Рішення № 62993249, 25.11.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/1889/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 листопада 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої Готри Т.Ю.,

суддів Джуги С.Д., Кожух О.А.

за участю секретаря - Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 червня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» (далі по тексту ПАТ КБ «Надра») звернулося до Мукачівського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1, 3-ї особи ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

Позовну вимогу обґрунтовувало тим, що 04.04.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір №101/04-2008, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 54 378 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,89% річних, строком повернення до 02.04.2038 року. Цільове призначення кредиту проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 04.04.2008 року, за яким ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1.

На забезпечення виконання зобовязань за даним кредитним договором між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 04.04.2008 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

Боржник своїх зобовязань за вказаним кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 01.01.2014 року становить 829 102,06 грн.

Внаслідок наявності заборгованості у ОСОБА_2 банк звертався до Шевченківського районного суду, рішенням якого від 14.05.2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість по кредитному договору в розмірі 514 922,44 грн. На підставі даного рішення видано виконавчий лист, який предявлено до виконання. Однак, постановою державного виконавця повернуто вказаний виконавчий лист стягувану у звязку з відсутністю майна у боржника. Згідно отриманої банком інформації заставне майно - квартира АДРЕСА_1 продана і належить іншим особам. Заставне майно було реалізовано шляхом зняття заборони на відчуження іпотеки через судові органи. Так, заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 30.06.2010 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, скасовано договір іпотеки укладений з позивачем щодо квартири АДРЕСА_1. Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 06.05.2011 року скасовано заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30.06.2010 року і у позові ОСОБА_3 відмовлено.

Однак, до винесення рішення апеляційним судом, квартира предмет іпотеки була декілька разів перепродана та перейшла у власність інших осіб.

За наведених обставин, посилаючись на ст.23 ЗУ «Про іпотеку», позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу предмету іпотеки через прилюдні торги.

Крім того, в порядку ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» просить виселити всіх мешканців, які зареєстровані або проживають у квартирі, що є предметом іпотеки.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 10 червня 2014 року в задоволенні позову ПАТ КБ «Надра» відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням ПАТ КБ «Надра» подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування скарги зазначає, що записи про обтяження квартири іпотекою вилучено з реєстру неправомірно, на підставі незаконного рішення, яке скасовано. Вважає, що іпотека є дійною згідно ст. 23 ЗУ «Про іпотеку».

У судовому засіданні представник ПАТ КБ «Надра» ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнав, просив таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 04.04.2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра») було укладено кредитний договір №101/04-2008, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 54 378 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,89% на рік, строком повернення до 02.04.2038 року (а.с.10-12).

Згідно п.1.2 кредитного договору цільове використання кредиту проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 04.04.2008 року, що укладений між позичальником та продавцем ОСОБА_6 за яким ОСОБА_2 придбав квартиру №16 в провул. Островського, 6 в м.Мукачево.

На забезпечення виконання зобовязань за даним кредитним договором між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 04.04.2008 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а.с.8, 9).

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 30.06.2010 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності. Даним рішенням зокрема, скасовано договір іпотеки від 04.04.2008 року, укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2, зобовязано нотаріат Мукачівського МНО зняти заборону щодо квартири АДРЕСА_2 та вилучити запис з реєстру іпотек (а.с.15, 16). Р

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 06.05.2011 року скасовано заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30.06.2010 року та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено (а.с.17, 18).

Також, з матеріалів справи вбачається, що в період між 30.06.2010 та 06.05.2011 року квартира, що є предметом іпотеки декілька разів відчужувалася. Наразі власником спірної квартири є ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 23.09.2010 року (а.с.44-46).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач є добросовісним набувачем, придбав квартиру в період, коли вона не була предметом іпотеки, повторно арешт та заборона відчуження накладені після укладення договору купівлі-продажу, а тому ст. 23 ЗУ «Про іпотеку» не застосовується.

Однак з даним висновком суду першої інстанції не можна повністю погодитись виходячи з наступного.

