Ухвала суду № 62994297, 23.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/4851/15 Головуючий у 1 інстанції: Леньо С.І.

Провадження № 22-ц/783/6126/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Т. І.

Категорія: 39

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Приколоти Т.І.

суддів: Ніткевича А.В., Павлишина О.Ф.

з участю секретаря: Іванової О.О.,

з участю: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, з участю третіх осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_6, Четвертої Львівської державної нотаріальної контори, про тлумачення заповіту,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням суду в позові відмовлено.

Рішення оскаржила ОСОБА_3 Посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права, при неповному зясованих обставинах справи. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що є донькою ОСОБА_7, який помер 22 липня 2012 року. Окрім неї, спадкоємцями першої черги за законом є ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 З метою оформлення спадщини, вона звернулась до 4 Львівської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де дізналась, що ОСОБА_7 за життя склав заповіт відносно квартири АДРЕСА_1, но користь ОСОБА_4 та ОСОБА_8 Стверджує, що батько мав реальний намір передати своїм батькам в порядку спадкування лише одну квартиру.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити.

Право на судовий захист передбачається ст.55 Конституції України.

Згідно із ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що позивач є донькою ОСОБА_7, який помер 22 липня 2012 року.

З нотаріально посвідченого заповіту від 5 червня 2009 року вбачається, що на випадок своєї смерті ОСОБА_7 зробив розпорядження, згідно з яким належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2 заповів своїм батькам ОСОБА_4 та ОСОБА_8

Будь-яких інших розпоряджень в цьому заповіті не зроблено.

Зміст ст. ст. 1241, 1254, 1307 ЦК України заповідачу розяснено.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач має право охопити заповітом права та обовязки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обовязки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частин ч. ч. 1, 2 ст. 1236 ЦК України.

За правилами ст. 1245 ЦК України, частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Згідно вимог ч. 2 ст. 1235 ЦК України, заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Право заповідача на позбавлення спадкоємців є абсолютним цивільним правом та не залежить від жодних умов. З огляду на вимоги до форми заповіту та необхідність його нотаріального посвідчення, що випливає зі змісту ст. 1247 ЦК України, усунення спадкоємців від спадкування за волею спадкодавця можливо виключно за наявності відповідної вказівки про це в самому заповіті.

Відповідно до ст. 1256 ЦК України, якщо заповіт містить суперечливі положення, за вимогою заінтересованих осіб застосовується тлумачення заповіту за умови, якщо відсутні підстави визнання заповіту недійсним, тобто тлумаченню підлягає лише дійсний заповіт. Для тлумачення змісту заповіту застосовуються також загальні правила тлумачення змісту правочинів встановлені ст. 213 ЦК України.

За загальним правилом, згідно ч. 3 цієї ст. 213 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги зясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ч. 2 ст. 213 ЦК України не допускається, щоб при тлумаченні правочину здійснювався пошук волі учасника правочину, яка не знайшла відображення у тексті самого правочину.

Тлумачення заповіту це зясування змісту дійсного одностороннього правочину, з тексту якого неможливо встановити справжню волю заповідача.

Згідно п. 2.1 Глави 3 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини. Нотаріус має перевірити, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства.

Неоднозначність відтворення в заповіті волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлена неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобовязальних, спадкових відносин.

Тлумачення заповіту не може бути спрямоване на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків спадкоємців, оскільки вони встановленні заповітом, як одностороннім правочином.

При тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у його зміст, адже заповіт це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, майнових прав та обовязків на випадок смерті.

Значення і зміст терміну заповіт, його правова природа, юридичні наслідки які ним породжуються є загальноприйняті у спадковій сфері цивільних відносин.

Встановлено, що у спірному заповіті чітко та не двозначно реалізовано право заповідача на розпорядження частиною спадкового майна, і при цьому, відсутнє застереження про виключення будь-яких інших осіб з числа спадкоємців.

Заповіт не є суперечливим, його зміст відтворює справжню волю заповідача, що не потребує додаткового тлумачення, адже останній, маючи право обмежити будь-яких осіб у праві на спадщину, під час складання заповіту його не реалізував.

На підставі аналізу наявних у справі доказів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

З висновками суду належить погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1, ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 18 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: