Рішення № 62985195, 23.11.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5542/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1690/2016

Категорія 48

Головуючий у 1 інстанції Хільчук І. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Пнівчук О.В.,Соколовського В.М.

секретаря Турів О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 треті особи без самостійних вимог: Коломийський міський обєднаний військовий комісаріат, Міністерство оборони України, орган опіки та піклування виконавчого комітету Коломийської міської ради про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 24 червня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вищевказаним позовом.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що з 2011 року вона постійно проживала однією сімєю із ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу за адресою: м.Коломия, вул. Костомарова, 4/53. Від спільного проживання у них народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. У звязку з народженням дитини, ОСОБА_2 не працювала та перебувала на повному утриманні ОСОБА_6

Однак під час перебування у відрядженні 02.04.2015 року ОСОБА_6, перебуваючи на військовій службі, помер. Наказом командира військової частини від 28.04.2015 року №67 смерть ОСОБА_6 визнано такою, що повязана з виконанням обовязків військової служби.

Відповідно до положень Закону України «Про правовий та соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей», члени сімї, батьки та утриманці загиблого мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця. Проте, враховуючи, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 не було зареєстровано, на даний час позивач не має права на звернення до Коломийського МОВК із заявою про отримання одноразової грошової допомоги.

Відтак з метою захисту своїх прав, а також прав спільної із померлим малолітньої дитини, позивач звернулась до суду із даним позовом. Крім того, вона не буде мати права скористатись іншими пільгами, які передбачені Законом України «Про правовий та соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» тому встановленню підлягає і факт перебування на утриманні.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 24 червня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Встановлено факт спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_6, який помер 02.04.2015 року та перебування ОСОБА_2 на повному утриманні ОСОБА_6

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом вимог матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує на те, що задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції взяв до уваги свідчення свідків з боку позивачки (ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11М.), а також довідку ОСББ від 07.12.2015 року, згідно якої ОСОБА_2 проживала разом з ОСОБА_6, за адресою м.Коломия, вул.Косомарова,4/53, вела з ним спільне господарство та була на його утриманні.

Однак, суд не звернув уваги на те, що свідчення свідків є суперечливими, а в матеріалах справи містяться інші довідки ОСББ, у яких значиться, що ОСОБА_2 проживала за вищевказаною адресою лише з сином.

Крім того, суд необґрунтовано критично розцінив свідчення свідків зі сторони відповідачів (ОСОБА_12, ОСОБА_13В.).

Апелянт вважає також необґрунтованим висновок суду про те, що ОСОБА_2 перебувала на повному утриманні ОСОБА_6 При цьому вказує, що згідно наявних у матеріалах справи документів на отримання субсидії позивачка не вказує у декларації про доходи надходження коштів від ОСОБА_6

ОСОБА_3 вважає, що позивачкою не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження фактів спільного проживання з ОСОБА_6 та перебування на його повному утриманні.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт його представник вимоги апеляйціної скарги підтримали в повному обсязі, просили її задоволити.

Відповідач ОСОБА_4 вимоги скарги підтримав.

Представник Коломийського ОВК вимоги скарги підтримав.

Позивач та її представник вимоги скарги не визнали, просили відмовити в її задоволенні.

Представник служби у справах дітей Коломийської міськради в попередньому засіданні вимоги скарги не визнала, щодо рішення, покладалася на рішення суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч.2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов та визнаючи встановленими факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_6 однією сімєю без реєстрації шлюбу а також факт перебування ОСОБА_2 на повному утриманні ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із доведеності вищевказаних обставин. В обґрунтування рішення суд зіслався на свідчення свідків, а також на довідку ОСББ «ОСК-4» від 07.12.2015 року.

Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступні обставини.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 є матірю малолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно Свідоцтва про народження ОСОБА_7, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану серії І-НМ № 224186 від 04.01.2013 року, батьком дитини є ОСОБА_6 (а.с.5,6).

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі не перебували.

Наказом командира військової частини польова пошта В0425 від 15.03.2015 року №16 ОСОБА_6, який прибув для подальшого проходження військової служби, зараховано до списків особового складу частини, всі види забезпечення та призначено на посаду сапера інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти. Встановлено посадовий оклад 530 грн. на місяць (а.с.7).

Наказом командира військової частини польова пошта В0425 від 23.03.2015 року №30 ОСОБА_6 направлено у відрядження до військової частини А0734 м.Полтава, для отримання техніки (а.с.7,зворот).

Згідно Свідоцтва про смерть ОСОБА_14 І-НМ №207811 ОСОБА_6 помер 02.04.2015 року (а.с.10).

27.04.2015 року наказом командира військової частини В0425 №27 «Про результати проведення спеціального розслідування» встановлено, що смерть ОСОБА_6 трапилася під час перебування ним у відрядженні, що є підставою вважати, що даний випадок смерті мав місце під час виконання ним обовязків військової служби (а.с.8).

