Рішення № 62992325, 17.11.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 148/737/16-ц Провадження № 22-ц/772/2931/2016Головуючий в суді першої інстанції Штифурко Л. А.Категорія 5 Доповідач Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Він-ницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Медяного В.М., Ковальчука О.В.,

за участі секретаря Торбасюк О.І., апелянтки, позивачки ОСОБА_2, її пред-ставника ОСОБА_3, позивачки ОСОБА_4, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_5 - ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_2, ОСОБА_4 до виконавчого ко-

мітету Тульчинської міської ради Вінницької області, Тульчинської ра-

йонної державної адміністрації Вінницької області про визнання недій-

сним, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тульчинсько-го районного суду Вінницької області від 10 серпня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

29 березня 2016 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулися в Тульчинський ра-йонний суд Вінницької області з позовом до виконавчого комітету Тульчинсь-кої міської ради Вінницької області, комунального підприємства «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» за участі третьої особи, яка не заяв-ляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_5 про визнання недійсним, скасування свідоцтва про право власності на не-рухоме майно. Свої вимоги позивачки мотивували тим, що їм на праві приват-ної часткової власності належить житловий будинок по АДРЕСА_1 що розташований на земельній ділянці пло-щею 1289,0 га. Остання знаходиться у спільному користуванні позивачок, від вулиці Леонтовича відокремлена капітальним тином.

Проте, на вказаній земельній ділянці з правої сторони ОСОБА_5 самочин-но встановила металевий гараж, яким тривалий час не користується. В акті по-годження меж стосовно гаража підписи мешканців садиби підроблені. Не дивлячись на це, рішеннями виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 20 листопада 2002 року № 310 «Про узаконення раніше збудованих гр.гр. міста господарських та інших приміщень», від 29 січня 2003 року № 6 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» за заявою і пред-ставленими ОСОБА_5 документами останній видане свідоцтво про право власності на тимчасовий металевий гараж літ. «А» по АДРЕСА_1. Позивачки підкреслюють, що земельна ділянка третій особі під встановлення гаража не виділялася, для цього використовується їхня спільна дворова частина будинку. Стверджуючи, що спірний гараж встановлений само-чинно, визнання права власності на тимчасові господарські споруди не перед-бачено чинним законодавством України, ОСОБА_2, ОСОБА_4 просили позов задоволити, визнати недійсним, скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_7 на тимчасовий металевий гараж літ. «А» по АДРЕСА_1, видане на підставі рішень виконавчого комітету Тульчинської місь-кої ради від 20 листопада 2002 року № 310 «Про узаконення раніше збудова-них гр.гр. міста господарських та інших приміщень», від 29 січня 2003 року № 6 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» та зобов'-язати комунальне підприємство «Тульчинське міжрайонне бюро технічної ін-вентаризації» скасувати реєстрацію свідоцтва про право власності на гараж, ви-даного ОСОБА_5 (а. с. 3-11).

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 травня 2016 року було задоволене клопотання представника позивачки ОСОБА_2 та замінено у справі неналежного відповідача комунальне підприємство «Туль-чинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» на належного - Тульчинсь-ку районну державну адміністрацію Вінницької області як орган, що здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав власності ( а. с. 111 ).

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 серпня 2016 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_4 залишений без задоволення ( а. с. 154 - 157 ).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 10 серпня 2016 ро-ку, позивачка ОСОБА_2 оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову у пов-ному обсязі. Апелянтка посилається на порушення судом при ухваленні оскар-жуваного рішення норм матеріального і процесуального права ( а. с. 164-175 ).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, проаналі-зувавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність і обґрунто-ваність оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до виснов-ку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до норм статей 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимо-ги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сто-рони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведе-ність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Тульчинської місь-кої ради Вінницької області від 20 листопада 2002 року № 310 «Про узаконен-ня раніше збудованих гр.гр. міста господарських та інших приміщень» за ОСОБА_7 узаконений раніше збудований тимчасовий металевий гараж літ. «А» по АДРЕСА_1 введений в експлуатацію як закінчений бу-дівництвом об'єкт лише після складання 19 грудня 2002 року акту державної технічної комісії про готовність до експлуатації закінченого будівництвом об'-єкта. Підставою для прийняття вказаного рішення стала заява ОСОБА_5, при цьому було враховано дозвіл співвласників будинку АДРЕСА_1 на будівництво спірного гаража. Гараж, як встановлено оглядом в су-довому засіданні інвентарної справи, металевий, покритий шифером, перекрит-тя дощате, цементована підлога. Земельна ділянка, на якій розташований буди-нок АДРЕСА_1 та гараж літ. «А», належить міській те-риторіальній громаді в особі Тульчинської міської ради.

Право власності на спірний одноповерховий металевий гараж, загальною площею 16,5 кв.м. на підставі рішення виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 29 січня 2003 року № 6 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» оформлене на ОСОБА_5 шляхом видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно; це право власності 10 квітня 2003 року зареєстроване за ОСОБА_5 в КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації».

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_4, суд першої інстанції зазначив, що власниця ОСОБА_5 визначена позивачками в якості третьої особи у справі, а повинна була залучатися до розгляду цього спору без-посередньо в якості відповідачки. Рішення виконавчого комітету Тульчинської міської ради від 29 січня 2003 року № 6 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна», на підставі якого ОСОБА_5 видане свідоцтво про право власності на гараж, позивачами в судовому порядку не оспорювалося. Через таку обставину суд дійшов висновку, що позивачами обраний неправиль-ний спосіб захисту порушеного права.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність позовної вимоги в частині скасування реєстрації права власності ОСОБА_5 на гараж, оскільки це питання врегульоване частиною другою статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Оскаржуючи судове рішення від 10 серпня 2016 року, ОСОБА_2 під-креслює, що ОСОБА_5 не являлася і не являється користувачем двору будин-ку АДРЕСА_1

Про прийняття виконавчим комітетом Тульчинської міської ради рішень від 20 листопада 2002 року № 310 «Про узаконення раніше збудованих гр.гр. міста господарських та інших приміщень», від 29 січня 2003 року № 6 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна», про видачу свідоц-тва ОСОБА_5 на право власності на нерухоме майно, а саме тимчасовий ме-талевий гараж літ. «А» по вул. Леніна, АДРЕСА_1 співвласникам спіль-ної часткової власності, мешканцям цього будинку стало відомо лише 17 черв-ня 2015 року, оскільки ОСОБА_5 спірним гаражем за призначенням не корис-тується.

У дозволі на будівництво ОСОБА_5 гаража підписи сусідів підроблені, цей дозвіл сфальсифікований.

Металевий гараж, що не має капітального фундаменту, є тимчасовою спо-рудою, яка за своїми ознаками не відноситься до нерухомого майна, тому пра-во власності на нього оформленню і державній реєстрації не підлягає.

З доводами апеляційної скарги щодо незаконності оформлення за ОСОБА_5 права власності на металевий гараж літ. «А» по АДРЕСА_2 шляхом видачі свідоцтва від 10 квітня 2003 року про право власності на це, нібито, нерухоме майно слід погодитися як обгрунтова-ними, такими, що заслуговують на увагу.

Окремими загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Колегія суддів апеляційного суду приймає до уваги неспростовані твер-дження позивачок у справі про фальсифікацію дозволу ( згоди ) співвласників будинку АДРЕСА_1 на самочинне будівництво ОСОБА_5 у дворі цього житлового будинку металевого, без капітального фундаменту гаража, який за своїми, теж не оспорюваними ознаками, не може бути визнаний нерухомим майном, на яке можливе передбачене законодав-ством оформлення права власності з видачею про це відповідного свідоцтва.

Безспірними вбачаються посилання апелянтки в обгрунтування позиції що-до незаконності оскаржуваного судового рішення на норми статей 182, 331, 334 ЦК України.

Стосовно заперечень Тульчинської міської ради Вінницької області на по-зовні вимоги, що викладені письмово та приєднані до матеріалів справи ( а. с. 41 ), колегія суддів звертає увагу на наступне. Відповідач стверджує, що на мо-мент прийняття виконкомом міської ради 29 січня 2003 року рішення № 6 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» такі об'єкти, як і спірний гараж, після будівництва підлягали прийняттю до експлуатації приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених бу-дівництвом об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» витлумачено по-няття, визначено порядок встановлення готовності до експлуатації об'єктів но-вого будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд різного призначення, відповідно до затвердженої в установленому по-рядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проекту-вання.

Ніким не оспорюється той факт, який відповідає обставинам справи, що ОСОБА_5 спірний гараж не будувала, його не реконструювала, не реставру-вала, лише самовільно встановила тимчасову металеву споруду з цільовим призначенням для зберігання автомобіля. У неодноразово згадуваних рішеннях виконкому міської ради від 20.11.2002 року № 310 та від 29.01.2003 року № 6 ( а. с. 45, 50 ) по тексту чітко йдеться про «тимчасовий металевий одноповер-ховий» гараж. Про капітальну нерухому споруду у цьому випадку не йдеться і на той час не могло йтися.

Щодо посилання виконкому Тульчинської міської ради на дотримання нею вимог Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, то дане положення визначає порядок реєстрації прав власнос-ті на об'єкти нерухомого майна, яким гараж ОСОБА_5 як тимчасова металева споруда не являється.

Частиною першою статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, пе-рехід і припинення підлягають державній реєстрації. Згідно з частиною другою статті 331, частиною четвертою статтті 334 ЦК України, частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі, якщо право власності на нерухоме майно відпо-відно до закону підлягає державній реєстрації, то право власності виникає з моменту державної реєстрації.

З приводу строку позовної давності за заявленими позовними вимогами у цій цивільній справі слід підкреслити, що із заявами про їх застосування в суд ніхто не завертався. Крім цього, залишається неоспорюваним факт обізнаності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з порушенням їхніх законних прав та інтересів вико-навчим комітетом Тульчинської міської ради Вінницької області у зв'язку з оформленням права власності за ОСОБА_5 на тимчасовий металевий гараж у дворі їхнього помешкання, на земельній ділянці, закріпленій за будинком АДРЕСА_1 площею 1289,0 га., лише з червня 2015 року.

Щодо участі у справі ОСОБА_5 в якості третьої особи, котра не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, то колегія суддів наголошує, що в даному випадку суд першої інстанції не виконав при-писів частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснення особам, котрі беруть участь у справі, їх прав та обов'язків, попередження про наслідки вчинення або невчи-нення процесуальних дій, не сприяв здійсненню їхніх прав у випадках, вста-новлених цим Кодексом.

Конкретно йдеться про те, що суд мав би роз'яснити позивачкам їхнє право на залучення ОСОБА_5 до участі у справі саме в якості відповідачки, оскіль-ки, як встановив суд, саме оспорюване право власності належить їй як фізичній особі. Разом з тим колегія суддів підкреслює, що участь у справі ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 в якості третьої особи на стороні відповідачів не позбавило її реальних можливостей захищати своє майнове право й інтерес у повному, нею особисто визначеному обсязі згідно норм цивільного процесу-ального законодавства України.

Верховний Суд України у справі від 01 липня 2015 року № 6-319цс15 про визнання недійсним державного акта, зобов'язання вчинити дії, усунення пе-решкод у користуванні земельною ділянкою загального користування зробив правовий висновик про те, що оскільки державні акти на право власності є до-кументами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповід-них рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов'язаних із правом власності, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності. Визнання недійсними дер-жавних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в частині скасування реєстрації права влас-ності ОСОБА_5 на тимчасову споруду ( гараж ) задоволенню не підлягає, оскільки з набранням даним рішенням законної сили воно підлягає виконанню всіма без виключення юридичними, фізичними особами на всій території Укра-їни.

Відповідно до норм частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посила-ється як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції, ухвалюючи 10 серпня 2016 року рішення у даній ци-вільній справі, не дав належну правову оцінку всім доказам у справі, заявленій до cуду ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вимозі, та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно з нормами статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясуван-ня судом обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

На виконання вимог статті 88 ЦПК України, враховуючи справедливість та доведеність позовних вимог в частині визнання недійсним і скасування свідоц-тва про право власності на металевий гараж літ. «А», розташований по АДРЕСА_1 колегія cуддів апеляційного суду вважає правильним, доцільним і справедливим відшкодувати апелянтці за рахунок ОСОБА_5 понесені судові витрати у справі.

Керуючись статтями 88, 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів апеляційного суду -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 серпня 2016 року скасувати.

Позов задоволити частково.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво від 10 квітня 2003 року про пра-во власності на нерухоме майно: одноповерховий металевий гараж літ. «А», за-гальною площею 16,5 кв.м., розташований по АДРЕСА_1 видане на ім'я ОСОБА_5 на підставі рішення виконавчого комітету Тульчинської міської ради Вінницької області від 29 січня 2003 року № 6 «Про оформлення права влас-ності на об'єкти нерухомого майна».

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 у відшкодування сплаченого судового збору при поданні в суд позовної заяви 551,20 гривню, з оплати апеляційної скарги - 606,32 гривень.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголо-шення, однак воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про-тягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:/підпис/

Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом: