Ухвала суду № 62985036, 22.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/11106/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22ц/774/990/К/16 суддя Чайкін І.Б.

Категорія № 24 ( І ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

УХВАЛА

Іменем України

22 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Барильської А.П., Бондар Я.М.

за участю секретаря: Чубіної А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 лютого 2016 року по справі за позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за опалення та гаряче водопостачання та зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 до Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» про захист прав споживачів, зобов'язання укласти договір, стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

відповідач ОСОБА_2, яка діє від власного імені та від імені і в інтересах відповідача ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року позивач Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа" (надалі КПТМ "Криворіжтепломережа") звернулося до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з позовною заявою, в якій, уточнивши свої вимоги, просило стягнути з відповідачів на їх користь заборгованість по оплаті за теплову енергію та гаряче водопостачання в розмірі 6433,97 гривень, а також судові витрати по справі. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідачі зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами послуг - опалення та гаряче водопостачання, що надаються позивачем, однак оплату за отримані ними послуги не здійснюють.

У травні 2015 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до КПТМ "Криворіжтепломережа" із зустрічною позовною заявою, в якій просили надати складений КПТМ "Криворіжтепломережа" стосовно них договір на основі типового договору, визнати, що договору між ними та КПТМ "Криворіжтепломережа" не існує з вини останнього, надати формули, методики та підстави для їх застосування при формуванні рахунків, інформацію про структуру тарифів, провести перерахунок згідно з новими нормативами (зокрема ДБН); компенсувати моральну шкоду в розмірі визначеному судом.

В обґрунтування своїх вимог вказували на те, що від КПТМ "Криворіжтепломережа" не надходило пропозиції щодо укладення договору між сторонами - договіру про надання послуг, складений на основі типового. Крім того, вважають, що розрахунок заборгованості здійснено на підставі застарілих нормативів, які передбачають вдвічі більшу плату, ніж ДНБ - в.26-21:2006, що набрали чинності з 01 квітня 2007 року. Також, вказують на відсутність первинних документів на підтвердження факту надання послуг.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 лютого 2016 року позовні вимоги КПТМ "Криворіжтепломережа" задоволено, на його користь з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стягнуто солідарно заборгованість по оплаті за опалення та горяче водопостачання за період з 01 березня 2011 року по 01 листопада 2013 року в сумі 6433,97 гривень, а також судовий збір по 121,80 гривні з кожної. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_2 до КПТМ «Криворіжтепломережа» про захист прав споживачів, зобов'язання укласти договір, стягнення моральної та матеріальної шкоди відмовлено.

В апеляційні скарзі відповідач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення зустрічних позовних вимог, посилаючись на неврахування судом того, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження у КПТМ "Криворіжтепломережа" права здійснення господарської діяльності, зокрема рішення сесії міськради. Крім того, вважає, що судом залишено поза увагою те, що розрахунок заборгованості здійснено на підставі застарілих нормативів, які передбачають вдвічі більшу плату, ніж ДНБ - в.26-21:2006, що набрали чинності з 01 квітня 2007 року. Також посилалась на неврахування судом відсутності договірних відносин з КПТМ "Криворіжтепломережа", а також доказів на підтвердження того, що позивач звертався до них з пропозицією щодо укладення договору. Вважає, що судом не взято до уваги пропущення позивачем строків позовної давності при зверненні до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу КПТМ "Криворіжтепломережа" зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_2, яка діє від власного імені та від імені і в інтересах відповідача ОСОБА_3, яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1

КПТМ «Криворіжтепломережа», згідно зі Статутом, Ліцензією національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та Актом розмежування балансової приналежності теплових мереж і експлуатаційної відповідальності сторін (а.с. 37-44), у період з 01 березня 2011 року по 01 листопада 2013 року постачало теплову енергію та гаряче водопостачання до будинку №2 по вулиці Кремлівській у місті Кривому Розі.

Згідно з випискою з особового рахунку №2053002027, відповідачі зобов'язання по оплаті за постачання теплової енергії та гаряче водопостачання виконують не в повному обсязі, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка за період часу з 01 березня 2011 року по 01 листопада 2013 року становить 6433,97 грн. (а.с. 3, 26-28).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог КПТМ «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за опалення та гаряче водопостачання,суд першої інстанції виходив із фактичного надання КПТМ «Криворіжтепломережа» послуг щодо постачання теплової енергії та гарячого водопостачання ОСОБА_3, ОСОБА_2й обов'язку останніх сплачувати вартість отриманих послуг.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_2 до КПТМ «Криворіжтепломережа» про захист прав споживачів, зобов'язання укласти договір, стягнення моральної та матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема, такі питання: які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

На виконання зазначених вимог суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що між позивачем та відповідачами виникли правовідносини по наданню, з одного боку, та споживанню, з іншого боку, комунальних послуг по центральному опаленню, які врегульовано Законом України „Про житлово-комунальні послуги" №1875-ІV від 24 червня 2004 року, Законом України „Про теплопостачання" №2633-ІV від 02 червня 2005 року, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою КМ України №630 від 21 липня 2005 року.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальніх послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Обов'язок споживача оплатити надані послуги встановлено й ст. 19 Закону України "Про теплопостачання".

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 рокуза результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч. 2 ст. 214, ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України).

У зазначеній позиції Верховний Суд України наголосив, що основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Отже, незважаючи на відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг, із фактичних відносин, що склалися між сторонами, вбачається, що такі договірні відносини між ними існували, оскільки позивачем - КПТМ «Криворіжтепломережа» у спірний період у встановленому законом порядку надавалися послуги по централізованому опаленню будинку № 2 по вул. Кремлівська в м.Кривому Розі, що не суперечить положенням Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, а відповідачами такі послуги споживалися.

Пунктом 2 Правил надання послуг зцентралізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (із змінами), (надалі - Правила) визначено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 32 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що плата за послуги нараховується щомісячно.

Пунктом 18 Правил надання послуг зцентралізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено іншого строку.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до повноважень органів місцевого самоврядування у сферіжитлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Оплата за опалення і гаряче водопостачання в м.Кривому Розі нараховується за тарифами, встановленими рішеннями Криворізької міської ради від 16 січня 2008 року № 53, від 13 серпня 2008 року № 584 та згідно Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1844 від 14 грудня 2010 року.

Вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зустрічній позовні заяві щодо зобов'язання КПТМ «Криворіжтепломережа» надати інформацію про структуру тарифу, формули та методику їх застосування при формуванні тарифу є безпідставними з огляду на наступне.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Механізм доведення суб'єктами господарювання, що виробляють або надають житлово-комунальні послуги, до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад при встановленні уповноваженими органами тарифів на житлово-комунальні послуги, визначено Порядком доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад , затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 30.07.2012 року № 390, згідно з Розділом ІІ якого, інформація доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб'єкта господарювання (за наявності), за необхідності, та шляхом розміщення на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.

Суб'єкт господарювання додатково може також доводити до відома споживачів інформацію за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади.

Колегія суддів зауважує, що всі документи, на наданні яких наполягає позивач, є у вільному доступі на офіційних веб-сайтах і відповідачі не позбавлені можливості ознайомитись з ними.

До того ж, згідно зі ст. 3 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надано доказів того, що за їх зверненням КПТМ «Криворіжтепломережа» було відмовлено у наданні вищезазначеної інформації.

Крім того, з тексту зустрічної позовної заяви вбачається, що останні не згодні з формуванням тарифу, що свідчить про те, що вони володіють інформацію про структуру тарифу, формули та методику їх застосування при формуванні тарифу

Доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зустрічній позовні заяві та в апеляційній скарзі про те, що нарахування здійснюється за застарілими тарифами є необгрунтованими та не підтверджені жодними належними та допустими доказами. Зокрема, а ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції, останніми не було надано доказів про визнання вищезазначених рішень Криворізької міської ради та Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1844 від 14 грудня 2010 року незаконними.

Згідно виписки з особового рахунку № НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1 за період 01 березня 2011 року по 01 листопада 2013 року відповідачами не здійснювалась оплата за надані послуги щодо постачання теплової енергії, що призвело до утворення заборгованості в сумі 6433,97 грн. (а.с. 3).

Враховуючи, що вартість послуг з постачання теплової енергії правильно розрахована позивачем у відповідності до рішень Криворізької міської ради від 16 січня 2008 року № 53, від 13 серпня 2008 року № 584 та згідно з Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1844 від 14 грудня 2010 року, підтверджена належними та допустимими доказами, які не спростовані відповідачами, колегія суддів погоджується з визначеним позивачем розміром нарахувань за послуги з постачання теплової енергії за період за період з з 01 березня 2011 року по 01 листопада 2013 року в сумі 6433,97 грн., які підлягають стягненню з відповідачів.

Доводи ОСОБА_2 стосовно відсутності в матеріалах справи доказів надання позивачем та отримання відповідачами послуг з постачання теплової енергії у відповідному обсязі, не можуть бути взятими до уваги, оскільки спростовуються письмовими матеріалами справи, а саме: актами про початок та закінчення постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_1, в якому знаходиться квартира відповідачів (а.с.45-49).

Встановивши під час розгляду справи в суді першої інстанції, що в період з 01 березня 2011 року по 01 листопада 2013 року мешканцям будинку АДРЕСА_1, де проживають відповідачі, надавалися послуги з постачання теплової енергії, за які позивачем за затвердженими в установленому порядку тарифами нараховувалася плата, яка відповідачами не здійснювалась, що призвело до утворення заборгованості в сумі 6433,97 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог КПТМ «Криворіжтепломережа» та стягнення з відповідачів зазначеної заборгованості.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу. Зокрема, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач. ( ч.ч. 1, 2 ст.264 ЦК).

З матеріалів справи убачається, що позивач звертався до Жовтневого районного суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення із боржника ОСОБА_3 заборгованості в сумі 6433,97 грн., на підставі якої 09 січня 2014 року було видано судовий наказ, який ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 лютого 2014 року скасовано (а.с. 5).

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011р. №14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження" - наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, що в суді першої інстанції під час розгляду даного позову КПТМ "Криворіжтепломережа" відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заявлено клопотання про застосування строку позовної давності щодо вимог, заявлених за межами трирічного строку (а.с 57).

Враховуючи, що судовий захист права КПТМ «Криворіжтепломережа» на стягнення грошових коштів за надані послуги може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, подання заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом ІІ ЦПК України, перериває перебіг строку позовної давності.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що строк позовної давності перервано шляхом подання позивачем заяви про видачу судового наказу та видачею судового наказу від 09 січня 2014 року, у зв'язку із чим стягнув з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості за надані послуги за період з 01 березня 2011 року по 01 листопада 2013 року у розмірі 6433,97 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 в цій частині не містять підстав для скасування рішення суду.

Не може погодитись колегія суддів й з доводами відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що з вини КПТМ «Криворіжтепломережа» між сторонами не укладено договір на постачання теплової енергії та їм не надано договір, складений на основі типового, з огляду на наступне.

Цивільний Кодекс України у ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Водночас статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 3 вказаного Закону передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Разом з тим, як вже зазначалося вище, згідно зі ст. 3 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не надано доказів того, що КПТМ «Криворіжтепломережа» ухиляється від укладення договору.

Оскільки, вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди є похідними від інших позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції у повному обсязі встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, дослідив надані сторонами докази, надав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за послуги по центральному опаленню в сумі 6433,97 грн. та про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що беруть участь в справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, і дав їм правильну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими матеріалами справи і поясненнями сторін.

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки ухвалою колегії суддів від 06 липня 2016 року ОСОБА_2 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, а в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, з неї на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 267 грн. 96 коп.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 лютого 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 267 (двісті шістдесят сім) гривень 96 копійок за розгляд апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: