Ухвала суду № 62980083, 22.11.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/258/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богоніс М.Б.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

22 листопада 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Граб Л.С. Білої Л.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про стягнення невиплаченої вихідної допомоги,

В С Т А Н О В И В :

в березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про стягнення невиплаченої вихідної допомоги.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року адміністративний позов залишено без руху.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Сторони в судове засідання не з'явились. Про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 12, частиною 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Судом апеляційної інстанції зазначається, що ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху.

У зв'язку з невиконанням апелянтом вимог вказаної ухвали апеляційну скаргу відповідно до ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року було повернуто позивачу.

04.07.2016 року не погоджуючись з даною ухвалою ОСОБА_2 оскаржив її до касаційної інстанції.

18 жовтня 2016 року Вищим адміністративним судом України було прийнято ухвалу якою касаційну скаргу позивача задоволено, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, з тих підстав, що вихідна допомога за своєю суттю є заохочувальною, стимулюючою виплатою і одним із видів доходу (заробітку) суддів, які здійснюють свою діяльність на професійній основі і не можуть виконувати іншої оплачуваної роботи, а тому охоплюється поняттям «заробітна плата» у розумінні пункту 1 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду, виходячи з наступного.

Залишаючи адміністративний позов без руху суд першої інстанції виходив з того, що вихідна допомога при звільненні судді у відставку, про стягнення якої просив позивач, не входить до структури заробітної плати судді (суддівської винагороди), а тому п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не може застосовуватись до спірних правовідносин, як про це зазначає позивач у своїй позовній заяві.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції, з врахуванням рішення Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2016 року по даній адміністративній справі зазначає, що пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI, в редакції, чинній в період подачі апеляційної скарги, залишення її без руху ) визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

При цьому, суд звертає увагу на те, що поняття «заробітна плата», вжите у названій правовій нормі Закону № 3674-VI у широкому значенні і охоплює усі види виплат (доходу), в тому числі основні, додаткові, компенсаційні, гарантійні, стимулюючі та інші, які одержують усі зайняті особи як винагороду, обчислену, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (незалежно від форми власності установи, підприємства, організації, їх прибутковості і джерел фінансування) виплачує працівникові за виконану ним роботу, як за трудовим договором (контрактом) так і особам, які перебувають на публічній службі, в тому числі здійснюють професійну діяльність суддів.

Статтею 52 Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.

Водночас, частиною 2 статті 54 вищевказаного Закону встановлено, що суддя не має права поєднувати свою діяльність із підприємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової і творчої діяльності), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Окрім цього, згідно з частиною 1 статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантується Конституцією і законами України. Відповідно до Конституції України діяльність суддів гарантується, зокрема, особливим порядком їх обрання або призначення, звільнення з посади; обмеженням прав суддів на виконання іншої оплачуваної роботи, крім викладацької, наукової та творчої; фінансуванням функціонування судів та діяльності суддів виключно за рахунок коштів Державного бюджету України (стаття 126, частина 2 статті 127, стаття 128, стаття 130 Основного Закону України).

Також, у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір. Кошти, які отримують судді як вихідну допомогу, є одним із видів їхнього доходу, а тому законодавець може розглядати їх як об'єкт оподаткування, що узгоджується з вимогами частини першої статті 67 Основного Закону України.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору оскільки, вихідна допомога за своєю суттю є заохочувальною, стимулюючою виплатою і одним із видів доходу (заробітку) суддів, які здійснюють свою діяльність на професійній основі і не можуть виконувати іншої оплачуваної роботи, а тому охоплюється поняттям «заробітна плата» у розумінні пункту 1 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки предметом вказаного адміністративного позову є стягнення вихідної допомоги судді, тому на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI позивач підлягає звільненю від сплати судового збору.

Згідно із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Згідно зі ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалу суду першої інстанції належить скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області про стягнення невиплаченої вихідної допомоги скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Ухвала суду складена в повному обсязі протягом трьох днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Граб Л.С. Біла Л.М.