Відповідно до ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві виплачується одноразова грошова допомога, яка є гарантованою державою виплатою, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Статтею 16-1 вказаного Закону визначено коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.

Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно ст.31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Підставою для звернення позивачки до суду стала необхідність отримання грошової допомоги як члена сім»ї після смерті учасника АТО.

З огляду на наявність спору про право, вимоги ОСОБА_2 розглядаються судом в порядку позовного провадження (ч.4 ст.256 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст.10,59,60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Як розяснив Верховний Суд України у листі «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, доказами, які свідчать про факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо). Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно Свідоцтва про народження дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, покійний ОСОБА_6 записаний батьком дитини (а.с.5).

Дані щодо недобровільності запису в графі «батько» сторони не представляли і таку обставину не спростовують.

Згідно довідки ОСББ «ОСК-4» від 07.12.15р. за № 179 (а.с. 11) ОСОБА_2 та ОСОБА_6 проживали разом , вели спільне господарство і вона перебувала на його утриманні.

Твердження апелянта щодо недостовірності даних довідки не підтверджені відповідними доказами.

Наявність інших довідок про склад сім»ї для отримання субсидій, її дані не спростовують, оскільки форма довідки, порядок її заповнення та підстава видачі стосуються правовідносин в сфері соціального законодавства.

Сторони у справі не заперечили, що протягом спірного періоду ОСОБА_6 перебував час від часу на сезонних роботах.

Доводи апелянта щодо неправильної оцінки судом показів свідків не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

При дослідженні показів свідків в апеляційній інстанції встановлено, що свідок - ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 підтвердили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 проживали однією сім»єю,

Щодо показів свідка ОСОБА_13 яка є волонтером , то остання вказала на те, що при організації похорону їй вказали на позивачку, як на цивільну дружину покійного, а зі слів військовослужбовців, які служили разом з ОСОБА_6, їй відомо, що цивільна дружина телефонувала до батька покійного та просила передати ОСОБА_6 речі до лікарні, що не спростовує наведених вище обставин.

Свідок ОСОБА_12, будучи сусідкою батьків ОСОБА_6, вказала, що їй відомо про відсутність наміру у ОСОБА_6 реєструвати шлюб, а позивачки разом з ним ніколи не бачила. Однак такі покази також в сукупності із зібраними у справі доказами встановлені обставини не спростовують.

Крім того, в засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 та ОСОБА_4 батьки ОСОБА_6 пояснили, що ОСОБА_15 та ОСОБА_6 деякий час проживали сім»єю. ОСОБА_3- мати ОСОБА_6 наполягала на оформленні їх відносин, проте ОСОБА_15 з цього приводу заперечувала і не мала такого бажання. Останнім часом їхні відносини з сином погіршилися.

Щодо вказання покійним в особовій картці військовослужбовця ОСОБА_6, тільки сина ОСОБА_16 та адресу місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.97), яка є адресою проживання батьків, то з огляду на характер даних, обставин у зв»язку з якими вони вказувалися та відсутність фактичної реєстрації шлюбу, такий доказ не є визначальним при оцінці спірних правовідносин.

Тому, суд прийшов до обґрунтованого висновку, встановивши факт проживання однією сім»єю ОСОБА_6 та ОСОБА_2

Разом з тим, висновок суду щодо перебування позивачки на утриманні ОСОБА_6 не є обґрунтованим з таких підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 256 ЦПК може бути встановлено факт перебування фізичної особи на утриманні померлого, що має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення пенсії чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, і що померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у вигляді грошових переказів, продуктових чи речових посилок тощо. Ні отримання непрацездатною особою пенсії, ні її окреме проживання від спадкодавця не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування на утриманні.

Суб'єктами звернення до суду із заявами про встановлення факту перебування особи на утриманні можуть бути фізичні особи, в яких на підставі чинного законодавства у разі встановлення факту виникає відповідне право, чи їх представники.

В спірному випадку, позивачкою не представлено доказів, які вказують як на підставу звернення, так і доведення самого факту перебування на утриманні.

В силу спеціального законодавства, що регулює сферу відносин в соціальній сфері та соціальний захист військовослужбовців, законодавцем визначені підстави та умови призначення відповідних допомог.

Як вбачається з позову, встановлення факту перебування на утриманні позивачу необхідно для отримання соціальних допомог згідно ЗУ «Про правовий та соціальних захист військовослужбовців та членів їх сімей» в майбутньому, що не може слугувати підставою для встановлення такого факту в даному випадку.

Крім того, позивач не представила суду належних доказів, які підтверджують такий факт. Посилання на перебування в декретній відпустці та отримання лише допомоги по догляду за дитиною таку обставину не підтверджує.

В силу наведеного, рішення суду в частині вирішення даної вимоги підлягає до скасування , а в позові в цій частині слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313,314,316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 24 червня 2016 року в частині вирішення позовної вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Міністерства оборони України про встановлення факту перебування на утриманні відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Пнівчук О.В.

ОСОБА_17