Рішення № 62995387, 24.11.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6283/16

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Калараш А. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Калараш А.А.

суддів - Заїкіна А.П.,Гірняк Л.А.

з участю секретаря - Гарбуз В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 липня 2016 року, -

встановила:

У березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про стягнення майнової та моральної шкоди спричиненої внаслідок ДТП і з врахуванням уточнень в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 15 червня 2015 р. о 08 год. 30 хв., з вини відповідача ОСОБА_3,який рухаючись по вулиці Сарокиївське шоссе від м.Одеси в напрямку Центроліту, керуючи автомобілем марки Тойота Камрі, реєстраційний номер НОМЕР_1, при виконанні повороту праворуч не зайняв крайнього правого положення на проїжджій частині , внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить позивачу ОСОБА_2 В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

14.08.2015 р. постановою Суворовського районного суду м. Одеси ,залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 22.10.2015 р. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.

Позивач посилався на те,що на ремонт ,належного йому автомобіля, було витрачено 35000 грн. проте страховою компанією «Оранта» йому було відшкодовано лише 5692,14 грн.

Позивач ОСОБА_2 також поніс витрати пов'язані зі сплатою юридичних послуг у розмірі 3 000 гривень.

Крім матеріального збитку позивачу заподіяна також моральна шкода, що виразилася в душевних стражданнях, пережитих внаслідок ДТП. Моральну шкоду позивач ОСОБА_2 оцінює в 25 000 гривень.

Позивач остаточно просив суд, стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 25 703 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 гривень, моральну шкоду у розмірі 25 000 гривень, судовий збір в розмірі 350 гривень.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні позов не визнали, заперечували проти задоволення позову .

Представник ПАТ НАСК «Оранта» в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 04 липня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки у розмірі 19 413 гривень .

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 350 гривень, витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 гривень, а всього 3 350 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 201 гривень 20 копійок .

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині розміру судових витрат з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Частково задовольняючи позов ,суд першої інстанції виходив з того, що з вини відповідача сталося ДТП внаслідок чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження ,на ремонт якого позивачем було витрачено 25105 грн. та з відрахуванням страхового відшкодування ,отриманого позивачем від СК «Оранта» , на користь позивача з відповідача підлягає стягненню майнова шкода у розмірі 19413 грн. та понесені судові витрати у розмірі 3350 грн.

Проте повністю погодитися з висновками суду першої інстанції не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 15 червня 2015р. о 08 год. 30 хв., ОСОБА_3, який рухаючись по вулиці Сарокиївське шоссе від м.Одеси в напрямку Центроліту, керуючи автомобілем марки Тойота Камрі, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за ОСОБА_4, при виконанні повороту праворуч не зайняв крайнього правого положення на проїжджій частині , внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить позивачу ОСОБА_2 В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

14.08.2015 р. постановою Суворовського районного суду м. Одеси ,залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 22.10.2015 р. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 автомобіля марки Тойота Камрі, реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована страховою компанією «Оранта» , згідно полісу №АІ/3998923 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17.01.2015 року (тип договору 1) власником автомобіля ОСОБА_4 (а.с.85,86).

Ліміт відповідальності за полісом за майнову шкоду, встановлено у розмірі 50 000 грн. Строк дії полісу - до 16.01.2016 року , про що сторони не заперечують.

16.06.2015 року відповідачем було повідомлено страхову компанію «Оранта» про страховий випадок (а.с.86).

ДТП ,яка сталося між сторонами була визначена страховою компанією «Оранта» страховим випадком.

Позивачем, до звернення з заявою про виплату страхового відшкодування, на СТО ФОП ОСОБА_5 був відремонтований автомобіль марки Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2, при цьому були придбані запчастини на загальну суму 10855 грн. ,що підтверджується товарним чеком від 05.09.2015 року та сплачено за ремонт автомобіля 14250 грн., що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордера № 07\10 від 01.10.2015 року, актом приймання-здачі виконаних робіт від 01.10.2015 р. (а.с.12,13).

09.12.2015 року на звернення від 06.11.2015 року ,позивачем від страхової компанії «Оранта» було отримано страхове відшкодування у розмірі 5692,14 грн. ,про що сторони не заперечують.

Суд першої інстанції, вірно посилаючись на положення ст.ст. 1166, ч.2 ст. 1187 ЦК України встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між понесеними позивачем витратами на ремонт автомобіля та отриманою від страхової компанії страхового відшкодування та вірно визначив суму стягнення у розмірі 19413 грн..

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того,що матеріали справи не містять докази пошкодження,підкрильника лівого, капоту та фари лівої не заслуговують на увагу , оскільки з наданих, на вимогу колегії суддів, ПАТ НАСК «Оранта» копії страхової справи вбачається, що бампер передній, крило ліве переднє, покажчик повороту лівий, підкрильник лівий,фара ліва автомобіля, що належить позивачу мали пошкодження.

Суд першої інстанції в мотивувальній частині визначився та надав правове обґрунтування щодо стягнення моральної шкоди, проте в резолютивній частині висновок щодо стягнення моральної шкоди не навів. В цій частині рішення суду першої інстанції позивачем не оскаржено ,тому колегія суддів ,відповідно до ст. 303 ЦПК України в цій частині законність і обґрунтованість рішення не перевіряє.

Відповідно до роз'яснень п. 14 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року « Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки " роз'яснено,що ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Вирішуючи питання про стягнення на користь позивача з відповідача майнової шкоди , зокрема вартість придбаних запчастин, суд першої інстанції не вирішив питання про передачу замінених запчастин відповідачу, на що в суді першої інстанції звертав увагу представник відповідача.

Таким чином, запасні деталі, які були замінені позивачем при здійсненні ремонту автомобіля марки Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2,а саме бампер передній, крило ліве переднє, покажчик повороту лівий, підкрильник лівий, фара ліва підлягають поверненню позивачем відповідачу.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того,що позивач не набув правових підстав звернення з позовом до відповідача ,оскільки він вже звертався до страхової компанії та отримав страхове відшкодування , оскільки відповідно до ст. 1194 ЦК України відповідач зобов'язаний у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої ним шкоди сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат та стягуючи з відповідача на користь позивача витрати по оплаті правової допомоги у розмірі 3000 грн. ,суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять письмових доказів оплати позивачем зазначеної суми, оскільки наявна в матеріалах справи довідка про отримання адвокатом від позивача 3000 грн.(а.с.64) не є приходнокасавим документом та всупереч до вимог Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», матеріали справи не містять розрахунку правової допомоги .

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції помилково стягнув з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 201 грн. 20 коп., який не був сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом в частині стягнення моральної шкоди , оскільки в цій частині позовних вимог ОСОБА_2 судом було відмовлено.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 350 грн., сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом .

За таких підстав, відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні .

Керуючись ст.ст.218, 303, п.3 ч.1 ст.307, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04 липня 2016 року змінити , абзац третій,четвертий резолютивної частини рішення викласти в новій редакції .

Зобов'язати ОСОБА_2 після відшкодування шкоди передати ОСОБА_3 запасні деталі, які були замінені при здійсненні ремонту автомобіля марки Тойота, реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме бампер передній, крило ліве переднє, покажчик повороту лівий, підкрильник лівий ,фара ліва.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 350 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.А. Калараш

Л.А.Гірняк

А.П.Заїкін