Ухвала суду № 62983118, 24.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

У Х В А Л А

24 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 490/2332/16-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Гуденко О.А. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Єщенка О.В., Домусчі С.Д.

за участю секретаря - Богданової С.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2016 про відмову у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про скасування постанови державного виконавця,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та просив: скасувати постанову державного виконавця Шевченка А.Ф. від 19 червня 2015 про стягнення виконавчого збору; скасувати постанову державного виконавця Шевченка А.Ф. від 19 червня 2015 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

За наслідками розгляду позову суддею Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2016 постановлено ухвалу про відмову ОСОБА_1 у відкриті провадження у справі з тих підстав, що законом установлений інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, у цьому випадку, у порядку Цивільного процесуального кодексу України, що виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на допущені судом порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до того ж суду.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач послалась на п.7, ч.2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 18 КАС України, де передбачено, що на справи стосовно оскарження постанов державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, поширюється юрисдикція адміністративних судів.

В судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи були сповіщені в установленому Законом порядку. Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України суд апеляційної інстанції визнає можливим розглянути справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі. При цьому, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України: «До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження».

З матеріалів справи убачається, що на виконанні державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження за виконавчим листом, виданим Центральним районним судом м. Миколаєва про виконання рішення від 29 серпня 2012 по цивільній справі №2-4293/2011, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу. Після оскарження рішення суду до Вищого суду, судове рішення, передане до виконання , було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

19 серпня 2014 Центральним районним судом м. Миколаєва провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу закрито. Рішення суду набрало законної сили.

В період виконання судового рішення державним виконавцем 19 червня 2015 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій та постанову про стягнення виконавчого збору.

Не погоджуючись з прийнятими державним виконавцем Шевченко А.Ф. процесуальними рішеннями ОСОБА_1 звернулася до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом про скасування прийнятих державним виконавцем рішень.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом позову є правомірність прийняття посадовою особою державної виконавчої служби рішень за якими на позивача покладено витрати на проведення виконавчих дій та витрати пов'язані зі сплатою виконавчого збору.

Згідно до розділу XIV1 Господарського процесуального кодексу України та глави 2 розділу VIII Цивільного процесуального кодексу України розгляд заяв про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та видачу такого виконавчого документа здійснюють господарські суди та суди з розгляду цивільних справ.

У зв'язку з цим до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання таких виконавчих документів за позовами учасників виконавчого провадження (крім сторін та їхніх представників) чи осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій.

Постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Тому, суд апеляційної інстанції вважає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Також до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Зважаючи на все вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що приймаючи рішення від 18 березня 2016 про відмову у відкритті провадження Центральній районний суд м. Миколаєва не вірно застосував ст. ст. 17, 109, 181 КАС України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 199 КАС України: «За наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду».

Виходячи з цього Одеський апеляційний адміністративний суд скасовує ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2016 про відмову у відкритті провадження та направляє справу для продовження розгляду до того ж суду.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 199, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 березня 2016 про відмову у відкритті провадження - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про скасування постанови державного виконавця - направити до Центрального районного суду м. Миколаєва для продовження розгляду тим же суддею.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач:

Судді: