Ухвала суду № 62987732, 23.11.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року справа №805/979/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Челахової О.О., представника відповідача - Грішакової Н.Є., діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі № 805/979/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лема ФСС» до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 03 грудня 2015 року № 0001431500, № 0001421500, № 0001481500, № 0001471500, від 22 лютого 2016 року № 0000011500, -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2016 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Лема ФСС» звернулось до суду з позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001431500, № 0001421500, № 0001481500, № 0001471500 від 03 грудня 2015 року, № 0000011500 від 22 лютого 2016 року (а.с. 4-12 т.1).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 травня 2016 року замінено неналежного відповідача у справі - Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області на належного - Маріупольську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Донецькій області (а.с. 154 т. 1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року у справі № 805/979/16-а адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 03 грудня 2015 року №0001431500, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 17885грн. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 03 грудня 2015року №0001421500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 17885грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4471грн.Скасовано податкове повідомлення - рішення від 03 грудня 2015року за №0001481500, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 18453грн. Скасовано податкове повідомлення - рішення від 22 лютого 2016року за №0000011500, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 18453грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4613,25грн.В іншій частині позовних вимог відмолено (а.с. 212-216 т. 1).

Не погодившись з судовим рішенням,Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року у справі № 805/979/16-а та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Крім того,апелянтом зазначено, що згідно з поданою позивачем до Приморського відділення Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області податковою декларацією за серпень 2015 року від 11 вересня 2015 року: сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку, відображена у рядку 23.2 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: жовтень 2012 року, складає 17885 грн.

Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту є включення у декларації за жовтень 2012 року до податкового кредиту податкових накладних, виписаних у грудні 2011 року, вересні 2012 року, жовтні 2012 року.

Згідно з поданою позивачем до Приморського відділення Жовтневої ОДПІ м.Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області податковою декларацією за вересень 2015 року від 19.10.2015 року сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку, відображена у рядку 23.2 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме жовтень 2012 року, складає 18453 грн.

Перевірками податкової звітності позивача з податку на додану вартість за серпень, вересень 2015року встановлені порушення п.200.6 ст.200, п.200.14 ст.200 Податкового Кодексу України, п.200.14 ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначеними п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу тягне за собою накладання на платника податків штрафу в розмірі 25 % суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Крім того, апелянтом зазначено, що позивач при поданні податкової декларації за листопад 2012 року бюджетне відшкодування не декларувалось, відтак платник податку добровільно відмовився від отримання суми заниження бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України у зменшення податкових зобов'язань в наступних податкових періодах.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просив суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимогах в повному обсязі, скасувавши постанову суду першої інстанції (а.с. 219-222 т. 1).

Представник апелянта в судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просила суд її задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

22 листопада 2016 року представником позивача до канцелярії суду надіслані заперечення на апеляційну скаргу, в яких він наголошує, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, разом із запереченнями представником позивача надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника Товариства.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача,заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лема ФСС" (код ЄДРПОУ 13516283) є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 14 лютого 2007року, місцезнаходження: 87510, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, буд.21, кв.5 (а.с. 16 т. 1, 17-18). Є платником податку на додану вартість.

Товариством укладено договір з постачальником - Державним підприємством "Маріупольський морський торговельний порт" (код ЄДРПОУ 1125755) від 07 грудня 2010 року №04-6/175/11 щодо перевалки з залізничного та автомобільного транспорту, або морських суден на морські суда.

Згідно з поданою позивачем до Приморського відділення Жовтневої ОДПІ м.Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області податковою декларацією за серпень 2015 року від 11 вересня 2015 року: сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку, відображена у рядку 23.2 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: жовтень 2012 року,- складає 17885 грн. (а.с. 89-97 т.1).

17 листопада 2015 року посадовими особами Приморського відділення Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за серпень 2015 року, за результатами якої складено акт від 17 листопада 2015 року №742/05-84-15-39/13516283, висновками якого встановлені наступні порушення п.200.6 ст.200, п.200.14 ст.200 Податкового Кодексу України (у редакції, яка діяла на час здійснення вищезазначених операцій), п.200.14 ст.200 Податкового Кодексу України, а саме товариством завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2015 року на 17 885 грн. (а.с. 166-176 т.1).

Як вказано в акті перевірки, причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту є включення у декларації за жовтень 2012 року до податкового кредиту податкових накладних, виписаних у грудні 2011 року, вересні 2012 року, жовтні 2012 року (а.с. 170 т. 1)

Позивачем до податкового кредиту у декларації за жовтень 2012 року включені податкові накладні, які надані постачальником - ДП "Маріупольський морський торговельний порт" (код ЄДРПОУ 1125755), а саме, податкова накладна від 08 грудня 2011 року № 395 на загальну суму 644615,53 грн., ПДВ 107435,92 грн. (платіжне доручення від 29 грудня 2011 року № 488), податкова накладна від 31 грудня 2011 року № 1379 на загальну суму 685243,06 грн., ПДВ 114207,18 грн.(платіжне доручення від 24 січня 2012 року № 25), податкова накладна від 11 грудня 2011 року № 433 на загальну суму 558566,94 грн., ПДВ 93094,49 грн. (платіжне доручення від 12 січня 2012 року № 8) (а.с. 172-173 т. 1)

На підставі виявлених порушень податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 03 грудня 2015 року №0001431500 щодо заниження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 17885 грн. (а.с. 21 т.1);

- від 03 грудня 2015 року №0001421500 щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 17885 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 4 471,25 грн. (а.с. 22 т. 1).

Згідно з поданою позивачем податковою декларацією за вересень 2015 року від 19.10.2015 року сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку, відображена у рядку 23.2 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме жовтень 2012 року, складає 18453 грн. (а.с .98-106 т.1).

Приморським відділенням Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області відповідно до ст. 76 ПК України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2015 року, за результатом якої складено акт від 17 листопада 2015 року № 6/05-84-15-39/13516283, висновками якого встановлені наступні порушення п. 200.6, п.200.14 ст.200 Податкового Кодексу України (у редакції, яка діяла на час здійснення вищезазначених операцій), порушення п.200.5, п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим товариством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2015 року на 18 453 грн. (а.с. 160-165 т.1).

За висновками акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 03 грудня 2015 року №0001481500 щодо заниження суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 18453 грн. (а.с. 23 т. 1);

- від 03 грудня 2015 року №0001471500 щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 18453 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 9226,50 грн. (а.с. 24 т.1).

Товариством для захисту своїх прав використано право на позасудове врегулювання спірних правовідносин шляхом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень.

14 грудня 2015 року позивачем спрямовано скаргу до ГУ ДФС у Донецькій області на податкові повідомлення-рішення від 03 грудня 2015року №0001421500, № 0001471500 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ, № 0001481500 та № 0001431500 про збільшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

04 лютого 2016 року ГУ ДФС у Донецькій області прийняло рішення №575/10/05-99-10-03-12-1 про часткове задоволення скарги товариства. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001471500 від 03 грудня 2015 року в частині штрафних санкцій у розмірі 4 613,25 грн., а в іншій частині спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін, скаргу - без задоволення (а.с. 2631 т. 1).

З урахуванням прийнятого рішення по розгляду скарги позивача, податковим органом 22 лютого 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000011500, щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 18453 грн. та нарахування штрафних санкцій у сумі 4 613,25 грн. (а.с. 25 т. 1).

Позивач надав скаргу до ДФС України на податкові повідомлення-рішення на спірні податкові повідомлення-рішення.

17 березня 2016 року ДФС України прийнято рішення №5801/6/99-99-10-01-01-25 про залишення скарги без задоволення, спірні податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 33-37 т. 1).

Спірним питанням у справі є правомірність прийняття податковим органом податкових зазначених повідомлень-рішень.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, зокрема, виходив з того, що п.200.14 ст.200 Податкового Кодексу України не може бути порушенням податкового законодавства з боку платника податку, оскільки регулює порядок дій податкового органу за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки. Апелянтом під час розгляду апеляційної інстанції також не доведено порушення позивачем вимог, визначених в п.200.5,п.200.6 ст.200 Податкового Кодексу України, відтак, податкові повідомлення-рішення від 03 грудня 2015 року №0001431500, №0001421500, №0001481500, від 22.02.2016року за №0000011500 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Крім того, судом першої інстанції зазначено, що частково скасоване податковим органом податкове повідомлення-рішення вважається відкликаними з дня надходження до платникаподатківподатковогоповідомлення-рішенняабоподатковоївимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу, відтак, податкове повідомлення - рішення №0001471500 від 03 грудня 2015року є відкликаним та не може бути скасовано судом за результатами розгляду зазначеної справи.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п.198.3. ст..198 Податкового Кодексу (в редакції на час спірних правовідносин)податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.200.7, п.200.8 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Що стосується порушення п.200.6 ст.200 ПК України (в редакції, що діяла в період виникнення від'ємного значення ПДВ)в оскаржуваних повідомленнях-рішеннях, на думку апелянта,яку він висловив в актах перевірки, позивач повинен був заявити до бюджетного відшкодування суми в періоді, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування, тобто у декларації за листопад 2012р., так як періодом виникнення від'ємного значення ПДВ, як вказано в акті, є жовтень 2012р.Тобто, на думку відповідача, підприємство мало скористатися правом на отримання суми бюджетного відшкодування в момент виникнення на це такого права.

Оскільки позивач не декларував своє право на бюджетне відшкодування, то у цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовився від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п.200.6 Кодексу у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах, з огляду на що, перевіряючими зроблено висновок про заниження суми бюджетного відшкодування за листопад 2012р. на суму 17885,00 грн. та 18453,06 грн.

З зазначеною позицією апелянта погодитись неможливе з наступних підстав.

В редакції ПК України, що діяла в жовтні 2012р. п.200.6 ст.200 ПКУ мав наступну редакцію:

«Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації,яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів».

Таким чином, згідно з п.200.6 ст.200 ПК України (в редакції ПК України, що діяла в жовтні-листопаді 2012р.), платник податків самостійно повинен був приймати рішення з цього питання, яке обов'язково повинно було відображатися ним в декларації за період коли виникло право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивач в спірному періоді не скористався своїм правом про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість позивача за жовтень 2012року від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19) склало 316865грн., до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 20.2) підприємством віднесено суму 316865грн. (а.с. 38-42 т.1).

У декларації за листопад 2012 року бюджетне відшкодування не декларувалось, заява щодо бюджетного відшкодування не надавалась, позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 18) склало 570грн., залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 21) склав 316865грн., рядок 23.2 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ) платником податків не заповнювався (а.с. 43-48 т.1).

Таким чином, з податкової звітності з ПДВ платника податків вбачається, що в декларації за листопад 2012року підприємство врахувало суму від'ємного значення як залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у відповідності до п.200.3, ч. "б" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відображення позивачем у рядку 24 податкової декларації з податку на додану вартість залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, не свідчить про прийняття платником податку рішення про отримання бюджетного відшкодування, оскільки згідно ст. 200 Податкового кодексу України передбачено два способи використання платником податків від'ємного значення податку на додану вартість у разі відсутності податкового боргу, а саме: бюджетне відшкодування (реалізується за наявності встановлених Кодексом підстав) та включення до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом встановлено, що позивач не заявляв суми до бюджетного відшкодування, оскільки використання сформованого податкового кредиту (в розрізі термінів його формування і подальшого його використання у відповідній частині, зокрема на підставі відповідних податкових накладних) не обмежено законом. З наведених норм випливає, що одержання бюджетного відшкодування є правом, а не обов'язком платника податків.

Відповідно до п.33 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 1 лютого 2015 року:

а) або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення.

Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку;

б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу у редакції, що діяла станом на 31 січня 2014 року.

В деклараціях з ПДВ за лютий - квітень 2015року та за травень 2015року позивач скористався своїм правом та збільшив розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену п.200-1.3 ст.200-1 Податкового кодексу України , з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення (а.с. 57-83 т.1).

Відтак, платник податків після віднесення сум залишку від'ємного значення попередніх звітних періодів станом на 01 лютого 2015року до податкового кредиту звітного періоду (лютий-квітень 2015року та травень 2015року) набув права на отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за спірні періоди у загальновстановленому порядку п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України з урахуванням обмежень встановлених п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України.

В свою чергу, судом встановлено, що правомірність декларування позивачем сум податкового кредиту, з урахуванням яких у Товариства в жовтні (листопаді) 2012 року виникло від'ємне значення з ПДВ, яке відображалось в податкових деклараціях минулих податкових періодів та за рахунок яких позивачем і було сформовано залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, який після бюджетного відшкодування включається до складу сум податкового кредиту наступного податкового періоду у деклараціях з ПДВ за серпень,вересень 2015 року, підтверджується належним чином оформленими первинними документами фінансово-господарської діяльності Товариства.

Суд не приймає до уваги доводи апелянта про порушення позивачем п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України на підставі наступного.

Згідно п.200.14 ст.200 Кодексу якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Таким чином, п.200.14 ст.200 Кодексу регулює саме порядок дій податкового органу за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки і тому не може бути порушенням податкового законодавства з боку платника податку.

Крім того, висновок податкового органу щодо порушень позивачем п.200.5 ст.200 Податкового кодексу України також є необґрунтованим, з огляду на наступне.

Згідно п.200.5 ст.200 Податкового Кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Підприємством у декларації за серпень 2015 року задекларована сума нарахування бюджетного відшкодування 17885 грн. Обсяг оподатковуваних операцій за вересень 2014 р.- серпень 2015 р. складає 17887 грн. (а.с. 89-97 т.1).

Сума нарахування бюджетного відшкодування у декларації за вересень 2015 р. складає 18453 грн. Обсяг оподатковуваних операцій за жовтень 2014 р.- вересень 2015 р. складає 18455 грн. (а.с. 98-106 т.1).

Таким чином, за останні 12 календарних місяців обсяг оподатковуваних операцій позивача склав 18455грн., а у декларації за вересень 2015року заявлене бюджетне відшкодування на рахунок платника податків становить 18453грн., тобто менш ніж обсяг операцій за 12 місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення від 03 грудня 2015 року №0001431500 №0001421500, №0001481500 та від 22 лютого 2016року №0000011500 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В іншій частині постанова суду першої інстанції податковим органом не оскаржувалась.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року у справі № 805/979/16-а - залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 23 листопада 2016 року.

Повний текст ухвали виготовлено 28 листопада 2016 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду Українипротягомдвадцятиднівпіслянабраннязаконноїсилисудовимрішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Г.М. Міронова