Ухвала суду № 62979303, 24.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2016 року

справа № 808/8910/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є.

суддів: Іванова С.М. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року у справі №808/8910/14 за позовом підприємства споживчої кооперації «Виробничо-Торгівельне підприємство «Універсал» Запорізької обласної спілки споживчих товарів до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Підприємство споживчої кооперації «Виробничо-Торгівельне підприємство «Універсал» 10 грудня 2014 року звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, згідно з яким, просить скасувати прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення від 03.10.2014 року №0001802201 та №0001812201.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 липня 2016 року провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0001812201 від 03.10.2014 року закрито, на підставі п.2 ч.1 ст.157 КАС України, у зв’язку з відмовою позивача від позову у вказаній частині.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року провадження у справі в іншій частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 03.10.2014 року №0001802201 закрито, на підставі п.3 ч.1 ст.157 КАС України, у зв’язку з досягненням примирення.

Ухвала суду мотивована тим, що сторони досягли примирення шляхом досягнення податкового компромісу відповідно до приписів підрозділу 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України. У зв’язку з чим на цей час відсутній предмет спору та наявні всі підстави для закриття провадження у справі у зв’язку з примиренням сторін.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 18 липня 2016 року відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі зазначає про те, що оскільки заява позивача про застосування податкового компромісу була подана 27.01.2015 року, а сплата відбулась 08.04.2016 року тобто після спливу законодавчо встановленого терміну для застосування податкового компромісу – 17.04.2015 року, у відповідача відсутні законодавчо обґрунтовані підстави для застосування процедури податкового компромісу.

Крім того постановою ДОАС від 18.11.2015 року по справі № 808/2793/15 не визначено, що податковий орган повинен вчинити дії щодо застосування процедури податкового компромісу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що в період з 02.09.2014 по 08.09.2014 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, викладених у скарзі №389 від 01.08.2014 року за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки складено акт №137/22-01/01751688 від 16.09.2014 року (далі - акт перевірки) в якому зроблено висновок про порушення позивачем пп.14.1.54 п.14.1 ст.14, пп.135.5.15, пп.135.4.1 п.135.5 ст.135, абзацу 3 пп.«в» пп.138.10.4, пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.140.2 ст.140, п.150.1 ст.150, п.152.2 ст.152 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 121582,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0001802201 від 03.10.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 146965,00 грн., в т.ч. за основним платежем 120892,00 грн. та 26073,00 грн. за штрафними санкціями.

Крім того, судом встановлено, що позивач 27.01.2015 звернувся до відповідача з заявою №26 про застосування процедури податкового компромісу щодо податкового повідомлення рішення №0001802201 від 03.10.2014. Проте у задоволені заяви рішенням № 1 від 04.02.2015 року відмовлено.

Не погодившись з рішенням про відмову у застосуванні процедури податкового компромісу позивач оскаржив його до Головного управління ДФС у Запорізькій області та Державної фіскальної служби України. Проте, рішеннями Головного управління ДФС у Запорізькій області та Державної фіскальної служби України скарги позивача було залишено без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 по справі №808/2793/15 у задоволенні позовних вимог підприємства споживчої кооперації «Виробничо-Торгівельне підприємство «Універсал» Запорізької обласної спілки споживчих товарів до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 04.02.2015 №1 відмовлено в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 року по справі №808/2793/15, яка набрала законної сили, задоволено апеляційну скаргу позивача, та скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.07.2015 року. Позов задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 04.02.2015 №1 про розгляд заяви про податковий компроміс (а.с. 153 – 154).

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи заяву про закриття провадження по справі, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем виконано всі законодавчо встановлені умови для досягнення податкового компромісу за грошовим зобов’язанням, визначеним податковим повідомленням рішенням №0001802201 від 03.10.2014.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскарженої постанови, виходить з наступного.

Як вірно зазначив суд першої інстанції 17 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 25 грудня 2014 року №63-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу», яким доповнено ПК України новим підрозділом 9-2 розділу XX «Перехідні положення», що передбачає звільнення від юридичної відповідальності платників податків за умови добровільного декларування грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток підприємств.

Зокрема, визначено, що податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 ПК України (пп.1 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення»).

Предметом податкового компромісу відповідно до п. 7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України є визначені контролюючим органом, але не узгоджені податкові зобов’язання з ПДВ та податку на прибуток.

Реалізація норми п.7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України платником податків шляхом подання заяви для досягнення податкового компромісу не передбачає проведення перевірки цього платника.

Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов’язань, визначених у податковому повідомлені-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу.

Податковий компроміс відповідно до п. 8 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України вважається досягнутим лише після сплати платником податків узгоджених податкових зобов’язань.

При цьому платник податків сплачує податкові зобов’язання, визначені в уточнюючому розрахунку та/або податковому повідомленні-рішенні у розмірі 5 відсотків суми заниженого податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, протягом 10 календарних днів з дня, наступного за днем узгодження. Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов’язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення - рішення, прийнятого за результатами такої перевірки (п.5 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Згідно з п.12 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України платники податків з метою застосування податкового компромісу мали право подати уточнюючі розрахунки або заяви відповідно до положень цього підрозділу протягом 90 календарних днів з дня набрання ним чинності.

Таким чином термін, протягом якого платник податків міг скористатися своїм правом на застосування податкового компромісу становив 90 днів з дати набрання чинності підрозділом 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а саме, - з 17 січня 2015 року.

Отже, враховуючи зазначені норми права суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у разі несплати платником податків такого податкового зобов’язання у розмірі 5 відсотків у встановлені ПК України терміни сплати узгодженого податкового зобов’язання таке податкове зобов’язання вважається неузгодженим, а компроміс - не досягнутим.

Разом з тим, обов’язок сплати вказаних коштів виникає після узгодження податкового зобов’язання з контролюючим органом, тобто не обмежується 90-денним терміном, встановленим для реалізації платником права на застосування податкового компромісу.

Відповідно п.11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України, підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що рішення відповідача від 04 лютого 2015 року щодо непогодження застосування процедури податкового компромісу по податковому повідомленню рішенню №0001802201 від 03.10.2014, з урахуванням висновків постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 по справі №808/2793/15, не містить в собі даних, які б спростували висновок про те, що заниження підприємством-позивачем податкового зобов’язання з податку на прибуток відбулось до 01 квітня 2014 року, на час подання заяви позивачем до контролюючого органу (тобто на 27 січня 2015 року) оскаржуване податкове повідомлення-рішення не було узгодженим, 5 відсотків суми від визначеної відповідачем суми податкового зобов’язання позивачем сплачено 08 квітня 2016 року в повному обсязі.

Крім того судом апеляційної інстанції у вказаній постанові зазначено про те, що заява позивача від 27.01.2015 року була розглянута відповідачем протягом 8 днів замість 10, що позбавило позивача права на своєчасну сплату 5 відсотків суми узгодженого зобов’язання з податку на прибуток підприємства. Вказане свідчить про необґрунтованість доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі про недотримання позивачем строків сплати 5 відсотків суми узгодженого зобов’язання з податку на прибуток підприємства, оскільки порушення цього строку відбулось в наслідок протиправних дій відповідача.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем виконано всі законодавчо встановлені умови для досягнення податкового компромісу за грошовим зобов’язанням, визначеним податковим повідомленням рішенням №0001802201 від 03.10.2014 року.

Отже, враховуючи імперативність положень норми п.8 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про досягнення сторонами у справі примирення.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 18 липня 2016 року у справі №808/8910/14 – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлений 25 листопада 2016 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Суховаров