Рішення № 62984627, 16.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5337/16 Справа № 201/10712/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 56

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Баранніка О.П., Прозорової М.Л.,

при секретарі Гулієву М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 17 травня 2011 року ОСОБА_2 працював на посаді заступника керівника департаменту по інжинірингу будівельних проектів ГО в департаменті з управління будівельними проектами ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі наказу від 17 травня 2011 року №Э.DN-КП-2011-1002 та укладеного між сторонами трудового договору №1002 від 17 травня 2011 року. За результатами позачергової перевірки документів та наявності будматеріалів на будівельному майданчику «Океанмаш», що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32, яка проводилась 20-22 квітня 2015 року, встановлено відсутність актів прийому-передачі матеріалів або інших документів, що підтверджують подальшу передачу будівельних матеріалів, отриманих ОСОБА_2 під звіт, а із відповідей підрядників вбачається, що матеріали ОСОБА_2 не було передано. Наказом від 30 квітня 2015 року №Э.08.0.0.0/1-6688532 ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України (у зв'язку з втратою довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу). В результаті наведеного порушення, вчиненогоОСОБА_2, позивачу було спричинено матеріальну шкоду на суму 1730956,39 грн. Тому, уточнивши позовні вимоги, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути із ОСОБА_2 на свою користь суму спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 1730956,39 грн. (а.с.122-123 т.1).

Справа розглядалась судами неодноразово, рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від27 серпня 2015 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»1231931,72 грн. матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником; вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 19-21 т.2).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 29-35 т.2).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_2 працював на посаді заступника керівника департаменту по інжинірингу будівельних проектів ГО в департаменті з управління будівельними проектами ПАТ КБ «ПриватБанк» з 17 травня 2011 року на підставі наказу від 17 травня 2011 року №Э.DN-КП-2011-1002 та трудового договору від 17 травня 2011 року № 1002 (а. с. 12-15 т. 1).

Наведені наказ, трудовий договір не містять інформації про вид діяльності та обсяг трудових обов»язків відповідача.

ОСОБА_4 пояснень представника банку, у роботодавця відсутня посадова інструкція заступника керівника департаменту по інжинірингу будівельних проектів ГО в департаменті з управління будівельними проектами ПАТ КБ «ПриватБанк»; відповідач з відповідною посадовою інструкцією не ознайомлювався, що визнано сторонами та стверджується журналом і звукозаписом процесу суду апеляційної інстанції.

З відповідачем договір про повну матеріальну відповідальність не укладався, що визнано сторонами та стверджується журналом і звукозаписом процесу суду апеляційної інстанції.

Наказом позивача №Э.08.0.0.0\1-6688532 від 30.04.2015 року ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, у зв»язку з втратою довіри до нього з боку роботодавця.

Відповідно до правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 26 листопада 2014 року у справі N 6-139ц14, що є обов'язковою для всіх судів України, вирішуючи спори щодо відшкодування працівником майнової шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, суд повинен установити такі факти: чи укладено між сторонами трудовий договір, яка підстава покладання на працівника відповідальності за майнову шкоду, чи спричинена шкода діями працівника, в якому обсязі майнової шкоди несе відповідальність працівник за встановлених фактичних обставин, яка ступінь вини працівника за заподіяну шкоду (за виключенням прямої дійсної шкоди), за яких обставин заподіяна шкода, чи спричинена шкода з корисних мотивів та чи є підстави для зменшення розміру покриття шкоди залежно від майнового стану працівника.

Відповідно до положень статті 214 ЦПК України суд має встановлені на підставі наданих сторонами спору доказів обставини справи викласти в рішенні суду та зробити з установлених фактичних обставин правові висновки щодо наявності підстав для покладення матеріальної відповідальності на працівника й щодо розміру матеріальної шкоди, яка спричинена працівником, і розміру шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача з урахуванням положень статті 137 КЗпП України та положень статті 138 КЗпП України щодо обов'язку доведення умов покладення відповідальності за спричинену шкоду, передбачених статтею 130 КЗпП України.

Статтею 138 КЗпП України передбачено, що для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

На підставі ч. 1 і ч. 2 ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

ОСОБА_4 з п. 2 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами.

ОСОБА_4 положень ч. 1 ст. 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, організації, установі шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартостіматеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року №14 "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками" суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника.

У зв'язку з наведеним, обов'язок доведення наявності умов для покладення матеріальної відповідальності на працівника лежить на роботодавцеві. Працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну при виконанні трудових обов'язків за наявності: порушення працівником трудових обов'язків, наявності прямої дійсної шкоди, причинного зв'язку між порушенням і шкодою та вини працівника.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, колегія дійшла висновку про недоведеність роботодавцем позовних вимог, недоведеність наявності підстав для стягнення з відповідача матеріальної шкоди на користь позивача.

Так, згідно змісту позовної заяви та пояснень представника позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, відсутність на будівельномумайданчику об»єкта «Океанмаш», що розташований по вул. Набережна Перемоги, 32 в м. Дніпропетровську, матеріальних цінностей, які були отримані відповідачем на підставі представлених суду видаткових накладних, встановлено «позачерговою перевіркою документів та наявності будматеріалів», що була проведена позивачем 20 22 квітня 2015 року; позивач посилається, що за результатами вказаної позачергової перевірки було складено «зведену таблицю» (а.с. 1 4 у т. 1). Про наявність інших документів (у письмовій або будь-якій іншій формі), складених у зв»язку з проведенням «позачергової перевірки документів та наявності будматеріалів» позивачем суду не заявлено, їхні оригінали або копії суду не представлені.

Наданий позивачем оригінал «зведеної таблиці за результатами звірки матеріалів (матеріали, яких недостає)» (а.с. 21 24 у т. 1) являє собою перелік накладних із зазначенням їх номеру, дати, найменування товару, його кількості, ціни, розміру суми з ПДВ, а також містить інформацію про контрагентів. «Зведена таблиця» не містить даних про осіб, що проводили «позачергову перевірку документів та наявності будматеріалів», не містить інформації про дату її складання. Останній лист таблиці підписано одноособово представником позивача - юрисконсультом ОСОБА_5; будь-які інші реквізити засвідчення, в тому числі печатка або штамп позивача, на вказаній таблиці відсутні. Враховуючи наведені факти, представлена банком таблиця не є письмовим документом бухгалтерського обліку, оскільки не містить необхідних відповідних реквізитів, та неприймається судом у якості доказу, що відповідає положенням ст. ст. 58, 59 ЦПК України. Отже вказана таблиця не доводить факту наявності і розміру прямої дійсної шкоди.

Представлені позивачем копії видаткових накладних у загальній кількості 49 штук і відповідні рахунки на придбання ПАТ КБ «Приватбанк» у ТОВ «Епіцентр К», інших контрагентів будівельних матеріалів та іншого товару; неоформлення актів прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, що були отримані у ТОВ «ЕпіцентрК», інших контрагентів за видатковими накладними і відповідними рахунками - не доводять факту заподіяння позивачу шкоди та її розміру.

Представлені ПАТ КБ «ПриватБанк» письмові відповіді підрядників на запит позивача, а саме лист ТОВ «Аміна», лист ТОВ «Арт Інвест» №15/04/2015 від 15.04.2015, лист ТОВ «Будівельна компанія» СБІ-СКЕЛЯБУДІНВЕСТ № 1504-2015 від 15.04.2015, лист ТОВ «Рубікон-трейдінг» № СТ-41 від 15.04.2015 року, згідно яких отримані ОСОБА_2 матеріальні цінності в роботу зазначеним підрядникам не передавались, - не є документами бухгалтерського обліку, не можуть бути прийняті судом у якості доказів наявності та розміру заподіяної позивачу шкоди, що відповідають вимогам ст.ст. 58, 59 ЦПК України.

Суду надано копію рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13.04.2016 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.07.2016 року, у справі №201\8709\15-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання наказу незаконним, зміну формулювання причин звільнення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі; ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.09.2016 року у даній справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 Рішенням у справі №201\8709\15-ц, зокрема, встановлено, що сума будівельних матеріалів, отриманих ОСОБА_2 від постачальників під звіт, але не переданих в роботу підрядникам, складає 1231931,72 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлені грубі порушення позивачем вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318, з відповідними змінами та доповненнями, що втратила чинність з 01.01.2015 року на підставі наказу Міністерства фінансів України від 30.09.2014 року N987. ОСОБА_4 Національного банку України від 03.03.2015 року за № 50-03020/13659 "Про надання роз'яснення щодо використання зразка скасованого бланка довіреності", до внесення змін до нормативно-правових актів Національного банку України з питань касової роботи, банки та їх відокремлені підрозділи мають продовжувати використовувати довіреність за зразком скасованого бланка у тому ж порядку, що діяв у минулому році, тобто відповідно до вищенаведеної Інструкції.

Суду надано копії двадцяти однієї довіреності, які були видані позивачем на ім»я відповідача на одержання цінностей за №7012013 від 19.08.14 (а.с.94, 107 т.1), №7012014 від 19.08.14 (а.с. 97, 110 т.1), №7012015 від 19.08.14 (а.с.91, 104 т.1), №7012025 від 28.08.14 (а.с.100, 113 т.1), №7012028 від 29.08.14 (а.с.64, 166 т.1), №7012035 від 04.09.14 (а.с.36, 61, 169 т.1), №7012045 від 09.09 14 (а.с. 29, 130, 196 т.1), №7012048 від 12.09.14 (а.с.33, 134 т.1), №7012057 від 26.09.14 (а.с.52, 150 т.1), №7012059 від 29.09.14 (а.с.58, 175 т.1), №7012063 від 03.10.14 (а.с. 183 т.1), №7012062 від 03.10.14 (а.с. 186 т.1), №7012070 від 10.10.14 (а.с.39, 137 т.1), №7012077 від 23.10.14 (а.с.67, 163 т.1), №7012084 від 03.11.14 (а.с.227 т.1), №7012093 від 04.12.14 (а.с.194 т.1), №7012101 від 23.01.15 (а.с. 160 т.1), №7012103 від 27.01.15 (а.с.216 т.1), №7012105 від 09.02.15 (а.с. 189 т.1), №70122111 від 26.02.15 (а.с. 198 т.1), №70122107 від 12.02.15 (а.с. 218, 223 т.1).

При роботі з довіреностями, що видавались на ім»я відповідача, позивачем були допущені наступні порушення Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей:

- підписання довіреностей лише першим заступником голови правління позивача, тоді як пунктом 5 передбачено, що довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства; у тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими;

- жодна з представлених суду довіреностей не відповідає вимогам абз. 3 п. 6, де передбачено, що при виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей; незаповнені рядки довіреності прокреслюються. Однак, в представлених суду довіреностях в графі "Найменування цінностей" зазначається загальна фраза: «Будівельні матеріали»;

- колегія приймає до уваги твердження відповідача про те, що він не був проінструктований про порядок і терміни використання та звітування про використання довіреностей; доказів на спростування таких доводів відповідача позивачем представлено суду не було. Отже, позивачем порушено положення абз. 4 п. 6 де вказано, що до видачі довіреностей особи інструктуються про порядок і терміни використання та звітування про використання довіреностей або повернення невикористаної довіреності;

- всі представлені суду довіреності не заповнені належним чином, не містять зразків підпису відповідача, що суперечить вимогам п. 7, яким забороняється видавати довіреності, що повністю або частково не заповнені, не мають зразків підпису осіб, на ім'я яких вони виписані.

Колегія приймає до уваги доводи позивача ПАТ КБ «Приватбанк» про те, що за більшістю вищевказаних довіреностей відповідачем не виконувались вимоги абз. 1 п. 10 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, яким передбачено, що особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Судом встановлено, що позивачем не виконувались вимоги абз. 3 п. 10 вказаної Інструкції, де закріплено, що про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності.

Так, в порядку виконання ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області про витребування доказів у даній справі від 03.08.2016 року, зокрема, витягу з журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей з переліком довіреностей, які видавались на імя ОСОБА_2 у 2014-2015 роках, - позивачем було надано суду «перелік довіреностей на ім»я ОСОБА_2, оформлених в 2014 2015 роках» у вигляді комп»ютерної роздруківки, що містить інформацію про номер довіреності, дату її видачі (за період з 01.08.2014 року по 26.02.2015 року), посилання на прізвище та ініціали відповідача (що, згідно пояснень представника банку, свідчить про проставлення відповідачем свого електронного підпису за отримання довіреності), ІНН, найменування постачальника, дані про підстави поставки (номер і дата договору, рахунку тощо); останній лист «переліку довіреностей» підписаний представником банку без завірення печаткою або штампом (а.с. 81 86 у т. 4). ОСОБА_4 пояснень представника позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, до вказаного переліку внесені як довіреності, за якими відповідачем матеріальні цінності були передані підрядникам, так і довіреності, за якими отримані ОСОБА_2 цінності підрядники не одержали. Однак, колегія звертає особливу увагу, що представлений позивачем «перелік довіреностей» не містить жодної відмітки про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності за вказаними у переліку довіреностями. Крім того, з наданого позивачем «переліку довіреностей» не вбачається дотримання роботодавцем вимог, що пред»являються до журналу реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошитий та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера установи, відповідно до Методичних рекомендацій, затверджених наказом Державної фінансової інспекції України №90 від 14.12.2011 року. Отже, доказів ведення у ПАТ КБ «ПриватБанк» журналу реєстрації довіреностей, що відповідає вимогам зазначених вище нормативних актів, позивачем суду не надано, ухвала про витребування відповідного доказу не виконана без наявності поважних причин.

Судом встановлено грубе порушення позивачем п. 11 вказаної Інструкції де передбачено, що особам, які не відзвітували про використання довіреності або не повернули невикористану довіреність, строк дії якої закінчився, нова довіреність не видається. Отже, після ненадання відповідачем звіту щодо використання першої за часом оформлення у серпні 2014 року спірної довіреності роботодавець був зобов»язаний не видавати відповідачу нових довіреностей на придбання цінностей.

Абз. 2 пункту 15 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей передбачено, що відповідальність за своєчасне та повне оприбуткування одержаних за виданими довіреностями цінностей покладається на посадових осіб, яким надано право підписувати довіреності, а також на особу, яку призначено для виписування і реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей.

ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 131 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; приймаючи до уваги встановлення факту грубого порушення позивачем перелічених вище вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей; враховуючи непредставлення позивачем доказів, що відповідають вимогам ст.ст. 58, 59 ЦПК України, ведення у січні лютому 2015 року у ПАТ КБ «Приватбанк» реєстрації виданих довіреностей та звітності про використані довіреності за новим порядком, ненадання доказів ознайомлення відповідача з таким порядком, - колегія дійшла висновку, що позивачем, в порушення положень ч. 1 ст. 131 КЗпП України, не були створені відповідачу умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження отриманих за разовими довіреностями цінностей. Отже, наведене свідчить про відсутність вини відповідача у неналежній звітності про використані довіреності та про відсутність його вини у незабезпеченні збереження (передання) отриманих за довіреностями цінностей.

За викладених обставин, підстави для покладення на відповідача повної матеріальної відповідальності за ст. 134 КЗпП України відсутні, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На викладені вище обставини місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини справи не встановив; до спірних правовідносин безпідставно не застосував нормативний акт, що підлягає застосуванню - Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 р. за N 293/1318, - що призвело до неправильного вирішення справи по суті та ухвалення незаконного рішення.

Колегія наголошує, що позовні вимоги є недоведеними, клопотань про витребування інших доказів судом, зокрема про призначення експертизи, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заявлено, що стверджується журналом та звукозаписом процесу.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_4 ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного вище, колегія дійшла висновку, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної підприємству працівником відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку.

Головуючий

Судді