Ухвала суду № 62993391, 20.01.2014, Веселівський районний суд Запорізької області

Справа № 313/2082/13-к

Провадження № 1-кс/313/4/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2014 р. смт. Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі: слідчого судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Сафоновій І.О., за участю прокурора Цикіна М.В., слідчого Ворон О.О., адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Веселівського районного суду Запорізької області смт. Веселе скаргу ОСОБА_2 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013080200000573 від 09.07.2013 р. за ознаками ч.1 ст.164 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася в суд зі скаргою, якою просила визнати поважними причини пропуску та поновити строк для подання скарги та скасувати постанову від 30.10.2013 р., винесену слідчим СВ Веселівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, старшим лейтенантом міліції ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013080200000573 від 09.07.2013 р.

Скарга мотивована тим, що 09.07.2013 р. ОСОБА_2 звернулася до Веселівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області із заявою про те, що ОСОБА_4 ухиляється від сплати аліментів на утримання малолітнього сина, заборгованість склала 7200,00 грн.

За даним фактом 09.07.2013 р. розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013080200000573 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України.

30.10.2013 р. слідчим СВ Веселівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, старшим лейтенантом міліції ОСОБА_3 по даному кримінальному провадженню винесено постанову про закриття кримінального провадження.

Своє рішення слідчий Ворон О.О. мотивував тим, що умисел ОСОБА_4 не був спрямований на ухилення від сплати аліментів, так як останній не був працевлаштований, внаслідок чого позбавлений постійного матеріального прибутку. З квітня 2012 року по травень 2013 року проживав разом із ОСОБА_2, при цьому останні разом вели спільне господарство, що вказує на спільний прибуток, який використовувався на утримання ОСОБА_5

Також слідчий зазначив, що ОСОБА_4 був обмежений у пересуванні обраним відносно нього запобіжним заходом у рамках іншого кримінального провадження.

На думку ОСОБА_2 слідчий прийшов до помилкових висновків про відсутність умислу ОСОБА_4 на ухилення від сплати аліментів, оскільки в ході розслідування не проведені усі необхідні та можливі слідчі дії.

Заборгованість по аліментах на утримання дитини перевищила 7000,00 грн., що сукупно складає суму виплат більш ніж за 35 місяців.

Під домашнім арештом перебував у період часу з 15.05.2013 р. по 12.10.2013 р., що підтверджується ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 24.10.2013 р.

Слідчий залишив без правової оцінки період злісного ухилення ОСОБА_4 від сплати аліментів з грудня 2009 року до 25.08.2011 р.

У судовому засіданні ОСОБА_2 та її адвокат скаргу підтримали. В обґрунтування вимоги про поновлення строків скасування оскаржуваної постанови ОСОБА_2 посилалася на те, що зазначену постанову слідчий їй вручив 23.12.2013 р., що підтверджується відповідним записом, зробленим слідчим наприкінці копії цієї постанови.

Прокурор та слідчий заперечували проти задоволення скарги, так як вважають, що скарга не обґрунтована і задоволенню не підлягає.

Слідчий суддя, вивчивши скаргу, заслухавши думку ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_1, прокурора, слідчого, прийшов до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.304 КПК України, якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюються постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Оскільки ОСОБА_2 винесену cлідчим постанову отримала 23.12.2013 р., а скарга подана 26.12.2013 р., то строк оскарження постанови фактично не є пропущеним.

На підставі п.3 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, як рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Згідно зі ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно положень п.4 ч.1 ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які є підставою закриття кримінального провадження. У відповідності до ч.2 ст.91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. При цьому, положеннями ст.92 КПК України регламентовано, що обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Судом достовірно встановлено, що рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 04.12.2009 р. у цивільній справі №2-577/09 з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 стягнуто щомісячно аліменти на утримання ОСОБА_5, 04.11.2007 р. н., починаючи з 29.10.2009 р. і до досягнення дитиною повноліття.

ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені, серія 1-ЖС №004222.

Згідно розрахунку, наданого відділом державної виконавчої служби Веселівського районного управління юстиції Запорізької області, серії ВП №38690711 за виконавчим листом №2-577 від 25.06.2913 р., виданим Веселівським районним судом Запорізької області, станом на 01.07.2013 р. утворилася заборгованість, яка складає 7200,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.164 КК України, відповідальність настає за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх дітей або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні.

Об'єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується злісним ухиленням від сплати встановлених рішенням суду коштів (аліментів) на утримання дітей, а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, які перебувають на їх утриманні.

Склад кримінального правопорушення, передбачений ст.164 КК України, у формі ухилення від сплати аліментів може мати місце лише за наявності рішення суду, відповідно до якого мати або батько чи інша передбачена законом особа зобов'язана сплачувати аліменти.

Водночас наявність рішення суду не є обов'язковою умовою притягнення винного до відповідальності за цією статтею у випадку вчинення цього кримінального правопорушення у формі ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей.

Під ухиленням від сплати аліментів розуміються дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь дитини (дітей) визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає облікові при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Суб'єктом кримінального правопорушення є батьки, а також особи, які за рішенням суду зобов'язані сплачувати кошти на утримання дітей. Обов'язок щодо утримання неповнолітніх дітей, якщо вони не мають батьків, може бути покладений на інших родичів - діда, бабу, брата, сестру, а також на вітчима і мачуху дитини й на осіб, які постійно виховували дитину й утримували її як члена своєї сім'ї, надаючи їй систематичну матеріальну допомогу.

У відповідності до вимог ст.110 КПК України зміст мотивувальної частини постанови слідчого повинен містити відомості про: обставини, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Проте, вищезазначена постанова слідчого від 30.10.2013 р. про закриття кримінального провадження не містить мотивів такого рішення та їх обґрунтування з огляду на зміст скарги ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення.

Тобто, слідчим не здійснено всіх дій направлених на виявлення причин невиконання гр. ОСОБА_4 рішення суду щодо стягнення з нього аліментів, наявності в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, а також на збирання всіх фактичних даних, на підставі яких можливо встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Слідчий суддя за таких обставин приходить до висновку про передчасне рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

Крім того, присутній у судовому засіданні адвокат ОСОБА_1 зазначив, що на адресу слідчого було направлено 13.09.2013 р. за №192/01 рекомендованим листом клопотання про ознайомлення в порядку ст.221 КПК України з матеріалами досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, однак він з матеріалами справи так і не ознайомився. На підтвердження надав суду ксерокопію клопотання та копію повідомлення.

У судовому засіданні слідчий Ворон О.О. заявив, що зазначене клопотання бачить вперше, проте адвокату ОСОБА_1 перешкод в ознайомленні з матеріалами кримінального провадження не створював.

За таких підстав, суд приходить до висновку про необхідність задоволення скарги та скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження.

Згідно ч.3 ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.303-307, 309, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_2 на постанову слідчого СВ Веселівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 від 30.10.2013 р. про закриття кримінального провадження за №12013080200000573 від 09.07.2013 р. задовольнити.

Постанову слідчого СВ Веселівського РВ ГУМВС України в Запорізькій області, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 від 30.10.2013 р. про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013080200000573 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_7

20.01.2014