Ухвала суду № 62990520, 24.11.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/322/16-ц Номер провадження 22-ц/786/3030/16Головуючий у 1-й інстанції Ланна Я. О. Доповідач ап. інст. Мартєв С. Ю.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2016 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі:

головуючого - МАРТЄВА С.Ю.,

суддів - ГАЛЬОНКІНА С.А., ЛОБОВА О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 11 жовтня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантье» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року ТОВ «Факторингова компанія «Рантье» звернулось до суду з позовом в якому зазначало, що 08 січня 2014 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2В укладено кредитний договір № Р21.178.72886 на суму 20000 грн. зі сплатою 9,9 % річних з погашенням у терміни передбачені кредитним договором.

Також зазначало, що 31.12.2015 року між ТОВ «Факторингова компанія «Рантье» та ПАТ « Ідея Банк» укладено договір факторингу № 31/12-2, згідно якого Клієнт ( первісний кредитор. Банк) відступив ( передав у власність) Факторові ( новому кредитору, позивачу) з 31.12.2015 року , а позивач набув право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором.

Станом на 21.03.2016 року сума боргу за кредитним договором складає 28898,01 грн., що складається з основного боргу в сумі 16773,31 грн., прострочений борг 2341,27 грн. та прострочені проценти 9783,43 грн.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав умови кредитного договору, просило стягнути заборгованість за кредитним договором у сумі 28898,01 грн.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 11 жовтня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Рантье» заборгованість за кредитним договором в розмірі 28898,01 грн. яка складається: за тілом кредиту 19114,68 грн., за нарахованими та несплаченими відсотками та комісіями 9783,43 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Факторингова компанія» Рантье» судовий збір у сумі 1378 грн.

В апеляційній скарзі порушено питання про скасування рішення з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права з ухваленням нового про відмову у позові.

Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що остання задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Місцевим судом вірно встановлені фактичні обставини укладення 08.01.2014 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_2 кредитного договору № Р21.178.72886 на суму 20000 грн. зі сплатою 9,9 % річних з погашенням у терміни передбачені кредитним договором (а.с.77-79).

Всупереч умов кредитного договору відповідач порушив умови зобов'язання та станом на 3.112.2015 року заборгованість становить 28898,01 грн.. що складається з основного боргу 16773,31грн, прострочений борг 2341,27 грн., прострочені проценти 9783,43 грн.( а.с.7).

Також встановлено, що 31.12.2015 року між ТОВ «Факторингова компанія «Рантье» та ПАТ « Ідея Банк» укладено договір факторингу № 31/12-2, згідно якого Клієнт ( первісний кредитор. Банк) відступив ( передав у власність) Факторові ( новому кредитору, позивачу) з 31.12.2015 року , а позивач набув право грошової вимоги за вищевказаним кредитним договором( а.с.22-24).

Відповідно до витягу з додатку № 2 до договору факторингу № 31/12-2 позивач набув право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 28898,01 грн. за кредитним договором № Р21.178.72886 від 01.08.2014 року (а.с.112).

Задовольняючи позов місцевий суд виходив з того, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання, визначені кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості.

Апеляційний суд Полтавської області вважає висновок місцевого суд вірним з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

На підставі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник важається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання, або не виконав його в строк, передбачений договором.

Встановивши дані обставини, вірно застосувавши норми ст.ст. 526, 1049, 1082 ЦК України місцевий суд прийшов до вірних висновків щодо стягнення даної суми. Відповідачем не надано ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції іншого розрахунку заборгованості.

Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного нарахування та стягнення комісії за користування кредитом не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Пунктом п. 1.4. Кредитного договору передбачено, що за обслуговування кредиту Банком Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 2,4000 % від початкової суми кредиту.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного Кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підписуючи кредитний договір відповідач погодився з усіма умовами, зокрема з нарахуванням комісії.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідачу нічого не було відомо про укладений договір факторингу між ПАТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Рантьє», належним чином її не було повідомлено про таке відступлення права грошової вимоги, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до ст. 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Стаття 1082 ЦК України зобов'язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Із справи вбачається, що ТОВ «Факторингова компані» « Рантье» направляло повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж( а.с.14).

Факт направлення відповідачу повідомлення підтверджується Реєстром поштових відправлень № 6 ( а. с.171).

Проте, платежів не вчинювалось ні ПАТ «Ідея Банк», а ні ТОВ «ФК «Рантьє».

Таким чином є вірним висновок місцевого суду, що вимоги позивача ТОВ «ФК «Рантьє» є законними та обґрунтованими та підлягають захисту.

За таких обставин, рішення місцевого суду ухвалено у відповідності до положень матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 11 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий у справі: С.Ю. МАРТЄВ

Судді : С.А. ГАЛЬОНКІН

О. А. ЛОБОВ

З оригіналом згідно:

суддя С.Ю. МАРТЄВ