Рішення № 62994288, 21.11.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/4164/16 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/783/5593/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 48

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 -

ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 липня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_5 звернулась з позовом до ОСОБА_7 про визнання об»єктами права спільної сумісної власності подружжя, квартиру АДРЕСА_1 та нежитлові приміщення під літерами 22-25 загальною площею 110,1 кв.м. по АДРЕСА_1; визнання права власності на ? ідеальної частки квартири АДРЕСА_1, загальною площею 114,5 кв.м.; визнання права власності на ? ідеальної частки нежитлових приміщень під літерами 22-25, загальною площею 110,1 кв.м., по АДРЕСА_1.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено, визнано об'єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7, квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м. та нежитлові приміщення під літерами 22-25 загальною площею 110,1 кв. м. по АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 код ДРФО НОМЕР_1, АДРЕСА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м.

Визнано за ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 код ДРФО НОМЕР_1, АДРЕСА_1 право власності на 1/2 ідеальну частку нежитлових приміщень під літерами 22-25 загальною площею 110,1 кв. м. по АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 код ДРФО НОМЕР_2, АДРЕСА_1 судовий збір в сумі 2067,00 грн. в дохід держави.

Рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2,вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що 23.04.2008 року між АТ «Сбербанк Росії» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір, який було забезпечено іпотекою трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м., що належала ОСОБА_7 на праві власності, іпотекою нежитлових приміщень пл. 110,1 кв.м. за тією ж адресою, іпотекою гаражу загальною площею 32,8 кв.м. та порукою дружини ОСОБА_5 на повний розмір зобов»язань позичальника за договором. Спірне майно, внаслідок невиконання умов кредитного договору позичальником, було реалізовано шляхом проведення прилюдних торгів та придбане ОСОБА_8 ОСОБА_5 та ОСОБА_7, не погодившись з результатами проведених прилюдних торгів звернулись в суд із позовом про визнання прилюдних торгів недійсними. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17.06.2015 року у справі № 466/1099/14, залишеним без змін ухвалами Апеляційного суду Львівської області від 01.10.2015 року та колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.06.2016 року, в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю. Апелянтом отримала свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів серія та номер 499 від 08.04.2016 року, та зареєструвала на своє ім»я право власності на квартиру АДРЕСА_1. Таким чином, на момент подання позову спірна квартира ОСОБА_7 не належала, проте дані обставини судом першої інстанції не з»ясовувались та не було залучено апелянта до участі у справі. Також, апелянт зазначає, що позивачем, 13.08.2015 року, було подано позовну заяву в Галицький районний суд м. Львова про поділ майна подружжя, що є об»єктом спільної сумісної власності подружжя і згідно ухвали про забезпечення позову на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт, рішення у справі ще не ухвалено. З вищенаведених підстав апелянт просить рішення суду в частині визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя квартири АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м. та визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/2 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м. - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог частині визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя квартири АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м. та визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/2 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м. - відмовити.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За загальними положеннями ЦПК України обов»язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Задовольняючи позов ОСОБА_5, визнаючи квартиру та нежитлове приміщення спільним майном подружжя та визнаючи за ОСОБА_5 право власності на 1/ 2 частину спірного майна, суд першої інстанції виходив з того, що майно, які підлягає поділу, а саме, квартира АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м. та нежитлові приміщення під літерами 22-25, загальною площею 110,1 кв.м., по АДРЕСА_1, набуті сторонами за час перебування у зареєстрованому шлюбі, а відтак є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя, яке з врахуванням положень СК України підлягає поділу між сторонами в рівних частках на підставі закону, оскільки інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду, оскільки суд прийшов до таких висновків не з»ясувавши дійсних обставин справи.

Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3, виданого міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 09.02.2006 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 09 жовтня 1991 року

Судом першої інстанції встановлено, що за час шлюбу вони набули у власність квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м, яка згідно з копією витягу про реєстрацію права власності від 25.04.2008року серія НОМЕР_4 на підставі договору купівлі - продажу реєстраційний № 791 від 23.04.2008року серія НОМЕР_6 зареєстрована за ОСОБА_7 Зазначені обставини підтверджуються також витягом з державного реєстру правочинів від 23.04.2008року серія НОМЕР_5 № витягу НОМЕР_7 про реєстрацію договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м.

Крім цього, за час шлюбу сторони набули у власність нежитлові приміщення під літерами 22-25 загальною площею 110,1кв. м. по АДРЕСА_1, які зареєстровані за ОСОБА_7 в цілому, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності від 25.04.2008року серія НОМЕР_10, номер витягу НОМЕР_12, реєстраційний номер: НОМЕР_11 на підставі договору купівлі - продажу № 794 від 23.04.2008року серія НОМЕР_8 Згадані обставини підтверджуються також витягом з державного реєстру правочинів від 23.04.2008 року серія НОМЕР_9 про реєстрацію договору купівлі - продажу нежитлових приміщень під літерами 22-25 загальною площею 110,1 кв. м. по АДРЕСА_1.

Оскільки рішення суду оскаржується ОСОБА_2 лише в частині визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м. та визнання за ОСОБА_5, права власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в частині визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7 нежитлових приміщень загальною площею 110,1 кв. м. по АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_5 права власності на 1/2 ідеальну частку нежитлових приміщень під літерами 22-25 загальною площею 110,1 кв. м. по АДРЕСА_1, судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскільки спірне майно, яке підлягає поділу набуте сторонами за час перебування у зареєстрованому шлюбі, тому є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а відтак підлягає поділу між сторонами в рівних частках на підставі закону, оскільки інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Разом з тим, судом першої інстанції не були встановлені та враховані при ухваленні оскаржуваного рішення суду обставини, які спростовують висновок суду першої інстанції про те, що на час пред»явлення позову та ухвалення оскаржуваного рішення квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована на праві власності за ОСОБА_7, достовірність та належність наданих позивачкою доказів на підтвердження належності ОСОБА_7 на праві власності спірної квартири на момент ухвалення оскаржуваного рішення, яким є копія витягу № 18661827 від 25.04.2008 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого ОКПЛОР «БТІ та ЕО», судом першої інстанції не перевірялась, Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, з реєстраційної служби судом не витребовувалась, належність спірного майна на праві власності ОСОБА_7 під час розгляду справи та при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не з»ясовувалась.

Як вбачається з копії свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 08.04.2016 року, ОСОБА_2 належить на праві власності майно, яке складається з квартири АДРЕСА_1, яке придбане нею за 627100.00 грн., що раніше належало ОСОБА_7

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 набула спірну квартиру у власність з прилюдних торгів, результати яких ОСОБА_7 та ОСОБА_5 оскаржувалися в судовому порядку.

Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17.06.2015 року ОСОБА_7 та ОСОБА_5 відмовлено у визнанні прилюдних торгів по реалізації квартири АДРЕСА_1 недійсними, скасування протоколу проведення прилюдних торгів від 10.02.2014 року, акту про реалізацію предмету іпотеки від 17.02.2014 року. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 01.10.2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17.06.205 року залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 01.06.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17.06.205 року та ухвала Апеляційного суду Львівської області від 01.10.2015 року залишені без змін.

Належність спірної квартири на праві власності ОСОБА_2 на момент пред»явлення позову та ухвалення оскаржуваного рішення, підтверджується також Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна, яким є квартира АДРЕСА_1, з якої вбачається, що право приватної власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 08.04.2016 року.

Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не врахував , що на момент його ухвалення квартира на праві приватної власності належала ОСОБА_2, а відтак не могла бути визнана такою, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_5.

Вищенаведеним підтверджується те, що станом на 08.04.2016 року, спірна квартира АДРЕСА_1, вже належала на праві приватної власності ОСОБА_2, а не ОСОБА_7, а відтак ухвалення судом першої інстанції 13.07.2016 року оскаржуваного рішення суду про визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ОСОБА_5 права власності на ? ідеальну частку цієї квартири, порушує право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру, є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що інформація щодо власника спірної квартири судом першої інстанції не витребовувалась, належність квартири АДРЕСА_1 на праві власності ОСОБА_7 судом першої інстанції при ухваленні рішення не перевірялась, зазначені обставини судом першої інстанції не встановлювались, оскаржуване рішення було ухвалене через два дні з часу пред»явлення позову ( позов подано 11.07.2016 року, рішення ухвалене 13.07.2016 року), ухвалення рішення в такі короткі строки позбавило суд можливості з»ясувати вищезазначені обставини та ухвалити рішення, з»ясувавши дійсні обставини справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції неповно та невсебічно з»ясував обставини справи, його висновки не відповідають дійсним обставинам справи, ухвалюючи оскаржуване рішення, не врахував, що на день його ухвалення згідно з правовстановлюючими документами квартира АДРЕСА_1 не належала ОСОБА_7 на праві власності, що свідчить про те, що суд першої інстанції не з»ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що призвело до ухвалення судом незаконного та необгрунтованого рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення:1) неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З врахуванням вищенаведеного, оскаржуване рішення суду в частині визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м. та визнання за ОСОБА_5, права власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині вимог нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_5. В решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 13 липня 2016 року в частині визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м. та визнання за ОСОБА_5, права власності на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_1 загальною площею 114,5 кв. м - скасувати та ухвалити в цій частині вимог нове рішення, яким в задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_5 - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 2608.92 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.