Ухвала суду № 62992835, 28.11.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/7517/15-ц Номер провадження 22-ц/775/2082/2016

Категорія 33

Головуючий у 1 інстанції: Хомченко Л.І.

Доповідач: Новікова Г.В.

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

23 листопада 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Новікової Г. В.,

суддів: Гапонова А.В., Канурної О.Д.,

при секретарі: Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду від 04 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівського міськрайонного суду, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями Костянтинівського міськрайонного суду, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ним було оскаржено рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 11 лютого 2015 року в апеляційному порядку.

Ухвалою судді апеляційного суду Запорізької області від 17 березня 2015 року справу з апеляційною скаргою було повернуто до суду першої інстанції для належного оформлення, оскільки у матеріалах справи був відсутній диск із записом судового засідання від 11 лютого 2015 року. Зазначений факт послужив перепоною в розгляді його апеляційної скарги в установленні процесуальні строки. Саме дії судді Бєлостоцької О.В. стали причиною обмеження його права на розгляд справи в розумні строки. Відповідач зобов'язаний був належним чином оформити справу з його апеляційною скаргою для направлення до апеляційної інстанції. По даному факту ним весною 2015 року була подана скарга до ВККС України.

Вважає, що дотримання процесуальних строків судовими інстанціями в Україні,збереження документів,матеріалів,доказів,які є в цивільних та кримінальних справах суддями,є одним із складових,важливих критеріїв в прийнятті законного рішення у встановлені строки. Його законні права та інтереси захищають ст.ст.55,56 Конституції України, а суддя зобов'язаний був дотримуватися вимог ст.2-9 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», чого, як він вважає,суддя не виконала,порушивши його права. Ним були потрачені кошти на поштові послуги в сумі 9,80 грн. та послуги ксерокопії-27,95 грн..

У зв'язку з порушенням своїх прав відповідачем він переніс переживання, нервове потрясіння за фактом втрати запису судового за сідання від 11.02.2015 року судом, в результаті чого йому довелося складати скаргу до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, приїжджати до суду для отриманням інформації за даним фактом, консультуватися зі своїм захисником.

Просив визнати незаконними дії Костантинівського міськрайсуду в особі судді Бєлостоцької О.В. по факту неналежного оформлення справи при направленні до апеляційного суду та стягнути з відповідача на його користь уточнену матеріальну шкоду в сумі 157,75 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн..

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 04 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. Зазначив, що в обґрунтування своїх позовних вимог наполягав на тому, що неналежне оформлення справи, а саме відсутність запису судового засідання, призвело до порушення його прав на справедливий суд, про що він зазначив в своїй скарзі до ВССУ.Факт незаконності дії судді Бєлостоцької О.В очевидний, та як втрачати чи направляти матеріали цивільної справи в апеляційний суд в неповному обсязі законодавством не допускається. Виходячи із оскаржуваного рішення можна передбачити, що при утраті не тільки диска з конкретним судовим засіданням самою суддею, але і втраті всієї цивільної справи це також не буде являтися порушенням і сама суддя не повинна нібито нести відповідальність. Також він не зобов'язаний був приходити в кабінет судді по факту втрати диску і звертатися до свого адвоката по факту подачі скарги на суддю в ВККС, складанням позовної заяви до суду.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2016 року рішення Артемівського міськрайонного суду від 04 листопада 2015 року скасовано, провадження у справі закрито.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2016 року ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 18 лютого скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується телефонограмою, отриманою особисто ОСОБА_1 та представниками сторін у справі (а.с.243), а також рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення сторонам та заявою ОСОБА_1 про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явилися до суду, оскільки вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і від них не надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням поважності причин.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбаченої в ч. ч. 1 - 5 цієї норми, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, відповідно до ч. 1 яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

Застосування цього законодавчого положення можливе у випадку, коли предметом позову є інші дії чи бездіяльність,зокрема суду, які не пов'язані зі здійсненням правосуддя, відправленням судочинства,яке має на меті прийняття акта органом судової влади. Тобто це інші дії суддів (суду) при здійсненні правосуддя, коли спір не вирішується по суті, у разі їхніх незаконних дій або бездіяльності, і якщо вина судді встановлена не лише вироком суду, але й іншим відповідним рішенням суд.

Із позовної заяви вбачається, що ухвалою судді апеляційного суду Запорізької області від 17 березня 2015 року справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 11 лютого 2015 року було повернуто до суду першої інстанції для належного оформлення, оскільки у матеріалах справи був відсутній диск із записом судового засідання від 11 лютого 2015 року. Зазначений факт на його думку послужив перепоною в розгляді його апеляційної скарги в установленні процесуальні строки. Саме дії судді Бєлостоцької О.В. стали причиною обмеження його права на розгляд справи в розумні строки. Відповідач зобов'язаний був належним чином оформити справу з його апеляційною скаргою для направлення до апеляційної інстанції.

Таким чином, ОСОБА_1 просить відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану не направленням технічного запису судового засідання 11.02.2015 року до суду апеляційної інстанції, тобто саме дії судді Бєлостоцької О.В. послужили причиною обмеження його прав на розгляд апеляційної скарги у встановлені процесуальні строки.

Статтею 58 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, посилаючись на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового слідства, прокуратури і суду», ст. ст. 1166,1167,1174 ЦПК України, правильно виходив з того, що підстави для стягнення матеріальної та моральної шкоди відсутні, оскільки позивачем не доведено відповідно до вимог ст.60 ЦПК України факту заподіяння відповідачами такої шкоди.

Судом першої інстанції правильно зроблено висновок, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів про те, що сам факт не направлення технічного запису судового засідання 11.02.2015 року до суду апеляційної інстанції, завдав йому шкоди та наявність підстав для її відшкодування, оскільки для наявності зобов'язання по відшкодуванню шкоди відповідно до ст. ст. 1166, 1167, 1176 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності суду (судді), наявність шкоди, протиправність дій її завдавача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов'язком позивача (ст. ст. 10, 60 ЦПК України).

Висновок суду про те, що заявлені вимоги не ґрунтуються на законі, слід виключити з мотивувальної частини рішення як зайвий і такий , що не впливає на правильність висновку суду.

Постановлене судом рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і

процесуального права при розгляді справи додержані.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне

застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло

призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Артемівського міськрайонного суду від 04 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: