Постанова № 62979125, 23.11.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2016 р. Справа № 922/1021/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 22.04.2014р.),

відповідача ОСОБА_2 (довіреність №30 від 20.09.2016р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 відділення Фонду державного майна України по Донецькій обл., м. Харків (вх. №2599 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2016р. по справі № 922/1021/16,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно будівельне підприємство Азовінтекст, м. Маріуполь,

до відповідача ОСОБА_3 відділення Фонду державного майна України по Донецькій обл., м. Харків,

про зобов'язання укласти договір,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс", звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило суд зобов'язати Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області укласти з ТОВ "ПБП "Азовінтекс" договір про внесення змін до договору про покладання зобов'язань, посвідченого 25.04.2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №2490, про подовження визначеного в пункті 1.1. договору про покладання зобов'язань, посвідченого 25.04.2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №2490, строку завершення будівництва і введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва "9-ти поверховий 96 квартирний житловий будинок із вбудовано-прибудованою стоматологічною поліклінікою", розташованого за адресою: м. Маріуполь, Приморський район-52, на строк який дорівнює 4 роки, та відлік якого починається з дати підписання цього договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області про передачу за підсудністю від 04 квітня 2016 р. передано позовну заяву (вх. №1021/16 від 30.03.2016 року) та додані до неї документи за підсудністю до господарського суду Донецької області.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_3 відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на ухвалу господарського суду Харківської області від 04 квітня 2016 р. у справі №922/1021/16 задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 04 квітня 2016 р. у справі №922/1021/16 скасовано, направлено справу №922/1021/16 до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.09.2016р. у справі № 922/1021/16 (суддя Сальнікова Г.І.) позов задоволено частково. Внесені зміни до договору про покладання зобов'язань, посвідченого 25 квітня 2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №2490, яким подовжено визначений в пункті 1.1 договору про покладання зобов'язань, посвідченого 25 квітня 2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 строк завершення будівництва і введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва "9-ти поверховий 96 квартирний житловий будинок із вбудовано-прибудованою стоматологічною поліклінікою" на 4 роки, виклавши п.1.1 договору про покладання зобов'язань у наступній редакції: "Подовжити строк завершення будівництва введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва "9-ти поверховий 96 квартирний житловий будинок із вбудовано-прибудованою стоматологічною поліклінікою", розташованого за адресою: м. Маріуполь, Приморський район - 52, на строк який дорівнює 4 (чотири) роки, відлік якого починається з дати внесення цих змін. Стягнуто з ОСОБА_3 відділення Фонду державного майна України по Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2016р. по справі 922/1021/16 та прийняти нове яким в позові відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що прийняті до уваги судом першої інстанції сертифікати торгово промислової палати не повязані з будівництвом обєкта.

Представник позивача надав відзив (вх.№ 10806 від 25.10.2016 р.), в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2016 р. по справі № 922/1021/16 залишити в силі.

Представник відповідача надав пояснення (вх.№ 11347 від 09.11.2016р.), в якому підтримує позицію зазначену в апеляційній скарзі.

Представник позивача надав: клопотання (вх.№11429 від 14.11.2016 р.) та пояснення (вх.№11781 від 23.11.2016 р.) з доданими актами прийому здачі виконаних робіт, довідку про відновлення 7 одиниць транспортних засобів, договори оренди транспортних засобів, договори підряд (т.2 а.с.43-252, т.3 а.с.1-150);

пояснення (вх.№11779 від 23.11.2016 р.) в якому додає розрахунок кінцевої вартості багатоповерхового жилого будинку по проспекту Нахімова 2, у приморському районі, м. Маріуполь, довідку про наявність дебіторської заборгованості (т.4 а.с. 1-18);

клопотання (вх.№11780 від 23.11.2016 р.) до якого додано довідки про грошовий обіг та сальдо(т.4 а.с.19-23).

У судовому засідання 23.11.2016р. апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати

Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

22 грудня 1998р. між ОСОБА_3 відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (далі по тексту - відповідач) та ЗАТ "Азовзв'язокбуд" (далі по тексту - первісний покупець) укладено договір № 2737 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва (далі по тексту - договір купівлі-продажу), відповідно до якого первісний покупець одержав у власність об'єкт незавершеного будівництва: 9-ти поверховий 96-ти квартирний житловий будинок № 2 із вбудовано-прибудованою стоматологічною поліклінікою (далі по тексту - об'єкт незавершеного будівництва), розташований за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, Приморський район 52.

24 лютого 2000р. між первісним покупцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне підприємство "Азовінтекс" (далі по тексту - позивач) було укладено біржовий контракт №26661 (далі по тексту - біржовий контракт), відповідно до якого право власності на вказаний вище об'єкт незавершеного будівництва перейшло до позивача.

Додатковою угодою № 1 від 30.03.2003 року до біржового контракту первісний покупець та позивач здійснили перенесення на останнього приватизаційних умов (зобов'язань первісного покупця), передбачених договором купівлі-продажу, в тому числі щодо завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва та введення його в експлуатацію у визначені строки.

На підставі рішення Господарського суду Донецької області від 24.01.2008р., яке було залишено в силі Постановою ОСОБА_5 апеляційного господарського суду від 27.03.2008р. у справі №1/407пд між ТОВ ПБП Азовінтекс та ОСОБА_3 відділенням фонду державного майна України по Донецькій області 25.04.2008р. був укладений договір про покладання зобов'язань, по завершенню будівництва об'єкту незавершеного будівництва (далі - об'єкт) що розташований за адресою: м. Маріуполь, Приморський район-52 та посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4, та зареєстрованого у реєстрі за №2490 (далі договір або договір про покладання зобов'язання).

Пунктом 1 вказаного договору про покладення зобов'язань за позивачем закріплено приватизаційні умови (зобов'язання) первісного покупця щодо об'єкту приватизації, передбачені означеним вище договором купівлі-продажу.

Згідно до умов п.1.1. договору позивач зобов'язався завершити будівництво і ввести в експлуатацію об'єкт незавершеного будівництва протягом 3 років від дати нотаріального посвідчення договору.

В квітні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою щодо подовження строків будівництва на 5 років, оскільки позивач не мав можливості завершити будівництво за обставин, які не залежали від його волі.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.10.2013 року винесеним по справі № 33/29пд позовні вимоги позивача були задоволені, та подовжено строк завершення будівництва і введення в експлуатацію об'єкту незавершеного будівництва 9-ти поверховий 96 квартирний житловий будинок із вбудовано-прибудованою стоматологічною поліклінікою, розташованого за адресою: м. Маріуполь, Приморський район-52, на 5 років, тобто до 13.08.2015р.

З матеріалів справи вбачається, що завершити будівництво у зазначений термін позивач не зміг і не мав об'єктивної можливості у зв'язку з чим звернувся до відповідача 16.02.2016 з листом №59 з пропозицією зміни строків завершення будівництва об'єкту, та направив на його адресу проект відповідної додаткової угоди (а.с.24).

Матеріали справи свідчать про те, що від укладання додаткової угоди відповідач відмовився, що підтверджується листом №11-10-01267 від 21.09.2015 (а.с.29).

05.09.2016 р. господарським судом Харківської області прийнято рішення, яким позов задоволено частково.

Розглянувши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишенню без змін рішення господарського суду Харківської області, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Статтею 652 ЦК України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною 2 ст.652 ЦК України встановлено якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Колегія суддів зазначає, що всі вище перелічені умови, необхідні для внесення змін до договору, наявні в сукупності, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, в т.ч.: висновком ОСОБА_5 Торгово-промислової палати від 14.01.2016 року №24/12.1-21-03 (а.с27-28), сертифікатом Торгово-промислової палати України №2436 від 31.12.2014 року, сертифікатами ОСОБА_5 Торгово-промислової палати від 14.01.2016 року №№ 5693, 5694, 5695, 5696 (а.с.34-37), Довідкою ВЧ 3057 (а.с.32), листом ПАТ "ЛОК "Айвазовське" №84 від 20.12.2014 (а.с. 39). та іншими, наданими позивачем доказами.

Висновок ОСОБА_5 ТПП від 14.01.2016 року №24/12.1-21-03 надано позивачу ОСОБА_5 ТПП у межах її повноважень визначених ст. З та 11 Закону України Про торгово-промислові палати України.

Згідно ч.2 ст.11 Закону України Про торгово-промислові палати України методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Також позивач зазначає, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам і потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених рішенням суду, що є безумовною підставою для внесення змін до Договору.

Як вбачається з матеріалів справи на будівництво об'єкту позивачем вже витрачено більше 53 791 147,00 гривень, а позивач не мав і не має фактичної можливості завершити будівництво об'єкту за обставин, що склалися не залежать від його волевиявлення, без внесення відповідних змін до додаткової угоди до договору (а.с.40).

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 ГК України).

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що вимога позивача щодо внесення змін до договору про покладання зобов'язань, посвідченого 25 квітня 2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №2490, яким подовжити визначений в пункті 1.1 договору про покладання зобов'язань, посвідченого 25 квітня 2008 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 строк завершення будівництва і введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва "9-ти поверховий 96 квартирний житловий будинок із вбудовано-прибудованою стоматологічною поліклінікою" на 4 роки, виклавши п.1.1 договору про покладання зобов'язань у наступній редакції: "Подовжити строк завершення будівництва введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва "9-ти поверховий 96 квартирний житловий будинок із вбудовано-прибудованою стоматологічною поліклінікою", розташованого за адресою: м. Маріуполь, Приморський район - 52, на строк який дорівнює 4 (чотири) роки, відлік якого починається з дати внесення цих змін є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що представником позивача надано договори оренди транспортних засобів (т.3 а.с.69-90), довідки про можливість стягнення дебіторської заборгованості (т. 4 а.с.7-11). Довідка наявності персоналу у Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно будівельне підприємство Азовінтекст у кількості 506 осіб, станом на 16.11.2016 р. для виконання робіт (т.3 а.с.178).

Представник позивача направляв неодноразово листи пропозиції до банків з проханням виділення кредиту, проте банки у відповідь надали листи в яких фактично відмовляють в кредитуванні в м. Маріуполі Донецької області з метою будівництва багатоповерхових будинків. (т.4 а.с.12-18). В зв'язку з кризою в банківській системі, проведенням АТО та знаходженням обєкту будівництва в м. Маріуполі, що знаходиться в зоні АТО, підприємство позбавлене можливості у зазначений строк закінчити будівництво вказаного житлового будинку у визначений раніше строк. У судовому засіданні представник позивача пояснив, що банківські установи відмовляються кредитувати проекти, повязані із здійсненням житлового будівництва, які знаходяться у зоні проведення АТО.

Представником позивача надано пояснення (вх.№11779 від23.11.2016 р.) до якого додана довідка, згідно якої за даними бухгалтерського обліку у підприємства, окрім іншої, наявна наступна дебіторська заборгованість:

1 ПАТ «БМФ «Азовстальбуд» - 88451272,02 грн. з ПДВ;

2) ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» - 15057298,44 грн., з ПДВ;

3) ПрАТ «Альмінський камінь» - 1541129,42 грн., з ПДВ;

4) ПАТ «Альмінський завод будівельних матеріалів» - 3811950,14 грн., з ПДВ;

5) ТОВ «Сєвєродонецький завод хімічного нестандартизованого обладнання» - 2142622,35 грн., з ПДВ;

6) АТ «Тагмет» - 49328761,77 руб. РФ з ПДВ.

Вся заборгованість підтверджується первинними документами та судовими рішеннями. Підприємства боржники знаходяться на підконтрольній Україні території. Позивач здійснює заходи по її стягненню метою повернення коштів на свої рахунки, в т.ч. предявленням претензійнй дебіторам. (т.4 а.с.7-12).

Проте, не зважаючи на певні фінансові труднощі які виникли у підприємства, воно продовжує працювати. Як вбачається з фото таблиць (т.2 а.с.98-99) на місці житлового будинку вже побудовано залізобетонний каркас будівлі та продовжуються вестись роботи по будівництву фасаду будинку.

Отже всі ці дії направлені позивачем на досягнення результату для подальшого продовження та завершення будівництва у строк а також дає підстави стверджувати, що позивач створює всі вимоги для максимального досягнення позитивного результату.

Підприємство не є банкротом, має відповідну ліцензію на здійснення будівельних робіт, має обігові кошти та продовжує здійснювати статутну діяльність, але не в повній потужності через втрату техніки, що знаходиться на тимчасово непідконтрольних Україні територіях, та зайняттю добровольчим батальйоном «Азов» приміщень та техніки, що належать підприємству.

За вказаних обставин підприємство не мало можливості своєчасно, у встановлений раніше строк закінчити будівництво.

Також, колегія суддів приймає до уваги надані позивачем сертифікати та інші висновки торгово промислової палати, що свідчать про неможливість виконання покладених на підприємство обовязку у зв'язку із вибуттям з володіння позивачем, за обставин що від нього не залежать, техніки, яка необхідна для продовження будівельних робіт, та обставин які настали, але не могли бути передбачені позивачем при укладені договору. Матеріали справи свідчать, що позивач не уникає від обовязку по будівництву будинка, а лише вказує на неможливість виконання будівельних робіт у раніше встановлений строк.

Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення господарського суду Харківської області від 05.09.2016 р. у справі № 922/1021/16 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відділення Фонду державного майна України по Донецькій обл., м. Харків, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 05 вересня 2016 року у справі № 922/1021/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 25.11.2016 р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.