Ухвала суду № 62992874, 24.11.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/4503/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1885/2016

Головуючий у 1 інстанції: Мірошниченко Л.Є. Єдиний унікальний номер 243/ 4503/16-ц

Доповідач: Постолова В.Г. Номер провадження 22-ц/ 775/ 1885/ 2016

Категорія 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Постолової В.Г.

суддів : Санікової О.С., Канурної О.Д.

за участю секретаря Чуряєва В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (надалі Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 12 червня 2013 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, який складався із анкети-заяви останнього про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку. Відповідно до вказаного договору відповідач отримав кредит у розмірі 7200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 43,20% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач належним чином не виконував зобов*язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість станом на 31.08.2015 року у сумі 19566,3грн , що складається з заборгованості по кредиту у розмірі 7169,80 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 9949,68 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 1038,91 грн., а також штрафів відповідно до умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500 грн.- штраф(фіксована частина) та у сумі 907,92 грн.- штраф (процентна складова), які позивач просив стягнути з відповідача та судові витрати.

Рішенням Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2016 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.06.2013 року станом на 31.08.2015 року у сумі 17119,48 грн., що складається з заборгованості за кредитом у розмірі 7169,80 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 9949,68 грн. та судовий збір в сумі 1212,64 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, зокрема вказує, що суд не прийняв до уваги його заперечення, що він не підписував жодних документів, копії яких були надані банком на підтвердження так званого кредитного договору, суд відмовив в призначені судової почеркознавчої експертизи на той підставі, що відповідач не надав оригінали документів у зв*язку зі зберіганням їх у м. Донецьку , при цьому доказів на це суду банком не було надано, вважає, що споживчий кредит не може укладатися у формі анкети-заяви за принципом приєднання , серед наданих відповідачем копій документів наявні його документи на здійснення підприємницької діяльності, тому вважає, що мова йде про надання коштів підприємцю, а тому спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства, а провадження у справі повинно бути закрито.

Позивач не з*явився до суду апеляційної інстанції , належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, відповідно до телефонограми.

Відповідач не з*явився до суду апеляційної інстанції , належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, просив розглянути справу у його відсутність відповідно до заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню за таких підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу .

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем та факту невиконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов*язань за договором та наявності правових підстав для стягнення з відповідача основного боргу та процентів за користування кредитними коштами у зв'язку з невиконанням ним зобов'язань за договором.

Такий висновок суду відповідає встановленим обставинам по справі та нормам матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст.207 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв*язку.

Згідно з ч. 2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача Банк публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг.

Тобто Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Судом встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що 12 червня 2013 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір, який складався із анкети-заяви останнього про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 7200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок , що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (а.с.7). У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомлений та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку , Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов*язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку-Договорі банківського обслуговування в цілому. Таким чином , заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку складають Договір про надання банківських послуг.

Укладення договору таким чином законодавству України не суперечить.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов позичальник зобов*язується погашати заборгованість за кредитом,відсоткам за його використовування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов у разі невиконання зобов*язань за договором , на вимогу банку виконати зобов*язання з повернення кредиту( у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку. Власник карти зобов*язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту(п.1.1.2.7 Умов).

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 «Правил користування платіжною карткою», Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов*язань в цілому або у встановленої Банком долі у разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов*язків за цим Договором.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено , що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення цього договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Згідно з розрахунком позивача, станом на 31 серпня 2015 року, утворилася заборгованість в розмірі 19566,31грн , що складається з заборгованості по кредиту у розмірі 7169,80 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у розмірі 9949,68 грн., заборгованості за пенею та комісією в сумі 1038,91 грн., а також штрафів відповідно до умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500 грн.- штраф(фіксована частина) та у сумі 907,92 грн.- штраф (процентна складова).

Як вбачається з матеріалів справи, 12 червня 2013 року, на підставі поданої ОСОБА_1 заяви банку були передані персональні дані та копія паспорту відповідача , на підставі чого, відповідно до Умов було відкрито картковий рахунок 5168 7553 0214 1482 . Ключем до карткового рахунку є пластикова картка, яку отримав відповідач та мобільний телефон, який вказаний відповідачем в заяві.

Позивачем як доказ отримання кредиту відповідачем у суді першої інстанції до матеріалів цивільної справи була долучена зазначена фотокартка на якому зображено відповідача ОСОБА_1 з карткою Банку ( а.с. 91-92 ).

В судовому засіданні в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_1 не заперечував того факту, що на фотографії дійсно він, пояснював, що його персональні дані та номер мобільного телефону відповідають дійсності, хоча при цьому стверджував , що картку лише взяв у руку , оскільки його про це попросили представники банку, щоб сфотографуватися.

Картковий рахунок - це рахунок фізичної особи, до якого випущена карта та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів до карткового рахунку. За допомогою ключів до карткового рахунку відповідачу була надана можливість здійснення дистанційного обслуговування, тобто, здійснення комплекса інформаційних послуг по рахунку клієнта та операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта.

Відповідно до виписки про рух коштів за кредитною карткою НОМЕР_2, відкритої на ім *я ОСОБА_1 2.09.2013 року , по даній карті була проведена операція , зокрема поповнення номеру мобільного телефону, якій перебуває у володінні відповідача /а.с.58/.

Факт поповнення мобільного телефону за № НОМЕР_1 через Приват24 підтверджується рухом грошових коштів та виконаних операцій вказаною карткою.

З урахуванням встановних обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив обгрунтований висновок про неспроможність доводів відповідача щодо неукладення ним кредитного договору, оскільки будь-яких доказів на спростування факту отримання та використання ним грошових коштів за допомогою платіжної картки про яку зазначає ПАТ «Приват- Банк», суду не надано. Кредитний договір укладено у письмовій формі, між сторонами здійснені всі необхідні дії , що спрямовані на набуття, припинення або зміну цивільних прав і обов'язків, що відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України свідчить про вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заява, Умови, Правила та Тарифи, з якими відповідач ознайомлений про що свідчить його підпис в заяві, на спростування чого відповідачем не надано належних та допустимих доказів.

За вказаних обставин, суд дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредитному договору , по відсоткам.

В частині стягнення штрафу та пені у позові відмовлено на підставі положень ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», якою передбачена заборона нарахування пені або штрафів за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

В зазначеній частині рішення суду сторонами не оскаржується, тому, відповідно до положень ст.303 ЦПК України, апеляційний суд переглядає законність рішення в частині задоволення позовних вимог банку та доводів апеляційної скарги.

Доводи скарги про те, що серед наданих відповідачем копій документів наявні документи відповідача на здійснення ним підприємницької діяльності, тому вважає, що мова йде про надання коштів підприємцю, а тому спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства, а провадження у справі повинно бути закрито безпідставні, оскільки позов було пред*явлено позивачем до фізичної особи, а не до фізичної особи - підприємця.

Інші доводи скарги не спростовують правових висновків суду та не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що привело або могло привести до неправильного вирішення справи.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,314-315 ЦПК України , апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: