Рішення № 62990126, 23.11.2016, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/8483/15-ц

Провадження №2/524/179/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2016 року м. Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

Головуючого судді - Андрієць Д.Д.

за участю секретаря - Бєлєнького О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Полтавського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про поділ майна та обов'язків подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру та стягнення грошової компенсації,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м.Кременчука з позовом до ОСОБА_2, Полтавського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про поділ майна та обов'язків подружжя. Свої вимоги мотивував тим, що 29.04.2006р. уклав шлюб з ОСОБА_2. 21.12.2007р. між його дружиною та Полтавським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» було укладено кредитний договір №662 на будівництво(реконструкцію) трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2. Після будівництва(реконструкції) квартири, на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між відповідачами було укладено договір іпотеки квартири, збудованої за рахунок коштів пільгового довготермінового кредиту. 07.12.2012р. шлюб між ним та ОСОБА_2 було розірвано. Ві н бажає здійснити поділ квартири, яка є спільним майном подружжя та окремо брати участь у погашенні заборгованості за свою частину і бути другим іпотекодавцем на рівні з ОСОБА_2. Добровільної згоди з цього приводу між ним та відповідачами не досягнуто.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_2; визнати його та ОСОБА_2 солідарними боржниками по сплаті кредитних зобов'язань за кредитним договором №662 від 21.12.2007р. на придбання трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2; визнати його другим іпотекодавцем за договором іпотеки квартири.

В свою чергу ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що у період шлюбу в рахунок погашення кредиту нею було сплачено 41319,56 грн, а після припинення шлюбних відносин - приблизно 31000 грн.. В той же час, у шлюбі ОСОБА_1 за спільні кошти подружжя придбав транспортний засіб «Хюндай Елантра»( за дорученням) та мав депозитні вклади у банках. Вказане майно також є спільною власністю подружжя, а тому вона має право на ? його частину. Посилаючись на вказані обставини, просила визнати квартиру АДРЕСА_3 її приватною власністю та стягнути з ОСОБА_1 грошову суму в якості компенсації за спільне майно в розмірі 50000 грн..

В судовому засіданні представник позивача за первісним-відповідача за зустрічним позовом, ОСОБА_3 позов ОСОБА_1 підтримала та просила задовольнити. Зазначила, що позивач за первісним-відповідач за зустрічним позовом звертався до Полтавського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» з проханням внести зміни до кредитного договору в частині зазначення його боржником на рівні з ОСОБА_2, однак отримав відмову, оскільки необхідна згода всіх сторін кредитного договору. Визнання ОСОБА_1 боржником по сплаті кредитних зобов'язань за кредитним договором необхідно останньому для того, що він мав змогу від свого імені сплачувати кошти в рахунок погашення кредиту. Вказала, що за період шлюбу ОСОБА_1 сплачував кошти за кредитним договором. Вважає, що зустрічний позов не підлягає задоволенню, оскільки у період шлюбу за ОСОБА_1 не були зареєстровані транспортні засоби, що підтверджується наданою суду довідкою.

Представник відповідача за первісним-позивача за зустрічним позовом, ОСОБА_4, зустрічний позов ОСОБА_2 підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Зазначив, що у період шлюбу ОСОБА_1 фактично був власником автомобіля «Хюндай Елантра» та відразу після розірвання шлюбу здійснив його відчуження і придбав інший автомобіль, таким чином приховавши спільні кошти подружжя.

Представник Полтавського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», Бендик Якелін, в частині позовних вимог щодо поділу майна подружжя не заперечувала. Вважала, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання його солідарним боржником за кредитним договором та другим іпотекодавцем не підлягають задоволенню, оскільки позичальником за кредитним договором виступає сім'я, тому ОСОБА_1 має можливість здійснювати погашення кредиту і не надав доказів, підтверджуючих порушення його прав в частині виконання зобов'язань по кредитній угоді. Також він не може бути визнаний другим іпотекодавцем оскільки на момент розгляду справи судом його право власності не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Третя особа, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовський А.Г., в судове засідання не з'явився. Від його представника надійшли заперечення на позов ОСОБА_1, у яких представник третьої особи посилався на те, що ОСОБА_1 може претендувати лише на половину частки у праві власності на спірну квартиру, що охоплюється розмірами платежів за укладеним ОСОБА_2 кредитним договором з моменту його укладення до часу припинення подружжям спільного ведення господарства.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

За правилами ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Статтею 71 СК України передбачено способи та порядок поділу такого майна, зокрема те, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 23 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК) , відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Судом встановлено, що 29.04.2006р. Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 12.11.2012р. шлюб між ними було розірвано.(а.с.10).

21.12.2007р. між Полтавським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та сім'єю в особі - ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №662, відповідно до якого Фонд надав позичальнику прямий адресний(цільовий) кредит у сумі 223593,00 грн. на будівництво(реконструкцію) житла загальною площею 71,25 м.кв. згідно з проектом за адресою: АДРЕСА_2.

29.05.2009р. між ОСОБА_6 та Полтавським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», за письмовою згодою ОСОБА_1, було укладено договір іпотеки квартири, збудованої за рахунок коштів пільгового довготермінового кредиту, відповідно до умов якого, для забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за кредитною угодою від 21.12.2007р. №662 іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю: квартиру АДРЕСА_2, збудованої за рахунок коштів кредиту(а.с.11).

Згідно бухгалтерської довідки Полтавського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» станом на 04.12.2012р. погашено суму кредиту в розмірі 41319,57 грн.. За період з 04.12.2012р. по 18.08.2015р. ОСОБА_2 погашений кредит в розмірі 24183,70 грн., залишок кредиту до погашення становить - 157320,73 грн.(а.с.28).

Враховуючи те, що спірна квартира була придбана у період шлюбу та за кошти, отримані сім'єю за кредитним договором, суд приходить до висновку про те, що вказана квартира є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а отже, ОСОБА_1 має право на ? її частину, у зв'язку з чим його позовні вимоги в частині визнання за ним права власності на ? частину квартири є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв'язку з вищевикладеним, позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 в частині визнання квартири АДРЕСА_2 її особистою приватною власністю, задоволенню не підлягають.

Крім того, частковому задоволенню підлягають вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення грошової суми в якості компенсації за спільне майно в сумі 50000 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до довідки з територіального сервісного центру №5342 Регіонального сервісного центру в Полтавській області МВС України від 01.03.2016р. за №813, згідно автоматизованої системи управління обліком транспортних засобів та водіїв «ДАІ 2000» та бази даних «НАІС ДДАІ», в період з 29.04.2006р. по 07.12.2012р., за ОСОБА_1, не реєструвались транспортні засоби(а.с.139).

Відтак, доводи ОСОБА_2 про те, що за час шлюбу за ОСОБА_1 був зареєстрований транспортний засіб, не знайшли свого підтвердження.

Крім того, суд зазначає, що системний аналіз статей 57, 60 та 61 СК України дозволяє дійти висновку про те, що майно фізичної особи-підприємця може бути об'єктом спільної сумісної власності подружжя і предметом поділу між подружжям з урахуванням загальних вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним з подружжя. Дохід фізичної особи-підприємця, може підлягати поділу лише за умови, що він був отриманий внаслідок використання спільного майна подружжя.

Враховуючи те, що відповідачем за первісним-позивачем за зустрічним позовом не надано суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 у своїй підприємницькій діяльності використовував майно, що належало на праві спільної сумісної власності колишньому подружжю та у результаті використання вказаного майна отримував дохід, суд вважає, що дохід ОСОБА_1, як фізичної особи-підприємця, поділу не підлягає.

Згідно відповіді ПАТ КБ «Приватбанк» від 12.05.2016р. №20.1.0.0.0/7-20160506/7186 за ОСОБА_1 значиться відкритим депозитних рахунок. З доданої до відповіді виписи по рахунку вбачається, що станом на 20.06.2012р. залишок на рахунку становить 53,87 грн.(а.с.185-186).

З відповіді ПАТ АКБ «Індустріалбанк» вбачається, що станом на 03.12.2012р. залишок на рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_1 складає: 0,56 євро та 3,04 грн..

З огляду на те, що вказані кошти були розміщені на рахунках ОСОБА_1 у період шлюбу з ОСОБА_2, вони є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню половина вищезазначених грошових коштів в сумі 28,46 грн. та 0,28 євро.

Таким чином, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_2.

Щодо вимог ОСОБА_1 в частині визнання його солідарним боржником по сплаті кредитних зобов'язань за кредитним договором №662 від 21.12.2007р. та другим іпотекодавцем, суд зазначає наступне.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався до Полтавського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» з пропозицією внести зміни до кредитного договору в частині зазначення його солідарним боржником на рівні з ОСОБА_2.

08.09.2015р. за вих..№01/717 Полтавське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» повідомило ОСОБА_1 про те, що внесення змін до договору можливо принаймні за наявності обов'язкової згоди всіх сторін договору.

Враховуючи те, що судом визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири, приймаючи до уваги те, що останній має право сплачувати грошові кошти в рахунок погашення кредиту від власного імені та те, що в позасудовому порядку ОСОБА_1 позбавлений можливості вирішити питання щодо внесення змін до кредитного договору, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 другим боржником по сплаті кредитних зобов'язань за кредитним договором №662 від 21.12.2007р., укладеним між Полтавським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та сім'єю в особі ОСОБА_6.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ «Про іпотеку» Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.

Оскільки ? частина квартири АДРЕСА_2 не виділена в натурі, право власності ОСОБА_1 на вказану частину квартири не зареєстровано в установленому законом порядку, суд вважає, що його вимоги про визнання його другим іпотекодавцем за договором іпотеки квартири від 29.05.2009р. не підлягають задоволенню.

Таким чином позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати пов'язані з оплатою судового збору в сумі 1361,56 грн., а з Полтавського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» - в сумі 243,60 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору в сумі 0,39 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що згідно договору іпотеки від 20.05.2009р. вартість квартири АДРЕСА_4 визначена в розмірі 232383,00 грн., а судовий збір за вимогу про визнання права власності на ? частину квартири ОСОБА_1 сплатив виходячи з вартості спірної квартири в сумі 223593,00 грн., суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави недоплачений судовий збір в сумі 43,96 грн..

Крім того, на користь держави необхідно стягнути судовий збір з ОСОБА_2 в сумі 2323,83 грн., оскільки при зверненні до суду із зустрічним позовом остання не сплачувала судовий збір за вимогу про визнання квартири особистою приватною власністю.

Керуючись ст.ст. 14, 57-61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Полтавського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про поділ майна та обов'язків подружжя - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 право власності на ? частину квартири за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 71,00 кв.м.

Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 другим боржником по сплаті кредитних зобов'язань за кредитним договором №662 від 21.12.2007р., укладеним між Полтавським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та сім'єю в особі ОСОБА_6.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру та стягнення грошової компенсації - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 28,46 грн. та 0,28 євро.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані з оплатою судового збору в сумі 1361,56 грн..

Стягнути з Полтавського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані з оплатою судового збору в сумі 243,60 грн..

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь держави судовий збір в сумі 2323,83 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 43,96 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору в сумі 0,39 грн..

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд міста Кременчука шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д.Д.Андрієць