Рішення № 62983781, 21.11.2016, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5211/16-ц

2/212/2627/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2016 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Дехта Р.В., за участю секретаря судового засідання Більченко Ю.О., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

02 вересня 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, в звязку з ушкодженням здоровя.

Справа перебувала на розгляді судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_4

Постановою Верховної Ради України № 1600-VIII від 22 вересня 2016 року, відповідно до ч. 1, 4 ст. 120 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддею Водоп'яновим С.М. з 04 жовтня 2016 припинено здійснення повноважень з відправлення правосуддя.

Згідно Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у визначених законодавством випадках, передбачено здійснення повторного автоматизованого розподілу невирішених справ за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду та на підставі розпорядження № 184 від 07.10.2016 року справу передано на розгляд судді Дехти Р.В. про що 10.10.2016 року винесено відповідну Ухвалу.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що працювала на підприємстві відповідача тривалий час протягом 23 років (з 1990 по 2014 рр.) в шкідливих умовах та внаслідок чого отримала професійні захворювання .

В позові зазначено, що ДЕРЖАВНЕ ВИРОБНИЧЕ ОБЄДНАННЯ «Кривбасруда» було створене у 1975 році згідно постанови Ради міністрів УРСР від 18.04.1975 року № 194 та наказу Мінчормету СРСР від 12.06.1975 су № 430.

Відповідно до пунктів 1, 2 наказу Міністерства промислової політики Ураїни від 29.07.1998 року № 263 ДВО «Кривбасруда» не було ліквідоване, а було перейменовано у Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат», а правонаступником перейменованого ДВО «Кривбасруда» було визначене Державне підприємств «Криворізький державний залізорудний комбінат».

Згідно п.1 наказу Міністерства промислової політики України «Про реорганізацію Криворізького державного залізорудного комбінату» від 12.07.1999 року № 248 та пунктів 1, 3 наказу Державної акціонерної компанії «Укррудпром» від 31.12.1999 року № 347 Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат» шляхом реорганізації було перетворено у Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат», яке стало правонаступником реорганізованого державного підприємства «Криворізький державний залізорудний комбінат».

З 29.07.1998 року Державне виробниче об'єднання по видобутку руд підземним способом «Кривбасруда» було перейменовано у Державне підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат», яке з 01.01.2000 року було перетворено у Дочірнє підприємство «Криворізький державний залізорудний комбінат», яке з 01.08.2001 року було знову перетворено у ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», яке з 04.04.2011 року було перейменовано на ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНОРУДНИЙ КОМБІНАТ».

Після медичного обстеження ОСОБА_3 була визнана не придатною для роботи за спеціальністю через що остання була вимушена була звільнитися з роботи. Зависновком МСЕК у 2015 році їй первинно було встановлено 10 % втрати професійної працездатності, при повторному огляді МСЕК з 01.06.2016 року також було встановлено 10% втрати професійної працездатності та зазначено про потребу забезпечення лікарськими засобами .

Вважає, що причиною професійного захворювання стала тривала робота в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Внаслідок захворювання відчуває як фізичні так і моральні страждання які полягають в наступному . Позивачка в своєму позові зазначила, що перебуває у працездатному віці однак через стан здоровя не може працювати оскільки протипоказана тяжка праця і тому вона не в змозі фізично працювати та забезпечувати родину матеріально. Також вимушена нести додаткові витрати на лікування оскільки воно є необхідним . Зазначила , що внаслідок професійного захворювання у стані її здоровя виникли незворотні зміни що свідчить про настання негативних явищ. Фізичний біль та старання відчуває та вимушена терпіти через задишку , кашель , слабкість , головний біль, запаморочення та швидку втому. Ці факти завдають позивачці моральні страждання. На підставі зазначеного просить суд стягнути з відповідача на її користь 156600 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди .

Позивачка ОСОБА_3 в судових засіданнях особисто участь не брала, надавши до позовної заяви клопотання про розгляд справи за її відсутності через стан здоровя посилаючись на позовні вимоги. В судових засіданнях представник позивачки ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ПАТ «КЗРК» ОСОБА_5 просила суд відмовити в задоволенні позову, послалась на обставини, що зазначенні в запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішення суду повинно відповідати вимогам ст. 213 та ст.215 ЦПК України, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, про що також зазначено в п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі».

Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом було роз'яснено представнику позивача право заявляти клопотання про витребування судом доказів, якщо у сторін існують складності в їх отриманні, подавати відповідні докази, заявляти клопотання про витребування документів та призначення експертиз по справі.

Представник позивача судових засіданнях відмовилися надати судові додаткові докази, просив суд розглянути справу на підставі доказів, що є в матеріалах справи.

Представник відповідача в судових засіданнях відмовився надати судові додаткові докази, просив суд розглянути справу на підставі доказів, що є в матеріалах справи.

Судом встановлено, що, ОСОБА_3 з 01.01.1990 р. по 26..06.2014 р. працювала з повним робочим днем в підземних умовах підземним машиністом підіймальної машини в ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» що підтверджується записами, що внесені до трудової книжки. 26.06.2014 року була звільнена з підприємства за власним бажанням в зв'язку з виходом на пенсію за віком за ст. 38 КЗпП України.

20.01.2015 року у Рішенням лікувальної - експертної комісії Українського науково - дослідного інституту промислової медицини (протокол№ 123) ОСОБА_3 було встановлено професійні захворювання за діагнозом:

1. Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст..( пиловий бронхіт першої ст... емфізема легень першої ст..), група А. ЛН 1 ступ.

Згідно акту, складеного 20.03.2015 року комісією в складі представників підприємства, фонду соціального страхування, лікувального закладу було проведено розслідування причини профзахворювання ОСОБА_3, що відбулося на підприємстві ПублічнЕакціонернЕтовариствО«Криворізький залізорудний комбінат».

В пункті 17 вищевказаного Акту встановлено, що причиною отримання профзахворювань являється, перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу :

*Концентрація аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 2 ступеню шкідливості ( згідно атестації робочих місць від 2010 року) .

*Аерозоль переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, концентрація в мг/мЗ: з вмістом кристалічного кремнію діоксиду (SiO2) у пилу від 10% до 70% - 4,2 при гранично допустимій до 2,0.

В Пункті 19 акту зазначено, що в звязку з припиненням роботи ОСОБА_3 на шахті «Октябрська » ПАТ «КЗРК» 26.06.2014 р., та враховуючи її роботу впродовж 31 року 2 місяців в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійного захворювання, встановити неможливо.

Висновком медико - соціально експертною комісією ОСОБА_3 первинно в 2015р. було встановлено 10% втрати професійної працездатності по ХОЗЛ. Під час переогляду 05.05.2016 року також було встановлено 10% втрати професійної працездатності та рекомендовано: забезпечення лікарськими засобами. Наступний переогляд МСЕК призначено на 01.05.2019 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року "Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року, абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Враховуючи викладене й те, що право на відшкодування моральної шкоди у звязку із професійним захворюванням позивачки повязано з виконанням трудових обовязків, яке виникло з 2015 року, тобто з моменту встановлення ОСОБА_3 стійкої втрати професійної працездатності за захворюванням хронічне обструктивне захворювання легень, питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці».

Повне відшкодування шкоди полягає у праві особи на відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, а тому фактичне позбавлення позивача права на відшкодування моральної шкоди суперечить проголошеному принципу державної політики. Адже ст..4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоровя працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Спростовуються й доводи відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки факт заподіяння такої шкоди, у звязку із професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні. Позивачка змушена проходити курс медикаментозного лікування, переносить фізичні страждання, позбавлена нормальних життєвих звязків, що вимагає додаткових зусиль для організації життя.

Відповідно до розяснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоровя потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Суд беручи до уваги значний проміжок часу роботи ОСОБА_3 на підприємстві відповідача за період з 1990 року по 2014 року в шкідливих умовах, з урахуванням загального стажу роботи, з урахуванням відсотку втрати професійної працездатності який згідно Довідки МСЕК становить 10%, щодо хронічного обструктивного захворювання легень, з урахуванням конкретних обставин по справі, суд, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, вважає необхідним стягнути моральну шкоду з відповідача на користь ОСОБА_3 в розмірі 5 000 тисяч гривень 00 копійок

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 551 гривень 20 копійок.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215, 218, 367 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоровя задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (Ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 5000 (пять тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (Ідентифікаційний код юридичної особи 00191307) на користь держави судовий збір в розмірі 551 гривня 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення усіма учасниками процесу в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Вступна та резолютивна частина рішення суду проголошена без присутності представника позивача по справі.

Повний текст судового рішення виготовлено 26 листопада 2016 року.

Суддя: Р. В. Дехта