Рішення № 62994779, 24.11.2016, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Провадження №2/485/477/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області

у складі головуючого судді Кішковської З.А.,

секретар судового засідання Забаровська С.А.,

за участю: позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Радченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про стягнення коштів,

встановив:

21 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом. На обґрунтування вимог зазначив, що 10 липня 2015 року з його платіжної картки, виданої ПАТ "Державний ощадний банк України", було знято грошові кошти у розмірі 1518грн.27коп., про що йому стало відомо з смс-повідомлень. Посилаючись на те, що сам він кошти зі своєї картки не знімав та не уповноважував будь-яких осіб вчиняти такі дії, позивач просив суд задовольнити позов та стягнути на його користь вказані кошти з відповідача.

У судовому засідання позивач позов підтримав.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала. Суду пояснила, що позивач не дотримав правил користування платіжними картками, емітованими АТ "Ощадбанк", про нерозголошення номеру своєї платіжної картки та ПІН-коду стороннім особам, бо вказані дані були передані ним дружині ОСОБА_3 Крім того, у договорі про відкриття та обслуговування рахунку, укладеного між сторонами 07 вересня 2012 року, позивач погодив звільнення банку від відповідальності за збитки, завдані йому у разі розкриття інформації за рахунком в результаті використання паролів, ПІН-кодів, СVV-кодів, а також вчинення інших дій під час здійснення операцій в системах смс-банкінгу, Інтернет-банкінгу та отримання щомісячних виписок на адресу електронної пошти. Як встановлено в ході опитування клієнта, він користувався відкритою платіжною системою (portmone.com.) на поповнення рахунку мобільного телефону через інтернет з розкриттям інформації за своїм рахунком.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши представлені у матеріалах справи докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

07 вересня 2012 року між ОСОБА_1 та АТ "Державний ощадний банк України", був укладений договір №б/н про відкриття та обслуговування карткового рахунку та і випуск платіжної картки. На виконання вказаного договору позивачу був відкритий поточний рахунок НОМЕР_1 в гривні на умовах тарифного пакету "Зарплатний". Банк надав позивачу платіжну картку типу MasterCard Debit Standart та ПІН-конверт до неї, і зобов"язався приймати і зараховувати на Рахунок грошові кошти, які надходять Клієнту, та забезпечувати проведення розрахунків за операціями, в тому числі здійсненими з використанням Платіжної картки, в межах витратного ліміту (а.с.5-7).

10 липня 2015 року в період з 18-00 по 18-04 на телефон ОСОБА_1 надійшло сім СМС-повідомлень про перерахунок коштів в сумі: 204грн., 308грн.31коп., 200грн., 200грн., 200грн, 200грн., 205грн.96коп., після чого надійшло повідомлення про блокування картки банком, що зафіксовано протоколом при проведенні огляду мобільного телефона позивача слідчим СВ Снігурівського РВ УМВС 14 липня 2015 року.

Як слідує з виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 та інформації власного процесингового центру банку, грошові кошти були зняті з рахунку позивача з використанням всіх необхідних реквізитів, а саме номеру картки, EXP, Date, CVV2 (як засобу ідентифікації при проведенні операцій без фізичного пред"явлення картки). Загальна сума грошових коштів - 1518грн.27коп. перерахована на поповнення мобільного телефона з прихованим номером. Операції проведені на компьютерному пристрої, який розташовувався в м.Київ.

14 липня 2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про несанкціоноване списання коштів з його рахунку та по кожній трансакції, суми яких були дебітовані з рахунку просив надати пояснення, ствердивши, що у здійсненні банківських операцій участі не приймав, банківська платіжна картка перебувала в нього, особистими даними цієї картки інший ніхто не володів. Тоді як, згідно даних наступного опитування, ОСОБА_1 повідомив, що доступ до платіжної картки та відповідних кодів мала його дружина ОСОБА_3 і з метою поповлнення рахунку мобільного телефону він користувався інтернет сайтом - portmone.com.

Відповідно до статті 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із пунктом 37.2 статті 37 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Відповідно до пп.11 п.8 р.ІІ Положення "Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням" ( Положення №705), умови договору про використання електронного платіжного засобу не мають містити вимогу про безумовну відповідальність користувача електронного платіжного засобу за неналежний переказ, за винятком, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати електронного платіжного засобу користувача, розголошення ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію. У розділі VI наведеного Положення закріплено, що користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається (п.1); Емітент зобов'язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу. Користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним (п.2); Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк (п.6): Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (п.9).

У правовій позиції ВСУ в справі №6-71цс15 стверджено, що дійти висновку про вину користувача платіжної картки як підставу цивільно-правової відповідальності суд може лише за встановлення обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В силу ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Позивач визнав обставини передачі іншій особі електронного платіжного засобу, ПІН та других засобів, які дають змогу користуватися ним, а також розкриття даних платіжного засобу через відкритий інтернет сайт.

При вирішенні заявленого спору, суд приймає наведені обставини такими, що безспірно доводять - позивач вчиняв дії, які призвели до незаконного використання інформації на змогу ініціювати платіжні операції, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми.

Керуючись ст.ст.10,11,60,212,213,214,215,218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про стягнення коштів відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами на ім"я апеляційного суду Миколаївської області через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів після отримання його копії.

Суддя