ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
----------------------
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3087/16
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого - судді Скрипченка В.О.,
суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Сівєлькіної С.Є.,
представника позивача адвоката Цуркана С.І., представника відповідача/апелянта Панчошака О.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Національної поліції України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Центральної атестаційної комісії №7 Національної поліції України та Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Національна поліція України, про визнання незаконним та скасування рішення (висновку) Центральної атестаційної комісії №7 Національної поліції України від 02.03.2016 року та рішення (висновку) центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України від 28.04.2016 року,-
В С Т А Н О В И В:
23 червня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до центральної атестаційної комісії №7 Національної поліції України та центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Національна поліція України.
З урахуванням уточнень до позовної заяви від 26.07.2016 року (а.с. 49-53), позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення (висновок) Центральної атестаційної комісії №7 Національної поліції України, оформлене протоколом ОП №15.00004272.0028243 від 02.03.2016 року про визнання оперуповноваженого управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність; визнати незаконним та скасувати рішення (висновок) Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України від 28.04.2016 про визнання оперуповноваженого управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національно поліції України старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. При цьому, позивач посилався на те, що атестація була проведена з порушенням діючого законодавства та висновки атестаційних комісій не відповідають фактичним обставинам.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_4 був задоволений. Визнано незаконним та скасовано рішення (висновок) Центральної атестаційної комісії №7 Національної поліції України, оформлене протоколом ОП №15.00004272.0028243 від 02.03.2016 року про визнання оперуповноваженого управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Визнано незаконним та скасовано рішення (висновок) Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України від 28.04.2016 про визнання оперуповноваженого управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національно поліції України старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням Національна поліція України подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 в повному обсязі.
Позивач надіслав до апеляційного суду заперечення, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача адвоката Цуркана С.І., представника відповідача/апелянта Панчошака О.Д., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 з 27 липня 2010 року до 06 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджено витягом з послужного списку особової справи позивача (Т. 1 а.с. 125).
З 07.11.2015 року на підставі заяви позивача, відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» призначено з присвоєнням спеціального звання поліції в порядку переатестування та установлення посадового окладу згідно зі штатним розписом по управлінню захисту економіки в Одеській області ОСОБА_4, присвоївши йому спеціальне звання старший лейтенант поліції, що підтверджено витягом з наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №174 о/с від 11.11.2015 року (Т. 1 а.с. 119).
Наказом Голови Національної поліції України від 20.11.2015 року №210 о/с з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, відповідно до ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року №1465 було призначено проведення атестації поліцейських апарату Національної поліції України та підпорядкованих структурних підрозділів (Т. 1 а.с. 110).
Положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та в розділі ІV та V Інструкції №1465 визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування та тестування.
Відповідно до п. 4.2 Наказу Національно поліції України від 20.10.2015 р. №210 о/с, прийнятого, як в ньому зазначено, на виконання Інструкції №1465, наказано департаменту комунікації (Трало Я.В.) розмістити на офіційному веб-сайті МВС (Національної поліції, Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Національної поліції у м. Києві) доведення до поліцейських інформації про час та місце проведення атестування; п. 3 Керівникам структурних підрозділів апарату НПУ, міжрегіональних територіальних органів (ДВБ, ДПН, ДЗЕ, ДК), Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», Головного управління Національної поліції в Київській області (Троян В.А.), Головного управління Національної поліції у м. Києві (Терещук О.Д.) наказано скласти списки поліцейський апарату Національної поліції міжрегіональних територіальних органів (ДВБ, ДПН, ДЗЕ, ДК), Державної установи «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Національної поліції у м. Києві, які підлягають атестуванню (Т. 1 а.с. 110).
При цьому, позивач на аркуші 6 позовної заяви в редакції від 26.07.2016 року наголошує на тому, що не надавав згоди на проходження атестації, і на те, що проходив її примусово.
23 листопада 2015 року в Національній поліції України видано наказ №102 «Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України». Зазначеним наказом Національної поліції України наказано керівникам структурних підрозділів Національної поліції України: забезпечити реєстрацію всіх без винятку осіб, які виявили бажання пройти атестування у єдиній централізованій відомчій телекомунікаційній мережі (ЄЦВТМ) за адресою: http://10.0.1.105/attestat/form.php у період з 24 до 26 листопада 2015 року; проінформувати особовий склад про те, що особи, які не зареєстровані у ЄЦВТМ, не будуть допущені до участі в атестуванні та не зможуть продовжити службу в поліції (Т. 1 а.с. 123).
Старший лейтенант поліції ОСОБА_4 був включений до списку особового складу управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України станом на 23.11.2015 року, які підлягають атестуванню відповідно до наказу МВС України від 17.11.2015 року №1465, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 року за №1445/27890, що підтверджується копією відповідного витягу (Т. 1 а.с. 129).
18 лютого 2016 року, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри та керуючись ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» та вимогам Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС від 17.11.2015 року №1465 (зі змінами), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 листопада 2015 року за №1445/27890, Національною поліцією України прийнято Наказ №147, п. 1 якого передбачено створення в Національній поліції України центральної атестаційної комісії №7. (Т. 1 а.с. 122).
Пунктом 4 Наказу Національної поліції України №147 від 18.02.2016 року затверджено персональний склад центральної атестаційної комісії №7 Національної поліції України в такому складі: голова комісії - полковник поліції Вакуленко Олександр Федорович, заступник Голови - начальник Головного слідчого управління; секретар - лейтенант поліції Лишневська Катерина Сергіївна, інспектор роти 10 батальйону 4 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції; члени комісії: полковник поліції Кобець Сергій Васильович, заступник начальника управління Департаменту кадрового забезпечення; старший лейтенант поліції Рандюк Ігор Вікторович, головний оперуповноважений-інспектор Департаменту карного розшуку; Леухіна Анастасія Геннадіївна, представник громадської організації «Експертна рада при МВС» (за згодою); Пушак Олег Васильович, представник громадської організації «ВО Автомайдан» (за згодою); Серафимович Ігор Едуардович, представник громадської організації «Народний тил» (за згодою).
22 лютого 2016 року щодо позивача - старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 складено атестаційний лист (Т. 1 а.с. 15, 54-55, 118).
В атестаційному листі від 22.02.2016 року, зокрема, зазначено, що ОСОБА_4 за період служби в органах внутрішніх справі і в займаній посаді зарекомендував себе як грамотний фахівець, ініціативний і принциповий співробітник. До виконання службових обов'язків ставиться чесно і сумлінно. Має добру спеціальну підготовку та досвід практичної роботи, володіє почуттям особистої відповідальності за доручену справу. Здатний швидко аналізувати оперативну обстановку на території області та приймати правильні рішення щодо її стабілізації. Відзначається високою працездатністю, готовністю працювати в складних умовах. Самокритичний, визнає власні упущення. Чинне законодавство та нормативно-правові акти, що регламентують діяльність органів внутрішніх справ, Національної поліції України знає та вміло використовує їх в своїй повсякденній роботі. З часу призначення на посаду в листопаді 2015 року ОСОБА_4 виконав 14 доручень слідчих, особисто викрив 3 факти реалізації фальсифікованої продукції інформацію, по яким надано територіальним відділам Національної поліції. За матеріалами, які перебували на супроводженні ОСОБА_4, підозру в скоєнні кримінальних правопорушень оголошено 3 особам. Закінчено досудове розслідування та направлено до суду з обвинувальним актом 1 кримінальне провадження. За результатом судового розгляду по вищевказаному кримінальному провадженню до кримінальної відповідальності притягнуто 1 особу.
Атестаційний лист підписаний В.о. начальника відділу управління захисту економіки в Одеській області ДЗЕ Національної поліції України підполковником поліції Браткевичем П.О.
У розділі ІІІ атестаційного листа «Результати тестування» зазначено «тестування загальних навичок 37/60, професійне тестування 26/60».
Членами центральної атестаційної комісії №7 проведена атестація позивача, за результатами якої прийняте рішення, яке міститься в протоколі ОП №15.00004272.0028243 від 02.03.2016 року, в якому зазначено в розділі ІV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність» (Т. 1 а.с. 117).
Не погоджуючись з висновком, який викладений в протоколі ОП №15.00004272.0028243 від 02.03.2016 року, позивач оскаржив його, звернувшись з відповідною скаргою від 11.03.2016 року до Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України (Т. 1 а.с. 16-17, 56-62).
Вищевказана апеляційна скарга ОСОБА_4 на рішення центральної атестаційної комісії НПУ від 02.03.2016 року зареєстрована за вх. №82/5 та подана представнику центральної апеляційної комісії НПУ за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 44, про що йдеться у відповіді на адвокатський запит від 21.06.2016 року №Бз/15-А, яка надана полковником поліції Семенцовим О.Ю. (Т. 1 а.с. 126).
11 березня 2016 року на виконання вимог п. 5 Розділу VI Інструкції №1465 від 17.11.2015 року ОСОБА_4 подав до Начальника Департаменту захисту економіки Національної поліції України полковника поліції Купранця І.М. рапорт (Т. 1 а.с. 121).
Задовольняючи адміністративний позов ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується апеляційний суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про Національну поліцію» призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.
Згідно з ч. 2 ст. 58 Закону України «Про Національну поліцію» строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.
Враховуючи це, оскільки в наказі про призначення позивача на посаду поліцейського від 11.11.2015 року №174 о/с було відсутнє посилання на підстави, визначені ч. 2 ст. 58 Закону України «Про Національну поліцію», суд першої інстанції вірно зазначив про те, що позивач вважається таким, що був прийнятий на службу до Національної поліції України безстроково із забезпеченням відповідних гарантій поліцейського.
До того ж, пунктами 9-12 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» не було передбачено проведення атестації усіх без будь-яких виключень працівників поліції, які перейшли на службу за переводом з лав міліції, як передумову їх прийняття на службу в Національну поліцію чи зайняття ними конкретних посад.
Крім того, частиною 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» взагалі не передбачено проходження поліцейськими так званих планових атестацій, для підтвердження ними відповідності займаним посадам.
Згідно з ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.
З атестаційного листа ОСОБА_4 вбачається, що в ньому відсутні будь-які посилання на підстави проведення атестації, що передбачені ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію». При цьому, в атестаційному листі вказано, що позивач проходить службу в органах поліції з 07.11.2015 року та атестується вперше.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що індивідуальних підстав, визначених у ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», для призначення атестації позивача станом на 22.02.2016 року не було.
Щодо проведення атестації позивача протягом першого року проходження служби після призначення на посаду суд першої інстанції правильно послався на постанову Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а-12, у якій встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням) урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію», Законом України від 2 грудня 1990 року №509-XII «Про державну податкову службу», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15.
Тобто, оскільки положеннями спеціального законодавства з питань проходження служби в поліції, а саме Законом України «Про Національну поліцію», не врегульоване питання визначення кола осіб, які не підлягають атестації, суд першої інстанції, з урахуванням наведених рішень Верховного Суду України, правильно застосував до спірних правовідносин окремі положення Закону України «Про професійний розвиток працівників».
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» атестації не підлягають: працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року; вагітні жінки; особи, які здійснюють догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом, інвалідом дитинства; одинокі матері або одинокі батьки, які мають дітей віком до чотирнадцяти років; неповнолітні; особи, які працюють за сумісництвом. Законом чи колективним договором можуть установлюватися інші категорії працівників, які не підлягають атестації.
Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що, оскільки позивача було призначено на займану посаду наказом Національної поліції України від 11.11.2015 року №147 о/с з 07.11.2015 року вперше, тому він не міг бути призначений для проходження атестації за цією посадою до 07.11.2016 року.
Відповідно до п. 1 наказу Національної поліції України від 23.11.2015 року №102 «Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України» було передбачено забезпечення реєстрації всіх без винятку осіб, які виявили бажання пройти атестування у єдиній централізованій відомчий телекомунікаційній мережі (ЄЦВТМ) та поінформувати особовий склад про те, що особи, які не зареєстровані у ЄЦВТМ, не будуть допущені до участі в атестуванні та не зможуть продовжити службу в поліції.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України, ст. 17 та ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Аналогічний обов'язок Національної поліції України та її посадових й службових осіб щодо застосування положень Конвенції у своїй діяльності встановлений положеннями ч. 2 ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію».
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини орган влади, який не є судом держави, для виконання ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, може розглядатись як «суд» у змістовному значені цього терміну (рішення у справі Срамек проти Австрії (Sramek v. Austria), п. 36).
Отже, «суд» може являти собою орган, заснований з метою вирішення обмеженої кількості питань, за умови, що він завжди забезпечує відповідні гарантії (рішення у справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства (Lithgow and Others v. United Kingdom), п. 201).
У пункті 108 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року суд розглядаючи цю справу зазначає, що ВРЮ та парламент виконували функцію розгляду справи щодо заявника та винесення обов'язкового рішення. Отже, суд повинен розглянути, чи були дотримані принципи незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи заявника та винесення обов'язкового для виконання рішення.
Тобто, з урахуванням зазначеного, ЄСПЛ визначає термін «суд» не тільки суди загальної юрисдикції, але й інші органи влади, які розглядають справи осіб, а тому повинні дотримуватись принципу незалежного та безстороннього суду на стадії розгляду справи заявника та винесення обов'язкового для виконання рішення.
Центральна атестаційна комісія №7 Національної поліції України створена відповідно до положень п. 2 Розділу ІІ Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом НП України від 18.02.2016 року №147 з метою вирішення конкретних питань.
Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що центральна атестаційна комісія №7 Національної поліції України має всі необхідні ознаки «суду» у розумінні ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини її основоположних свобод 1950 року.
В пункті 150 вищевказаного Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, суд зазначає, що згідно з практикою Суду, метою терміну «встановлений законом» у статті 6 Конвенції є гарантування того, «що функціонування судової системи у демократичному суспільстві не залежить від виконавчої влади, а регулюється законом, прийнятим парламентом». У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути залишена на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не матимуть певної свободи тлумачення відповідного національного законодавства (рішення від 21 червня 2011 року у справі «Фруні проти Словаччини» (Frunі v. Slovакіа), заява №8014/07, п. 134).
Пунктом 151 зазначеного Рішення ЄСПЛ констатовано, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на склад колегії у кожній справі (ухвала щодо прийнятності від 4 травня 2000 року у справі «Бускаріні проти Сан-Маріно» (Вuscarini v. San Marino), заява №31657/96, та Посохов проти Росії (Роsоkhov v. Russia), заява №63486/00, п. 39, ЕСНR 2003- IV).
Таким чином, ЄСПЛ наголошує на тому, що дотримання прав особи, визначені ч. 1 ст. 6 Конвенції щодо розгляду її справи встановленим законом судом, буде забезпечено лише тоді, коли її справу буде розглядати суд, який створений як орган та за персональним складом призначений у відповідності до вимог діючого законодавства.
Відповідно до пп. 2 п. 2 Розділу ІІ вищезазначеної Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом НП України від 18.02.2016 року №147 у Національній поліції України створюються атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України.
Згідно з абз. 2 п. 4 Розділу ІІ Інструкції кандидати з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації включаються до складу атестаційних комісій за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції, та за наявності їхньої згоди.
Оскільки положеннями Закону України «Про Національну поліцію» не врегульоване питання визначення складу атестаційних комісій, то з урахуванням наведених рішень Верховного Суду України слід застосувати до спірних правовідносин окремі положення Закону України «Про професійний розвиток працівників».
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про професійний розвиток працівників» атестаційна комісія формується з висококваліфікованих фахівців та представника виборного органу первинної профспілкової організації.
При цьому, як вже було встановлено судом, до складу Центральної атестаційної комісії №7 Національної поліції України, в порушення зазначеної норми закону, не був включений представник профспілкової організації для забезпечення захисту прав поліцейських. Окрім цього, до складу вказаної комісії не було включено представника Департаменту захисту економіки.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що персональний склад Центральної атестаційної комісії №7 Національної поліції України було сформовано всупереч вимогам законодавства, яке регламентує порядок її створення та формування персонального складу.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що при розгляді справи позивача під час проведення його атестації 02.03.2016 р. відбулось порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині незабезпечення розгляду його справи судом, встановленим законом.
Також, в світі вищевказаного Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Заява №21722/11), судом першої інстанції вірно зазначено про те, що під час розгляду справи ОСОБА_4 Центральною атестаційною комісією №7 Національної поліції України не був дотриманий принцип безсторонності суду, оскільки позивача було позбавлено права заявляти відводи членам комісії.
Це право особи, яка проходить атестацію в органах Національної поліції України, також передбачено п. 4 Розділу ІІІ Інструкції та повинно реалізовуватись шляхом відведення члена атестаційної комісії, якщо є інформація про конфлікт інтересів або обставин, що викликають сумнів у його безсторонності. Якщо такі обставин існують, член атестаційної комісії повинен заявити самовідвід. Із тих саме підстав відвід члену комісії можуть заявити особи, щодо яких атестаційна комісія може прийняти рішення.
Для забезпечення реалізації права на відвід особі, яка проходить атестацію повинно бути відомо, який саме склад комісії розглядає його справу.
Однак, ОСОБА_4 при проведенні атестування не було ознайомлено зі складом комісії, що не давало можливості позивачу скористатись своїм правом на відвід голові, секретарю чи членам атестаційної комісії.
Відповідно до абз. 2 п. 4 Розділу ІІІ Інструкції відвід має бути вмотивованим і поданий до початку розгляду питання у формі письмової заяви на ім'я голови атестаційної комісії.
Таким чином, можна дійти висновку, що поліцейський для можливості реалізації свого законного права на відвід голові, секретарю чи членам атестаційної комісії повинен бути ознайомлений зі складом атестаційної комісії до дня початку проведення атестації. Однак, відповідачами та апелянтом не доведено, що така можливість заявити відвід була забезпечена належним чином.
Так, на офіційному сайті Національної поліції України 18.02.2016 року була розміщена інформація про те, що з 18.02.2016 року починаються проводитись засідання Центральної атестаційної комісії №7.
Інформація про склад створених атестаційних комісій оприлюднена та доведена до складу поліцейських, які повинні були проходити атестацію, не було.
Крім того, в протоколі засідання Центральної атестаційної комісії №7 Національної поліції України ОП № 15.00004272.0028243 від 02.03.2016 року відсутнє посилання на те, що позивачу був доведений склад атестаційної комісії, проінформовано про наявність у нього права для відводу голові, секретарю та членам комісії з підстав, визначених п. 4 Розділу ІІІ Інструкції та наданий достатній час для реалізації такого права.
При цьому, у відповідь на адвокатський запит №Бз-35/А від 21.06.216 року полковник поліції Кобець С.В., який був членом Центральної атестаційної комісії №7 Національної поліції України зазначив, що у зв'язку із відсутністю на засіданні голови атестаційної комісії №7, його обов'язки виконувала Леухіна Атастасія Геннадіївна - член комісії, яка була обрана більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії (Т. 1 а.с. 120). Однак, полковником поліції Кобець С.В. не вказано як саме рішення про заміну голови комісії №7 було задокументовано.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд 1-ї інстанції обґрунтовано встановив, що Центральна атестаційна комісія №7 Національної поліції України в Одеській області не забезпечила реалізацію права ОСОБА_4 на відвід голові, секретарю чи членам комісії.
В пункті 120 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Заява №21722/11), суд зазначив, що у той час процедури відводу членів ВРЮ не існувало, оскільки така процедура Законом України «Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України» 2004 року не передбачалася. Це вказує на відсутність належних гарантій для забезпечення відповідності провадження критерію обєктивної безсторонності (див., mutatis mutandis, рішення у справі Мікаллеф проти Мальти (МісаІІеf v.Маltа) [ВП], заява № 17056/06, п.п. 99 та 100, ЕСНК 2009).
Тобто, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні констатує, що відсутність права на відвід суду, а саме не забезпечення такого права державою або самим судом вказує на відсутність належних гарантій для забезпечення відповідності провадження критерію об'єктивної безсторонності.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного рішення, що під час розгляду справи позивача Центральною атестаційною комісією №7 Національної поліції України не був дотриманий принцип об'єктивної безсторонності суду, що згідно з п. 120 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (Заява №21722/11), яке набрало статусу остаточного 27.05.2013 року, є безумовним порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині незабезпечення розгляду його справи безстороннім судом.
Згідно з пунктом 11 розділу IV зазначеної Інструкції №1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.
Пунктами 3 та 4 розділу IV Інструкції №1465 передбачено, що атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники. Безпосередній керівник складає атестаційний лист на підлеглого за умови спільної служби в одному підрозділі з ним не менше 3 місяців. Якщо на час складання атестаційного листа керівник не має тримісячного строку спільної служби з поліцейським, який атестується, то такий лист складається заступником керівника або прямим керівником, який має строк спільної служби понад 3 місяці.
Відповідно до п.п. 7-9 Розділу ІV Інструкції №1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції. В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації. Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.
Так, як вже зазначалося вище, у атестаційному листі вказано, що ОСОБА_4 за період служби в органах внутрішніх справ і в займаній посаді зарекомендував себе як грамотний фахівець, ініціативний і принциповий співробітник. Також, в атестаційному листі наведені дані його ефективної роботи. Висновок прямого керівника - Начальника управління захисту економіки в Одеській області ДЗЕ Національної поліції України О.Ю. Семенцова: «Займаній посаді відповідає».
Крім того, згідно з п. 10 Розділу ІV Інструкції №1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування. За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.
Так, відповідно до атестаційного листа позивача він за результатами тестування отримав 26 балів за тестом на знання законодавчої бази (професійний тест); 37 бал за тестом на загальні здібності та навички, загалом 63 балів.
Згідно з протоколом ОП №15.00004272.0028243 від 02.03.2016 року Центральної атестаційної комісії №7 Національної поліції України членами комісії під час проведення атестації позивача було досліджено декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел.
В протоколі ОП №15.00004272.0028243від 02.03.2016 року вказано, що членами Центральної атестаційної комісії №7 Національної поліції України особі, яка проходить атестування, були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше; за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення Головою Центральної атестаційної комісії №7 Національної поліції України поставлено на голосування рішення, а саме: 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. За результатами голосування за - 6, проти - 0.
Згідно з п. 15 Розділу ІV Інструкції №1465 атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465 визначено, що атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).
Таким чином, з урахуванням зазначеного, приймаючи рішення стосовно атестованого працівника поліції, атестаційна комісія повинна прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням усіх критеріїв, визначених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465.
Відповідно до пунктів 20-23 Розділу ІV Інструкції усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення. У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу. Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.
Згідно з п. 24 Розділу ІV Інструкції за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського та звільнення з посади або зі служби в поліції.
Протоколом є документ, який містить запис усього, про що йшлося на засіданні. Враховуючи відсутність запису технічними засобами засідання, а також тієї обставини, що відповідно до п. 17 Інструкції атестаційна комісія проводить розгляд матеріалів за відсутності особи, щодо якої приймається рішення та голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої приймається рішення, то суд першої інстанції вірно зауважив, що протокол повинен відображати підстави прийнятого рішення «займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність» з зазначенням яким саме критеріям, встановленим законодавством, не відповідає поліцейський, який проходив атестацію.
Однак, з протоколу засідання Центральної атестаційної комісії №7 Національної поліції України щодо атестації позивача вбаається, що в ньому відсутні правові обґрунтування та мотиви прийнятого рішення, не відображений перелік питань, які були поставлені позивачу під час проведення співбесіди та на які питання позивач не надав чи уникав відповіді.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У п. 58 рішення від 10.02.2010 року у справі «Серявін та інші проти України», (заява №4909/14) Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відсутність в протоколі вказаних обставин з урахуванням складу Центральної атестаційної комісії №7 Національної поліції України при наявності атестаційного листа, в якому позивач характеризується виключно з позитивної сторони, у тому числі щодо виконання службових обов'язків, свідчить про необґрунтованість та не відповідність прийнятого рішення атестаційному листу та наданим комісії матеріалам, зміст яких в протоколах не спростований.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, оскільки відповідачем Центральною атестаційною комісією №7 Національної поліції України при розгляді справи позивача 02.03.2016 року (під час проходження атестації) були вчиненні протиправні дії, які полягали у незабезпеченні дотримання цим органом прав та свобод, гарантованих ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини її основоположних свобод 1950 року, рішення цього органу (висновок), прийняте за наслідком таких протиправних дій, є таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 3 та ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію», а тому наявні підстави для його скасування.
Статтею 61 Закону України «Про Національну поліцію» визначені обмеження, пов'язані зі службою в поліції. Не може бути поліцейським: 1) особа, визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою; 2) особа, засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята у визначеному законом порядку; 3) особа, яка має непогашену або не зняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої; 4) особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав; 5) особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією; 6) особа, яка відмовляється від процедури спеціальної перевірки під час прийняття на службу в поліції або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо для виконання нею службових обов'язків потрібен такий допуск; 7) особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; 8) особа, яка втратила громадянство України та/або має громадянство (підданство) іноземної держави, або особа без громадянства; 9) особа, яка надала завідомо неправдиву інформацію під час прийняття на службу в поліції.
Матеріали атестування не містять даних, наявність яких виключає можливість проходження позивачем служби в поліції.
Крім того, пунктом 15 розділу ІУ Інструкції передбачено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків:1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
Отже, суд першої інстанції правильно підкреслив, що наслідком невідповідності займаній посаді за результатами тестування є, у тому числі, переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність. Отже, дійшовши висновку про невідповідність позивача займаній посаді атестаційна комісія не обґрунтувала необхідність звільнення його зі служби в поліції при наявності позитивної характеристики безпосереднього та прямого керівників, проходження тестування, не розглянувши при цьому можливості переведення на нижчу посаду за наявності обґрунтованих підстав.
Підсумовуючи усе викладене суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що призначення та проведення атестації позивача відбулось із порушеннями норм діючого законодавства, у зв'язку з чим рішення (висновок) року Центральної атестаційної комісії №7 Національної поліції України, що міститься в протоколі засідання комісії ОП №15.00004272.0028243 від 02.03.2016 року, підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1 Інструкції про організацію проведення атестування поліцейських №1445/27890 у Національній поліції України створюються такі апеляційні атестаційні комісії: 1) центральні апеляційні атестаційні комісії. 4) апеляційні атестаційні комісії південного регіону. До повноважень апеляційних атестаційних комісій південного регіону входить розгляд скарг поліцейських на висновки атестаційних комісій, які були створені в головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, Одеській, Херсонській, Миколаївській, Кіровоградській областях.
Наказом Національної поліції України №191 від 21.12.2015 року «Про затвердження персонального складу апеляційних атестаційних комісій Національної поліції України», з метою забезпечення поліцейський прав на оскарження висновків атестаційної комісії, а також повного, всебічного та об'єктивного їх розгляду, на підставі положень ст. 57 Закону України «Про національну поліцію України», Інструкції про порядок проведення атестування поліцейський, затвердженої наказом МВС від 17.11.2015 року №1465, затверджено персональний склад, зокрема, центральної апеляційної комісії №1 (Т. а.с. 128).
Як вже встановлено судом першої інстанції, позивач оскаржив рішення атестаційної комісії подавши апеляційну скарг до Апеляційної атестаційної комісії Південного регіону.
Пунктом 5 Інструкції про організацію проведення атестування поліцейських №1445/27890 визначено, що поліцейський, щодо якого центральною атестаційною комісією чи атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений підпунктом 3 або 4 пункту 15 розділу IV цієї Інструкції, за умови набрання ним загалом за професійний тест та тест на загальні здібності та навички 60 балів і більше має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції результатів атестування подати скаргу на висновок відповідної атестаційної комісії. Скарга подається безпосередньо до апеляційної атестаційної комісії відповідно до компетенції, яка визначена пунктом 1 цього розділу, чи шляхом надсилання на адресу відповідної апеляційної атестаційної комісії рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою). Одночасно з подачею скарги поліцейський зобов'язаний повідомити про її подання керівника відповідного органу поліції.
Відповідно до п. 12 та п. 13 Розділу VI Інструкції про організацію проведення атестування поліцейських №1445/27890 апеляційна атестаційна комісія на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, шляхом відкритого голосування приймає рішення про відхилення скарги поліцейського або скасовує висновок відповідної атестаційної комісії та приймає новий висновок. Рішення апеляційної атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів апеляційної атестаційної комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови апеляційної атестаційної комісії. Рішення апеляційної атестаційної комісії оформляються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, мотиви прийнятого рішення. Протокол підписує головуючий і члени комісії, які брали участь у прийнятті рішення.
Пуками 12, 13, 14 та 15 Розділу VI Інструкції про організацію проведення атестування поліцейських №1445/27890 визначено, що апеляційна атестаційна комісія на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, шляхом відкритого голосування приймає рішення про відхилення скарги поліцейського або скасовує висновок відповідної атестаційної комісії та приймає новий висновок. Рішення апеляційної атестаційної комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів апеляційної атестаційної комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови апеляційної атестаційної комісії. Рішення апеляційної атестаційної комісії оформляються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, мотиви прийнятого рішення. Протокол підписує головуючий і члени комісії, які брали участь у прийнятті рішення. Висновки апеляційної атестаційної комісії заносяться до атестаційного листа, який підписують голова та секретар комісії, та протягом 5 робочих днів надсилаються для обов'язкового негайного виконання керівнику, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції. Скаржник ознайомлюється з висновком апеляційної атестаційної комісії, зазначає дату та підпис. Якщо протягом 5 робочих днів скаржник не ознайомився без поважних причин, що підтверджуються документально, з висновком апеляційної атестаційної комісії, його результати оприлюднюються на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України або відповідного органу поліції.
З наявної в матеріалах справи роздруківки з офіційного веб-сайту Національної поліції України, вбачається, що за результатами атестування поліцейських №з/п « 112», ПІБ «24.05.2016 ОСОБА_4», Результат атестування «Займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність. Скаргу відхилено» (Т. 1 а.с. 18).
З копії атестаційного листа судом першої інстанції встановлено, що за результатом розгляду скарги ОСОБА_4 на рішення центральної атестаційної комісії №7 Національної поліції України Центральною апеляційною атестаційною комісією прийнято рішення (висновок) від 28.04.2016, яким оперуповноваженого управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національно поліції України старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 визнано таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, а скаргу - відхилено (Т. 1 а.с. 54).
Враховуючи те, що, як вже зазначалося вище, висновок Центральної атестаційної комісії, який оформлено протоколом ОП №15.00004272.0028243 від 02.03.2016 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність рішення (висновку) Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України від 28.04.2016 про визнання оперуповноваженого управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національно поліції України старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4, таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
При цьому, колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме на те, що суд при прийнятті рішення досліджував не достовірні документи, оскільки, в судовому засіданні апеляційного суду представником позивача були надані оригінали супровідних листів з Національної поліції України до відповідей на адвокатські запити, з яких вбачається походження документів, досліджених судом. Крім того, апелянтом не конкретизовано, які саме документи він вважає недостовірними. Разом з тим, слід наголосити й на тому, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України порушення норм процесуального права може слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції лише у разі, якщо призвело до неправильного вирішення справи.
Також, колегія суддів відхиляє посилання апеляційної скарги на наявність підстав для залишення позову ОСОБА_4 без розгляду в зв'язку з пропуском строків звернення до суду, передбачених ст. 99 КАС України, оскільки Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №9-зп у справі за конституційним зверненням громадян жителів міста Жовті Води щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України вирішено, що: 1. Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. 2. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене. Аналогічного висновку дійшов ВАС України у ухвалі від 19 травня 2016 року по справі К/800/4680/16.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував. Натомість позивач довів протиправність прийнятих відповідачами рішень.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_4.
Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.
Відтак, апеляційна скарга Національної поліції України задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Національної поліції України залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.
Головуючий В.О.Скрипченко
Суддя О.С.Золотніков
Суддя Ю.В.Осіпов
Судове рішення № 62983257, Одеський апеляційний адміністративний суд було прийнято 23.11.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 815/3087/16. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: