Рішення № 62975039, 23.11.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/8/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2016 Справа № 908/2725/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЮГСВЕТ (73000, м. Херсон, вулиця Горького, 21)

до відповідача приватного підприємства Енергія-Сервіс (69035, місто Запоріжжя, проспект Соборний (Леніна), буд. 192)

про стягнення 275378,28 грн.

Суддя Федорова О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 25.10.2016р.;

від відповідача: не зявився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 11.10.2016 р. звернувся позивач товариство з обмеженою відповідальністю ЮГСВЕТ з позовною заявою до приватного підприємства Енергія-Сервіс про стягнення 186000,00 грн. основного боргу, 68144,89 грн. пені за несвоєчасну оплату, 6136,20 грн. 3% річних від простроченої заборгованості, 15097,19 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в порушення зобовязань за договором поставки б/н від 22.07.2015 р. відповідач не повністю оплатив поставлений йому позивачем товар за видатковою накладною №Ю_000154 від 18.01.2016 р. на суму 596786,00 грн., залишок боргу складає 186000,00 грн., який позивач просить стягнути. Також позивач просить стягнути нараховані на суму боргу пеню за період з 02.02.2016 р. по 02.08.2016 р. в сумі 68144,89 грн., 3% річних за період з 02.02.2016 р. по 10.10.2016 р. в сумі 6136,20 грн., інфляційні втрати в сумі 15097,19 грн. за період з січня по серпень 2016 року.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Ухвалою суду від 17.10.2016 р. порушено провадження у справі № 908/2725/16, присвоєно справі номер провадження 28/8/16, судове засідання призначене на 09.11.2016 р.

Від позивача до суду 24.10.2016 р. надійшло клопотання про призначення розгляду справи в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.10.2016 р. відмовлено в задоволені клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

До початку судового засідання від відповідача 08.11.2016р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з неотримання ухвали суду та відрядженням представника відповідача.

Ухвалою суду від 09.11.2016 р. клопотання відповідача задоволено та відкладено розгляд справи на 23.11.2016 р.

Від позивача 21.11.2016 р. надійшли письмові пояснення про те, що оплата за платіжним дорученням №1807 від 10.02.2016 р. в сумі 5000,00 грн. була здійснена згідно рахунку №8029 від 25.09.2015 р., який було виписано на виконання іншого договору б/н від 25.09.2015 р. Дане платіжне доручення надано позивачем помилково. Також уточнив, що строк оплати поставленої продукції настав 01.02.2016 р., а пеня та штраф розраховані починаючи з наступного дня 02.02.2016 р.

В судовому засіданні 23.11.2016 р. був присутній тільки представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги.

Від відповідача 22.11.2016 р. надійшла заява з проханням відкласти судове засідання в звязку з неотриманням відповідачем ухвали суду та перебуванням представника відповідача директора ОСОБА_2 у відрядженні в період з 21.11.2016 р. по 20.12.2016 р. Відповідач просить відкласти судове засідання на строк відрядження.

Суд залишив дане клопотання без задоволення, оскільки явка представника відповідача не була визнана судом обовязковою. Відповідач був обізнаний про розгляд справи у суді, за його клопотанням було відкладено попереднє судове засідання, тому відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи, подати відзив на позов і забезпечити участь у судовому засіданні іншого уповноваженого представника, окрім директора.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що розгляд справи можливий за наявними у справі матеріалами без присутності представника відповідача.

Крім того, суд зазначає, що строк, на який відповідач просить відкласти справу, виходить за межі двомісячного строку вирішення спору, встановленого статтею 69 ГПК України, і підстав для продовження цього строку у суду немає.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу та закінчений в судовому засіданні 23.11.2016 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

22.07.2015 р. товариством з обмеженою відповідальністю ЮГСВЕТ (постачальник, позивач у справі) та приватним підприємством Енергія-Сервіс (покупець, відповідач) укладено договір поставки б/н, відповідно до якого постачальник зобовязується на умовах даного договору поставити та передати у власність покупцеві продукцію, а покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію.

Згідно з п. 1.2 договору продукція поставляється партіями.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що право власності на продукцію у покупця виникає після повного розрахунку за договором з постачальником.

За умовами п. 4.1 договору постачальник передає продукцію покупцю за договірними цінами. Ціна кожної партії продукції зазначається в підписаній сторонами специфікації.

Відповідно до п. 5.1 договору продукція відвантажується на транспорт покупця на умовах EXW (територія постачальника) за адресою: м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 5.

Згідно з п. 4.5 договору оплата за кожну партію продукції, яка підлягає поставці, здійснюється (якщо інше не встановлено в специфікації на відповідну партію продукції) в розмірі 100% її вартості протягом 10 банківських днів з дати поставки оплачуваної партії продукції. Умови оплати, зазначені в специфікації на оплачувану партію продукції, мають пріоритетне значення по відношенню до умов цього пункту договору.

Пунктом 9.2 договору встановлено, що договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобовязань.

Отже, умови договору є чинними на момент розгляду даної справи судом в частині невиконаних зобовязань сторін.

23.11.2015 р. сторони підписали специфікацію №1 до договору, якою передбачили поставку товару (світильники, лампа) на загальну суму 596786,00 грн. Специфікацією передбачено, що оплата за поставлений товар проводиться в розмірі 100% від вартості партії товару за цією специфікацією протягом 10 банківських днів з дати отримання покупцем партії товару по видатковим накладним. Строк поставки 30-40 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу обумовлений у специфікації товар на суму 596786,00 грн. за видатковою накладною №Ю_000154 від 18.01.2016р., яка підписана з боку відповідача без зауважень та містить його печатку.

Відповідач оплату поставленого товару здійснив частково на загальну суму 410786,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- від 14.01.2016 р. №1701 на суму 65000,00 грн.;

- від 10.02.2016 р. №1808 на суму 5786,00 грн.;

- від 24.02.2016 р. 31851 на суму 30000,00 грн.;

- від 01.03.2016 р. №1871 на суму 25000,00 грн.;

- від 03.03.2016 р. №1881 на суму 50000,00 грн.;

- від 10.03.2016 р. №1891 на суму 20000,00 грн.;

- від 16.03.2016 р. №1899 на суму 30000,00 грн.;

- від 23.03.2016 р. № 1947 на суму 12000,00 грн.;

- від 12.04.2016 р. №2021 на суму 16000,00 грн.;

- від 26.04.2016 р. на суму 8000,00 грн.;

- від 06.05.2016 р. №2098 на суму 8000,00 грн.;

- від 24.05.2016 р. №2136 на суму 8000,00 грн.;

- від 02.06.2016 р. №2164 на суму 5000,00 грн.;

- від 08.06.2016 р. №2174 на суму 5000,00 грн.;

- від 15.06.2016 р. №2220 на суму 90000,00 грн.;

- від 24.06.2016 р. №2259 на суму 18000,00 грн.;

- від 01.07.2016 р. №2297 на суму 10000,00 грн.;

- від 06.10.2016 р. №2615 на суму 5000,00 грн.

В призначенні платежу за цими оплатами вказаний рахунок №10445 від 27.11.2015 р. за електротовар. Даний рахунок виписаний на підставі договору б/н від 22.07.2015 р.

До матеріалів справи позивачем було також надано платіжне доручення №1807 від 10.02.2016 р. на суму 5000,00 грн. Від позивача надійшли письмові пояснення про те, що оплата за цим платіжним дорученням була здійснена згідно рахунку №8029 від 25.09.2015 р., який виписано на виконання іншого договору б/н від 25.09.2015 р. Дане платіжне доручення надано позивачем помилково. У звязку з цим суд не враховує дане платіжне доручення як доказ оплати спірної заборгованості.

Таким чином, вартість неоплаченого товару складає 186000,00 грн.

Посилаючись на те, що товар на суму 186000,00 грн. не оплачений, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 186000,00 грн. основного боргу, 68144,89 грн. пені за несвоєчасну оплату, 6136,20 грн. 3% річних від простроченої заборгованості, 15097,19 грн. інфляційних втрат.

Правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

В порушення умов п. 4.5 договору та п. 3 специфікації відповідач не здійснив повну оплату поставленого товару протягом 10 банківських днів з дати його отримання по видатковій накладній №Ю_000154 від 18.01.2016р., тобто до 01.02.2016 р., внаслідок чого з 02.02.2016 р. утворилась заборгованість.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав доказів належного виконання зобовязань за договором або обґрунтованих заперечень проти позову.

За таких обставин суд визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 186000,00 грн., яка і до цього часу не сплачена, законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував на суму заборгованості 3% річних за період з 02.02.2016 р. по 10.10.2016 р. в розмірі 6136,20 грн.

Суд зазначає, що позивач включив в періоди прострочення, за які нараховано 3% річних, дні оплат, що є невірним.

Відповідно до п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

В звязку з цим суд здійснив перерахунок 3% річних за заявлений позивачем період наступним чином:

- за період з 02.02.2016 р. по 09.02.2016 р. (8 днів) від суми боргу 531786,00 грн. 3% річних складають 348,71 грн.;

- за період з 10.02.2016 р. по 23.02.2016 р. (14 днів) від суми боргу 526000,00 грн. 3% річних складають 603,61 грн.;

- за період з 24.02.2016 р. по 29.02.2016 р. (6 днів) від суми боргу 496000,00 грн. 3% річних складають 243,93 грн.;

- за період з 01.03.2016 р. по 02.03.2016 р. (2 дні) від суми боргу 471000,00 грн. 3% річних складають 77,21 грн.;

- за період з 03.03.2016 р. по 09.03.2016 р. (7 днів) від суми боргу 421000,00 грн. 3% річних складають 241,56 грн.;

- за період з 10.03.2016 р. по 15.03.2016 р. (6 днів) від суми боргу 401000,00 грн. 3% річних складають 197,21 грн.;

- за період з 16.03.2016 р. по 22.03.2016 р. (7 днів) від суми боргу 371000,00 грн. 3% річних складають 212,87 грн.;

- за період з 23.03.2016 р. по 11.04.2016 р. (20 днів) від суми боргу 359000,00 грн. 3% річних складають 588,52 грн.;

- за період з 12.04.2016 р. по 25.04.2016 р. (14 днів) від суми боргу 343000,00 грн. 3% річних складають 393,61 грн.;

- за період з 26.04.2016 р. по 05.05.2016 р. (10 днів) від суми боргу 335000,00 грн. 3% річних складають 274,59 грн.;

- за період з 06.05.2016 р. по 23.05.2016 р. (18 днів) від суми боргу 327000,00 грн. 3% річних складають 482,46 грн.;

- за період з 24.05.2016 р. по 01.06.2016 р. (9 днів) від суми боргу 319000,00 грн. 3% річних складають 235,33 грн.;

- за період з 02.06.2016 р. по 07.06.2016 р. (6 днів) від суми боргу 314000,00 грн. 3% річних складають 154,43 грн.;

- за період з 08.06.2016 р. по 14.06.2016 р. (7 днів) від суми боргу 309000,00 грн. 3% річних складають 177,30 грн.;

- за період з 15.06.2016 р. по 23.06.2016 р. (9 днів) від суми боргу 219000,00 грн. 3% річних складають 161,56 грн.;

- за період з 24.06.2016 р. по 30.06.2016 р. (7 днів) від суми боргу 201000,00 грн. 3% річних складають 115,33 грн.;

- за період з 01.07.2016 р. по 05.10.2016 р. (97 днів) від суми боргу 191000,00 грн. 3% річні складають 1518,61 грн.;

- за період з 06.10.2016 р. по 10.10.2016 р. (5 днів) від суми боргу 186000,00 грн. 3% річних складають 76,23 грн.

Загалом за розрахунком суду сума 3% річних складає 6103,07 грн. В цій сумі вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню. У стягненні 33,13 грн. - 3% річних суд відмовляє, оскільки їх нарахування суперечить законодавству.

Також позивач просить стягнути нараховані на суму боргу інфляційні втрати в сумі 15097,19 грн. за період з січня по серпень 2016 року.

В пунктах 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розяснено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем невірно, без урахування вищенаведених вимог законодавства, оскільки інфляція розраховувалась з місяця, в якому ще не виникло прострочення (застосований індекс інфляції січня 2016 року), а не з місяця, наступного за тим, в якому виникло прострочення. Також інфляція нараховувалась за певний календарний період прострочення, що є меншим одного місяця, по днях, що є невірним, оскільки найменший період розрахунку інфляції становить місяць.

В звязку з цим суд здійснив перерахунок інфляційних втрат наступним чином:

- на кінець лютого 2016 року (місяць, в якому виникло прострочення) сума боргу становила 496000,00 грн., звідси інфляційні втрати за березень 2016 року (індекс 101,0%) складають 4960,00 грн.;

- на кінець березня 2016 року сума боргу становила 359000,00 грн., звідси інфляційні втрати за квітень 2016 року (індекс 103,5%) складають 12565,00 грн.;

- на кінець квітня 2016 року сума боргу становила 335000,00 грн., звідси інфляційні втрати за травень 2016 року (індекс 1001,%) складають 335,00 грн.

За період з червня по серпень 2016 року індекс інфляції мав відємне значення, тому інфляційні втрати, як то передбачено законодавством, на суму боргу судом не нараховуються.

Таким, чином, за розрахунком суду, інфляційні втрати складають 17860,00 грн., що є більшим, ніж заявлено в позові. Враховуючи заявлені межі позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в межах заявленої суми 15097,19 грн.

Крім того, позивач нарахував на суму боргу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 02.02.2016 р. по 02.08.2016р. в сумі 68144,89 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати продукції він сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми несвоєчасно сплаченого (не сплаченого) платежу за кожен день прострочення.

Строку нарахування пені в договорі не визначено, тому пеня може бути розрахована тільки за 6 місяців з дня виникнення прострочення відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Пеня нарахована позивачем в межах шестимісячного терміну з дня виникнення прострочення. Однак суд зазначає, що позивач включив в періоди прострочення, за які нараховано пеню, дні оплат, що є невірним. У звязку з цим суд здійснив перерахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за заявлений позивачем період наступним чином:

- за період з 02.02.2016 р. по 09.02.2016 р. (8 днів) від суми боргу 531786,00 грн. пеня складає 5114,44 грн.;

- за період з 10.02.2016 р. по 23.02.2016 р. (14 днів) від суми боргу 526000,00 грн. пеня складає 8852,90 грн.;

- за період з 24.02.2016 р. по 29.02.2016 р. (6 днів) від суми боргу 496000,00 грн. пеня складає 3577,70 грн.;

- за період з 01.03.2016 р. по 02.03.2016 р. (2 дні) від суми боргу 471000,00 грн. пеня складає 1132,46 грн.;

- за період з 03.03.2016 р. по 09.03.2016 р. (7 днів) від суми боргу 421000,00 грн. пеня складає 3542,84 грн.;

- за період з 10.03.2016 р. по 15.03.2016 р. (6 днів) від суми боргу 401000,00 грн. пеня складає 2892,46 грн.;

- за період з 16.03.2016 р. по 22.03.2016 р. (7 днів) від суми боргу 371000,00 грн. пеня складає 3122,08 грн.;

- за період з 23.03.2016 р. по 11.04.2016 р. (20 днів) від суми боргу 359000,00 грн. пеня складає 8631,69 грн.;

- за період з 12.04.2016 р. по 25.04.2016 р. (14 днів) від суми боргу 343000,00 грн. пеня складає 5547,98 грн.;

- за період з 26.04.2016 р. по 05.05.2016 р. (10 днів) від суми боргу 335000,00 грн. пеня складає 3478,14 грн.;

- за період з 06.05.2016 р. по 23.05.2016 р. (18 днів) від суми боргу 327000,00 грн. пеня складає 6111,18 грн.;

- за період з 24.05.2016 р. по 01.06.2016 р. (9 днів) від суми боргу 319000,00 грн. пеня складає 2876,23 грн.;

- за період з 02.06.2016 р. по 07.06.2016 р. (6 днів) від суми боргу 314000,00 грн. пеня складає 1853,11 грн.;

- за період з 08.06.2016 р. по 14.06.2016 р. (7 днів) від суми боргу 309000,00 грн. пеня складає 2127,54 грн.;

- за період з 15.06.2016 р. по 23.06.2016 р. (9 днів) від суми боргу 219000,00 грн. пеня складає 1938,69 грн.;

- за період з 24.06.2016 р. по 30.06.2016 р. (7 днів) від суми боргу 201000,00 грн. пеня складає 1268,61 грн.;

- за період з 01.07.2016 р. по 02.08.2016 р. (33 дні) від суми боргу 191000,00 грн. пеня складає 5630,85 грн.

Всього за розрахунком суду пеня складає 67698,90 грн. В цій сумі вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню. В стягнені пені в сумі 445,99 грн. суд відмовляє, оскільки її нарахування суперечить законодавству.

Таким чином, позовні вимоги задовольняються судом частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

При цьому у ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» установлено в 2016 році мінімальну заробітну плату в місячному розмірі з 1 січня - 1378 грн.

Позивачем заявлено до стягнення всього 275378,28 грн., з них задоволено судом 274899,16 грн. Судовий збір за розгляд заявлених позовних вимог складає 4130,67 грн. Пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі: 274899,16 грн./275378,28 грн. х 4130,67 грн. = 4123,48 грн. Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 4135,00 грн. Переплата судового збору в розмірі 4,33 грн. може бути повернута позивачу ухвалою суду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі звернення його до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства Енергія-Сервіс (69035, місто Запоріжжя, проспект Соборний (Леніна), буд. 192, ідентифікаційний код 23794534) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ЮГСВЕТ (73000, м. Херсон, вулиця Горького, 21, ідентифікаційний код 39115503) основний борг в розмірі 186000,00 грн. (сто вісімдесят шість тисяч грн. 00 коп.), 3% річних в сумі 6103,07 грн. (шість тисяч сто три грн. 07 коп.), інфляційні втрати в сумі 15097,19 грн. (пятнадцять тисяч девяносто сім грн. 19 коп.), пеню в сумі 67698,90 грн. (шістдесят сім тисяч шістсот девяносто вісім грн. 90 коп.) та витрати на оплату судового збору в розмірі 4123,48 грн. (чотири тисячі сто двадцять три грн. 48 коп.). Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 25 листопада 2016 р.

Суддя О.В. Федорова