Ухвала суду № 62993758, 19.10.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 336/6133/14-ц Головуючий у 1-й інстанції: Дацюк О.І.

Провадження № 22-ц/778/3642/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.

Суддів: Крилової О.В.

ОСОБА_2

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, протягом часу розгляду справи розмір позовних вимог було збільшено.

В обґрунтування позову представник ПАТ «УкрСиббанк» зазначав, що 09.11.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», яке в подальшому змінило найменування на ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11249697000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення), за яким Банк надав позичальнику кредит в сумі 25 212 доларів США, а ОСОБА_3 зобовязалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 08.11.2028 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 12,4 % річних. Погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, повернення суми кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати ануїтетних платежів в сумі 282 долари США на місяць.

Надалі умови договору змінювались шляхом укладення додаткових угод.

Для забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_3 за договором про надання споживчого кредиту 09.11.2007 року між Банком та ОСОБА_4, і між Банком та ОСОБА_5 були укладені договори поруки № 11249697000/П та № 11249697000/П-1 відповідно, за умовами яких поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобовязань по кредитному договору, поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором у тому ж обсязі, що і позичальник за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафу, пені), за невиконання або неналежне виконання зобовязань в повному обсязі.

У порушення умов договору ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язанняналежним чином не виконує, в зв'язку з чим станом 08.06.2015 року утворилась заборгованість у розмірі 26 725,79 доларів США, яка складається з: 23 320,62 доларів США - кредитна заборгованість, 3 405,17 доларів США - заборгованість по відсоткам, а також нарахована пеня за прострочення сплати кредиту 6 934,93 грн., пеня за прострочення сплати процентів 15 816,45 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, Банк просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 суму боргу за договором про надання споживчого кредиту № 11249697000 від 09.11.2007 року в розмірі 26 725,79 доларів США та пеню в сумі 22 751,38 грн., і судові витрати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2015 року провадження у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині позовних вимог, заявлених до ОСОБА_5, було закрито на підставі п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК України (т. 2, а.с. 9).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2015 року позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11249697000 від 09.11.2007 року в сумі 26 725,79 доларів США та 22 751,38 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір в сумі 1 827 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судовий збір в сумі 1 827 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За положеннями ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

За змістом ст.ст. 1054, 1050 ч. 2 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За нормами ст.ст. 526, 611, 623, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За положеннями ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як передбачено ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 09.11.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», яке в подальшому змінило найменування на ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11249697000 (при застосуванні ануїтетної схеми погашення), за яким Банк надав позичальнику кредит в сумі 25 212 доларів США, а ОСОБА_3 зобовязалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 08.11.2028 року згідно з графіком погашення кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 12,4 % річних. Погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, повернення суми кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати ануїтетних платежів в сумі 282 долари США на місяць (т. 1, а.с. 8-14).

Право банку вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів визначено п. 5.5 розділу 5 та розділом 12 кредитного договору.

Додатковою угодою № 1 від 23.02.2009 року до договору про надання споживчого кредиту № 11249697000 від 09.11.2007 року та додатковою угодою № 2 від 23.02.2009 року до договору про надання споживчого кредиту № 11249697000 від 09.11.2007 року до умов договору внесені зміни, зокрема, змінено розмір ануїтетних платежів за договором (т. 1, а.с. 15, 16).

Крім того, 09.11.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», яке в подальшому змінило найменування на ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 11249697000/П, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісії, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій. Поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобовязань за кредитним договором, поручитель відповідає за виконання зобовязань за кредитним договором у повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (т. 1, а.с. 17-18).

Пунктом 3.1 договору поруки встановлено, що договір діє до повного припинення всіх зобовязань ОСОБА_3 за кредитним договором.

03.07.2014 року ПАТ «УкрСиббанк» направив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором від 02.07.2014 року (а.с. 34-35, 36-37, 40, 41).

Згідно наданого Банком розрахунку станом на 08.06.2015 року заборгованість за кредитним договором становить 26 725,79 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 08.06.2015 року еквівалентно 561931,28 грн., з яких: 23 320,62 доларів США - заборгованість за кредитом, що за офіційним курсом НБУ станом на 08.06.2015 року становить 490334,83 грн.; 3 405,17 доларів США - заборгованість по процентам, що за офіційним курсом НБУ станом на 08.06.2015 року становить 71596,44 грн., а також 22 751,38 грн. пені, з яких: 6 934,93 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту, 15816,45 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів (т. 1, а.с. 223-230).

Розрахунок такої заборгованості, що наданий позивачем, обґрунтований наявними у справі доказами, оформлений належним чином у відповідності до законодавства, здійснений згідно умов кредитного договору в межах заявлених позовних вимог, Банком враховано період порушення ОСОБА_3 умов договору.

Задовольняючи позов, суд вірно виходив з системного застосування норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 526, 530, 543, 553-555, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, за якими зобовязання за договором, у тому числі за договором кредиту, є обовязковими для виконання сторонами, має виконуватися належним чином, у тому числі солідарними боржниками за договором поруки в разі настання відповідальності за порушення позичальником грошового зобовязання. Висновок суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відповідає матеріалам справи та вимогам норм матеріального права, зокрема, встановленим ст. 526 ЦК України загальним умовам виконання зобов'язання та передбаченому ст. 629 ЦК України принципу обов'язковості договору.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в мотивувальній частині рішення не наведено арифметичних розрахунків з переведення іноземної валюти в українську за курсом, встановленим НБУ на день ухвалення рішення, а також не було надано належну правову оцінку розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, висновків суду не спростовують з наступних підстав.

Так, за статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі за № 6-145цс14, грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У силу положень статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Якщо в зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Крім того, за розясненнями п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розяснено, що згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання.

У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Отже, суд правильно у резолютивній частині рішення зазначив про стягнення коштів саме в іноземній валюті, а не наведення у мотивувальній частині рішення розрахунків з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України, не є підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильності розрахунку заборгованості спростовані під час апеляційного розгляду справи. Так, вищевказаний розрахунок оформлений належним чином у відповідності до законодавства та умов кредитного договору. Розрахунок відповідає умовам кредитного договору, відображає прийняті платежі, нарахування процентів, пені і не дає підстав ставити його під сумнів. Крім іншого, ОСОБА_3 в порушення ст.ст.10,60 ЦПК Українине доведено, що вказаний розрахунок є неналежним та недопустимим доказом. ОСОБА_3 також не надано ані суду першої, ані апеляційної інстанції іншого розрахунку її заборгованості за кредитним договором, який би відповідав положенням законодавства та умовам кредитного договору.

Посилання у скарзі на те, що при ухваленні рішення суд не врахував, що у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, також не спростовують правильність висновків суду.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).

Верховний Суд України 21 листопада 2012 року у справі № 6-101 цс 12 зробив правовий висновок, відповідно до якого позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою нею до винесення рішення судом першої інстанції.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_3 та її представник неодноразово сповіщалися судом про день та час розгляду справи, заявляли клопотання, проте, клопотання про застосування строків позовної давності заявлено не було.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування строку позовної давності без заяви сторони про його застосування.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на порушення прав відповідача ОСОБА_4 як поручителя не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки останній, відносно якого також ухвалено рішення суду, його не оскаржив, а ОСОБА_3 як співвідповідач не має повноважень щодо оскарження рішення від його імені.

Решта доказів та обставин, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Крім того, при відкритті апеляційного провадженняухвалою судді Апеляційного суду Запорізької області від 12 вересня 2016 року заяву ОСОБА_3 про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2015 року було задоволено. Відстрочено ОСОБА_3 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2015 року до ухвалення судового рішення у справі (т. 2, а.с. 93).

Враховуючи положенняст. 88 ЦПК Українинесплачена сума судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 4019,80 грн., сплату якого було відстрочено, підлягає стягненню з ОСОБА_3 в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 липня 2015 року по цій справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 4019 (чотири тисячі девятнадцять) грн. 80 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: