Постанова № 62979242, 22.11.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2016 р. Справа № 917/1103/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І. В. , суддя Фоміна В. О.

при секретарі Марченко В.О.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (дов. від 26.10.2015р.)

відповідача ОСОБА_2 (дов. від 03.10.2016р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Решетилівський маслозавод" (вх. № 2694 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2016р. у справі №917/1103/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерно - комерційний промислово - інвестиційний банк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Решетилівський маслозавод", смт. Решетилівка,

про стягнення 14625886,89 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.09.2016р. у справі №917/1103/16 (суддя Мацко О.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Решетилівський маслозавод на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку" - 14615886,89 грн. за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20-1495/2-1 від 31.05.2011 року, з яких - 13716118,58 грн. заборгованості за кредитом, 680244,96 грн. заборгованості за процентами, 219523,35 грн. пені.; 206700,00 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 10000,00 грн. заборгованості за процентами - припинено провадження у справі.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2016р. у справі №917/1103/16 в частині стягнення з ТОВ "Решетилівський маслозавод" 14615886,89 грн. за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №20-1495/2-1 від 31.05.2011р., з яких 13716118,58 грн. заборгованості за кредитом, 680244,96 грн. заборгованості за процентами, 219523,35 грн. пені, 206700,00 грн. витрат по сплаті судового збору. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу заявник зазначає, що під час винесення судом оскаржуваного рішення мала місце недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав вставленими.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено розгляд справи на 01.11.2016р.

27.10.2016р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№10906).

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.10.2016р., у звязку з відпусткою судді Шевель О.В. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Тарасова І.В.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про судове рішення від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

На підставі викладеного, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги з початку.

01.11.2016р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для проведення звірки між сторонами (вх.№11051).

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 01.11.2016р. оголошено перерву до 22.11.2016р.

22.11.2016р. від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№11751).

У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2016р. у справі №917/1103/16 в частині стягнення з ТОВ "Решетилівський маслозавод" 14615886,89 грн. за кредитним договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії №20-1495/2-1 від 31.05.2011р., з яких 13716118,58 грн. заборгованості за кредитом, 680244,96 грн. заборгованості за процентами, 219523,35 грн. пені, 206700,00 грн. витрат по сплаті судового збору скасувати.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2016р. у справі №917/1103/16 без змін.

Розглянувши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому, наявність обставин, які б перешкоджали розгляду справи, встановлюється господарським судом у кожному випадку окремо.

Визначені в клопотанні відповідача обставини (неможливість ліквідаційної комісії довести свої повноваження) колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки видана представнику ОСОБА_2 довіреність від 03.10.2016р. не відкликана, а між сторонами відсутній спір щодо повноважень представників відповідача.

Враховуючи викладене, а також те, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання апелянта про відкладення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши представників сторін, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2011 року між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (далі банк) та ПП Решетилівський маслозавод (правонаступником якого є ТОВ Решетилівський маслозавод; далі позичальник), укладено кредитний договір про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20-1495/2-1 (далі кредитний договір), відповідно до якого банк зобовязується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 23000000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором (п. 2.1 кредитного договору). Також, вказаним пунктом договору сторони встановили графік зменшення ліміту кредитної лінії.

Згідно п. 2.2 кредитного договору, датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту 12.04.2014р.

Відповідно до п. 3.1 кредитного договору, кредит надається банком позичальнику шляхом перерахування коштів з позичкових рахунків на поточні рахунки позичальника, відкриті в банку на підставі заявки позичальника.

ПП Решетилівський маслозавод звернувся до ПАТ Промінвестбанк з заявою (вих.№232 від 20.06.2011р.) про надання кредиту у сумі 23000000,00 грн.

Розпорядженням від 20.06.2011р. банк відкрив кредитну лінію та надав кредит позичальнику шляхом перерахування грошових коштів в сумі 23000000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 14 від 20.06.2011р. та випискою по позичковому рахунку боржника.

31.10.2011р. між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ПП Решетилівський маслозавод укладено договір про внесення змін №20-3017/2-1 до кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20-1495/2-1 від 31.05.2011р., яким сторони внесли зміни до графіку зменшення ліміту кредитної лінії. Також, зміни до графіку зменшення ліміту кредитної лінії вносились договором №20-0172/2-1 від 30.01.2013р. про внесення змін та доповнень до кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20-1495/2-1 від 31.05.2011р.

30.01.2014р. між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ Решетилівський маслозавод укладено договір про внесення змін та доповнень №20-0298/2-1 до кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20-1495/2-1 від 31.05.2011р., яким сторони виклали кредитний договір у новій редакції (далі кредитний договір у новій редакції).

Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору у новій редакції банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії із встановленням максимального ліміту кредитної лінії у розмірі 18850000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Кредитування відбувається шляхом надання позичальнику кредитних коштів в межах окремих траншів, загальний розмір суми отриманих траншів, по яких існують боргові зобов'язання, в будь-який момент дії договору не може перевищувати встановлений ліміт кредитної лінії. Позичальник зобов'язується отримати кошти в межах траншу, виконати всі обов'язки, що витікають зі змісту цього договору, і повністю погасити свої боргові зобов'язання у терміни (строки), встановлені цим договором та договором про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування з урахуванням графіку зменшення ліміту кредитної лінії. Також, сторони визначили новий графік зменшення ліміту кредитної лінії. Окрім того, сторони, враховуючи наявну у позичальника заборгованість станом на 30.01.2014р. по поверненню кредиту у сумі 18850000,00 грн., домовились вважати таку заборгованість окремим траншем.

Датою остаточного повернення всіх отриманих в межах ліміту кредитної лінії сум кредиту сторони визначили 12.04.2017 року. (п. 2.2. кредитного договору у новій редакції).

Відповідно до пункту 4.2.1. кредитного договору у новій редакції позичальник зобов'язаний повернути отримані суми кредиту шляхом перерахування коштів на відповідний рахунок, відкритий у ПАТ Промінвестбанк. Також, позичальник зобовязаний своєчасно сплачувати плату за кредит та проценти за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки (п. 4.2.2. кредитного договору у новій редакції).

Згідно п. 4.2.6. кредитного договору у новій редакції, незалежно від настання кінцевого строку погашення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити заборгованість за кредитом, нараховані плату за кредит та неустойку за умови настання обставин, вказаних у п. 4.3.4. договору.

30.01.2014р. між ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ Решетилівський маслозавод укладено договір №20-0299/2-1 про надання траншу в межах встановленого ліміту кредитування, відповідно до умов якого банк встановлює позичальнику в межах ліміту кредитної лінії ліміт траншу в розмірі 18850000,00 грн. Кінцевою датою погашення кредиту, наданого згідно договору про надання траншу є 28.01.2015 року.

Термін дії траншу продовжується автоматично до 12.04.2017 року за умови: виконання позичальником умов кредитного договору протягом строку користування кредитом; відсутності у позичальника на момент закінчення строку дії траншу прострочених сум кредиту, процентів, неустойки (пені, штрафів) та ін.; відсутності на момент закінчення строку дії траншу жодної з обставин, перелік яких наведений у п. 4.3.4 кредитного договору; заборгованість станом на 27.01.2015р. не перевищує ліміт кредитної лінії, що встановлений графіком зниження ліміту кредитної лінії.

Позичальник здійснює повернення кредиту шляхом перерахування коштів на відповідний рахунок відкритий у ПАТ «Промінвестбанк» (п. 4 договору про надання траншу).

Договором від 25.02.2015р. про внесення змін № 20-0292/2-1 до договору № 20-0299/2-1 про надання траншу від 30.01.2014р. сторони змінили строк повернення траншу та визначили, що позичальник зобов'язаний повернути кредит, наданий в межах траншу, до 20.01.2017 року.

Договором про внесення змін № 20-1495/2-1-31082015 від 31.08.2015 року до кредитного договору про відкриття траншевої кредитної лінії №20-1495/2-1 від 31.05.2011р. графік зменшення ліміту кредитної лінії викладено у новій редакції.

Згідно нового графіку, визначеного договором про внесення змін № 20-1495/2-1-31082015 ліміт кредитної лінії станом на 01.06.2016р. не може перевищувати суму в розмірі 8950000,00 грн., а з 31.01.2014 року з суми 18850000,00 грн. боржник мав сплатити суму в розмірі 9900000,00 грн.

Проте, боржник не виконав своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором.

Враховуючи непогашену заборгованість за кредитом та процентами, позивач надіслав на адресу ТОВ Решетилівський маслозавод вимогу (вих. № 09-8-1/663 від 12.04.2016 року) про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором №20-1495/2-1 від 31.05.2011р., процентів за користування кредиту та штрафних санкцій за порушення умов кредитного договору.

Відповідач отримав вимогу позивача 02.06.2016р., що підтверджується поштовим повідомленням, але заборгованості не сплатив, у звязку з чим ПАТ Промінвестбанк звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ Решетилівський маслозавод 13716118,58 грн. заборгованості за кредитом, 690244,96 грн. заборгованості за процентами, 219523,35 грн. пені.

15.09.2016р. господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться (ст. 193 ГК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною.

Пунктом 4.3.4. кредитного договору в новій редакції від 30.01.2014р. передбачено, що банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку остаточного повернення всіх одержаних в межах кредитної лінії сум кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом, та/або неустойки, передбачених цим договором, у випадку, зокрема, коли позичальник не виконав у строк свої зобов'язання по поверненню кредиту та/або плати за кредит, та/або інші зобов'язання по сплаті грошових коштів, передбачені цим договором.

Про необхідність дострокової сплати кредиту, плати за кредит з указаних вище підстав Банк зобов'язаний письмово попередити позичальника не менше ніж за 10 календарних днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з 31.01.2014 року відповідач з визначеної графіком суми 9900000 грн. (договір про внесення змін № 20-1495/2-1-31082015 від 31.08.2015р.), яка мала бути сплачена до 31.05.2016р., сплатив лише 5133881,42 грн. Внаслідок чого у боржника утворилась прострочена заборгованість в сумі 4766118,58 грн. (дати та розміри сплачених сум підтверджуються випискою по особовому рахунку боржника).

Залишок суми за кредитом, строк повернення якої не настав, але підлягає стягненню достроково складає 8950000,00 грн.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача за кредитом (прострочена та непрострочена) перед позивачем складає 13716118,58 грн.

Згідно п. 3.2 кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20-1495/2-1 від 31.05.2011р. проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 18% річних за кредитом, наданим у гривні. Проценти нараховуються та сплачуються у тій валюті, у якій надано кредит. Нарахування банком процентів здійснюється з дати першого перерахування позичальником коштів з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод факт/факт, виходячи із фактичної тривалості днів у місяці та у році. Проценти нараховуються Банком щомісячно в останній робочий день місяця за період з дати першої видачі по день, що передує останньому робочому дню місяця, в якому наданий кредит, та надалі за період з дати попереднього нарахування по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного п. 2.2. цього договору.

У випадку порушення позичальником встановлених п.п.2.1, 2.2. цього договору строків повернення отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки у розмірі 25% річних за кредитом, наданим у гривні (п. 3.4 кредитного договору).

В подальшому розмір процентів змінювався за взаємною згодою сторін.

Договором по надання траншу № 20-0299/2-1 від 30.01.2014р. визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником у розмірі 19,75% річних за користування кредитом у гривні (п. 2 вказаного договору).

У випадку порушення позичальником строку погашення заборгованості по кредиту у встановлені строки, розмір процентів, що нараховується на прострочений до сплати кредит (чи його частину) встановлюється у розмірі 24,75% у гривні (п. 3 договору № 20-0299/2-1 від 30.01.2014р).

Договором про внесення змін № 20-1495/2-1-31082015/т1 від 31.08.2015р. до договору №20-0299/2-1 від 30.01.2014р. проценти за користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником у розмірі 17,75% річних за користування кредитом у гривні з 01.08.2015р. За порушення строків погашення заборгованості по кредиту у встановлені строки, розмір процентів, що нараховується на прострочений до сплати кредит (чи його частину) встановлюється у розмірі 22,75% річних за користування у гривні з 01.08.2015р.

Договором про внесення змін № 20-1495/2-1-31082015/т1/1 від 31.08.2015р. встановлена ставка 17,75% річних з 25.01.16р. по 31.01.2016р.; 19,75% річних за користування кредитом у гривні з 01.02.2016р.; у випадку порушення строку погашення кредиту - 22,75% річних з 25.01.2016р. по 31.01.2016р.; та 24,75% річних з 01.02.2016р.

Пунктом 3.2 договору від 30.01.2014р. пpo внесення змін та доповнень № 20-0298/2-1 до кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20-1495/2-1 від 31.05.2011р. встановлено порядок нарахування та сплати процентів. Проценти за користування кредитом нараховуються, починаючи з дати першого списання коштів з кредитного рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів по заборгованості в національній валюті використовується метод факт/факт, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Сторони домовились, що проценти, нараховані за поточний місяць сплачуються позичальником у валюті, в якій позичальнику було надано кредит щомісячно 1 числа місця, наступного за місяця, у якому відбулось нарахування процентів.

При цьому сторони встановили, що зобов'язання позичальника по сплаті нарахованих процентів не вважаються простроченими по 4-те число місяця наступного за місяцем, в якому відбулось нарахування процентів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми заборгованості по процентах, колегія суддів встановила, що нарахована позивачем сума заборгованості по процентам складає 690244,96 грн. за період з 29.02.2016р. по 31.05.2016р.

Однак, враховуючи, що після подачі позову та порушення провадження у справі, відповідачем сплачено суму у розмірі 10000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №83 від 10.08.2016р., призначення платежу - "сплата процентів за корист. кредитом згідно кредит. договору №20 -1495/2-1 від 31.05.2011р.", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн. (проценти за кредитом) на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що задоволенню підлягають вимоги про стягнення заборгованості за процентами в сумі 680244,96 грн.

Згідно зі статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.3. кредитного договору в новій редакції від 30.01.2014р. передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту, та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує пеню, яка обчислюється щоденно за методом «факт/факт» від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що при розрахунку пені за простроченим кредитом позивач виходив з графіку погашення боргу, визначеного договором від 31.08.2015р. про внесення змін № 20-1495/2-1-31082015 до кредитного договору.

Перевіривши вказаний розрахунок, судом встановлено, що позивачем правомірно нараховано суму пені у розмірі 194 495,32 грн. за несвоєчасно сплачений кредит.

Також, враховуючи положення п. 3.2 договору від 30.01.2014р. про внесення змін та доповнень № 20-0298/2-1 до кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № 20-1495/2-1 від 31.05.2011р. щодо порядку нарахування та сплати процентів, пеня нараховується в разі прострочки за поточний місяць з п'ятого числа наступного місяця, в якому відбулось нарахування процентів.

Перевіривши розрахунки позивача, колегія суддів встановила, що пеня за несвоєчасну сплату процентів складає 25028,03 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розрахунок пені відповідає обставинам справи та приписам діючого законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 219 523,35 грн. пені , з яких пені за несвоєчасно сплачений кредит в сумі 194495,32 грн. та 25028,03 грн. за прострочення сплати відсотків, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 13716118,58 грн., заборгованості за процентами в сумі 680244,96 грн., та пені у розмірі 219523,35 грн., а також погоджується з висновком щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 10000,00 грн. заборгованості по сплаті процентів

Апелянт не заперечує наявності заборгованості, проте зазначає, що він не виконав своїх зобовязань з підстав ненадання документів, які б підтверджували повноваження директора юридичного департаменту ОСОБА_3, вимагати дострокове погашення заборгованості.

Проте, такі доводи колегія суддів не може вважати обґрунтованими, враховуючи що кредитними договором не передбачено надання боржнику інших документів, крім самої вимоги для дотримання п. 4.3.4 кредитного договору. Крім того, в матеріалах справи наявна копія довіреності від 01.12.2015р. на імя директора юридичного департаменту ОСОБА_3, відповідно до якої останній наділений повноваженнями підписувати претензії та позовні заяви, представляти інтереси банку перед іншими установами.

Щодо доводів відповідача щодо неправильності розрахунків позивача, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надано платіжні доручення про сплату заборгованості, які були досліджені, звірені з розрахунком позивача та поданими даними про рух коштів на рахунках відповідача. При цьому всі платежі, які підтверджуються вказаними платіжними дорученнями, враховані позивачем при розрахунку суми позовних вимог, окрім платежу на 10000, 00 грн., (сплата процентів за користування кредитом).

Колегія суддів також зазначає, що відповідачем доказів сплати кредиту та заборгованості зі сплати відсотків (крім тих, що враховані позивачем при обрахунку суми позову та вищезгаданого платіжного доручення №83 від 10.08.2016р.) за користування кредитом суду не надано, як і не надано обґрунтованих заперечень щодо наявності невідповідностей в розрахунках позивача чи неправильного нарахування суми позову. В свою чергу, колегією суддів було перевірено нарахування позивача, та встановлено, що вони відповідають положенням договору та нормам діючого законодавства.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2016р. у справі №917/1103/16 без змін.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Решетилівський маслозавод" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 15.09.2016р. у справі №917/1103/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 25.11.16р.

Головуючий суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Тарасова І. В.

Суддя Фоміна В. О.