Зокрема, у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису. Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Зазначений висновок узгоджується і з положенням статті 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обовязки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору (а у випадку, що переглядається у звязку із скасуванням судового рішення) всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обовязки підлягають виконанню.

Встановивши, факт переходу до відповідача права власності на нерухоме майно під час виключення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження права власності на підставі незаконного судового рішення, слід дійти висновку про застосування до правовідносин сторін статті 23 Закону України «Про іпотеку», поширення її дії на відповідача та збереження обтяження цього майна іпотекою за іпотечним договором.

Аналогічних висновків дійшов ВСУ у своїх Постановах №6-53цс15 від 13.05.2015 року та №6-449цс15 від 10.06.2015 року, які є обовязковими для віх судів України.

За таких обставин банк вправі ставити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності заборгованості по кредитному договору, предявивши таку вимогу до власника предмета іпотеки, відповідно до ст. 23 ЗУ «Про іпотеку».

Згідно ч.1 ст. 41 ЗУ «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

У відповідності до ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України «Про іпотеку» і положенням пункту 4 частини першої статті 215 Цивільного процесуального кодексу України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. При цьому суд повинен зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Такого ж висновку дійшов ВСУ у своїй Постанові від 23 грудня 2015 року № 6-1205цс15.

Відповідно до наданого банком розрахунку (а.с.13, 14) заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором становить 772 900,72 грн., та складається з: 433 213,81 грн. заборгованості за кредитом; 260 384,92 грн. заборгованості по відсоткам; 35 837,65 грн. пеня; 43 464,34 грн. штраф. При цьому правильність такого розрахунку боржником по суті не оспорюється, а відтак такий береться до уваги колегією суддів. Заборгованість, вказана позивачем у позовній заяві в розмірі 829 102,06 грн. не підтверджена належними доказами, а відтак не береться до уваги.

Узагальнюючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає частковому задоволенню.

Стосовно позовної вимоги ПАТ КБ «Надра» про виселення колегія суддів констатує наступне.

За змістом частин першої, другої статті 39 цього Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

За змістом частини третьої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше жиле приміщення, за винятком випадків, зазначених у відповідному житловому законодавстві.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Зі змісту зазначених норм убачається, що вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку». З урахуванням частини другої статті 39 цього Закону відповідне рішення може бути прийняте судом (за заявою іпотекодержателя) одночасно з прийняттям рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно відповіді Мукачівського МВ ГУДМС України в Закарпатській області від 03.04.2014 року в квартирі №16 в провулку Островського, 6 в м.Мукачево зареєстрована ОСОБА_1 (а.с.25).

При цьому, оскільки спірна квартира придбана за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, то виселення відповідача можливе без надання іншого жилого приміщення (ч.2 ст. 109 ЖК УРСР).

З врахуванням вищенаведеного, рішення суду першої інстанції, відповідно до приписів п.п.1, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ПАТ КБ «Надра».

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позову в розмірі 3654 грн. та апеляційної скарги в розмірі 4019,40 грн., тобто на загальну суму 7673,40 грн.

Керуючись ст.ст. 23, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 10 червня 2014 року скасувати та ухвалити по даній справі нове рішення.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 перед Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» за кредитним договором №101/04-2008 від 04.04.2008 року, в розмірі 772 900,72 грн., яка складається з: 433 213,81 грн. заборгованості за кредитом; 260 384,92 грн. заборгованості по відсоткам; 35 837,65 грн. пеня; 43 464,34 грн. штраф., звернути стягнення на квартиру у м.Мукачево, провулок Островського, 6/16, загальною площею 84,50 кв.м., шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з прилюдних торгів, за початковою ціню предмету іпотеки встановленому на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Виселити ОСОБА_1 з квартири у м.Мукачево, провулок Островського, 6/16 без надання іншого жилого приміщення.

В задоволенні решти позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» судовий збір у розмірі 7673 (сім тисяч шістсот сімдесят три) гривень 40 (сорок) копійок.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, після чого протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча

Судді