Ухвала суду № 62991271, 21.09.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1324/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 39 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до Уманської міської ради Черкаської області про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцями четвертої черги та визнання права власності на спадкове майно.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши ОСОБА_6 та її представника, які підтримали доводи апеляційної скарги, судова палата, -

в с т а н о в и л а :

В грудні 2014 року ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до Уманської міської ради Черкаської області про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцями четвертої черги та визнання права власності на спадкове майно.

Позивачі вказували, що ОСОБА_7 є сином ОСОБА_9 та ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про народження серії IV-ХД № 492034, виданим 07 серпня 1989 року, актовий запис № 3О.

Згідно договору купівлі-продажу від 02 лютого 1989 року ОСОБА_9 придбав незакінчений будівництвом житловий будинок № 80-а по вул. Кармелюка в м. Умані Черкаської області. який був добудований та був отриманий на нього технічний паспорт, але у експлуатацію будинок не зданий.

В даному будинку з початку лютого 2008 року фактично проживали ОСОБА_10 до дня своєї смерті 09 травня 2013 року, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та з червня 2010 року ОСОБА_11.

В будинок ОСОБА_10 вселився за згодою всіх членів сімї на прохання ОСОБА_9 та проживав однією сім'єю безперервно по день смерті, так як був одиноким, хворів та потребував допомоги. Він був зареєстрований та не проживав по місцю реєстрації в квартирі АДРЕСА_1.

23 травня 2009 року ОСОБА_9 помер, що підтверджується актовим записом про смерть № 419 від 28 травня 2009 року, проведеного відділом РАЦС по м. Умань Уманського міськрайонного управління юстиції.

ОСОБА_10 помер 09 травня 2013 року, що підтверджується актовим записом про смерть №341 від 14 травня 2013 року, проведеного відділом РАЦС по м. Умані Уманського міськрайонного управління юстиції.

ОСОБА_11 смерті ОСОБА_10 залишилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_2, вартістю 83 тис. 400 грн.. ОСОБА_11 смерті ОСОБА_10 спадкоємців, які б прийняли спадщину, не має, що підтверджується витягом із спадкового реєстру серії IX №909696.

Проживаючи із ОСОБА_10 однією сім'єю більше ніж 5 років до його смерті, позивачі вважають, що можуть претендувати на спадщину після його смерті і звернулись до нотаріуса, який відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому змушені звернутись до суду з даним позовом.

На підставі наведеного, ст.ст. 15, 16, 1216, 1264, 1268 ЦК України, ст. З СК України, позивачі просили суд встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з початку лютого 2008 року до 09.05.2013 року. Визнати ОСОБА_7, ОСОБА_8 спадкоємцями четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_10. Визнати за ОСОБА_7, ОСОБА_8 право власності на квартиру АДРЕСА_3, яка належала ОСОБА_10 на підставі договору обміну від 22 квітня 2003 року серії ВАС №582502.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2014 року позов задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з початку лютого 2008 року до 09 травня 2013 року.

Визнано за ОСОБА_7, ОСОБА_8 право власності по 1/2 частині за кожним на квартиру АДРЕСА_4, яка належала ОСОБА_10 на підставі договору обміну від 22 квітня 2003 року серії ВАС № 582502, в порядку спадкування за законом як за спадкоємцями четвертої черги після смерті ОСОБА_10, який помер 09 травня 2013 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на те, що дане рішення незаконне, не відповідає обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати і ухвалити нове рішення, яким визнати її спадкоємцем першої черги за законом, після смерті батька ОСОБА_10, який помер 09 травня 2013 року. Визнати, що пропуск встановленого строку для прийняття спадщини ОСОБА_6 стався з поважних причин. Визнати за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_5 (яка належала ОСОБА_10 на підставі договору обміну від 22 квітня 2003 року, серії ВАС № 582502), в порядку спадкування за законом, як спадкоємцем першої черги після смерті батька ОСОБА_10, який помер 09 травня 2013 року.

Обговоривши матеріали справи, судова палата вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

З матеріалів справи встановлено, що позивачі ОСОБА_7, ОСОБА_8 звертаючись до суду в грудні 2014 року з позовом до Уманської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання спадкоємцями четвертої черги та визнання права власності на спадкове майно, стверджували, що згідно договору купівлі продажу від 02 лютого 1989 року ОСОБА_9 придбав незакінчений будівництвом будинок № 80-а по вул. Кармелюка в м. Умані Черкаської області, який добудували, отримали на нього технічний паспорт (однак в експлуатацію будинок не був зданий) і з лютого місяця 2008 року з ними постійно в якості члена сімї проживав ОСОБА_10 до дня своєї смерті 09 травня 2013 року (ар. спр.7). ОСОБА_10 поселився на прохання ОСОБА_9, з яким був у дружніх стосунках і мав якісь далекі родинні стосунки, був одинокою людиною, хворів і потребував допомогу, яку крім них, позивачів, йому ніхто не надавав, ніхто за нього не турбувався.

ОСОБА_10 своє фактичне місце проживання не реєстрував, оскільки був власником однокімнатної квартири АДРЕСА_6, яку за договором від 22 квітня 2003 року обміняв на меншу за житловою і загальною площею в цьому ж будинку по провул. Богуна №17 в м. Умань, на квартиру №110, де і був зареєстрований (а.с.19). ОСОБА_10 продовжував з ними , позивачами, проживати і після смерті 23 травня 2009 року ОСОБА_9. Разом вони харчувалися, вели спільно господарство, виконували необхідні ремонтні роботи по утриманню будинку та інше (а.с.16-17-18).

ОСОБА_11 смерті ОСОБА_10 залишилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_2, вартістю 83400 грн. (що підтверджується висновком ПП «Незалежна експертна оцінка «НЕО»» від 20.11.2014 року на а.с. 23-26), але спадкоємців, які б прийняли спадщину, не має, що підтверджується витягом із спадкового реєстру серії IX №909696 (а.с.44).

Оскільки позивачі проживали із ОСОБА_10 однією сім'єю більше ніж 5 років до його смерті, позивачі вважають, що можуть претендувати на спадщину після його смерті. Отримавши відмову від нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, позивачі звернутись до суду з даною позовною заявою. Вважаючи себе спадкоємцем четвертої черги згідно ст. 1264 ЦК України, вони просили встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_10 з початку лютого 2008 року до 09.05.2013 року, визнати , що вони є спадкоємцями четвертої черги за законом, визнати за ними, позивачами, право власності на квартиру АДРЕСА_3, яка належала ОСОБА_10 (а.с.6).

Заперечуючи проти позову, Уманська міська рада в особі свого представника вказувала, що позивачами не надано жодних належних та допустимих доказів (в розумінні ст.ст. 57-59 ЦПК України) на підтвердження факту проживання із ОСОБА_10 однією сімєю, хоча у відповідності із ч.3 ст.10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Додана до заяви довідка квартального комітету №86 (а.с.18) не може розцінюватися в якості допустимого доказу, адже в ній не зазначена дата її видачі, місце предявлення та відсутні печатка виконкному Уманської міської ради та підпис секретаря всупереч п.25 Переліку документів, підпис, на яких скріплюється гербовою печаткою. Вказувала на відсутність в матеріалах справи постанови нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальної дії про відмову позивачам у видачі свідоцтва про право на спадщину. Отже, як наголошує Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13, у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Крім того, у вказаному листі звертається увага на те, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності ЦК України. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб - чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім'єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини. Тягар доказування вище зазначених обставин також покладається на позивачів згідно з вимогами ст. 60 ЦПК .

Відповідач вважав передчасним постановку питання про визнання за позивачами права власності на квартиру (після смерті ОСОБА_10В.), оскільки за умови задоволення вимог щодо встановлення факту проживання однією сімєю позивачі матимуть реальну можливість реалізувати своє право в позасудовому порядку шляхом звернення з відповідною заявою до нотаріуса . Вважаючи , що з даного питання не вбачається порушення, невизнання чи оспорювання прав, свобод чи інтересів позивачів, представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.45-48).

Розглядаючи даний спір, допитавши позивачів та свідків, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог. Суд встановив, що після смерті 09 травня 2013 року ОСОБА_10, що підтверджується актовим записом про смерть №341 від 14 травня 2013 року, будь-які спадкоємці із заявами про прийняття спадщини не зверталися, спадщину не приймали.

Встановив, що ОСОБА_10 з початку 2008 року фактично постійно проживав по вул. Кармелюка. 80-а. м. Умані Черкаської області з сім'єю ОСОБА_9, разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та вели спільне господарство, що підтверджується показами свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13. ОСОБА_11, довідкою № 86, виданою головою квартального комітету виконавчого комітету Уманської міської ради ОСОБА_14, згідно якої ОСОБА_10 з початку лютого 2008 року по день смерті проживав у сім'ї ОСОБА_9 разом з позивачами.

Пославшись на ст. 1264 ЦК України, згідно якої у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, та на ч.3 ст.1268 ЦК України , у відповідності з якою спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України (6 місяців), він не заявив про відмову від неї, суд встановив факт проживання однією сімєю ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з початку лютого 2008 року до 09 травня 2013 року, визнав за ОСОБА_7, ОСОБА_8 право власності по 1/2 частині за кожним на квартиру АДРЕСА_4, яка належала ОСОБА_10 на підставі договору обміну від 22 квітня 2003 року серії ВАС № 582502, в порядку спадкування за законом як за спадкоємцями четвертої черги після смерті 09 травня 2013 року ОСОБА_10.

Рішення ухвалене Уманським міськрайонним судом Черкаської області 24 грудня 2014 року (а.с.62-65).

20 квітня 2016 року до Уманського міськрайонного суду надійшла апеляційна скарга на вищевказане рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2014 року від ОСОБА_6 (а.с.71-73) разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження (а.с.74-75).

ОСОБА_6 вказувала, що не була залучена до участі у цій справі, але ж суд вирішив питання про її права . Вказувала, що з рішенням суду не погоджується, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам справи , є незаконним.

ОСОБА_6 зазначала, що є єдиною донькою померлого ОСОБА_10, з яким вона не підтримувала звязки з 1999 року, після смерті 23 травня 1999 року її бабці і матері ОСОБА_10 ОСОБА_15. Батьки розлучилися коли їй було півтора року. В лютому 2012 року вона переїхала з м. Умань до м. Києва на постійне проживання разом з цивільним чоловіком ОСОБА_16 і 26 листопада 2012 року у них народився син ОСОБА_17.

Ніяких звязків з друзями та родичами , які мешкали в м. Умань, за останні роки вона не підтримувала взагалі.

Лише у квітні 2015 року через соціальні мережі, від знайомої вона дізналась, що помер її батько і що після смерті залишилася спадкова квартира.

ОСОБА_11 цього вона звернулась до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по місту Умань і отримала свідоцтво про смерть батька, - серія І-СР №253155.

29 квітня 2015 року звернулася до приватного нотаріуса Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_18, яка постановою від 29 квітня 2015 року відмовила у видачі їй свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із пропуском встановленої законом строку для прийняття спадщини та не поданням документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії.

У квітні місяці 2016 року вона звернулась до Уманського відділу поліції Головного Управління Національної Поліції в Черкаській області і слідчим було повідомлено їй, що при виїзді за адресою: АДРЕСА_7 було знайдено тіло її батька, без слідів насильницької смерті, у квартирі були його особисті речі, і зі слів сусідів він мешкав тут сам, був одиноким.

Звернувшись до Уманського міськрайонного відділу судово-медичних експертиз, як стверджує ОСОБА_6, вона дізналась, що тіло її батька забрали працівники Уманського комунального підприємства «Комунальник» для поховання.

У відповідь на адвокатський запит від 03 березня 2016 року Уманське ремонтно-експлуатаційне управління №3 повідомило, що квартира №110 по провулку Богуна, в м. Умань Черкаської області 19 березня 1997 року була приватизована її батьком. Проте згідно картки, власником вищезазначеної квартири значиться ОСОБА_19 відповідно до договору дарування від 04 серпня 2015 року, але не прописана.

Потім, з сайту «Судова влада», а саме з реєстру судових рішень 01 квітня 2016 року їй стало відомо про ухвалене судове рішення від 24 грудня 2014 року .

Вважає, що висновки суду не відповідають реальним обставинам, тому рішення суду слід скасувати та ухвалити нове , яким визнати її, ОСОБА_6, спадкоємцем першої черги за законом, після смерті її батька, ОСОБА_10, який помер 09 травня 2013 року, визнати пропуск нею встановленого строку для прийняття спадщини стався з поважних причин. визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_8, яка належала ОСОБА_10 в порядку спадкування за законом як за спадкоємцем першої черги після смерті її батька.

По справі встановлено, що апелянт ОСОБА_6 народилася в м. Умань Черкаської області 06 листопада 1986 року (копія паспорту на а.с.79).

З копії запису акта про народження № 1480 від 1986 року, наданого Уманським міським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану, вбачається, що батьком ОСОБА_6 являється ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, а матірю ОСОБА_20, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 134). З наданого тим же органом актового запису про смерть №341 від 14 травня 2013 року встановлено, що ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1, помер 09 травня 2013 року у віці 50 років внаслідок падіння не уточненого. Місце проживання померлого АДРЕСА_9 (а.с. 109).

Таким чином, з обставин справи встановлено, що ОСОБА_6 тривалий час до дня смерті батька ОСОБА_10 не спілкувалась з ним , у його похованні участі не приймала, оскільки не знала про таку подію на той час.

Випадково взнавши через соціальні мережі від знайомої, як стверджує, про смерть батька , ОСОБА_6 29 квітня 2015 року звернулася до приватного нотаріуса Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_18 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого 09 травня 2013 року батька ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, - на квартиру№110 в будинку №17 по провулку Богуна в м. Умань Черкаської області.

Однак постановою від 29 квітня 2015 року приватним нотаріусом ОСОБА_18 було відмовлено ОСОБА_6 у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом щодо квартири №110в будинку №17 по провулку Богуна, в м. Умань Черкаської області після померлого 09 травня 2013 року ОСОБА_10 у зв'язку із пропуском встановленого законом строку для прийняття спадщини та не поданням документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії (документів по квартирі) (а.с.87).

У відповідності з ч. 1ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За положенням ч.ч.1;2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

По справі встановлено, що ОСОБА_6 заяву про прийняття спадщини після смерті батька не подавала до нотаріальної контори.

Відповідно до ч.1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У відповідності з розясненнями в п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

За розясненнями в п. 24 зазначеної постанови від 30.05.2008 року особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_6 в суд із заявою про визначення додаткового строку на прийняття спадщини не зверталася і подала апеляційну скаргу на рішення суду лише 20 квітня 2016 року, тобто майже через рік після отримання постанови приватного нотаріуса ОСОБА_18 від 29.04.2015 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, в якій, до того ж , зазначено і про встановлений законом строк на прийняття спадщини і про документи , які необхідно надати.

Не оскаржена ОСОБА_6 і вищевказана постанова нотаріуса.

Отже, з наведеного виходить, що апелянт ОСОБА_6, не проживаючи разом з батьком на момент його смерті, не подавши заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори після смерті батька, не подавши позовну заяву до суду про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, фактично не прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_10, померлого 09.05.2013 року.

При цьому необхідно зазначити , що ОСОБА_6 не вказує на будь які суттєві перешкоди або істотні труднощі, які виникли у неї на вчинення вищевказаних дій щодо прийняття спадщини, посилаючись лише на відсутність інформації про смерть спадкодавця, я з яким вона взагалі не спілкувалась, та на відсутність інформації про спадкову масу, що не можна визнати поважною причиною, через яку нею суттєво пропущений строк на прийняття спадщини.

Розглядаючи 26 вересня 2012 року заяву особи 1 про перегляд заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25 квітня 2007 року, ухвали апеляційного суду м. Києва від 21 березня 2012 року та ухвали суддів судової палати в цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 квітня 2012 року у справі за позовом особи 2 до Головного управління юстиції у м. Києві, третя особа - ОСОБА_21 державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини (№6-85 цс12), Верховний Суд України висловив слідуючу позицію.

Право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобовязує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст. 1269 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Тобто право на спадщину належить спадкоємцеві з моменту її відкриття й закон зобовязує спадкоємця, який постійно не проживав із спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Ураховуючи викладене, правила ч.3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про спадкову масу, то положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України не застосовуються.

Слід зауважити, що не тільки після того , як ОСОБА_6 на початку квітня 2015 року взнала про смерть батька, а й після отримання 29 квітня 2015 року постанови приватного нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва на прийняття спадщини , ОСОБА_6 не вжила необхідних заходів у можливо найкоротший термін, щоб захистити свої права на спадщину.

Навіть до суду з апеляційною скаргою на рішення суду звернулася тільки через рік після того, як взнала про ухвалення рішення, практично не вказуючи причини цього.

За таких обставин, на думку судової колегії, слід визнати, що ОСОБА_6 пропустила строк на прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_10 без поважних причин, і підстав для поновлення такого строку не вбачається.

Виходячи з наведеного, колегія вважає що рішенням, що оскаржується, права та інтереси ОСОБА_6 не порушені, оскільки вона не набула прав спадкоємця через неприйняття спадщини.

В звязку з викладеним апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає до задоволення, рішення суду залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317, 218 ЦПК України, судова палата, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2014 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :