Рішення № 62986118, 23.11.2016, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Кулянди М. І.

суддів: Перепелюк Л.М., Половінкіної Н.Ю.

секретар Чубрей І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 вересня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення суми страхового відшкодування по страховому випадку, -

встановила:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення суми страхового відшкодування по страховому випадку.

Посилався на те, що 09 листопада 2015 року по вул. Хотинській в м. Чернівці відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме, обрив електромережі, по якій рухаються тролейбуси, балансоутримувачем якої є КП «Чернівецьке тролейбусне управління», внаслідок чого було пошкоджено бампер, капот та кришу його транспортного засобу марки «Volkswagen Golf» державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вказував на те, що у відповідності до Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страхування від нещасних випадків на транспорті серії DCVN №063924 від 12 жовтня 2015 року укладеного між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та КП «Чернівецьке тролейбусне управління» та Додаткової угоди №1 від 12жовтня 2015 року, зазначена дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком та підлягає відшкодуванню відповідачем.

№22-ц/794/1362/16. Головуючий у І інстанції Чебан В.М.

Категорія 25 Доповідач Кулянда М.І.

Також вказував, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна» відмовила йому у виплаті страхового відшкодування на тій підставі, що відповідачем зазначений випадок не визнається страховим випадком.

Відповідно до висновку №022/2 від 08 квітня 2016 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля НОМЕР_2 складає - 27215,63 гривень. Комунальне підприємство «Чернівецьке тролейбусне управління» виплатило йому лише частину матеріальної шкоди в розмірі 12000 гривень.

Просив суд стягнути з відповідача ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на його користь суму страхового відшкодування в розмірі 20 254,54 гривень по страховому випадку, що стався 09 листопада 2015 року, а також стягнути документально підтверджені витрати по справі.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 07 вересня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 15 215,63 гривень. Вирішено питання про судові витрати.

На дане рішення ПрАТ СК «ПЗУ Україна» подало апеляційну скаргу, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах заявлених в суді першої інстанції вимог вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна» зобовязана у відповідності до умов даного договору здійснити страхову виплату по страховому випадку, оскільки умовами договору сторони погодили, що завдання прямих матеріальних збитків майну третіх осіб в наслідок падіння під час руху контактного проводу вважається дорожньо-транспортною пригодою та є страховим ризиком.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним.

Так, згідно статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Статтею 991 ЦК України передбачено підстави відмови від здійснення страхової виплати.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Згідно статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 1 липня 2004 року N 1961-IV (далі - Закону) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Статтею 33 Закону встановлено порядок дій осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).

Статтею 34 Закону встановлено порядок дій страховика та МТСБУ після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до пункту 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 09 липня 2010 року № 566 (в редакції на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди) встановлено обов'язкові ліміти відповідальності страховика за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 50000 гривень на одного потерпілого.

Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Як вбачається з матеріалів справи 09 листопада 2015 року по вул. Хотинській, 47 в м. Чернівці відбулась дорожньо-транспортна пригода, а саме обрив електромережі, по якій рухаються тролейбуси, балансоутримувачем якої є КП «Чернівецьке тролейбусне управління», внаслідок чого було пошкоджено автомобіль НОМЕР_3, який належить ОСОБА_1

12 жовтня 2015 року між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» та КП «Чернівецьке тролейбусне управління» було укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страхування від нещасних випадків на транспорті серії DCVN №063924.

Згідно висновку №022/2 експертного дослідження від 08 квітня 2016 року, вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля НОМЕР_3 складає 27 215,63гривень (а.с.12-34).

Відповідно до платіжного доручення №1475 від 07 грудня 2015 року КП «Чернівецьке тролейбусне управління» перерахувало позивачу кошти в розмірі 12000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди (а.с.70).

16 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» з письмовою заявою про пошкодження транспортного засобу внаслідок події, яка мала місце 09 листопада 2015 року та виплату страхового відшкодування.

Однак, ПрАТ СК «ПЗУ Україна» листом №8001-31 від 25 грудня 2015 року відмовив позивачу в здійсненні виплати страхового відшкодування, в звязку з тим, що вказана транспортна пригода не є страховим випадком.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ПрАТ СК «ПЗУ Україна» зобовязана у відповідності до умов даного договору здійснити страхову виплату по страховому випадку, оскільки умовами договору сторони погодили, що завдання прямих матеріальних збитків майну третіх осіб в наслідок падіння під час руху контактного проводу вважається дорожньо-транспортною пригодою та є страховим ризиком.

Разом з тим, не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про стягнення з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 витрат повязаних з проведенням автотоварознавчого дослідження, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, повязаних з розглядом судової справи, належать:

1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення;

2) витрати на правову допомогу;

4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи;

6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати за проведення автотоварознавчого дослідження щодо оцінки матеріальної шкоди, заподіяної автомобілю НОМЕР_3 склали 606 гривень. Вказані витрати не належать до судових витрат, повязаних із розглядом судової справи, а тому не підлягають стягненню, в звязку з цим, рішення суду в частині стягнення витрат за проведення автотоварознавчого дослідження з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 слід скасувати.

В решті, рішення суду підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що подія, яка мала місце 12 листопада 2015 року не є страховим випадком, в розумінні укладеного договору страхування, виходячи з наступного

Судом встановлено, що відповідно до укладеного Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страхування від нещасних випадків на транспорті серії DCVN №063924 від 12 жовтня 2015 року укладеного між ПрАТ СК «ПЗУ Україна» (страховиком) та КП «Чернівецьке тролейбусне управління» (страхувальником), застраховано цивільну відповідальність власника наземних транспортних засобів за заподіяння страхувальником (водієм) прямої матеріальної шкоди життю, здоров'ю та/або майну третьої особи, що знаходилося поза межами забезпеченого ТЗ, внаслідок ДТП.

Додатковою угодою №1 від 12 жовтня 2015 року до Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту та добровільного страхування від нещасних випадків на транспорті серії DCVN №063924 від 12 жовтня 2015 року сторонами внесено зміни до пункту 2.1.6. даного Договору страхування та викладено в наступній редакції: «Дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки, в тому числі внаслідок падіння під час руху контактного проводу».

Пунктом 3.3.1. Розділу ІІІ Загальних умов страхування передбачено, що страховим ризиком є заподіяння Страхувальником внаслідок ДТП прямої матеріальної шкоди життю, здоров'ю та/або майну третіх осіб, що знаходились поза межами забезпеченого ТЗ.

Таким чином, умовами Договору сторони погодили, що завдання прямих матеріальних збитків майну третіх осіб в наслідок падіння, під час руху, контактного проводу вважається дорожньо-транспортною пригодою та є страховим ризиком. А тому, відповідно до умов даного договору, Страховик зобовязаний здійснити страхову виплату по страховому випадку.

Також не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг не виявлено порушень у діях відповідача щодо виконання умов Договору страхування, а саме, дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 12 листопада 2015 року, оскільки з листа №5146/13-12 від 23 березня 2016 року вбачається, що скарга ОСОБА_1 по суті не вирішувалась, а тільки рекомендовано позивачу за захистом свого порушеного права звернутись до суду.

Керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» задовольнити частково

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 вересня 2016 року в частині стягнення витрат за проведення автотоварознавчого дослідження з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_2 в розмірі 606 гривень скасувати.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно: