Рішення № 62986735, 22.11.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 листопада 2016 року Справа № 913/1165/16

Провадження № 5/913/1165/16

За позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ

до відповідача ОСОБА_1 підприємства Креміннатеплокомуненерго, м. Кремінна Луганської області

про стягнення 177253 грн. 85 коп.

Господарський суд Луганської області у складі судді Віннікова С.В.

Секретар судового засідання-помічник судді Гуленко К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_2, головний юрисконсульт, довіреність від 13.05.2014 № 14-137;

від відповідача - представник не прибув.

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в сумі 104190 грн. 75 коп., 3% річних в сумі 8296 грн. 05 коп. та інфляційних втрат в сумі 64767 грн. 05 коп. за порушення строків виконання зобовязань за договором купівлі-продажу природного газу від 22.12.2014 № 2282/15-КП-20.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежним виконання відповідачем договірних зобовязань в частині оплати за поставлений природний газ відповідно до договору купівлі-продажу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 04.11.2016 № 680, в якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд встановив наступне

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець, позивач) і ОСОБА_1 підприємством "Креміннатеплокомуненерго" (покупець, відповідач) 22.12.2014 укладено договір № 1365/14-ТЕ-20 на купівлю-продаж газу.

За умовами розділу 1 договору предметом договору є правовідносини, за якими продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ.

В пункті 3.4 договору (з урахуванням додаткової угоди від 22.10.2015 № 9) передбачено, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8 числа зобовязується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

У відповідності до п. 4.1 договору кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця.

За умовами п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно із п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем п. 6.1 договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На виконання зобовязань за договором, позивач поставив протягом січня-квітня та січня-березня та жовтня-грудня 2015 року, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 31-36).

Відповідач протягом дії договору здійснював оплату спожитого газу не завжди з дотриманням умов, передбачених п. 6.1 договору.

За січень 2015 року на час звернення до суду сума боргу відсутня, проте фактично сплата вартості газу в розмірі 1000 грн. 00 коп. відбулась 09.11.2015, 500 грн. 00 коп. 11.11.2015, 1400 грн. 00 коп. 12.11.2015, 5000 грн. 00 коп. 13.11.2015, 5000 грн. 00 коп. 16.11.2015, 2000 грн. 00 коп. 17.11.2015, 1999 грн. 13 коп. 18.11.2015, 1000 грн. 00 коп. 19.11.2015, 2000 грн. 00 коп. 25.11.2015, 5000 грн. 00 коп. - 11.12.2015, 8000 грн. 00 коп. 16.12.2015, 9000 грн. 00 коп. 17.12.2015, 4000 грн. 00 коп. 21.12.2015, 20000 грн. 00 коп. 22.12.2015, 10000 грн. 00 коп. - 23.12.2015, 39000 грн. 00 коп. 24.12.2015, 6001 грн. 56 коп. 25.12.2015, тобто з простроченнями.

За лютий 2015 року вартість газу в розмірі 107692 грн. 52 коп. сплачено із порушенням передбачених строків, а саме: 25.12.2015 13998 грн. 44 коп. та 29.12.2015 93694 грн. 08 коп.

За березень 2015 року вартість газу в розмірі 119705 грн. 92 коп. сплачено із порушенням передбачених строків, а саме: 29.12.2015.

За жовтня 2015 року вартість газу в розмірі 28399 грн. 07 коп. сплачено із порушенням передбачених строків, а саме: 29.12.2015.

За листопад 2015 року вартість газу в розмірі 55806 грн. 60 коп. сплачено із порушенням передбачених строків, а саме: 29.12.2015 15806 грн. 67 коп., 30.12.2015 40000 грн. 00 коп.

За грудень 2015 року вартість газу в розмірі 73920 грн. 52 коп. сплачено із порушенням передбачених строків, а саме: 14.01.2016 53920 грн. 52 коп., 25.01.2016 20000 грн. 00 коп.

Сума заборгованості за основним зобовязанням на день звернення з позовом до суду погашена у повному обсязі.

У звязку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності з п. 2 ст. 193 Господарського суду України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Договір від 22.12.2014 № 2282/15-КП-20, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України врегульовано, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт споживання газу відповідачем і погашення заборгованості за основним зобовязанням з порушення строків, встановлених договором купівлі-продажу природного газу № 2282/15-КП-20 від 22.12.2014 підтверджена матеріалами справи і не оспорена відповідачем.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу статей 610, 611 цього ж Кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 216 цього ж Кодексу передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно із п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем п. 6.1 договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд дійшов до висновку, що розрахунок пені позивачем здійснено відповідно до положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та умов договору.

Разом з тим, відповідно до ст.1 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на території проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси (що діяла на момент звернення позивача до суду з даним позовом) метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Згідно із ч. 2 ст. 2 вказаного Закону встановлено мораторій на час, визначений статтею 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги (ст.1 Закону України Про житлово-комунальні послуги).

Відповідно до безкоштовного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що основним видом діяльності КП Креміннатеплокомуненерго є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Водночас, відповідач здійснює свою господарську діяльність у м. Кремінна Луганської області, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р.

Відповідно до п.6 Статуту ПАТ НАК Нафтогаз України предметом діяльності Компанії є, зокрема: видобування нафти і природного газу; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання природного газу за регульованим тарифом.

Згідно із п.2 ст.1 Постанови КМУ від 25.07.2012 № 705 Про визначення гарантованих постачальників природного газу ПАТ НАК Нафтогаз України є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн.куб.метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії. Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, що підтверджується матеріалами справи, то підприємство позивача є постачальником енергоресурсу.

Відтак, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що ПАТ НАК Нафтогаз України є постачальником енергоресурсу, положення ч.2 ст.2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 2282/15-КП-20 від 22.12.2014 (Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 29.09.2015р. по справі № 908/6344/14 та в постанові від 24.02.2016 по справі №905/1353/15).

Одночасно, згідно із ст.3 вказаного нормативно-правового акту передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Офіційне опублікування відповідного Закону України відбулось 06.02.2015 у газеті Голос України (№21).

Тобто, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015.

Позивачем надано розрахунок пені за період з 15.02.2015 по 24.01.2016.

Отже, з урахуванням визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми даного закону щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Тому, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за період з 15.02.2015 по 24.01.2016 слід відмовити у звязку з необґрунтованістю.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 15.02.2015 по 24.01.2016 в сумі 8296 грн. 05 коп. та інфляційні нарахування за період з лютого 2015 року по листопад 2015 року в сумі 64767 грн. 05 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача та враховуючи п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» (із змінами і доповненнями), суд дійшов до висновку про задоволення вказаних вимог повністю у заявлених сумах за визначені позивачем періоди.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі 64767 грн. 05 коп. та 3% річних у сумі 8296 грн. 05 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти на відповідача в сумі 1095 грн. 95 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до ОСОБА_1 підприємства Креміннатеплокомуненерго про стягнення 177253 грн. 85 коп. задовольни частково.

2.Стягнути з ОСОБА_1 підприємства Креміннатеплокомуненерго, м. Кремінна Луганської області, провул. Гастелло, б. 21, ідентифікаційний код 33587903, на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720, інфляційні втрати у сумі 64767 грн. 05 коп., 3% річних у сумі 8296 грн. 05 коп., судовий збір в сумі 1095 грн. 95 коп., видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено і підписано 25.11.2016.

Суддя С.В.Вінніков

Надр. прим.

1 до справи

2 позивачу за адресою 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

3 відповідачу рекомендованим листом з повідомленням за адресою 92905, м. Кремінна Луганської області, пров. Гастелло, 21