Рішення № 62984950, 24.11.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/1399/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2132/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Вінтоняк М.Б.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Василишин Л.В., Пнівчук О.В.

за участю секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Надвірнянського районного суду від 28 липня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 13 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладено договір № б/н, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 3 200,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,9 % на місяць на залишок заборгованості та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Вказаний ліміт збільшено до 10 900,00 грн, що було обумовлено сторонами. Оскільки відповідач неналежно виконувала умови договору та станом на 30 червня 2015 року допустила загальну заборгованість в розмірі 31 271,53 грн, банк просив задовольнити позов.

Останнім рішенням Надвірнянського районного суду від 28 липня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 13 листопада 2007 року в розмірі 31 271,53 грн, а також 243,60 грн судових витрат.

На вказане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зазначає, що згідно договору від 13 листопада 2007 року нею дійсно було отримано в банку кошти в розмірі 3 200,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карточку строком дії до листопада 2010 року. Зобовязання за договором вона виконувала належним чином, вчасно сплачувала щомісячні платежі. Відтак, у звязку із закінченням терміну дії кредитної картки та поверненням кредиту в повному обємі карточка була повернута нею власнику (банку). В подальшому інших кредитних договорів вона не укладала. Цих обставин місцевий суд не врахував та не дав їм належної оцінки. Натомість помилково взяв до уваги лист ПАТ №30.1.0.0/2-20160412/317 від 14.04.2016 року, згідно якого строк дії картки №5457082957414340 встановлений до травня 2015 року.

Також зазначає, що судом першої інстанції не дано правильної оцінки виписці по рахунку№5457082957414340. На думку апелянта, ця виписка не містить достовірних відомостей, що саме нею здійснювалися операції за цією карточкою. Не надано банком також доказів і щодо обґрунтованості встановлення кредитного ліміту у розмірі 10 900,00 грн.

З цих підстав апелянт просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно ухвали колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2016 року розгляд справи здійснюється в режимі відеоконференції.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта доводи скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Представник ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» доводів скарги не визнала посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Однак повністю зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 13 листопада 2007 року між ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит у розмірі 3 200,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,9 % на місяць на залишок заборгованості (а.с.152 т.1). На виконання умов договору позичальнику 13 листопада 2007 року видано картку «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» №5457082957414340.

Вказаний договір укладено у формі заяви. Відповідно до змісту заяви відповідач ознайомилась і погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були їй надані для ознайомлення в письмовому вигляді. Наведена обставина підтверджується її особистим підписом.

Відтак, згідно положення статті 634 ЦК України вказаний договір є договором приєднання.

Пунктом 3.2. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що клієнт погоджується з тим, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, та що клієнт надає право банку у будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Аналогічне положення також міститься у тексті заяви ОСОБА_2 про надання кредитних коштів.

Відповідно до п. 8.6. Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених договором більше ніж на 120 днів, клієнт зобовязаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн + 5% від суми позову.

Як вбачається із довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду» сторони обумовили, що розмір щомісячних платежів (що включають плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) становить 7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості. Термін внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним Комісія за кредитне обслуговування становить 1% на залишок заборгованості, непогашеної на протязі пільгового періоду. За несвоєчасне погашення заборгованості (при виникненні прострочки на суму більше 50 грн) комісія складає 1% від загальної суми заборгованості (а.с.153 т.1).

Відповідно до пунктів 3.1.1., 5.4. Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на лицевій стороні картки і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле MONTH).

Пунктом 9.5. указаних Умов встановлено, що картковий рахунок може бути закритий на підставі заяви держателя, чи банк має право закрити картрахунок, письмово повідомивши держателя. При цьому держатель повинен, не пізніше 30 днів з дня повідомлення повернути картку в банк, після чого обслуговування картки припиняється. Держатель повинен погасити всі види заборгованості перед банком, в тому числі ту, яка виникла протягом 30 днів з моменту повернення картки.

Як вбачається з відповіді ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 27 квітня 2016 року №30.1.0.0/2-20160422/1173, наданої на виконання ухвали Надвірнянського районного суду від 12 квітня 2016 року, строк дії картки № 5457082957414340 встановлено до 31 травня 2015 року (а.с.207 т.1).

Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 посилалася на те, що строк дії платіжної картки встановлено до листопада 2010 року. Після цього карточку нею було здано у відділення банку, і в подальшому вона нею не користувалася.

Однак, такі її твердження є голослівними і будь-якими належними та допустимими доказами не підтверджуються.

Натомість, як вбачається із виписки по карточці №5457082957414340 за рахунок кредитних коштів відбувалася сплата відповідачем комунальних платежів (а.с.162-173 т.1).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення - невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

Зясовано, що відповідачем частково погашалося кредитне зобовязання, останній платіж здійснено 28 квітня 2015 року. При цьому як вбачається з виписки по основній карточці № 5457082957414340 таке проведено шляхом переказу коштів між рахунками по договору SAMDNSO**0196. Також мало місце автоматичне списання простроченої заборгованості (а.с.5-9, 162-173 т.1).

Згідно з п. 4.6. Умов та Правил надання банківських послуг клієнт доручає банку здійснювати списання грошових коштів з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, в межах сум, які підлягають сплаті банку по цьому договору, при настанні строків платежів, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами клієнта в розмірах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Аналогічні положення містяться у п. 5.6. Правил користування платіжною карткою.

Вищенаведених обставин апелянт та її представник не спростували.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги банк посилався на те, що відповідач належним чином не виконувала свої зобовязання та допустила заборгованість. Відповідно надано суду розрахунок заборгованості станом на 30 червня 2015 року і така складає 31 271,53 грн (а.с.5-9 т.1). З них, зокрема: 21 554,92 грн - заборгованість за кредитом; 7 438,11 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом; 551,28 грн нарахована комісія та пеня; 250,00 грн - штраф (фіксована частина); 1 477,22 грн - штраф (процентна складова).

На спростування розміру цієї суми заборгованості належних та допустимих доказів як суду першої інстанції, так апеляційному суду відповідач та її представник не надали. При цьому саме по собі невизнання суми заборгованості за відсутності підтвердженого письмовими доказами власного розрахунку не може слугувати підставою для висновку про неправильний розмір заборгованості, що визначений банком та відповідно стягнутий судом.

Задовольняючи позовні вимоги банку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобовязання за договором належним чином не виконувала, не надала банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором.

Проте, з висновком суду в частині стягнення пені за порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором погодитися не можна з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з п.9.6. Умов та Правил надання банківських послуг при відсутності на картковому рахунку грошових коштів у розмірі, достатньому для оплати послуг банку і при ненадходженні грошових коштів протягом трьох місяців з моменту спливу строку дії картки, банк стягує комісію за обслуговування рахунку згідно діючих тарифів банку. Вказана комісія стягується банком по закінченню вказаного в цьому пункті строку, щомісячно. У випадку якщо остаток на картрахунку менше розміру комісії, визначеної тарифами банку, то розмір комісії за обслуговування картрахунку встановлюється у розмірі залишку коштів на картрахунку.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що ним визначено заборгованість одночасно за пенею та комісією в розмірі 551,28 грн.

Разом з тим, як зясовано в засіданні апеляційного суду з пояснень представника позивача сума 551,28 грн є фактично нарахованою пенею.

Разом з тим, умовами договору, положеннями Умов та Правил надання банківських послуг, як і Правил користування платіжною карткою не передбачено нарахування пені за порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором.

Таким чином, з врахуванням наведених обставин, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості слід змінити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 листопада 2007 року в розмірі 30 720,25 грн, з яких: заборгованість за кредитом 21 554,92 грн, заборгованість по процентах за користування кредитом 7 438,11 грн, штраф (фіксована частина) 250,00 грн та штраф (процентна складова) 1 477,22 грн.

Відповідно апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення.

Аналогічно підлягає до зміни і рішення місцевого суду в частині стягнення судових витрат.

В решті рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

А тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Надвірнянського районного суду від 28 липня 2016 року в частині визначення розміру заборгованості та судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 листопада 2007 року в розмірі 30 720,25 грн, з яких: заборгованість за кредитом 21 554,92 грн, заборгованість по процентах за користування кредитом 7 438,11 грн, штраф (фіксована частина) 250,00 грн та штраф (процентна складова) 1 477,22 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 307,20 грн судового збору.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: Л.В. Василишин

ОСОБА_3