Рішення № 62989007, 15.11.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/17717/15-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 59 Доповідач Борисюк Р. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Борисюка Р.М.

суддів: Галацевич О.М., Широкової Л.В.,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, Приватного підприємства «ОСОБА_3Ш.», треті особи: ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_5 ОСОБА_6» в особі Житомирської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_6», ОСОБА_7, про визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів, акту про проведення прилюдних торгів та свідоцтва про право власності,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулась з даним позовом та після його уточнення остаточно просила визнати недійсними:

- протокол № 0614008 (2) від 28 лютого 2014 року проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна квартири № 115, що знаходиться за адресою: м. Житомир вул. Крошенська, 44;

- акт від 03 березня 2014 року про проведення прилюдних торгів цієї квартири;

- свідоцтво про право власності на вказану квартиру.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 28 лютого 2014 року відбулись прилюдні торги з реалізації зазначеної квартири, переможцем яких стала ОСОБА_4

20 жовтня 2014 року остання за договором купівлі-продажу відчужила дане житло ОСОБА_6

Позивач вважає, що прилюдні торги проведені з порушенням норм, визначених законодавством України. Зокрема, вона, як боржник, не була повідомлена державним виконавцем про відкриття виконавчого провадження за рядом виконавчих листів та проведення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження. Не була присутня під час опису та арешту майна вищевказаної квартири. На її адресу, зазначену у виконавчому листі, не було надіслано повідомлень щодо проведення виконавчих дій, призначення оцінювача та звіту про проведення оцінки. Цим було порушено її право на оскарження визначеної вартості квартири, яка могла бути занижена, а також можливості повідомити родичів для прийняття участі в аукціоні з метою придбання спірної квартири.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 02 вересня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із наступних підстав.

Судом встановлено, що Богунським районним судом м. Житомира 17 червня 2011 року видано виконавчий лист на виконання рішення суду у справі №2-1180/11, за яким з ОСОБА_8 та ОСОБА_2 стягнуто на користь ПАТ «ОСОБА_5 банк ОСОБА_6» в особі Житомирської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_5 банк ОСОБА_6» в солідарному порядку 19612,30 доларів США заборгованості за кредитним договором, що еквівалентно 155121,53 грн. та судові витрати (а.с.86).

04 червня 2013 року головним державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа (а.с.89).

Згідно з висновком оцінювача №130930/35 від 29.04.2013 ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 становить 217884 грн. 07 грн. (а.с.106-108).

Проведення прилюдних торгів з реалізації квартири було призначено на 11 лютого 2014 року (а.с.123), однак торги не відбулися у звязку з відсутністю попиту (а.с.136), на підставі чого майно уцінено на 29 відсотків від початкової вартості квартири до 154697 грн. 69 коп.

Повторні прилюдні торги з реалізації даної квартири призначені на 28 лютого 2014 року за стартовою ціною 154697 грн. 69 коп. (а.с.142).

Філія 06 ПП «ОСОБА_3Ш.» повідомило ОСОБА_2 про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та стартову ціну лоту, який був направлений позивачці.

Згідно з протоколом проведення прилюдних торгів з реалізації квартири від 28 лютого 2014 року їх переможцем визнано ОСОБА_4, яка її придбала за 154697 грн. 69 коп.

За результатами їх проведення філією 06 ПП «Нива-В.Ш.» складено протокол №0614008(2) від 28.02.2014 (а.с.11).

Головним державним виконавцем складено акт про проведення прилюдних торгів від 28.02.2014, затверджений начальником Богунського ВДВС Житомирського міського управління юстиції (а.с.148).

ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності щодо зазначеної вище квартири, видане приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_9 04 березня 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що повідомлення ОСОБА_2 про результати оцінки майна, проведення як перших, так і повторних прилюдних торгів було здійснено без дотримання вимог Тимчасового положення. Зокрема, такі повідомлення надсилалися не за адресою місця проживання/реєстрації боржника, яка, як встановлено судом, була відома державному виконавцю, а за адресою розташування квартири, що підлягала реалізації на торгах.

Такими діями було грубо порушено вимоги про повідомлення боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також про стартову ціну реалізації майна.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначені обставини в сукупності вплинули на результат прилюдних торгів і зміст самого правочину. Майно було реалізовано без належного повідомлення про це боржника.

Таким чином, ОСОБА_2 була позбавлена права на оскарження стартової ціни реалізації майна.

Однак з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на наступне.

Реалізація нерухомого майна, на яке звертається стягнення, проводиться, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Реалізація здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах. Умови і порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, що є нерухомим майном, на які звернено стягнення врегульовані відповідно до чинного законодавства Законом України «Про виконавче провадження», Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 №68/5(далі по тексту - Тимчасове положення).

Цим Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів.

Зокрема, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд.3).

Правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд.4) та правила які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд.6).

Після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів, державний виконавець складає акт про проведення прилюдних торгів і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби, після чого видає покупцю, копія надсилається стягувачу, боржнику.

Таким чином, правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у забезпеченні переходу права власності (продаж) на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця-учасника прилюдних торгів.

Враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведені прилюдні торги є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто в такій формі за результатами прилюдних торгів укладається договір купівлі-продажу між організатором торгів та його переможцем.

Такий висновок узгоджується з нормами статей650,655та частини четвертої статті656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги.

Отже, враховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені частинами 1-3 та 6статті 203 ЦК України (частина 1статті 215 цього Кодексу).

Разом із тим колегія суддів зазначає, що, виходячи зі змісту частини 1статті 215 ЦК України, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

З аналізу правових норм, закріплених в третьому розділі Тимчасового положення, який стосується правил, що визначають процедуру підготовки, проведення торгів, вбачається, що спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою та інші відомості, передбачені Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженоюнаказом Міністерства юстиції України від 15.12.99 № 74/5, зареєстрованим в Мін'юсті України 15.12.99 за № 865/4158 (із змінами і доповненнями).

Зміст даної норми права дає підстави вважати, що перелік усіх документів та відомостей, які виконавець має додати до заявки не є чітко визначеним законодавцем, тому їх загальна кількість визначається самим державним виконавцем в кожному випадку, з урахуванням вказаних вимог закону .

З належних та допустимих доказів по даній справі достовірно вбачається, що державним виконавцем при підготовці проведення прилюдних торгів по продажу квартири позивачки було надіслано спеціалізованій організації відповідну заявку з зазначенням у ній усіх необхідних відомостей, згідно до вимог закону ( а.с.129).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі Закону), іпотека це вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

ОСОБА_4 іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» , з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обовязки субєктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стаття 44 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності на обєкти нерухомості.

Статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Оскільки статтею 575 Цивільного кодексу України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобовязань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Таку правову позицію і висловив Верховний Суд України у справі №6-103 цс 16 від 27 квітня 2016 року.

Суд першої інстанції на дані правові норми уваги не звернув, що призвело до неправильного вирішення справи.

Проаналізувавши викладене, встановивши по даному спору відсутність факту порушень прав позивача, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є незаконними та необґрунтованими.

Відтак, у відповідності до положень ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 02 вересня 2016 року скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції, треті особи: ОСОБА_4, Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_5 ОСОБА_9» в особі Житомирської обласної дирекції ПАТ «ОСОБА_5 ОСОБА_9», ОСОБА_7, про визнання недійсним протоколу проведення прилюдних торгів, акту про проведення прилюдних торгів та свідоцтва про право власності відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді: