Ухвала суду № 62984535, 22.11.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8119/16 Справа № 201/13597/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Демидова С. О. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року м. Дніпро

Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Осіяна О.М.,

суддів - Тамакулової В.А., Повєткіна В.В.,

за участю секретаря - Назаренко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Лисичанський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2016 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом порушені норми процесуального права, та не враховані обставини у справі, а тому просить скасувати ухвалу суду та задовольнити заяву про забезпечення позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду залишити без змін.

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська є цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Лисичанський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 просив зупинити виконавче провадження про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса ДМНо Бондар І.М. № 5444 про стягнення із нього на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в розмірі 2 701 700, 08 грн., а також заборонити Лисичанському міському ВДВС Головного територіального управління юстиції у Луганській області вчиняти будь-які дії направлені на здійснення примусового стягнення на підставі вказаного виконавчого напису.

Посилаючись на положення ч.3 ст. 151, п.6 ч.1, ч.3 ст. 152, ч.1 ст. 153 ЦПК України, роз'яснення у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд не знайшов підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки в матеріалах справи відсутні докази реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, зокрема відсутні докази що свідчать про вчинення відповідачем дій спрямованих на здійснення реалізації майна позивача або списання коштів з банківських рахунків.

Не можуть бути підставою для скасування ухвали доводи апеляційної скарги про те, що державним виконавцем був накладений арешт на все майно боржника (позивача), виявлені всі банківські рахунки та джерела отримання доходів. Банком та державним виконавцем вчинені недобросовісні дії, направлені на усунення позивача від участі у виконавчому провадженні, а тому заходи забезпечення позову є необхідними.

Відповідно до вимог ч.2 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

А частиною 4 цієї статті передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, захист прав боржника у виконавчому провадженні здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

ОСОБА_2 не надав ніяких доказів про те, що він вчиняв будь-які дії на захист своїх інтересів у виконавчому провадженні, а саме щодо порушення норм закону при відкритті виконавчого провадження, здійснення неправомірних дій державним виконавцем чи іншими особами, а також щодо спростування фактів і обставин, на які посилався банк.

За таких обставин, ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 307, 312,315 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не піддягає.

Судді: