Постанова № 62978892, 23.11.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

23.11.2016 справа №908/4337/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1Л ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі за участю представників сторін від позивача від відповідача від третіх осіб від ВДВС розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 ОСОБА_5 (довіреність №15 від 25.10.16 ) ОСОБА_6Є (довіреність №1771 від 08.09.16) не зявився ОСОБА_7 (довіреність №20-22/621 від 30.12.15) Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське №1, м. Вугледар, Донецька областьна ухвалу господарського суду Запорізької областівід04.10.16 р.у справі за скаргою на дії№908/4337/14 (суддя Смірнов О.Г.) Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське №1, , м. Вугледар, Донецька область Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо визнання дій головного державного виконавця незаконними, скасування постанови ВП № 51233374 від 25.05.16 р. про арешт коштів боржника за позовом до треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача про Товариства з обмеженою відповідальністю Корум Дружківський машинобудівний завод, м. Київ Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське №1, м. Вугледар, Донецька область 1) Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, м. Маріуполь Донецької області 2) Управління державної казначейської служби України у Маріїнському районі Донецької області, м. Марїнка Донецька область стягнення заборгованості в сумі 17550000,00 грн. ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.10.16р. визнано дії головного державного виконавця Нідченко Д.Є. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 25.05.2016 року ЗВП № 51233374 в частині примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року у справі № 908/4337/14 в частині накладення арешту на рахунки № 260413021335, № 260423011335, які відкриті в АТ Державний ощадний банк України, незаконними.

Визнано постанову головного державного виконавця Нідченко Д.Є. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 25.05.2016 року ЗВП № 51233374 недійсною в частині примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року у справі № 908/4337/14 в частині накладення арешту на рахунки № 260413021335, № 260423011335, які відкриті в АТ Державний ощадний банк України.

В задоволенні іншої частини вимог скарги боржника у справі - Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське №1 на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовлено.

Державним підприємством Шахтоуправління Південнодонбаське №1, м. Вугледар, Донецька область подана апеляційна скарга на ухвалу суду з клопотання про відновлення

Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», м. Вугледар, звернулось до Господарського суду Запорізької області зі скаргою в порядку ст. 1212 ГПК України на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просило суд:

- визнати дії головного державного виконавця Нідченко Д.Є. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 25.05.2016 року ВП № 51233374 незаконними;

- скасувати постанову головного державного виконавця Нідченко Д.Є. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 25.05.2016 року ВП № 51233374.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.10.2016 року у справі № 908/4337/14. дії головного державного виконавця Нідченко Д.Є. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 25.05.2016 року ЗВП № 51233374 в частині примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року у справі № 908/4337/14 в частині накладення арешту на рахунки № 260413021335, № 260423011335, які відкриті в АТ «Державний ощадний банк України», визнані незаконними.

Постанова головного державного виконавця Нідченко Д.Є. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 25.05.2016 року ЗВП № 51233374 визнана недійсною в частині примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року у справі № 908/4337/14 в частині накладення арешту на рахунки № 260413021335, № 260423011335, які відкриті в АТ «Державний ощадний банк України».

В задоволенні іншої частини вимог скарги боржника у справі - Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовлено.

Державним підприємством «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» подана апеляційна скарга на ухвалу суду, у якій апелянт, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду в частині відмови у задоволенні скарги та задовольнити її у повному обсязі.

В обґрунтування скарги апелянт, зокрема, вказує на те, що господарський суд не в повній мірі дослідив обставини справи та не скасував арешт, накладений на рахунки, з яких здійснюється виплата заробітної плати., оплата листків непрацездатності. Судом не дана оцінка тому факту, що в рамках одного виконавчого провадження арешт на кошти накладений двічі за різними рішеннями господарського суду.

У звязку з находженням у відрядженні судді Малашкевич С.А протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.11.2016 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Агапов О.Л., судді: Будко Н.В., Сгара Е.В.

У звязку з находженням у відпустці судді Сгара Е.В. протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.11.2016 змінено склад судової колегії по розгляду скарги. Скарга розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Агапов О.Л., судді: Будко Н.В., Мартюхіна Н.О.

Дослідивши матеріали справи, пояснення сторін, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.12.2014 року у справі № 908/4337/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» до Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» на користь Публічного акціонерного товариства «Дружківський машинобудівний завод» 17550000,00 грн. заборгованості за договором на виконання робіт з капітального ремонту гірничошахтного обладнання за державні кошти № 406Т від 25.09.2012 року та 73080,00 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення 16.01.2015 року господарським судом був виданий відповідний наказ.

13.02.2015 року за заявою стягувача відкрито виконавче провадження ВП№ 46453291 з виконання наказу господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14.

З метою забезпечення повного та фактичного виконання рішення постановою державного виконавця від 21.07.2015 року накладено арешт на всі рахунки боржника в межах суми 19385388,00 грн. Разом з тим, 21.07.2015 року державним виконавцем була винесена постанова про накладення арешту на все майно боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В подальшому згідно постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8 від 24.07.2015 року виконавче провадження щодо примусового виконання наказу № 908/4337/14 від 16.01.2015 року було обєднано у зведене виконавче провадження ЗВП № 51233374.

У звязку з невиконанням боржником рішення суду у наданий державним виконавцем строк, 25.05.2016 року була прийнята постанова про арешт коштів боржника в межах суми 198092075,32 грн. Вказаною постановою накладено арешт в тому числі на рахунки № 260413021335, № 260423011335 в Філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 335106 та рахунок № 26003011382402 в ПАТ «Альфа-Банк» МФО 300346.

Боржник у справі - Державне підприємство «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», згідно із скаргою, вважав, що вказана постанова прийнята з порушенням ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», мотивуючи свою позицію наступним:

- Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби в порушення ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про арешт коштів боржника на адресу ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» не надсилалася, про її наявність підприємство дізналося 31.05.2016 року за повідомленням ПАТ «Альфа-Банк», надісланого електронною поштою;

- головним державним виконавцем накладено арешт на розрахункові рахунки ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», в тому числі на рахунки у банківських установах, за якими підприємство сплачує заробітну плату, електричну енергію, оплату по спецрахункам для виплати лікарняних листів за рахунок коштів від фондів соціального страхування;

- постанова про арешт грошових коштів може призвести до того, що працівники підприємства не отримають нараховану їм заробітну плату та допомогу по тимчасовій непрацездатності;

- накладення арешту на грошові кошти підприємства порушує права і законні інтереси 2963 членів трудового колективу;

- через зрив фінансування планових заходів з охорони і техніки безпеки існує реальна загроза життю і здоровю працівників, постанова про накладення арешту на грошові кошти позбавляє підприємство можливості проводити заходи з охорони та безпеки праці;

- арешт коштів паралізував фінансові платежі, призупинив закупівлю необхідних підприємству матеріалів і устаткування;

- арешт коштів на поточних рахунках банку зробив неможливим проведення розрахунку за споживання електроенергії;

- з причини арешту грошових коштів підприємства порушені наступні норми матеріального права: ст. 43 Конституції України, ст. ст. 115, 116, 163 Кодексу законів про працю, ст. 24 Закону України «Про оплату праці», ст. 18, 25, 26, 32, 34, 38 Гірничого закону України, ст. 10, 17, 19 Закону України «Про охорону праці»;

- вважав, що вказані факти свідчать про порушення державним виконавцем вимог ст. ст. 25, 37, 57 Закону України «Про виконавче провадження».

Частково задовольняючи скаргу заявника господарський суд виходив з наступного.

Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби (дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів).

Законодавець визначає такі поняття як: дії та бездіяльність державної виконавчої служби, які обовязково повязані з протиправною поведінкою. А саме, під діями слід розуміти - повноваження будь-якої посадової особи не здійснювати дії, які суперечать закону. У той же час бездіяльність передбачає невиконання цією особою юридичних обовязків здійснювати дії у межах закону.

Стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999 року (редакція закону, чинна на момент винесення оскаржуваної постанови державним виконавцем), далі Закон, виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з вимогами ч. 1 абз. 1 ч. 2 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим Законом, і предявлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Заходами примусового виконання рішень відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Частинами 1, 2 ст. 52 Закону передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Частинами 1-4 статті 57 Закону встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна. Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Предметом розгляду у даній справі є оскарження дій головного державного виконавця Нідченко Д.Є. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення з метою виконання рішення господарського суду від 12.12.2014 року у справі № 908/4337/14 постанови про арешт коштів боржника від 25.05.2016 року ЗВП № 51233374 та скасування вказаної постанови.

Так, постановою головного державного виконавця Нідченко Д.Є. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 25.05.2016 року ЗВП № 51233374 накладено арешт на кошти боржника в межах суми 198092075,32 грн., що містяться на рахунках в банках, та всіх інших рахунках, відкритих боржником в даних установах банків, а також на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, окрім рахунків захищених відповідно до Бюджетного кодексу України, - Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованнями» та інших соціальних рахунків, що належать боржнику. Вказаною постановою був накладений арешт в тому числі і на кошти боржника, що знаходяться на рахунках № 260413021335, № 260423011335 в Філії Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 335106 та рахунку № 26003011382402 в ПАТ «Альфа-Банк» МФО 300346.

Підставою оскарження дій державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України боржник вказує те, що оскаржуваною постановою накладено арешт на рахунки, з яких виплачується заробітна плата та виплати від фондів соціального страхування.

На підтвердження вказаних обставин боржником надано до матеріалів справи довідку Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» № 47403-83 б/б від 01.06.2016 року, № 50136-83 б/б від 13.06.2016 року, банківську виписку по рахунку № 26003011382402, довідку Публічного акціонерного товариства «Ощадбанк» № 1803 від 06.06.2016 року та додаткову угоду від 26.07.2016 року до договору банківського рахунку № 124118 від 31.08.2010 року.

Так, довідка Публічного акціонерного товариства «Ощадбанк» № 1803 від 06.06.2016 року підтверджує цільове призначення наступних рахунків підприємства:

- п/р № 260413021335 (для виплати допомоги від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності);

- п/р № 260423011335 (для виплати допомоги від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві).

Згідно довідок Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» № 47403-83 б/б від 01.06.2016 року, № 50136-83 б/б від 13.06.2016 року банк повідомляє, що кошти, які надходять на поточний рахунок № 26003011382402, відкритий ДП «Шахтоуправління Південнодонбаське №1» протягом 2015-2016 років, використовуються для виплати заробітної плати працівникам, обовязкових платежів до бюджету, утримань із заробітної плати згідно діючого законодавства. Також в довідці № 50136-83 б/б від 13.06.2016 року зазначено, що з рахунку № 26003011382402 ДП «Шахтоуправління Південнодонбаське №1» були виплати на поповнення рахунку № 26004011382401 ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» з призначенням платежів «грошові кошти для поповнення рахунка», а також вказані операції, що не були повязані з виплатою заробітної плати працівникам.

Разом з тим зі змісту банківської виписки Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» по рахунку № 26003011382402 за період з 27.05.2016 по 31.05.2016 року вбачається, що вказаний рахунок використовується боржником для виплати заробітної плати працівникам.

Також боржником долучений до матеріалів справи договір банківського рахунку № 124118 від 31.08.2010 року, укладений з Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк», за умовами якого (п. 1.1. Договору) банк відповідно до чинного законодавства України відкриває клієнту поточний рахунок (поточні рахунки), який (які) надалі іменується «Рахунок», і після отримання повідомлення від податкового органу про взяття Рахунку на облік здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта.

Додатковою угодою від 26.07.2016 року до договору банківського рахунку № 124118 від 31.08.2010 року, підписаною між ПАТ «Альфа-Банк» та ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», внесено зміни до договору та викладено п. 1.1 Договору в наступній редакції: «Банк на підставі наданої клієнтом заяви про відкриття поточного рахунку та інших документів передбачених чинним законодавством України відкриває клієнту поточний рахунок (поточні рахунки), який (-які) надалі іменується (-ються) «Рахунок (-ки)», і здійснює розрахунково-касове обслуговування Рахунку (-ів) клієнта на умовах цього Договору. При цьому клієнт має намір використовувати поточний рахунок № 26003011382402, відкритий за Договором банківського рахунку № 124118 від 31.08.2010 року, для перерахування заробітної плати та оплати податків по заробітній платі, в тому числі єдиного соціального внеску, Пенсійного фонду України, податку з доходів фізичний осіб, військового збору, утримання із заробітної плати згідно діючого законодавства».

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб ( ч. 1 ст. 6 Закону).

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року роботодавець зобов'язаний сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Частиною 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2015 року, передбачено, що страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України. Кошти Фонду, що надходять на зазначений рахунок, обліковуються на окремому субрахунку. Страхові кошти, зараховані на окремий поточний рахунок у банку або на окремий рахунок в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - окремий рахунок), можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Відповідно до ст. 72 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999 року (редакція закону, чинна на момент винесення оскаржуваної постанови державним виконавцем) на допомогу по державному соціальному страхуванню, що виплачується в разі тимчасової непрацездатності та в інших випадках, допомогу по безробіттю та соціальну допомогу інвалідам з дитинства, призначену відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», стягнення може бути звернено тільки за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника.

Таким чином викладені норми законів передбачають заборону задоволення вимог кредиторів, в тому числі і за виконавчими документами за рахунок коштів боржника у банках, які знаходяться на поточних рахунках, передбачених для виплат соціального страхування.

Матеріали справи свідчать, що постановою про арешт коштів боржника ЗВП № 51233374 від 25.05.2016 року накладений арешт на кошти боржника, що знаходяться на всіх його рахунках у банківських установах, у тому числі, і на рахунках № 260413021335, № 260423011335, що відкриті в АТ «Державний ощадний банк України», які використаються ним для виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та на кошти, які використовуються для виплати допомоги від нещасних випадків на виробництві за рахунок коштів відповідного Фонду. Вказані дії державного виконавця унеможливлюють виплату боржником вказаних коштів, тим самим порушуючи права боржника та права його працівників.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що накладення арешту на рахунки № 260413021335, № 260423011335, які відкриті у АТ «Державний ощадний банк України» та призначені для виплати допомоги від Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і допомоги від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, унеможливлює своєчасну виплату вказаних виплат працівникам боржника, що призводить до порушення їх конституційних прав, а відтак дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти боржника в частині примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року № 908/4337/14 в частині накладення арешту на рахунки № 260413021335, №260423011335, які відкриті в АТ «Державний ощадний банк України», є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Стосовно твердження боржника про неправомірність накладення арешту № 26003011382402, який відкритий в ПАТ «Альфа-Банк» і використовується для виплати заробітної плати, то розглядаючи скаргу суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частини 5 та 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24.03.1995 року передбачають, що за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Із змісту наданої боржником до справи довідки ПАТ «Альфа-Банк» № 50136-83 б/б від 13.06.2016 року вбачається, що з рахунку № 26003011382402 ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» здійснювались виплати на поповнення рахунку № 26004011382401 ДП «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» з призначенням платежів «грошові кошти для поповнення рахунка», а також операції, що не були повязані з виплатою заробітної плати працівникам. Отже, вказаною довідкою підтверджується, що кошти, які містяться на рахунку № 26003011382402 ДП Шахтоуправління «Південнодонбаське №1», використовуються підприємством боржника не виключно для виплати заробітної плати працівникам.

Разом з тим, зі змісту додаткової угоди від 26.07.2016 року до договору банківського рахунку №124118 від 31.08.2010, підписаної між ПАТ «Альфа-Банк» та ДП «Шахтоуправління Південнодонбаське №1», вбачається, що боржник (клієнт) «….має намір використовувати поточний рахунок № 26003011382402, відкритий за Договором банківського рахунку № 124118 від 31.08.2010 року, для перерахування заробітної плати та оплати податків по заробітній платі, в тому числі єдиного соціального внеску, Пенсійного фонду України, податку з доходів фізичний осіб, військового збору, утримання із заробітної плати згідно діючого законодавства», що також свідчить про не виключність використання вказаного рахунку тільки для виплати заробітної плати працівникам.

При цьому боржником не було надано господарському суду доказів, які б свідчили про те, що цільове призначення рахунку № 26003011382402, який відкритий боржником в ПАТ «Альфа-Банк», є виключно для виплати заробітної плати працівникам боржника.

З врахуванням викладеного господарський суд, на думку колегії, дійшов вірного висновку, що постанова про накладення арешту на даний рахунок є законною і такою, що відповідає законодавству та не порушує прав та законних інтересів боржника.

Як зазначено в п. 9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 року якщо у відповідній скарзі йдеться про оскарження дій (бездіяльності) органу Державної виконавчої служби у зведеному виконавчому провадженні, то вона піддягає розглядові господарським судом у тій частині, яка стосується виконання рішення (ухвали, постанови) господарського суду.

Оскільки скаржником подано скаргу на дії державного виконавця в межах справи № 908/4337/14, яка розглядалась господарським судом Запорізької області, і оскаржуються дії державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні, до якого приєднано виконавче провадження з виконання наказу № 908/4337/14 від 16.01.2015 року, то господарським судом розглянута скарга в частині, яка стосується виконання рішення суду у справі № 908/4337/14.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що постанова про арешт коштів боржника від 25.05.2016 року № 51233374 в частині примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року у справі № 908/4337/14 в частині накладення арешту на рахунки № 260413021335, № 260423011335, які відкриті в АТ «Державний ощадний банк України», винесена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки прийнята без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів працівників підприємства-боржника і цілями, на досягнення яких спрямована оскаржувана постанова.

Як вбачається з прохальної частини скарги боржник просив скасувати постанову головного державного виконавця Нідченко Д.Є. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 25.05.2016 року ВП № 51233374. Втім, пунктом 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України передбачено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій.

З урахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України господарський суд дійшов висновку, що постанова головного державного виконавця Нідченко Д.Є. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт коштів боржника від 25.05.2016 року ЗВП № 51233374 підлягає визнанню недійсною в частині примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області від 16.01.2015 року у справі № 908/4337/14 в частині накладення арешту на рахунки № 260413021335, № 260423011335, які відкриті в АТ «Державний ощадний банк України».

У задоволенні іншої частині скарги, враховуючи вищевказані обставині, на думку судової колегії було правомірно відмовлено.

При розгляді апеляційної скарги судова колегія враховує і наступне.

Законність дій державного виконавця та оскаржуваної постанови з виконання іншого рішення господарського суду у зведеному виконавчому провадженні вже була предметом розгляду господарського суду Донецької області, який ухвалою від 30.06.2016 року частково задовольнив скаргу Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1». Дійшовши висновку щодо незаконності накладення арешту на рахунки, з яких виплачується заробітна плата, господарський суд частково задовольнив скаргу на дії державного виконавця.

Підстави для задоволення скарги аналогічні підставам спору, що розглядається.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2016 року у справі № 905/3472/15 у іншому складі суддів ухвала господарського суду залишена без змін.

Відповідно до ч. 5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, скарга розглядається в порядку (ст.99 ГПК), але не в межах (ст.101) ГПК України.

Стаття 124 Конституції України визначає обовязковість виконання судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Враховуючи вищевказане, судовою колегією апеляційного господарського суду перевіряється законність ухвали господарського суду, що оскаржується, в частині відмови у задоволенні скарги.

При цьому, судова колегія погоджується з доводами господарського суду, які зроблені після дослідження відповідних доказів у справі.

Крім цього, судова колегія враховує і те, що згідно ч.2 ст.52 Закону «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 15-1 Закону «Про електроенергетику» та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, повязаних із забезпеченням ядерної безпеки». Матеріали справи не містять доказів про порушення державним виконавцем вказаної статті Закону.

У звязку з викладеним, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.33, 35, 99, 102-103, ст.ст.105-106, 121-2 ГПК України Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 04.10.2016 року у справі № 908/4337/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили в день її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в 20-ти денний строк.

Головуючий суддя:О.Л. Агапов

Судді:Н.В. Будко

ОСОБА_3