Постанова № 62980076, 23.11.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 725/2978/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Стоцька Л.А.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

23 листопада 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Чернівці департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом щодо скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС 2 № 641454 від 22.06.2016 року, винесеної інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинені адміністративні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення в розмірі 425 грн. та закриття провадження у даній справі про адміністративне правопорушення.

Постановою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову серії ПС2 №641454 від 22.06.2016 року по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст.121 ч.5, ст.126 ч.1 КУпАП скасовано. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивач скористався наданим йому правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу за допомогою засобів поштового зв'язку, заявивши водночас клопотання про розгляд даної справи за його відсутності.

Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що засвідчується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду даної справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Згідно частини 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 22.06.2016 року відносно ОСОБА_2 інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС 2 № 641454.

Як вбачається із змісту вказаної постанови, позивач 22.06.2016 року о 05 год. 45 хв., керуючи транспортним засобом, не був пристебнутий ременем пасивної безпеки, чим порушив п.2.3.в Правил дорожнього руху України та при перевірці документів не надав працівнику поліції поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чим вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.126 та ч.5 ст.121 КУпАП (а.с.17). Вказані обставини стали підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень (а.с.17).

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності своїх дій та рішень, в той час, як позивач свої доводи належним чином довів і обґрунтував.

Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України «Про екстрену медичну допомогу», надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Частиною 5 статті 121 КУпАП передбачено, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як видно з п.2.3в Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям-інвалідам, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Положеннями ст.36 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень у разі вчинення однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Як вбачається з оскаржуваної в межах даної справи постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №641454 від 22 червня 2016 року інспектором роти №2 батальйону УПП в м. Чернівцях було винесено останню внаслідок вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 121 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, із відповідним застосуванням адміністративного стягнення яке, в призмі положень ст. 36 КУпАП, хоча про це прямо в постанові і не зазначено, склало 425 грн., тобто в межах санції ст.126 КУпАП, як такої, що встановлена за більш серйозне правопорушення.

В даному випадку судова колегія не погоджується з твердженням суду першої інстанції, щодо того, що працівниками патрульної поліції при визначенні єдиного адміністративного стягнення за правопорушеннями, положення ст. 36 КУпАП не застосоувались, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови чітко вбачається факт накладення адміністративного стягнення за більш серйозне з вчинених 22 червня 2016 року ОСОБА_2 правопорушень. Засостування правил ст. 36 КУпАП щодо накладення адміністративних стягнень при вчиенні однією особою кількох правопорушень опосередковано вбається зі змісту резолютивної частини постанови про адміністративне правопорушення серії ПС2 №641454 від 22 червня 2016 року.

Крім цього, частиною 1 ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В даному випадку, Кодексом адміністративного судочинства, зокрема ч. 2 ст.71 КАС України, встановлена презумпція вини суб'єкта владних повноважень, що означає його обов'язок довести правомірність свого рішення, дій чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач заперечує той факт, що під час керування автомобілем він не був пристебнутий ременем безпеки, зазначаючи про вказаний факт як в суді першої інстанції при наданні пояснень, так і в надісланих на адресу суду апеляційної інстанції письмових запереченнях на апеляційну скаргу.

Водночас, відповідачем доказів на підтвердження факту порушення позивачем ч. 5 ст. 121 КУпАП, а ні суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції не надано. Будь-яких інших доказів в спростування тверджень позивача з даного приводу також не наведено.

Таким чином, суть адміністративного правопорушення, в частині порушення позивачем ч. 5 ст. 121 КУпАП, яка викладена відповідачем у постанові у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №641454 від 22.06.2016 року, не ґрунтується на фактичних даних - не надано ані фото-, відео-зйомки, відсутні показання свідків тощо, що в сукупності є підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача від 22.06.2016 року в частині вчинення адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП оскільки на разі відсутній склад адміністративного правопорушення.

На переконання колегії суддів, відповідач не довів правомірності прийнятої постанови в частині визначення порушення позивачем вимог п.2.3в Правил дорожнього руху України, (тобто скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП).

Що стосується частини постанови, в якій визначено порушення позивачем вимог п. 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху і кваліфікація цих дій як адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, то судова колегія зазначє наступне.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 21.2 ст. 21 вказаного Закону передбачено, що контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Згідно з п. 21.3 ст. 21 вказаного Закону, при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Відповідно до п. 2.1 Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, виходячи з приписів частини 1 статті 126 КУпАП, частини другої статті 16 Закону України "Про дорожній рух", пунктів 21.2, 21.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" контроль за наявністю полісів (договорів) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів може здійснюватись відповідними підрозділами Національної поліції. Наведеними положеннями чинного законодавства закріплений безумовний обов'язок при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особи, яка керує ним, мати при собі страховий поліс (сертифікат).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заперечується факт порушення ним ч. 1 ст. 126 КУпАП оскільки 22 червня 2016 року під час здійснення працівниками патрульної служби перевірки його документів на транспортний засіб у нього був в наявності поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, хоча із закінченим строком дії.

На думку судової колегії, вказані пояснення позивача не можуть слугувати належним доводом в спростування зафіксованого в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення серії ПС2 №641454 від 22.06.2016 року факту відсутності у нього полісу цивільно-правової відповідальності на момент перевірки відповідачем, як такі що є безпідсавними та необгрунтованими.

До того ж, наявна в матеріалах справи копія полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не може бути прийнята колегією суддів до уваги в якості доказу неправомірності вчинених дій відповідачем, оскільки вказаний поліс датований 23 червням 2016 року, в той час, як перевірка позивача працівниками Управління патрульної поліції м. Чернівці була здійснена 22 червня 2016 року. Дана обставина засвідчує факт відсутності у ОСОБА_2 полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності під час перевірки документів 22 червня 2016 року працівниками Управління патрульної поліції м. Чернівці.

Таким чином, вказані обставини у своїй сукупності свідчать про правомірність дій відповідача щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП.

У відповідності із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду. Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Чернівці департаменту патрульної поліції Національної поліції України задоволити частково.

Постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 28 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м.Чернівці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволити частково.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПС 2 № 641454 від 22.06.2016 року, винисену інспектором роти № 2 батальойну УПП в м. Чернівцях, - скасувати в частині притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП та провадження у справі про адміністративне правопорушення в цій частині - закрити.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Білоус О.В. Судді Совгира Д. І. Курко О. П.