Постанова № 62987459, 22.11.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 року Справа № 813/1149/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представник позивача Мельник А.А.,

представник відповідача не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Комфорт капітал" до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, про скасування постанов та зняття арештів, -

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Комфорт капітал» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, з вимогами:

- скасувати постанову від 05.10.2015 року відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесену в рамках виконавчого провадження №48908998 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1;

- скасувати постанову від 07.11.2014 року відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесену в рамках виконавчого провадження №45347227 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1;

- зняти арешти зареєстровані за реєстраційним НОМЕР_1 від 12.10.2015 року та реєстраційним НОМЕР_2 від 10.11.2014 року з нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що арешти, накладені на майно, що передано в іпотеку майновим поручителем ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами №KF45482 від 07.11.2007 року та №10.06/07-КД від 18.06.007 року, що унеможливлює здійснення ТзОВ "Фінансова компанія "Комфорт Капітал" першочергового задоволення своїх грошових вимог за рахунок предмета іпотеки, згідно договору іпотеки від 14.09.2006 року №3388. Зазначив, що позивач є кредитором і іпотекодержателем вищевказаного нерухомого майна на підставі відповідного договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки від 15.10.2012 року, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512, ст. 514 ЦК України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав аналогічних викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, заперечень по суті позовних вимог не надав.

Суд з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

На забезпечення виконання зобов'язання ТзОВ "Комфорт - Цінні папери" за кредитним договором №240 від 28.08.2006 р. майновим поручителем ОСОБА_2 передано в іпотеку нерухомість - квартиру АДРЕСА_1 згідно Іпотечного договору, посвідченого 14.09.2006 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Вишинською О.М. та зареєстрованим в реєстрі за НОМЕР_3.

14.09.2006 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Вишинською О.М. накладено заборону відчуження зазначеної у іпотечному договорі нерухомості - квартири АДРЕСА_1 "Д" за цією ж адресою.

відповідності до умов Договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011 року та Договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 16.12.2011 року, що укладені між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Приватні інвестиції", до ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" перейшло право вимоги до ТОВ "Комфорт - Цінні папери" за кредитним договором та за Договором іпотеки.

Відповідно до умов Договору від 18.10.2012 року про наступне відступлення прав вимоги за кредитним договором та Договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 19.10.2012р., укладеним між ТОВ "ФК "Приватні інвестиції" та ТОВ "Фінансова компанія "Комфорт Капітал", ТОВ "ФК "Комфорт Капітал" є новим кредитором у зобов'язаннях ТОВ "Комфорт-Цінні папери" та новим іпотекодержателем нерухомості - квартири АДРЕСА_1 за цією ж адресою (далі - предмет іпотеки/заставне майно).

Відтак, керуючись п. 1 ч.1 ст. 512, ст. 514 ЦК України та на підставі відповідних вищезазначених договорів відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, правонаступником ПАТ "Кредобанк" у правовідносинах, які виникли з ТОВ "Комфорт - Цінні папери" на підставі кредитного договору №240 від 28.08.2006 року та договору іпотеки є Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Комфорт Капітал".

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15.09.2011 року, проголошеного у справі №2-3076/11 за позовом ПАТ "Кредобанк" до ТзОВ "Комфорт Цінні папери" та до ОСОБА_2 задоволено частково та зокрема вирішено:

- стягнути з ТзОВ "Комфорт - Цінні папери" суму заборгованості за кредитним договором №240 від 28.08.2006р. у розмірі 498 855 дол. 36 центів США.

- звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_2, а саме:

- квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 102,6 кв.м., відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Копійкою В.В. 10 жовтня 2002 року за реєстровим НОМЕР_7, зареєстрованого 08.11.2002 року в комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", запис в реєстровій книзі №321-116 за реєстровим НОМЕР_5;

- гараж АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу гаражу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Копійкою В.В. 28 листопада 2003 року за реєстровим НОМЕР_6, зареєстрованого 03.02.2004 року в комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", запис в реєстровій книзі №159 за реєстровим НОМЕР_4.

Вищезазначені обставини встановлені постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2014 року по справі №813/2157/14, що набрала законної сили 18.08.2014 року (копія в матеріалах справи) та постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.08.2014 року по справі №813/4293/14 та, що набрала законної сили 10.10.2014 року

Згідно п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

- Постановою від 05.10.2015 р. на виконання виконавчих листів №2-3241/11, 2/465/1184/14 виданих Франківським районним судом м. Львова про солідарне стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фольксбанк» (ВіЕс Банк») заборгованість по кредитному договору №KF 45482 від 07.11.2007 року в сумі 967385 доларів 25 центів США, що станом на 14.11.2013р., згідно курсу НБУ становить7732310,30 грн. та судовий збір з розгляду даної справи в сумі 1700,00 грн. державним виконавцем ВПВР ДВС ГТУЮ у Львівській області накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно (ВП№48908998).

- Постановою від 07.11.2014 р. на виконання виконавчого листа №2-393/11 від 08.11.2011 року виданого Сихівським районним судом м. Львова про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_5,на користь ПАТ «ВТБ Банк» 5338923,78 грн. заборгованості за кредитним договором №10.06/07-КД від 18.06.2007 року, головним державним виконавцем ВПВР ДВС ГУЮ у Львівській області накладено арешт на все майно (ВП№45347224).

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" N 606-XIV від 21 квітня 1999 року.

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

У разі самостійного невиконання боржником рішення у строк, встановлений державним виконавцем та ненадання документального підтвердження повного виконання рішення, державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове його виконання (ч. 1 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 32 даного Закону одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно з ч. 8 ст. 54 Закону встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ст. 4 Закону України "Про іпотеку", обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

В частині 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, коли на заставне майно боржника може бути звернуто стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями: у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна (ч. 4 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. В силу застави заставодержатель має переважне право перед іншими кредиторами.

Частиною 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Крім того, норми ч. 3 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" зобов'язують державного виконавця у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, інше приміщення чи земельну ділянку подавати запит до відповідних місцевих органів, що здійснюють реєстрацію та облік майна, про належність такого майна боржнику на праві власності, а також перевіряти, чи не перебуває це майно під арештом.

Норми ч. 2 ст. 4 вказаного Закону надають право державному виконавцю під час виконання рішень на безпосередній доступ до баз даних і реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти.

Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" після надходження документального підтвердження належності боржнику на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна державний виконавець накладає на них арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідних реєстрів в установленому законом порядку. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

У суду відсутні докази повідомлення іпотекодержателя ТОВ «Фінансова компанія «Комфорт Капітал» про накладення арештів на предмет іпотеки, всупереч ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження».

Як і відомості про іпотекодержателя, так і місцезнаходження предмета іпотеки державні виконавці могли достовірно встановити з моменту перевірки майнового стану боржника у відповідності до ч. 2. ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Таким чином, державні виконавці не дотримались вимог, визначених ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", за яких на іпотечне майно не може бути звернуто стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.02.2014 року по справі №К/800/21544/13.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ТзОВ "Фінансова компанія "Комфорт Капітал" має переважне право на задоволення вимог про стягнення заборгованості з боржника за рахунок майна, що перебуває у іпотеці, оскільки обтяження на підставі договору іпотеки від 14.09.2006 року виникло раніше інших обтяжень, і згідно п. 1 ч.1 ст. 512, ст. 514 ЦК України на підставі укладених Договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011 року, Договору від 18.10.2012 року про наступне відступлення прав вимоги за кредитним договором, а також нотаріально засвідчених Договору про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 16.12.2011 року та Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 19.10.2012 року ТзОВ "Фінансова компанія "Комфорт Капітал" набуло прав первісного кредитора та іпотекодержателя в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами у справі такі належить задовольнити.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 2756,00 грн., такий відповідно до ст. 94 КАС України, слід стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати постанову від 05.10.2015 року відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесену в рамках виконавчого провадження №48908998 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1;

3.Скасувати постанову від 07.11.2014 року відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області винесену в рамках виконавчого провадження №45347227 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1;

4. Звільнити з під арешту квартиру АДРЕСА_1.

5. Стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (код ЄДРПОУ 34942940) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Комфорт капітал" (код ЄДРПОУ 38090478 судовий збір в сумі 2756 (дві тисячі сімсот п'ятдесять шість) грн. 00 коп.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 25.11.2016 року.