Постанова № 62987187, 15.11.2016, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 листопада 2016 р. Справа № 802/1203/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля"

до: відділу державної реєстрації Ямпільської районної державної адміністрації, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" з адміністративним позовом до відділу державної реєстрації Ямпільської районної державної адміністрації, третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ПАТ "Продовольча компанія "Поділля" є орендарем земельної ділянки сільськогосподарського призначення строком на 10 років, що знаходиться на території Клембівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, за наслідком укладання договору оренди землі у 2006 році з власником земельної ділянки ОСОБА_3. Однак, на думку позивача, внаслідок неправомірних дій посадових осіб органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснено подвійну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки, що порушує його право користування орендованою землею.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте надав клопотання про розгляд справи без його участі. Окремо зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання представника не направив, однак надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Його неявка згідно ст. 128 КАС України не перешкоджає розгляду та вирішенню справи.

Треті особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду справи, їх неявка також не перешкоджає вирішенню справи. Разом з тим, в матеріалах справи містяться письмові заперечення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, згідно яких вони заперечують проти позову та просять відмовити в його задоволенні. Також треті особи зазначають про те, що вказаний спір повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства (а.с. 39-41).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних мотивів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_3 була власником земельної ділянки площею 2.0112 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Клембівської сільської ради Ямпільського району Вінницької області, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 29.09.2006 року (а.с. 14).

Між ОСОБА_3 та ПАТ "Продовольча компанія "Поділля" 02.10.2006 року укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки для сільськогосподарського використання строком на 10 років, який зареєстровано 15.12.2006 року за № 040683200104 Вінницькою регіональною філією Центру ДЗК.

Відповідно до державного акту на земельну ділянку від 30.09.2011 року право власності на вказану земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.12.2010 року ВРД № 540 583 належить ОСОБА_4 (а.с. 87).

Матеріали справи свідчать, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 22.10.2011 року укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 5 років. Даний договір зареєстрований відділом Держкомзему у Ямпільському районі 27.03.2012 року за № 052560004005228. Відповідно до додаткової угоди від 05.12.2015 року до договору оренди землі від 22.10.2011 року строк його дії продовжено на 5 років. Дану додаткову угоду зареєстровано 18.12.2015 року на підставі рішення реєстраційної служби Ямпільського районного управління юстиції Вінницької області № 27339266 від 22.12.2015 року, яке одночасно є предметом оскарження у даній справі (а.с. 90).

Надаючи правову оцінку вказаному рішенню, суд виходить з того, що правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією на час прийняття відповідачем оскарженого рішення регулювалися Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", Законом України "Про Державний земельний кадастр", Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

В силу вимог приписів ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Статтею 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна, розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Як роз'яснила Державна реєстраційна служба України у своєму листі № 2951/05-15-13 від 06.08.2013 року "Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами", з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Аналогічні норми щодо заборони подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами існували на момент державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 22.10.2011 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, та додаткової угоди від 05.12.2015 року до вказаного договору.

Разом із тим, в порушення вимог чинного законодавства, органи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі від 22.10.2011 року та додаткової угоди до вказаного договору, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 належним чином не перевірили, чи вже зареєстроване право оренди на дану земельну ділянку, внаслідок чого неправомірно здійснили повторну реєстрацію договору оренди однієї і тієї ж самої земельної ділянки, що є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди в них виникло з моменту реєстрації договору оренди земельної ділянки.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що реєстрацію права оренди земельної ділянки за договором від 22.10.2011 року та додаткової угоди до вказаного договору, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 органами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень проведено без дотримання вимог чинного законодавства, внаслідок чого істотно порушено законні права та інтереси позивача як правомірного орендаря землі.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 29.09.2015 року (справа № 21-760а15), копія якої долучена до матеріалів справи.

Згідно з ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

В силу вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, стягнення з відповідача коштів тощо. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Надавши правову оцінку всім обставинам справи, суд, з метою захисту прав та інтересів позивача, а також враховуючи те, що посадовими особами органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно неправомірно допущено подвійну реєстрацію договору оренди однієї і тієї ж самої земельної ділянки з урахуванням вимог ст. 162 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов, шляхом визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію від 27.03.2012 року № 052560004005228 договору оренди землі від 22.10.2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

За правилами цивільного законодавства та згідно п.2 вказаної додаткової угоди, додаткова угода до договору оренди є його невід'ємною частиною та продовжує строк дії договору оренди землі, яким здійснено повторну реєстрацію однієї і тієї ж самої земельної ділянки, що суперечить нормам чинного законодавства та впливає на права та інтереси позивача.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що державну реєстрацію за додатковою угодою від 05.12.2015 року про продовження строку договору оренди землі від 22.10.2015 року, а саме 18.12.2015 року вчинено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яке було прийнято пізніше ніж проведено реєстрацію, а саме 22.12.2015 року, що додатково свідчить про протиправність такої реєстрації.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 27339266 від 22.12.2015 року.

Щодо посилань третіх осіб на те, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства, то суд до уваги їх не приймає, з наступних підстав.

Так, пунктами 2, 3 частини 2 статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що суб'єктами державної реєстрації прав є: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та ведення реєстраційних справ; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що спірні правовідносини пов'язані із здійсненням суб'єктами державної реєстрації прав владних управлінських повноважень щодо подвійної реєстрації права оренди однієї і тієї ж самої земельної ділянки.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В свою чергу, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що за своїм характером спір по суті заявлених позовних вимог є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати запис про державну реєстрацію від 27.03.2012 року № 052560004005228 договору оренди землі від 22.10.2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 27339266 від 22.12.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля" (код ЄДРПОУ 33143011) сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1378 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Ямпільської районної державної адміністрації Вінницької області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович