом від 19 березня 2002 року № 35 ОСОБА_5 була прийнята на посаду провідного економіста в ДП "Каховське лісове господарство" (а.с.6-7).

Наказом від 24 березня 2016 pоку № 168 ОСОБА_5 була звільнена 30 березня 2016 року з займаної посади на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України, за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію (а.с.17). В даному наказі зазначено, що у ОСОБА_5 залишилася невикористана основна щорічна відпустка за період роботи з 19 березня 2015 року по 30 березня 2016 року у кількості 36 календарних днів, а також за період роботи з 19 березня 2003 року по 18 березня 2004 року у кількості 35 календарних днів, за які належить до виплати грошова компенсація.

На час звільнення ОСОБА_5 з роботи відповідачем було здійснено розрахунок належних до виплати грошових коштів загальний розмір яких становив 19 754,88 грн. (а.с.18). В день звільнення ця заборгованість виплачена не була, розрахунок з позивачем не проведено, про що сторонами не заперечувалося.

Згідно з видатковими касовими ордерами від 08 квітня 2016 року, 20 травня 2016 року та 23 травня 2016 року ДП "Каховське лісове господарство" виплатило ОСОБА_5 4 000,00 грн., 4 200,00 грн. та 4 734,55 грн. відповідно в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі за лютий - березень 2016 року по день звільнення, а також в рахунок погашення грошової компенсації за невикористану відпустку за період роботи з 19 березня 2015 року по 30 березня 2016 року, що в загальному розмірі становить 12 934,55 грн. (а.с.44,45,46).

Згідно службової записки від 31 березня 2016 року інспектором з кадрів ДП "Каховське лісове господарство" проведено документальну звірку по особовій картці форми №П-2 ОСОБА_5 щодо повноти отримання щорічних відпусток за фактично відпрацьований час на підприємстві з 19 березня 2002 року по 30 березня 2016 року. Даною звіркою встановлено, що в особовій картці ОСОБА_5 не було здійснено внесення відомостей про те, що наказом від 18 серпня 2006 року ОСОБА_5 було надано щорічну планову відпустку в кількості 35 календарних днів з 21 серпня 2006 року по 25 вересня 2006 року за відпрацьований період з 19 березня 2004 року по 18 березня 2005 року (а.с.51-59).

За результатами даної звірки ДП"Каховське лісове господарство" 31 березня 2016 року винесло наказ №77-ОД про внесення змін до наказу №168 від 24 березня 2016 року про звільнення ОСОБА_5, а саме - змінити розмір невикористаної щорічної відпустки тобто, виключити з наказу зазначену фразу «Невикористана основна щорічна відпустка за період роботи з 19 березня 2003 року по 18 березня 2004 року за яку належить грошова компенсація за 35 календарних днів.», залишити лише фразу «Невикористана основна щорічна відпустка за період роботи з 19 березня 2015 року по 30 березня 2016 року за яку належить грошова компенсація за 36 календарних днів» (а.с.47).

Зазначений наказ є чинним, та у встановленому законом порядку позивачем не оспорюється.

Суд першої інстанції не звернув уваги на наявність наказу ДП"Каховське лісове господарство" від 31 березня 2016 року №77-ОД, яким не встановлено виплату грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку за період роботи з 19 березня 2003 року по 18 березня 2004 року, і дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення компенсацію за невикористану відпустку за зазначений період в сумі 6 820,32 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачка використала відпустку за період з 19 березня 2004 року по 18 березня 2005 року в кількості 35 календарних днів з 21 серпня 2006 року. Ці обставини підтверджуються наданими відповідачем доказами: наказом від 18 серпня 2006 року; відомостями обліку робочого часу та розрахунково-платіжною довідкою про нарахування відпускних (а.с.50-59). Крім того, позивачка у судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснила, що вона не пам'ятає чи використала вона відпустку у 2006 році.

Оскільки матеріалами справи встановлено, що в наказі про звільнення ДП "Каховське лісове господарство" невірно було зазначено інформацію щодо невикористаної позивачем щорічної відпустки і в подальшому підприємство виправило дану інформацію шляхом винесення відповідного наказу, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для виплати ОСОБА_5 грошової компенсації за невикористану основну щорічну відпустку за період роботи з 19 березня 2003 року по 18 березня 2004 року і у задоволенні зазначених позовних вимог слід відмовити.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що з вини відповідача не виплачено належні позивачеві нараховані при звільненні грошові кошти у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а відтак відповідач має виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку суд першої інстанції керуючись вимогами зазначених норм закону дійшов правильних висновків про те, що невиплата заробітної плати відбулася з вини відповідача.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача у затримці розрахунку при звільненні через відсутність фінансування з державного бюджету не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначення періоду затримки розрахунку, а також в частині визначення суми середнього заробітку.

Так, зважаючи на те, що всі належні до виплати кошти були перераховані ОСОБА_5 остаточно 23 травня 2016 року, період затримки розрахунки при звільненні становить 36 днів (з 31 березня 2016 року по 23 травня 2016 року).

Разом з тим вирішуючи питання про розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд першої інстанції виходив з розрахунків, зроблених самим позивачем, не встановивши розмір виплат, які були отримані позивачем за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню та не встановив кількість відпрацьованих днів у цих місяцях.

Згідно з п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 середній заробіток при виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата.

Відповідно до довідки про заробітну плату останні місяці перед звільненням позивача, які підлягають включенню до розрахункового періоду є січень та лютий 2016 року, у яких 39 робочих днів (а.с.21).

Заробіток позивача за ці місяці відповідно складає по 4 917,00 грн. Середньоденний заробіток складає 252,15 грн. ( 4 917,00 грн. + 4 917,00 грн. : 39 робочих днів).

Таким чином за розрахунковий період з 31 березня 2016 року по 23 травня 2016 року число робочих днів складає 36 днів і тому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні складає 9 077,40 грн. (252,15 грн. * 36 днів).

Оскільки суд першої інстанції припустився помилки при розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні рішення суду в зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі, визначеному у відповідності до норм чинного законодавства.

Рішення суду в частині стягнення моральної шкоди в сумі 1 000,00 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 2 500,00 грн., ухвалено судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування або зміни в цій частині колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ДП «Каховське лісове господарство» на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8 114,27 грн., компенсації за невикористану відпустку за період з 19 березня 2003 року по 18 березня 2004 року в сумі 6 820,32 грн. та загальної суми 19 464,59 грн. з ухваленням в цій частині нового рішення.

Керуючись ст.ст. 116,117,237-1 КЗпП України, ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Каховське лісове господарство» задовольнити частково.

Рішення Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 07 вересня 2016 року в частині стягнення з Державного підприємства «Каховське лісове господарство» на користь ОСОБА_5 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 8 114,27 грн., компенсації за невикористану відпустку за період з 19 березня 2003 року по 18 березня 2004 року в сумі 6 820,32 грн. та загальної суми 19 464,59 грн. скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення.

Стягнути з Державного підприємства «Каховське лісове господарство» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 9 077,40 грн., а всього 12577,40 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за невикористану відпустку за період з 19 березня 2003 року по 18 березня 2004 року відмовити.

Зазначене рішення суду в частині стягнення моральної шкоди в сумі 1 000,00 грн. та за послуги адвоката в сумі 2 500,00 грн. залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.І.Вербицька

Судді: А.Г.Колісниченко

С.В.Радченко