Рішення № 62994747, 25.11.2016, Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/917/16-ц

Провадж.№ 2/481/463/2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем У К Р А Ї Н И

25.11.2016 року Новобузький районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої - судді: Уманської О.В.,

за участю секретаря: Кузьміної Н.П.,

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новий Буг Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Новобузького районного суду Миколаївської області із позовом в якому просила стягнути із відповідача ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в сумі 18500, 00 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що вона, за проханням відповідача ОСОБА_2, оформила на своє ім'я кредитний договір у ПАТ «Платинум Банк» на суму 13000,00 грн. Отримані кредитні кошти вона передала відповідачу ОСОБА_2 в борг, а остання зобов'язувалась виконувати кредитне зобов'язання належним чином, та щомісяця сплачувати борг відповідно до графіку погашення кредиту. Крім того, пізніше, у ПАТ « БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» позивачка ОСОБА_1 знову на прохання відповідачки оформила кредитний договір на суму 11000,00 грн. Частину отриманих коштів, а саме 5500, 00 грн. позивач знову за проханням відповідача ОСОБА_2 передала останній в борг, а відповідачка зобов'язувалась щомісяця погашати половину кредитної заборгованості за даним кредитним договором. Однак, відповідачка належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, перестала сплачувати платежі за договором кредиту у ПАТ « БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ», а у ПАТ «Платинум Банк» взагалі не сплатила жодного платежу, у зв'язку із чим на адресу ОСОБА_1 почали надходити вимоги із банківських установ про погашення заборгованості, тому позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі. Крім того пояснила суду, що будь-яких письмових документів, як-то договори позики чи розписки про передачу коштів між нею та ОСОБА_2 не укладалось. Свідків при укладені договорів позики не було.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Пояснила, що вона не просила позивача укладати кредитний договір у ПАТ «Платинум Банк», жодних кредитних коштів за цим договором вона не отримувала і не просила ОСОБА_1 надати їй кошти в борг. Крім того пояснила, що укладати договір у ПАТ « БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ» вона також не просила позивача, навпаки, це позивач ОСОБА_1 сама добровільно уклала даний договір оскільки мала потребу в грошах. Хоча відповідач визнає, що після укладення кредитного договору у ПАТ « БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ»,отримання коштів за кредитним договором та сплати першого внеску сторони розділили між собою порівну залишок кредитної суми по 4500,00 грн. і відповідач дійсно взяла на себе обов'язок щомісяця погашати половину заборгованості за даним кредитним договором. Відповідач ОСОБА_2 справно виконувала своє зобов'язання, однак через хворобу була у скрутному матеріальному становищі, а тому перестала сплачувати свою частину боргу. Вона не відмовляється виконати свою своє зобов'язання у повному обсязі, і бажає надалі продовжувати сплачувати борг на користь банку.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши письмові докази по справі суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1. ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу належить вчиняти у письмовій формі.

За замістом ст. 510 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За принциповими положеннями ст.ст. 10, 11 ЦПК України, які встановлюють змагальність та диспозитивність цивільного процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, визначаючи коло доказів, які надаються суду, відповідно до положень ч. 1 ст. 60 ЦПК України.

Вимогами статей 59, 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Особи, які беруть участь у справі, розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ч.2 ЦК України передбачає форму договору позики, а саме: на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Разом з тим, позивач в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не надав суду письмових доказів на підтвердження виникнення зобов'язання ОСОБА_2 саме перед ОСОБА_1 та наявності порушеного права у останньої, та судом таких в процесі розгляду справи не здобуто.

Що стосується ухвали Новобузького районного суду Миколаївської області від 17.02.2016 року по справі № 481/197/16-к та ухвали апеляційного суду Миколаївської області від29.02.106 року, то вони взагалі не містять будь-яких встановлених фактів на підтвердження укладення між сторонами договору позики після отримання позивачем ОСОБА_1 кредитних коштів у ПАТ «Платинум Банк». Натомість встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зобов'язалась сплачувати заборгованості за кредитним договором, який було укладено ОСОБА_1 у ПАТ « БАНК РЕНЕСАНС КАПІТАЛ».

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволені позову, оскільки позивачем ОСОБА_1 суду не надано належних та допустимих доказів укладення договорів позики між нею та відповідачем ОСОБА_2

Відповідно до ст.88 ЦПК України вимоги позивачки щодо відшкодування судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки їй у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213, 215-218,224 ЦПК України, суд

вирішив :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Новобузький районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя