Ухвала суду № 62990579, 22.11.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/1632/15-к Номер провадження 11-кп/786/859/16Головуючий у 1-й інстанції Нагорна Н. В. Доповідач ап. інст. Захожай О. І.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого Захожая О.І.

Суддів Корсун О.М., Костенка В.Г.

при секретарі Григоровій В.М.

за участю прокурора Пархоменка А.О.

обвинуваченого ОСОБА_2

адвокатів Дегтяренка В.Г., Коваль В.І.

представника потерпілого ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтави матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката Дегтяренка В.Г. на вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 5 серпня 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Баєво Баєвського району Алтайського краю РФ, громадянин України, освіта вища, працює виконробом ДРП-3 філії «Лубенська ДЕД» ДП «Полтавський облавтодор», одружений, невійськовозобов'язаний, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий,-

визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.288 КК України, і засудженпй до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі п.3 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнено ОСОБА_2 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави, витрати за проведення експертиз в кримінальному провадженні № 12013180290000538, в сумі 5302 (п'ять тисяч триста дві) гривні 90 копійок та вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_2 визнаний виним у вчиненні кримінального правопрушення за таких обставин, що 28 березня 2011 року, працюючи виконробом філії «Лубенської ДЕД» ДП «Полтавський облавтодор», за яким згідно із наказом начальника вказаної філії від 03.02.2003 року № 4-к був закріплений дорожньо-ремонтний пункт № З автомобільної дороги державного значення М-03 «Київ - Харків - Довжанський» (І категорії) від 126км + 700м до 170км + 400м протяжністю 44,3км та до посадових обов'язків якого входило забезпечення виконання робіт з поточного ремонту, експлуатаційного утримання автомобільних доріг, виконання ремонтно-будівельних робіт та робіт по патрулюванню доріг, виявлення та оперативне усунення загрози безпечному руху транспорту, вжиття термінових заходів для закриття або обмеження руху у разі виникнення умов, що створюють загрозу безпеки руху автотранспорту, будучи відповідальною особою за утримання автомобільних доріг, порушуючи вимоги ч.3 ст.12, ст.24 Закону України «Про дорожній рух», п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198, ДСТУ 3587 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», не вжив необхідних заходів до своєчасного виявлення та оперативного усунення загрози безпечному руху транспортних засобів, яка полягала у руйнуванні покриття автомобільної дороги, зокрема, до ліквідації окремих вибоїн та колійності в термін не більше 5 діб, закриття або обмеження руху у встановленому порядку, негайного встановлення при неможливості ліквідації вказаних вибоїн у зазначений термін за 150-300м до небезпечної ділянки тимчасових попереджувальних дорожніх знаків 1.12 «Вибоїна» та введення обмеження максимальної швидкості руху до 50км/год. за допомогою тимчасового заборонного дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» Правил дорожнього руху України, що призвело до пошкодження на ділянці вказаної автомобільної дороги в межах Пирятинського району Полтавської області на 138км + 200м дорожнього покриття, а саме: утворення вибоїни глибиною 13,8см, шириною 3,55м та довжиною 3,15м.

Так, виконроб ОСОБА_2 порушив вимоги ч.3 ст.12 та ст.24 Закону України «Про дорожній рух», п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, п. 3.1.1, п.4.1.1 п.4.1.6 ДСТУ 3587 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану», п.п. 10.3.1, 10.3.16, 10.5.25 ДСТУ 4100, а також посадової інструкції виконроба філії «Лубенська ДЕД» ДП «Полтавський облавтодор», результаті таких дій виконроба ОСОБА_2 водій ОСОБА_6, керуючи 28 березня 2011 року о 9год. 50хв. технічно справним автомобілем марки «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_3, з двома пасажирами, рухаючись автомобільною дорогою М-03 сполученням «Київ - Харків - Довжанський» в напрямку від м. Харків до м. Київ із швидкістю до 70км/год. під час руху на 138км + 200м вказаної автодороги, що в межах Пирятинського району, а саме ділянкою дороги з пошкодженнями дорожнього покриття, при об'їзді з правого боку вибоїни розмірами: шириною 3,55м, довжиною 3,15м та глибиною 0,138м, яка розташовувалася на смузі його руху і яку він не мав об'єктивної можливості виявити в процесі руху та відповідно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, виїхав на ґрунтове узбіччя, що призвело до заносу автомобіля і втрату водієм керованості з виїздом на смугу зустрічного руху, та допустив зіткнення із автомобілем «БМВ-730», реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7, що рухався в напрямку м. Харків, та з моменту виїзду автомобіля «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_3», на зустрічну смугу для руху не мав можливості уникнути зіткнення транспортних засобів. Внаслідок зіткнення транспортних засобів пасажири автомобіля «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від отриманих тілесних ушкоджень загинули. Окрім того, пасажир автомобіля «БМВ-730», реєстраційний номер НОМЕР_4, ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості , що спричинили тривалий розлад здоров'я.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок суду щодо нього скасувати та постановити новий, яким його повністю виправдати за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. передбаченого ст. 288 КК України.

При цьому посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, суд без достатніх на те підстав та належного обґрунтування оцінив критично показання свідків ОСОБА_11, в тій частині, що вибоїну де сталася ДТП, модна було побачити за 200 м., а також дав невірну оцінку показанням свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_30, ОСОБА_31. Вказує, що суд при ухваленні обвинувального вироку поклав у його основу посадову інструкцію ОСОБА_2, як виконроба, якій не дав об'єктивної та повної правової оцінки, пославшись на п.п. 2.14, 2.39, при цьому жодних порушень вимог посадової інструкції виконроба ним особисто на момент ДТП, допущено не було.

Зазначає, що він, як виконроб не мав права самостійно приймати рішення про проведення ремонтів ділянок автодороги, складати, відповідно кошториси на виконання цих робіт і т.д., а повинен був виконувати ці роботи лише при умові забезпечення Замовником необхідними матеріалами та засобами і наказом свого керівництва. Однак замовником взяті на себе зобов'язання за Договором № 56-10 від 1.10.2010 року належним чином не виконувалися, в зв'язку з чим виникла заборгованість. Також, при розгляді справи, не було дано належну оцінку і не взято до уваги Акт комісійного обстеження автодороги «Київ - Харків - Довжанський» від 21.03.2011 року, у якому були зафіксовані незначні пошкодження на окремих ділянках автодороги, які не були небезпечно аварійними. При цьому в акті не було зафіксовано пошкодження автодороги на місці, де сталося ДТП. Вважає, що вибоїна там могла утворитися в ніч на 28.03.2011 року у зв'язку зі зміною температурного режиму навколишнього середовища.

В апеляційній скарзі адвокат Дегтяренко В.Г. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а провадження закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. При цьому вказує аналогічні підстави, які зазначені в апеляційній скарзі обвинуваченого.

Крім того, зазначає, що згідно висновку судової комплексної авто технічної експертизи та експертизи стану доріг та дорожніх умов № 4263/8322/8551 від 10.08.2011 року, яка не була взята до уваги місцевим судом, дії водія автомобіля «Фольксваген ШАРАН» ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.п.10.1, 12.1, 12.3 ПДР України. Належним чином судом не були оцінені і показання свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_11, про те, що вибоїну було видно на відстані від 100 м. Вищевказана обставина, а саме об'єктивне визначення відстані видимості вибоїни з місця водія є істотною для визначення ступеню вини учасників ДТП, а тому ним в ході судового розгляду було заявлено клопотання про проведення слідчого експерименту, яке було відхилено. Вказує, що вибоїна утворилася перед ДТП, оскільки в період включно по 26.07.2011 року проводилися різні роботи на цій ділянці автодороги, а тому таке б аварійне пошкодження дорожнього покриття було б обов'язково виявлене. Крім того, той факт що до 28.03.2011 року на ділянці де сталося ДТП, не було такого аварійного пошкодження дорожнього покриття був підтверджений показаннями свідків ОСОБА_19 і ОСОБА_20, але їх показання судом були проігноровані і не взяті до уваги.

Вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 288 КК України.

Інші учасники процесу вирок суду не оскаржили.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката Дегтяренка В.Г. на підтримання апеляційних скарг, думку адвоката Коваля В.І., який підтримав апеляційні скарги, заперечення представника потерпілого ОСОБА_5, який просив вирок суду залишити без зміни, думку прокурора Пархоменка про залишення апеляційних скарг без задоволення, а вироку суду без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг. приходить до висновку, що вони не підлягають до задоволення з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який він засуджений, ґрунтуються на зібраних у справі та всебічно, повно і об'єктивно досліджених судом доказах та є обґрунтованими.

Згідно з посадовою інструкцією виконроба філії «Лубенська ДЕД», з якою ОСОБА_2 ознайомлений, та відповідно до якої (п.п.2.14, 2.39) він, як виконроб зобов'язаний приймати участь у розслідуванні причин ДТП, які виникають на закріплений ділянці і приймати необхідні міри по їх ліквідації; утримувати в належному стані закріплену за ним ділянку автодороги Київ-Харків-Довжанський. Згідно п.4.2. посадової інструкції виконроб несе відповідальність за правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, - в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України. Виконроб повинен знати постанови, розпорядження, накази, методичні, нормативні та інші матеріали, що є визначальними для забезпечення виробничо-господарської діяльності (п.5.1 інструкції).

Місцевим судом правильно зроблено висновок, який суд належним чином мотивував у своєму рішенні, що ОСОБА_2 вимог даної Інструкції не дотримався, своєчасно не виявив пошкодження дорожнього покриття та не встановив дорожній знак, що обмежує швидкість руху на дані ділянці до 50 км/год.

Зокрема, місцевим судом дана правильна оцінка показанням свідків ОСОБА_32 та ОСОБА_19, які будучи допитаними в судовому засіданні пояснили, що 21.03.2011 року працювали у складі комісії, яка обстежувала ділянку дороги, що обслуговує філія «Лубенська ДЕД», на дорозі була ямковість, в результаті перевірки склали акт, в якому зафіксували недоліки, даний акт наступного дня був вручений ОСОБА_2 для усунення вказаних у ньому недоліків.

Згідно акту весняного обстеження автодороги М-03 Київ-Харків-Довжанський км 126+700 - км 158+000 і км 185+000 - км 191+400 від 21.03.2011 року, складеному комісією у складі інженерів з ОДР Лубенської роти ДПС ДАІ ОСОБА_19, ОСОБА_20 та інженера з БР філії «Лубенська ДЕД» ОСОБА_17, яка обстежила автодорогу М-03 Київ-Харків-Довжанський в межах обслуговування філії «Лубенська ДЕД» та виявила недоліки, які необхідно ліквідувати, а саме на 138 та 139км ліквідувати ямковість, напливи, колійність покриття, на 138 км встановити дорожні знаки 5.60-2шт, на 139км встановити дорожній знак 1.32, встановити дорожній знак 3.25 (т.1 а.с.211);

Правильно оцінені і показання допитаних судом свідків ОСОБА_15, ОСОБА_21, ОСОБА_22 та ОСОБА_23, які вказували на наявність вибоїни на дорозі на автошляху Київ - Харків поблизу с.Вікторія у березні 2011 року та відсутність будь - яких попереджувальних знаків поблизу неї. Після ДТП 28.03.2011 року, вибоїну закидали. При цьому ОСОБА_15 та ОСОБА_21 зазначили, що самі незадовго до вищевказаного ДТП на власних автомобілях, через відсутність знаків попадали у дану яму, в результаті чого пошкодили свої машини.

Дані свідчення спростовують доводи апелянтів, про те, що вибоїна утворилася вніч на 28.03.2011 року.

Допитаний судом першої інстанції потерпілий ОСОБА_10, пояснював, що 28.03.2011 року, він разом з іншими особами їхали на автомобілі БМВ - 730 з м.Києва. Сам він не бачив як рухався автомобіль Фольксваген Шаран, але водій автомобіля БМВ у якому він був пасажиром йому розповідав, що Фольксаген Шаран намагався об'їхати яму на своєму шляху, виїхавши одним колесом на узбіччя, а іншим вскочив у яму і його викинуло на зустрічну смугу. Яму не можливо було обминути бо вона була на всю полосу.

Свідок ОСОБА_25 суду пояснив, що 28.03.2011 року керував власним автомобілем БМВ - 730, на 138 км. автодороги йому назустріч рухався автомобіль Фольксваген Шаран, який почав об'їжджати перешкоду вправо на розподільчий газон, а потім не впорався з керуванням та зіткнувся з його автомобілем. Після ДТП він підійшов до ями та побачив, що вона була на всю проїзну частину зустрічного напрямку руху, глибиною близько 14 см. Вибоїна була сухою, без щебня та льоду.

Вищевказані показання свідків та потерпілого були стабільними протягом досудового та судового слідства і в повній мірі узгоджуються із матеріалами кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з критичною оцінкою суду першої інстанції в частині оцінки показань свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_11, щодо можливості побачити вибоїну на дорозі з відстані 200 метрів.

Так, згідно протоколу додаткового огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.03.2011р., схемою та фото таблицею до нього убачається, що дана процесуальна дія проведена з метою визначення об'єктивної видимості ямковості на проїзній частині з робочого місця водія. В протоколі зафіксовано, що від ямковості, що мається в районі місця ДТП в межах смуги руху в напрямку м.Києва був віддалений автомобіль «Мерседес Бенц ML» з подібною висотою розташування місця водія на відстань, з якого ямковість не проглядається, після чого автомобіль з невеликою швидкістю наближався вперед, а учасники експерименту з місця водія вели спостереження за місцем, з якого об'єктивно починає бути видно вибоїну. Так відстань склала 30,9м. Після цього водію ОСОБА_6 було запропоновано встановити у тому ж положенні автомобіль, в якому він знаходився під час виявлення ямковості перед початком її об'їзду праворуч. ОСОБА_6 добровільно встановив подібний автомобіль у положенні відносно елементів дороги, в якому він виявив ямко вість, що склала 8,20м, та почав здійснювати її об'їзд. Праве переднє колесо розташовувалось на відстані 0,8м до правого краю проїзної частини. Після цього ОСОБА_6 з допомогою накатих по розподільчій смузі слідів коліс вказав траєкторію, по якій він виконував об'їзд. Так, до вибоїни він подолав відстань 9,70м, після вибоїни (з моменту втрати керованості) до місця зіткнення подолав відстань 38,3м (т.1 а.с.151-153).

Дані висновки, які зроблені одразу після ДТП, спростовують версію захисту про видимість вибоїни з відстані 200 м.

Досліджуючи та оцінюючі як належні та допустимі докази висновки експертиз №4263/8322/8551 від 10.08.2011 (т.1 а.с.181-192) та № 11416/641 від 30.01.2015 (т.1 а.с.216-227) місцевим судом належним чином враховані та обгрунотовано покладені у основу вироку ті фактичні дані, які вони містять.

А саме: у вказаних висновках експерти вказали, що в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «Фольксваген-Шаран» ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем „БМВ-730" шляхом гальмування та відмовою від небезпечного маневрування, тобто виконання ним вимог п.п. 10.1, 12.1 та 12.3 Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру. Оскільки водій автомобіля «Фольксваген-Шаран» ОСОБА_6 при появі в полі зору вибоїни не застосував гальмування з метою зменшення швидкості руху, а змінив напрямок руху в сторону узбіччя при такій швидкості руху, при якій втратив контроль над напрямком свого руху, не зміг безпечно керувати автомобілем і допустив виїзд свого автомобіля на ліву сторону дороги в безпосередній близькості від зустрічного автомобіля і при цьому допустив з ним зіткнення, створив небезпеку для руху водію зустрічного автомобіля «БМВ-730», то дії водія автомобіля «Фольксваген-Шаран» ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.п. 10.1, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України та знаходяться, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Дефект дорожнього полотна у вигляді вибоїни глибиною 13,8 см на проїзній частині автодороги на смузі руху автомобіля «Фольксваген-Шаран» являвся для водія перешкодою для його подальшого руху з вибраною ним швидкістю, оскільки в'їзд автомобіля в дану вибоїну в цьому випадку міг спричинити значні вертикальні коливання кузова автомобіля. У зв'язку з наведеним, водій автомобіля «Фольксваген-Шаран» ОСОБА_6 повинен був зменшувати швидкість свого руху, як того вимагають Правила дорожнього руху України, щоб мати можливість безпечно проїхати дану перешкоду або безпечно її об'їхати.

Відповідно до проведеного дорожньо-технічного дослідження стан дорожнього покриття на ділянці дороги, де сталася ДТП, при наявності на ньому вибоїни глибиною 13,8 см з максимально допустимою глибиною на дорозі І технічної категорії - 4 см не відповідав вимогам п. 3.1.1 ДСТУ 3587 та змушував водіїв транспортних засобів при проїзді даної перешкоди застосовувати різке гальмування з метою зменшення швидкості, про що свідчать численні сліди гальмування коліс транспортних засобів перед розташуванням вибоїни.

Виходячи з вимог загальних положень розділу З ДСТУ 3587 у цьому випадку на даній ділянці дороги стан дорожнього покриття не відповідає вимогам нормативу (незадовільні дорожні умови). З метою забезпечення безпеки дорожнього руху по напрямку руху транспортних засобів, на смузі руху яких розташовується дана вибоїна, необхідно встановлювати додаткові попереджувальні та заборонні засоби організації дорожнього руху. Дорожні знаки, які б вказували про розташування вибоїни в місці пригоди відсутні, тобто водії транспортних засобів не належним чином були попереджені про наявну на їх смузі руху перешкоду у вигляді вибоїни. Другими словами, облаштування ділянки дороги технічними засобами організації дорожнього руху не відповідає вимогам Загальних положень розділу 3, п. 4.1.1, 4.1.6 ДСТУ 3587 та п.п. 10.3.1, 10.3.16, 10.5.25 ДСТУ 4100.

Водій автомобіля «Фольксваген-Шаран» ОСОБА_6 мав змогу застосувати гальмування та знизити швидкість руху до 44 км/год та при такій швидкості проїхати вказану вибоїну, замість виконаного ним маневру вправо при швидкості 70 км/год і тим самим уникнути дану пригоду. При цьому в даному випадку попередження даного ДТП не вимагало гальмування автомобіля до повної його зупинки, а достатньо було знизити швидкість автомобіля та безпечно проїхати дану перешкоду. Але в даному випадку водій застосував маневр по об'їзду вибоїни, що свідчило про намагання запобігти в'їзду в вибоїну без зниження швидкості автомобіля. Наведене свідчить про те, що наявність вибоїни на проїзній частині була необхідною та достатньою умовою для виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди. В свою чергу, можливість виявити непозначену належним чином вибоїну на відстані менше зупинного шляху автомобіля свідчить про те, що водій не мав змоги повністю зупинитися до місця розташування вибоїни на проїзній частині з моменту її виявлення, оскільки величина зупинного шляху 61,3м більша видимості вибоїни 30,9м.

Причинно-діючі фактори особливого (специфічного) характеру визначаються технічною сутністю самого відступу від правил безпеки руху, яке обумовлює його заборону.

Оскільки наявність вибоїни на проїзній частині створювала перешкоду для руху та змушувала водіїв транспортних засобів реагувати відповідним чином до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, тобто вибоїна на проїзній частині являла собою відступ від правил безпеки дорожнього руху та відступ від вимог відповідних стандартів і нормативів.

Таким чином, наявність вибоїни на проїзній частині являлась причинно-діючим фактором, який призвів до неправильних дій водія «Фольксваген-Шаран» ОСОБА_6 щодо безпечного об'їзду даної перешкоди. Наведене свідчить про те, що в даному конкретному випадку невідповідності у стані дорожнього покриття вимогам п. 3.1.1 ДСТУ 3587 та невідповідності в організації дорожнього руху вимогам Загальних положень розділу 3, п.п. 4.1.1. 4.1.6 ДСТУ 3587 та п.п. 10.3.1, 10.3.16, 10.5.25 ДСТУ 4100 знаходяться з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

З наведених висновків експертиз убачається, що хоча дії водія автомобіля «Фольксваген-Шаран» ОСОБА_6 і не відповідали вимогам п.п. 10.1, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, проте першопричиною, що призвело до неправильних дій водія ОСОБА_6 щодо безпечного об'їзду даної перешкоди була наявність вибоїни на проїзній частині шириною 3,55м, довжиною 3,15м, глибиною 13,8см, яка і являлась причинно-діючим фактором.

Крім того оцінюючи висновки вказаних експертиз суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що їх висновки про те, що в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «Фольксваген-Шаран» ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.п.10.1, 12.1, та 12.3 ПДР України та знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, не доводять невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.288 КК України.

Відповідно до ст. 377 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межав висунутого обвинувачня відповідно до обвинувального акта. А тому місцевий суд, як і апеляційна інстанція, не розглядє і не дає оцінки діям водія ОСОБА_6

З врахуванням викладеного, дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковані місцевим судом за ст. 288 КК України, як порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху, вчинене особою, відповідальною за будівництво, реконструкцію, ремонт чи утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесне ушкодження та смерть.

Відповідає вимогам ст. 65 КК України і призначене ОСОБА_27 покарання, яке обране з урахуванням тяжкості вчиненого ним злочину, даних про особу винного, конкретних обставин справи, відсутністю обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання і призначив покарання у виді позбавлення волі, яке на думку колегії суддів є достатнім для виправлення обвинуваченого.

Правильно місцевим судом застосовані і вимоги ч.1 ст. 49 КК України, згідно яких особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 5 років - у разі вчинення нею злочину середньої тяжкості.

Оскільки ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 288 КК України, який є злочином середньої тяжкості, а з дня вчинення минуло більше 5 років, його правомірно звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст. 49 та ч.5 ст. 74 КК України.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає вирок суду законним та обґрунтованим і ухваленим згідно з нормами кримінального процесуального закону та підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та в його інтересах адвоката Дегтяренка В.Г. залишити без задоволення, а вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 5 серпня 2016 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

СУДДІ:

Захожай О.І. Корсун О.М. Костенко В.Г.