Рішення № 62976610, 21.11.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2016 р. Справа № 909/822/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М., секретар судового засідання Войцеховська Х.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури, вул. Лотоцького, 18, м. Снятин, 78300; бульвар Л. Українки, 47, м. Коломия, 78200 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, вул. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76000;

до відповідача: ОСОБА_1 сільської ради, вул. Пріски, с. Іллінці, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78351;

до відповідача: ОСОБА_2 господарства КВС, вул. Бригадна, 5, с. Турка Борщівська, Снятинський район, Івано-Франківська область, 78351;

про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради та повернення земельної ділянки;

за участю:

від прокуратури: ОСОБА_3 - прокурор відділу прокуратури Івано-Франківської області, службове посвідчення (№ 044477 від 05.10.16);

від Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області: ОСОБА_4 - головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність (№ 9-9-0.8-11394/0/2-16 від 05.10.16);

від відповідача - ОСОБА_1 сільської ради: представники не з'явилися;

від відповідача - ОСОБА_2 господарства КВС: представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ: Заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 сільської ради та ОСОБА_2 господарства "КВС" про визнання незаконним та скасування підпункту 7 пункту 1 рішення ОСОБА_1 сільської ради Снятинського району від 25.12.2015 №16-2/2015 "Про встановлення ставки оплати за оренду земель несільськогосподарського призначення" та повернення земельної ділянки площею 15 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Іллінці Снятинського району, державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області /з врахуванням поданої позивачем заяви №01-1578вих.-16 від 25.10.2016 (вх.№10772/16 від 26.10.2016) про зміну предмета позову/.

Представник прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 сільської ради в судове засідання не з'явився, надіслав суду клопотання №280/01-40 від 25.10.2016 (вх.№15054/16 від 26.10.2016) про розгляд справи за відсутності представника ОСОБА_1 сільської ради.

Представник відповідача ОСОБА_2 господарства "КВС" в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників прокуратури та позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Коломийською місцевою прокуратурою при вивченні інформації про стан законності у сфері земельних відносин встановлено, що 25.12.2015 року ОСОБА_1 сільською радою прийнято рішення "Про встановлення ставки оплати за оренду земель несільськогосподарського призначення". На підставі вказаного рішення між ОСОБА_1 сільською радою та ОСОБА_2 господарством "КВС" укладено угоду за фактичне використання землі від 01.01.2016 року.

За словами позивача, в порушення ст. 125 Земельного кодексу України зазначена угода у встановленому законом порядку не була зареєстрована та вважається такою, що не укладена.

Позивач, як на підставу визнання незаконним та скасування підпункт 7 пункту 1 рішення ОСОБА_1 сільської ради №16-2/2015 від 25 грудня 2015 року посилається на те, що вказане рішення прийнято з порушенням вимог чинного земельного законодавства, що призвело до незаконної передачі у користування земель сільськогосподарського призначення.

Відповідач ОСОБА_1 сільська рада подав суду відзив на позовну заяву №270/01-40 від 12.10.2016 (вх.№14237/16 від 12.10.2016) у якому вказує на те, що вважає вимоги позивача в частині скасування п.7 рішення ОСОБА_1 сільської ради від 25.12.2015 року такими, що підлягають задоволенню. Щодо вимоги про повернення земельної ділянки відповідач вказав, що в цій частині позовні вимоги стосуються ФГ "КВС", а тому сільська рада не може бути відповідачем за вказаною вимогою.

Відповідач ОСОБА_5 господарство "КВС" відзиву та будь-яких пояснень стосовно обставин справи суду не подав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представника позивача, враховуючи вимоги діючого законодавства, суд в спірному випадку прийшов до таких висновків.

Що стосується вимоги позивача про визнання незаконним та скасування підпункту 7 пункту 1 рішення ОСОБА_1 сільської ради Снятинського району від 25.12.2015 №16-2/2015 "Про встановлення ставки оплати за оренду земель несільськогосподарського призначення" слід вказати таке.

Відповідно до ст.144 Конституції України - органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Відповідно до п.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" - акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Пунктом 5 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є судовий захист цивільного права та інтересу.

Відповідно до ч.2 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Конституційний суд України у рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 року по справі №1-10/2004 зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Таким чином, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Необхідно встановити, чи були порушені невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Крім того, в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право. Вказана позиція відповідає правовому висновку Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, який викладений в постанові від 23.12.2013 року.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення ОСОБА_1 сільської ради №16-2/2015 від 25 грудня 2015 року, а саме підпункту 7 пункту 1, вказаним підпунктом сільська рада вирішила встановити ставку орендної плати земель не сільськогосподарського призначення у розмірі - ФГ "КВС" 4%. У вказаному підпункті рішення відсутні будь-які вказівки на те, що необхідно здійснити передачу в користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

За таких обставин, суду не доведено яким чином спірне рішення, а саме підпункт 7 пункту 1 порушує вимоги земельного законодавства, а також не доведено яким чином спірне рішення порушує права позивача.

З огляду на викладене в суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про визнання незаконним та скасування підпункту 7 пункту 1 рішення ОСОБА_1 сільської ради Снятинського району від 25.12.2015 №16-2/2015 "Про встановлення ставки оплати за оренду земель несільськогосподарського призначення".

Що стосується вимоги позивача про зобов'язання ФГ "КВС" повернути земельну ділянку площею 15 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Іллінці Снятинського району, державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, суд звертає уваги на таке.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельних ділянок.

Відповідно до ст.210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Правочин, який не вчинено, не може бути визнаний недійсним.

В спірному випадку, суду не надано доказів про те, що угода за фактичне використання землі від 01.01.2016 року, укладена між ОСОБА_1 сільською сільською радою та ОСОБА_5 господарством "КВС" була зареєстрована в установленому законом порядку.

Разом з тим, відповідно до Акту обстеження земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту ОСОБА_1 сільської ради в урочищі "Дільнишне верх" від 21.06.2016 року встановлено, що земельна ділянка, яка передана ОСОБА_1 сільською радою в користування ОСОБА_2 господарству "КВС", розташована за межами населеного пункту с. Іллінці в урочищі "Дільнишне верх", на ній проводиться вирощування зернових сільськогосподарських культур - пшениці.

Таким чином, земельна ділянка площею 15 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Іллінці, передана у користування ОСОБА_2 господарству "КВС" з порушеннями вимог земельного та цивільного законодавства і підлягає поверненню в державну власність.

Суд, дослідивши подані докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про те, що вимоги позивача слід задовольнити частково.

Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.144 Конституції України, п.10 ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 5 ч.1 ст.3, ч.2 ст.15 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 124, ст. 125 Земельного кодексу України, ст. ст. 32, 43, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 сільської ради та ОСОБА_2 господарства "КВС" про визнання незаконним та скасування підпункту 7 пункту 1 рішення ОСОБА_1 сільської ради Снятинського району від 25.12.2015 №16-2/2015 "Про встановлення ставки оплати за оренду земель несільськогосподарського призначення" та повернення земельної ділянки площею 15 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Іллінці Снятинського району, державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_5 господарство "КВС" /Івано-Франківська область, Снятинський район, с. Турка Борщівська, вул. Бригадна, 5, код ЄДРПОУ 38074854/ повернути земельну ділянку площею 15 га, яка знаходиться за межами населеного пункту с. Іллінці Снятинського району, державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 господарства "КВС" / Івано-Франківська область, Снятинський район, с. Турка Борщівська, вул. Бригадна, 5, код ЄДРПОУ 38074854 / на користь прокуратури Івано-Франківської області / вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, ідентифікаційний код 03530483, р/р 35215084003924 Державна казначейська служба, України, м. Київ, МФО 820172 / 1378 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування підпункту 7 пункту 1 рішення ОСОБА_1 сільської ради Снятинського району від 25.12.2015 №16-2/2015 "Про встановлення ставки оплати за оренду земель несільськогосподарського призначення" - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.11.16

Суддя Неверовська Л. М.