Ухвала суду № 62984629, 24.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6230/16 Справа № 202/7089/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С. Г. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Григор'євій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2015 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволені частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № DNLVGA00000025 від 14.11.2006 року у розмірі 284853,81 грн., що складається з: тіло кредиту 11928,27 доларів США, що еквівалентно 252760,04 грн. та пені у розмірі 32093,77 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2848,54 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 303 ЦПК апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до укладеного кредитного договору № DNLVGA00000025 від 14.11.2006 року ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 130802,50 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 10,08% на рік з кінцевим терміном повернення 14.11.2013 року. 06.11.2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору № DNLVGA00000025 від 14.11.2006 року.

Відповідачка належним чином не виконувала умови договору, у зв'язку з чим, станом на 26.06.2015 року виникла заборгованість у розмірі 301240,77 доларів США, що складається з: 106497,57 доларів США - заборгованість за кредитом, 8813,28 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2160 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 183769,92 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.2011 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 (поручителя) на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № DNLVGA00000025 від 14.11.2006 року станом на 16.09.2011 року у розмірі 1110960,99 грн., що еквівалентно 139049,15 доларів США (94569,30 доларів США - заборгованість за кредитом, 37279,85 доларів США - заборгованість по відсоткам, 7200 доларів США - заборгованість по комісії) та пені у розмірі 151676,15 грн., всього 1262637,14 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції стягнув з відповідачки ОСОБА_4. заборгованість, яка виникла станом на 26.06.2015 року з урахуванням вже стягнутої заборгованість за тілом кредиту, пославшись на те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.2011 року, вже було стягнуто заборгованість по кредиту станом на 16.09.2011 року.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_5, як поручителя, суд першої інстанції відмовляючи у їх задоволені, посилався на відсутність правових підстав, оскільки строк дії кредитного договору закінчився 14.11.2013 року, проте з даним позовом до суду банк звернувся 31 серпня 2015 року. До того ж, заборгованість за кредитним договором почала виникати з грудня 2008 року. У 2009 році позивач звертався до іншого суду з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором № DNLVGA00000025 від 14.11.2006 року, позов було частково задоволено.

В апеляційній скарзі апелянт, як на підстави скасування рішення суду першої інстанції, посилається на порушення норм процесуального права, а саме неповідомлення її про місце та час розгляду справи, через що вона була позбавлена можливості прийняти участь в судовому засіданні..

В апеляційній скарзі апелянтом не наведено жодного порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне їх з'ясування та інше.

Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 1054 ЦК України, обов'язком позичальника за кредитним договором є зокрема повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Згідно положень ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договору поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимогу до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.

В п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Правові підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції визначені ст.309 ЦПК, жодної з якої апелянтом не наведено, як не наведено жодного спростування висновків суду першої інстанції. Відповідно до вимог ст.. 10, 60 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, чого апелянтом зроблено не було.

З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.213, 214 ЦПК та підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: