Постанова № 62987219, 24.11.2016, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 листопада 2016 р. Справа № 802/1895/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Мультян М.Б.,

за участі секретаря судового засідання: Крисько І.В.

представника відповідача: Богатиря С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до: Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (Тульчинське відділення)

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (Тульчинське відділення) (далі - Немирівська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 30 червня 2016 року Немирівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення № 46637-02, яким йому визначено податкове зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25000 грн. Об'єктом оподаткування в даному випадку є автомобіль Infiniti Qx70, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 3696, 2015 року випуску.

Разом із тим позивач вважає дане податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки виходячи із розрахунку визначення вартості об'єкту оподаткування транспортним податком, середньоринкова вартість належного йому автомобіля Infiniti Qx70, 2015 року випуску, менша 750 розмірам мінімальної заробітної плати, у зв'язку з чим такий транспортний засіб не підлягає оподаткуванню транспортним податком.

Позивач у судове засідання не з'явився, однак надав заяву про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Окрім того, просив врахувати подані письмові заперечення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

ОСОБА_2 є власником автомобіля Іnfiniti Qx70, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2015 року випуску, об'єм двигуна 3696, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 8).

30 червня 2016 року Немирівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 46637-02 , яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25000,00 грн.

Із змісту даного податкового повідомлення-рішення слідує, що згідно підпункту 54.3.3 пункту 54. 4 статті 54 Податкового Кодексу України та підпункту 267.6.2 пункту 267. 6 статті 267 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: Транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн. та зобов'язано на протязі 60 днів з моменту отримання цього повідомлення сплатити транспортний податок згідно статті 267 Податкового Кодексу України.

Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення № 46637-02 від 30 червня 2016 року є протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом із вимогою його скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Законом України №71-VІІІ від 28 грудня 2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01 січня 2015 року, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції, якою запроваджено транспортний податок.

В свою чергу Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон №909) внесені зміни до Податкового кодексу України, зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01 січня 2016 року.

Підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, у тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Кодексу є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування (в редакції ПК України із змінами, внесеними згідно із Законом №909-VIII), стали легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така середньоринкова вартість транспортного засобу визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (підпункт 267.2.1 п. 267.2 статті 267 Кодексу).

Пунктом 267.4 статті 267 ПК України встановлено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

У Законі №909-VIIІ установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Цим же Законом рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

Як випливає із матеріалів справи, відповідно до рішення Тульчинської міської ради № 1564 від 10 липня 2015 року "Про встановлення та порядок справляння місцевих податків і зборів на території м. Тульчина на 2016 рік", ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожний легковий автомобіль, який використовувався до 5 років і має об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см.

Згідно п. 267.6 статті 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (абзац а) підпункту 267.8.1.).

Отже, враховуючи, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2016 року визначена у розмірі 1378,00 грн., а тому об'єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1 033 500 грн. (750 х 1378,00 грн.) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).

Окрім того, суд звертає увагу на те, що з 19 лютого 2016 року набула чинності Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабміну від 18 лютого 2016 року № 66, яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком, та зазначено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.

Необхідно також зауважити, що пробіг транспортного засобу є одним із ключових факторів який впливає на середньоринкову вартість транспортного засобу, а тому обов'язково має враховуватись контролюючим органом при визначенні його належності до об'єкту оподаткування транспортним податком.

Натомість, як встановлено судом у судовому засіданні, жодної інформації щодо пробігу належного позивачу транспортного засобу ні відповідачем ні іншими особами у позивача не запитувалося, а тому залишається незрозумілим по якій методиці проводився розрахунок середньоринкової вартості автомобіля без інформації про його фактичний пробіг та чи взагалі такий розрахунок проводився.

Відтак, оскільки відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, під час судового розгляду даної справи не надано суду доказів того, що транспортний засіб Infiniti Qx70, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 3696, 2015 року випуску, належний на праві власності позивачу, має середньоринкову вартість понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а позивачем доведено протилежне, суд вважає, що вказаний транспортний засіб не є об'єктом оподаткування.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 46637-02 від 30 червня 2016 року.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Згідно ст. ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення, не відповідає вимогам, наведеним у статті 2 КАС України, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 46637-02 від 30 червня 2016 року винесене Немирівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Стягнути на користь ОСОБА_2 сплачений при зверненні судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мультян Марина Бондівна